10/238-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 р. № 10/238-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Криворізької міської ради
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2009
у справі№10/238-08
за позовом ЗАТ "Інтервибухпром"
доКриворізької міської ради
провизнання недійсним рішення від 28.05.2008 №2563
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.), позов задоволено –на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України визнано недійсним рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області №2563 від 28.05.2008 “Про скасування рішення міської ради від 23.04.2008р. “Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2005р. №4418 для будівництва комплексу “Південний” з виробництва емульсійної матриці”, як таке, що прийняте з порушенням норм ст.19 Конституції України, ч.9 ст.123 Земельного кодексу України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та прав позивача, як орендаря
Криворізька міська рада в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.12,80,83 Земельного кодексу України та ст.ст.24,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, скаржник вважає, що міська рада, будучи розпорядником всіх земель в межах м.Кривий Ріг, мала всі повноваження на скасування прийнятого нею рішення, а не норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не обмежують міську раду у вчинення таких дій.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Рішенням Криворізької міської ради №2563 “Про скасування рішення міської ради №2500 від 23.04.2008 “Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2005 для будівництва комплексу “Південний” з виробництва емульсійної матриці” було вирішено скасувати зазначене рішення (№2500 від 23.04.2008), яким було вирішено поновити договір оренди земельної ділянки на два роки для будівництва комплексу “Південний” з виробництва емульсійної матриці (землі промисловості 1.10.5) земельної ділянки площею 1,1540 га на території відвалу “Скелеватський” в Інгулецькому районі після закінчення терміну договору, на який його було укладено.
Отже, Криворізька міська рада скасувала власне рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між міською радою і позивачем.
Відповідно до ст.33 Закону України “Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував свої обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умовах переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Отже, рішення міської ради від 23.04.2008 №2500 було прийнято на підставі зазначених правових норм.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” міській раді не надано права (повноважень) скасовувати прийняті нею ж рішення.
Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
За таких обставин, оспорюване рішення міської ради прийнято з перевищенням повноважень, визначених Конституцією України і законодавством про місцеве самоврядування, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд також врахував, що оспорюване рішення не містить посилань на жодні правові підстави, хоча це суперечить ч.9 ст.123 Земельного кодексу України. Суд також погодився з доводами позивача про те, що прийняте рішення не відповідає ст.ст.63,68 Регламенту Криворізької міської ради, якими встановлений порядок розгляду депутатського звернення.
Приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд повинен був зазначити всі підстави, за якими рішення органу місцевого самоврядування визнається недійсним, а не обмежуватися тільки однією. Разом з тим, висновки суду про те, що спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими, тому рішення суду слід залишити без змін.
Касаційна інстанція не може погодитися з висновком апеляційного суду про прийняття спірного рішення Криворізькою міською радою з перевищенням повноважень, наданих йому Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки згідно з абзацами 6 та 7 п.4.1 і абзацу 4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Отже, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Разом з тим, вказане помилкове застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому колегія погоджується з висновками апеляційного суду про наявність інших підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Зміст оспорюваного рішення свідчить про те, що воно прийняте виключно за результатами розгляду депутатського звернення без жодних посилань на певні нормативно-правові акти, з порушенням яких прийняте чи яким суперечить попереднє (скасоване) рішення міської ради №2500 від 23.04.2008 “Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2005 для будівництва комплексу “Південний” з виробництва емульсійної матриці”.
Однак, Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" не передбачає можливість скасування місцевою радою свого попереднього рішення за результатами розгляду депутатського звернення без зазначення в рішенні правових підстав такого скасування.
Колегія також враховує, що ч.1 ст.19 Закону України "Про звернення громадян" наділяє органи місцевого самоврядування правом скасовувати або змінювати оскаржувані громадянами рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, але аж ніяк не на власний розсуд органу місцевого самоврядування в будь-яких випадках.
Водночас, зважаючи на те, що спірним рішенням по суті оформлено відмову позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки (відмову у її наданні у користування), то апеляційний суд правильно зазначив, що відсутність посилань у спірному рішенні на правові підстави його прийняття не відповідає вимогам ч.9 ст.123 Земельного кодексу України, згідно якої рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Окрім того, найістотнішим є те, що згідно з абзацами 5 та 6 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З огляду на те, що на підставі рішення Криворізької міської ради №2500 від 23.04.2008 “Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.06.2005 для будівництва комплексу “Південний” з виробництва емульсійної матриці” вже виникли правовідносини, пов'язані з пролонгацією договору оренди земельної ділянки та реалізацією позивачем права на її оренду, і позивач заперечує проти припинення цих орендних правовідносин, підтвердженням чого є пред'явлення товариством позову у даній справі, то орган місцевого самоврядування (відповідач) не може та не мав правових підстав скасовувати вказане попереднє рішення.
Тим більше, що з врахуванням вимог ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та обставин закінчення двохрічного строку дії договору оренди земельної ділянки від 13.06.2005 ще до прийняття рішення Криворізької міської ради №2500 від 23.04.2008 останнє, як ненормативний правовий акт одноразового застосування слід вважати таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований відповідачем після його виконання.
Наведеним спростовуються помилкові посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на загальні норми ст.ст.12,80,83 Земельного кодексу України та ст.ст.24,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які нібито надають міській раді, як розпоряднику всіх земель в межах м.Кривий Ріг, повноваження на скасування прийнятого нею рішення, оскільки вказані статті не регулюють правовідносин скасування місцевими радами своїх рішень за власною ініціативою.
Окрім того, колегія враховує, що згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування.
Проте, приймаючи спірне рішення, відповідач ніяким чином не обґрунтував незаконність (неправомірність) свого попереднього (скасованого) рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки.
За таких обставин, касаційна інстанція не вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 від у справі №10/238-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Криворізької міської ради –без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 23.06.2009 |
Оприлюднено | 13.07.2009 |
Номер документу | 4032609 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Овечкін В.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні