Постанова

від 30.06.2009 по справі 10/330-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/330-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 червня 2009 р.                                                                                    № 10/330-08  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                       "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

на                    рішення господарського суду Херсонської області від 21.11.2008р. та

                       постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.02.2009р.

у справі          №10/330-08

за позовом     Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія

                         "Херсонобленерго"

до                        Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-житлового центру

                         "Декорум"

про                        стягнення 126 206,83  грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Соловйова М.С. –довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-житлового центру "Декорум" і просило суд стягнути з останнього 126 206,83 грн. боргу

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було проведено перерахунок вартості спожитої відповідачем у період з серпня 2005 року по квітень 2006 року електроенергії, який проведено згідно пункту 6.39 Правил користування електричною енергією, як за відсутністю засобів розрахункового обліку електричної енергії та законодавчо встановленої діючої методики розрахунку кількості споживання електричної енергії. Підставою для проведення такого розрахунку стало те, що при проведенні розрахунку за спожиту електричну енергію за вказаний період, позивачем було допущено помилку, оскільки він проводився на підставі наказу Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.1999р. №214, який на той момент вже втратив чинність.

Оскільки відповідач на надіслану позивачем 25.06.2008р. вимогу щодо відшкодування вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, не відповів, грошових коштів не перерахував, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається, зокрема, на те, що пунктом 9.1. укладеного між сторонами договору від 19.11.2004р. №3018 про постачання електричної енергії передбачено, що якщо після укладання договору набрав чинності нормативно-правовий акт, норми якого інакше регулюють умови цього договору, сторони зобов'язані внести зміни до цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.  Проте сторонами не було внесено відповідних змін та доповнень до укладеного між ними договору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.11.2008р. (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. (головуючий, суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П., Шевченко Т.М.), у задоволенні позову відмовлено через безпідставне застосування позивачем при здійсненні донарахувань положень пункту 6.39 Правил користування електричною енергією.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач  звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових  актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір  по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що 19.11.2004р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №3018, за умовами якого постачальник електричної енергії (позивач) зобов'язався постачати електричну енергію, а споживач (відповідач) –оплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку.

Відповідно до пункту 7.7 договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії можуть бути оформлені такі документи: акт прийому-передачі електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності.

Згідно пунктів 1, 3 додатку №2 до договору, споживач зобов'язаний протягом 05, доби з моменту зняття показань  електролічильників довести їх значення до електропостачальної організації  за встановленою формою та адресою: м.Херсон, вул.Робоча, 82-б; розмір коштів, які має сплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається за тарифами поточного розрахункового періоду. Розрахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 5 днів від дня отримання споживачем рахунка постачальника електричної енергії.

Як встановлено судами,  розрахунок обсягу спожитої електричної енергії для визнання її вартості здійснювався відповідачем за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання, яка була встановлена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.1999р. №214, у відповідності до якого сторонами і визначалися обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, у тому числі, і за спірний період: серпень 2005 року –квітень 2006 року).

Оскільки на підставі Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №109 від 22.07.2005р., наказ №214 від 03.09.1999р. втратив чинність, позивач вважає, що розрахунок обсягу спожитої відповідачем за спірний період електричної енергії має бути визначений згідно з пунктом 6.39 Правил користування електричною енергією, відповідно до якого, у разі неможливості отримання    постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Здійснивши перерахунок вартості спожитої відповідачем у період з серпня 2005 року по квітень 2006 року електроенергії з врахуванням положень пункту 6.39 Правил, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 126 206,83 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову, оскільки, як вірно зазначено судами, підставою для визначення обсягу спожитої електроенергії, за правилами пункту 6.39 названих Правил, є неможливість отримання  позивачем даних про спожиту відповідачем у розрахунковий період електроенергію.

Проте, відповідно до пункту 2 додатку №2 до договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії визначається за відомістю або актом про показання розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань. При відсутності представника постачальника на обумовлену цим додатком дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює "Акт прийому-передачі електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Якщо постачальник електричної енергії не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання.

Як вбачається із змісту пункт 2 додатку №2 до договору, він встановлює той же порядок визначення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електроенергії, проведення зняття показів та доведення цих даних позивачу, як й пункт 6.39 Правил.

Як доводять матеріали справи, відповідач своєчасно звітував позивачу про кількість спожитої ним за спірний період електроенергії, про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств акти прийому-передачі активної електричної енергії, складені у відповідності до додатку №2 до договору (а.с.111-115 т.1). Тому, як вірно зазначено судами, у позивача не було правових та фактичних підстав здійснювати відповідачу донарахування на підставі пункту 6.39 Правил користування електричною енергією.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови.  

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій та вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України. Тим більше, що порушені скаржником у касаційній скарзі питання були предметом розгляду судами двох інстанцій, і їм дана належна правова оцінка з урахуванням положень ст.ст.33, 34 ГПК України щодо оцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"  залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі №10/330-08 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій