Постанова

від 04.02.2009 по справі 9/147-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 лютого 2009 р.                                                                                   

№

9/147-08 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:         

головуючого

- судді                                                        

Кривди Д.С.,

суддів                                                          

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому

засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        не з'явився

від відповідача:    Степаненко Г.О.

прокурор:              Сахно Н.В.

розглянувши  касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від                    

16.10.2008р. 

у справі № 9/147-08 Господарського

суду  Київської області

за позовом 

Прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції в Київській області

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1636248,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор

Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Державної

екологічної інспекції в Київській області звернувся до Господарського суду

Київської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення

1636248,60грн. збитків.

Рішенням

Господарського суду Київської області від 02.06.2008р. (суддя Є.П.Євграфова)

відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не

погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2008р.,

прокурор Білоцерківського району Київської області вніс апеляційне подання.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.10.2008р.

(судді: Б.О.Ткаченко, О.І.Лобань, Р.В.Федорчук) апеляційне подання задоволено,

рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2008р. скасовано,

позовні вимоги задоволено, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 в

доход  Державного бюджету України

1636248,60 грн. збитків, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1  в доход Державного бюджету України 16362,48

грн. державного мита та 8181,24 грн. державного мита за розгляд апеляційного

подання.

Не

погодившись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 16.10.2008р., приватний підприємець ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в

якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 16.10.2008р. та залишити в силі рішення Господарського

суду Київської області від 02.06.2008р.. Свою вимогу приватний підприємець ОСОБА_1.

мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно

застосовано норми матеріального та 

процесуального права.

Розглянувши

касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним

господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий

господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга приватного

підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Господарським

судом встановлено:

14.07.2004р.

між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та

відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, за яким Білоцерківська

районна державна адміністрація Київської області надала в оренду відповідачу

земельну ділянку площею 5,1427га для обслуговування існуючої виробничої бази на

території Шкарівської сільської ради за адресою: м. Біла Церква, вул.

Таращанська, 194а.

04.01.2007р.

між відповідачем та ВПП “МФ “Модерн” укладено договір оренди виробничого

приміщення, згідно якого відповідач передав ВПП “МФ “Модерн” в оренду частину

нежитлової будівлі головного корпусу площею 5435,2 кв.м. за адресою: м. Біла

Церква, вул. Таращанська, 194а.

14.01.2008р.

Державною екологічною інспекцією в Київській області проведено перевірку

дотримання вимог природоохоронного законодавства ВПП “Меблева фабрика

“Модерн”, про що складено відповідний акт. Відповідною перевіркою

встановлено засмічення земельних ділянок відходами меблевого виробництва та

відходами брухту чорних металів. Зокрема, відходами ДСП на відкритій площі -

1645 кв.м., відходами в приміщенні з накриттям -504 кв.м.. 

04.04.2008р.

Державною екологічною інспекцією в Київській області проведено перевірку

дотримання вимог природоохоронного законодавства ВПП “Меблева фабрика

“Модерн”, про що складено відповідний акт. Як зазначено в відповідному

акті, на день перевірки земельні ділянки не забруднені відходами виробництва.

Отже,

як вже було зазначено, прокурор просить стягнути з відповідача, який є

землекористувачем відповідної земельної ділянки, збитки за порушення

відповідачем природоохоронного законодавства.

Згідно

ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її

території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за

основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель

України мають особливий правовий режим.

Згідно

ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються

на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі

житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого

природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі

рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі

лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості,

транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Проте,

вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій не дослідив

обставини до якої категорії земель відноситься земля надана відповідачу в

оренду.

Відповідальність

за порушення земельного законодавства встановлена ст. 211 ЗК України, згідно

якої громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну

або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття

земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх

забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення

промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування,

будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ)

невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д)

порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання

обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за

призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і

реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість

земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення

або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и)

невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і)

самовільне відхилення від проектів землеустрою; ї) ухилення від державної

реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й)

порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок. Таким чином,

приписами даної правової норми встановлено, що за порушення земельного

законодавства, зокрема засмічення промисловими відходами земель особи, що

здійснили таке порушення несуть цивільну адміністративну або кримінальну

відповідальність.

Отже,

для прийняття рішення щодо притягнення до відповідальності порушника земельного

законодавства необхідно встановити обставину чи здійснила відповідна особа

порушення земельного законодавства.

Проте,

вирішуючи даний спір господарський суд попередніх інстанцій не дослідив, яке

порушення земельного законодавства здійснив саме відповідач та чи здійснив саме

відповідач засмічення орендованої ним земельної ділянки.

Як

випливає з позову, прокурор просить притягнути відповідача до цивільної

відповідальності за порушення ним як орендарем та засновником ВПП “МФ “Модерн”

заподіяної навколишньому природному середовищу.

Правила

щодо додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів

встановлені ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища", згідно якої використання природних ресурсів громадянами,

підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням

обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання

природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б)

здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних

ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в)

здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г)

застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних

ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і

безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів

природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій

охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення

екологічних прав інших осіб. При використанні природних ресурсів має

забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим

законодавством України. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає,

що використання природних ресурсів відповідними особами з додержанням

екологічних вимог, зокрема, щодо здійснення заходів щодо запобігання псуванню,

забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан

навколишнього природного середовища.

Проте,

вирішуючи даний спір господарським судом не було досліджено та не дано правової

оцінки обставинам щодо того, які заходи не були здійснені саме відповідачем, що

призвело до засмічення землі.

Згідно

ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного

середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього

природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим

законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і

кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи,

винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє

природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог

законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі

поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог

державної екологічної експертизи; д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у

виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної

екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні,

розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та

ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є)

допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих

речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж)

перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; и) порушенні

строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення

навколишнього природного середовища; і) невжитті заходів щодо попередження та

ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на

навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які

здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного

середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних

вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та

захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних,

радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та

об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій

охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові

від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього

природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків

аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації

відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м)

приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі

охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші

порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати

шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону

навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених

законодавством України.

Таким

чином, приписами вищенаведеної правової норми встановлено, що особи винні в

порушенні саме цими особами законодавства про охорону навколишнього природного

середовища відшкодовують заподіяну саме ними шкоду.

Проте,

вирішуючи даний спір господарський суд на приписи даної правової норми уваги не

звернув та допустив її порушення.

Застосовуючи

до позивача заходи цивільної відповідальності за порушення законодавства про

охорону навколишнього природного середовища господарський суд здійснив і

порушення гл. 82 ЦК України.

Наведене

свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій

фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору,

а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу

України  щодо всебічного, повного та

об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно

до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення

у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки

відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин

справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під

час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до

уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного

та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в

залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства,

вирішити спір.

Керуючись

ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_1  задовольнити

частково.

Рішення

Господарського суду Київської області від 02.06.2008р. та постанову  Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 16.10.2008р. у справі № 9/147-08 скасувати, а справу

передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий

- суддя                                                    

Кривда Д.С.

судді                                                                             

Жаботина Г.В.  

Уліцький А.М.