Рішення

від 26.08.2014 по справі 916/2492/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2014 р.Справа № 916/2492/14

За позовом Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України; Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача Приватного підприємства "Камея"

про стягнення 37973,56грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від прокурора : Макосій Ю.Д., посвідчення №027746 від 30.07.2014р.

Від Міністерства інфраструктури України:Тимофієнкко О.О., довіреність №2569/15/14-14 від 14.03.2014р.;

Від Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт": Перейма Д.О., довіреність №133 від 25.12.2013р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Іллічівський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України; Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Камея", в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 37973,56грн., а саме суму основного боргу у розмірі 35732,60грн., пеню в розмірі 1820,75грн. та 3% річних у розмірі 420,21грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.14р. порушено провадження у справі №916/2492/14.

15.07.2014р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" надало письмові пояснення (вх.ГСОО№18385/14 від 15.07.2014р.), відповідно до яких просить суд позовні вимоги Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" суму заборгованості у розмірі 37973,56грн., а саме суму основного боргу у розмірі 35732,60грн., пеню в розмірі 1820,75грн. та 3% річних у розмірі 420,21грн.

Надані письмові пояснення судом залучені до матеріалів справи.

15.07.2014р. від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення (вх.ГСОО№18384/14 від 15.07.2014р.), відповідно до яких просить суд позовні вимоги Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" суму заборгованості у розмірі 37973,56грн., а саме суму основного боргу у розмірі 35732,60грн., пеню в розмірі 1820,75грн. та 3% річних у розмірі 420,21грн.

Надані письмові пояснення судом залучені до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.07.2014р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", суд встановив .

20.09.2007р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (порт, учасник) та Приватним підприємством "Камея" (підприємство, учасник) було укладено договір про спільну діяльність №609-0 (договір простого товариства), згідно умов якого учасники за цим договором, з метою отримання прибутку, зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції.

Відповідно до п 2.12 договору, підприємство за рахунок коштів спільної діяльності відшкодовує порту всі витрати, що пов'язані з користуванням портом земельними ділянками, які визначені, як територія спільної діяльності відповідно до Додатку 3, у повному обсязі, не пізніше 20 днів з дня отримання відповідного рахунку від Порту.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що строк дії договору складає 15 років від дати його укладення. Термін дії даного договору може бути продовжений за згодою учасників та окремим погодженням Міністерства транспорту та зв'язку України, якщо за результатами спільної діяльності було отримано позитивний економічний результат.

Додатковою угодою від 13.02.13р. до Договору про спільну діяльність №609-0 від 20.09.2007р., доповнено розділ 8 „Відповідальність сторін" пунктом 8.5, яким передбачено, що за прострочку виконання грошових зобов'язань Учасник, який допустив прострочення, сплачує іншому Учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов договору, а саме для відшкодування витрат за використання земельної ділянки порт надсилав відповідачу рахунки та акти здачі-прийняття робіт, які були підписані відповідачем: рахунок №Пр/22 571 від 31.07.2013р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/24 023 від 31.08.2013р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/26 678 від 30.09.2013р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/28 414 від 31.10.2013р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/30 338 від 30.11.2013р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/32 499 від 31.12.2013р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/1 466 від 31.01.2014р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/2 895 від 28.02.2014р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/4 765 від 31.03.2014р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт; рахунок №Пр/8 008 від 30.04.2014р. на суму 3573,26грн., з актом здачі-прийняття робіт.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 35732,60грн.

Отже, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 37973,56грн., а саме суми основного боргу у розмірі 35732,60грн., пені в розмірі 1820,75грн. та 3% річних у розмірі 420,21грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до ст. 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, судом встановлено, що 20.09.2007р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Камея" укладено Договір про спільну діяльність (Договір простого товариства). Учасники за цим Договором, з метою отримання прибутку, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався за рахунок коштів спільної діяльності відшкодовувати порту всі витрати, що пов'язані з користуванням портом земельними ділянками, які визначені, як територія спільної діяльності відповідно до Додатку 3, у повному обсязі, не пізніше 20 днів з дня отримання відповідного рахунку від Порту.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач підписав акти здачі-прийняття робіт, проте не здійснив оплату, у зв'язку з чим позовна вимога прокурора щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 35732,60грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, прокурором заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1820,75грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 1646,99грн.

Крім того, прокурором заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 420,21грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3%річних, здійснений належним чином, а тому 3%річних підлягають задоволенню у розмірі 420,21грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого прокурором розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України; Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до відповідача Приватного підприємства "Камея" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 35732,60грн., пені у розмірі 1646,99грн. та 3 % річних у розмірі 420,21грн.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Камея" (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, Бульвар Гайдара, 3, кв.80, код ЄДРПОУ 32217307) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул. Праці, 66; р/р26008010213819 ПАО „БАНК ВОСТОК", МФО 307123, код ЄДРПОУ 01125672) суму основного боргу у розмірі 35732(тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять дві)грн.60коп., пеню у розмірі 1646(одну тисячу шістсот сорок шість)грн.99коп., 3%річних у розмірі 420(чотириста двадцять)грн.21коп.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Камея" (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, Бульвар Гайдара, 3, кв.80, код ЄДРПОУ 32217307) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.09.2014р.

Суддя С.Ф. Гут