Рішення

від 01.09.2014 по справі 910/10137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10137/14 01.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ДРУК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_2

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Оксимчук А.О. за довіреністю б/н від 28.06.2014 р., Дикий Ю.О. за довіреністю № б/н від 23.06.2014 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салвей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання виконавчого напису про повернення об'єкту фінансового лізингу № 776 від 08.05.2014 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Салвей" подало до Господарського суду міста Києва клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 776, виданого 08.05.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про повернення лізингоодержувачем ТОВ "Салвей" лізингодацю ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" п'ятисекційної листової офсетної друкарської машини АDАST 857Р, серійний номер 00201, 2008 року випуску, загальною вартістю 2.961.410,00 грн., що була передана у користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу на підставі договору фінансового лізингу № L1923-02/08 від 27.02.2008 р., укладеного між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Салвей", за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку в рамках виконавчого провадження № 43325273, відкритого Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі № 910/10137/14 та призначено справу до розгляду на 17.06.2014 р. о 16:00 год., у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

28.05.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема, направлення сторонам клопотання про забезпечення позову.

05.06.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів, яким просив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 матеріали нотаріальної справи, відкритої 08.05.2014 р. за заявою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", у зв'язку із вчиненням виконавчого напису про повернення об'єкту фінансового лізингу, зареєстрованого в реєстрі під № 776.

13.06.2014 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про заміну сторони позивача правонаступником.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/373 від 13.06.2014 р., у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М., з метою дотримання вимог ГПК України та відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10137/14.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 910/10137/14 передано на розгляд Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. справу № 910/10137/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та призначено розгляд справи на 21.07.2014 р. об 11:10 год.

16.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач стверджує, що виконавчий напис № 776 від 08.05.2014 р. був вчинений з дотриманням положень чинного законодавства, у зв'язку з чим доводи позивача вважає безпідставними та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. На підтвердження правової позиції, викладеної у відзиві відповідач надав суду документи для долучення до матеріалів справи.

16.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 776, виданого 08.05.2014 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2, про повернення лізингоодержувачем - ТОВ "Салвей" лізингодавцю - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" п'ятисекційної листової офсетної друкарської машини ADAST 857P, серійний номер 00201, 2008 року випуск, загальною вартістю 2 961 410,00 грн., що була передана у користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу на підставі договору фінансового лізингу № L1923-02/08 від 27.02.2008 р., укладеного між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Салвей", за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку в рамках виконавчого провадження № 43325273, відкритого Красногвардійським відділом ДВС Дніпровського МУЮ.

19.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, у зв'язку із поданням заяви про забезпечення позову та зміною найменування позивача.

10.07.2014 р. представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник третьої особи в судове засідання 21.07.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2014 р., а саме: копією виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Салвей" від 10.04.2014 р.; копією витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Дніпро-Друк" станом на 23.06.2014 р.; копією статуту ТОВ "Дніпро-Друк"; фотокопією договору лізингу № L1923-02/08 від 27.02.2008 р. та копіями доказів проведення оплати за договором лізингу № L1923-02/08 від 27.02.2008 р. Супровідний лист разом з доданими до нього документами залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., заява позивача про забезпечення позову, подана 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду, залучена судом до матеріалів справи та буде розглянута в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. здійснювався розгляд клопотання позивача про заміну сторони правонаступником, поданого 13.06.2014 р. через відділ діловодства суду. Відповідно до зазначеного клопотання в порядку ст. 25 ГПК України представник просив замінити позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салвей" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ДРУК".

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2014 р. підтримав вищезазначене клопотання.

Заслухавши пояснення представника та дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, суд, враховуючи положення ст. 25 ГПК України, прийшов до висновку про задоволення зазначеного клопотання та заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "Салвей" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ДРУК".

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. відкладено розгляд справи на 28.07.2014 р. о 12:40 год.

23.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

23.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

24.07.2014 р. через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких приватний нотаріус просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки всі документи, подані йому відповідачем для вчинення виконавчого напису, були належним чином оформлені, підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису були відсутні. Зазначеними поясненнями ОСОБА_2 також просив суд розглядати справу за його відсутності.

25.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали суду за невиконання вимог ухвали суду від 16.06.2014 р. приватним нотаріусом ОСОБА_2, а також про стягнення з останнього в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за невиконання вимог ухвали суду від 16.06.2014 р.

25.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд витребувати у приватного нотаріуса ОСОБА_2 матеріали нотаріальної справи, відкритої 08.05.2014 р. за заявою відповідача, у зв'язку із вчиненням виконавчого напису про повернення об'єкту фінансового лізингу, зареєстрованого в реєстрі під № 776.

В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник третьої особи в судове засідання 28.07.2014 р. не з'явився, але подав 24.07.2014 р. через відділ діловодства суду письмові пояснення, в яких просив суд розглядати справу за його відсутності.

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., клопотання позивача про витребування доказів, подане 25.07.2014 р. через відділ діловодства суду, залучене судом до матеріалів справи та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., клопотання позивача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, подане 23.07.2014 р. через відділ діловодства суду, судом задоволене.

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, клопотання про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р., на підставі ст. ст. 69, 77, 86, 87 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.09.2014 р. о 16:00 год.

08.08.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав додаткові пояснення, відповідно до яких просив задовольнити позов повністю.

28.08.2014 р. через відділ діловодства суду представник відповідача подав пояснення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання, призначене на 01.09.2014 р., з'явились представники позивача.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.07.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Як підтверджується матеріалами справи, представник відповідача був присутній в судовому засіданні 28.07.2014 р., за результатами якого було винесено ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р., якою було відкладено розгляд справи на 01.09.2014 р. о 16:00 год.

Отже, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 28.07.2014 р., останній вважається належним чином повідомленим про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 01.09.2014 р. о 16:00 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про відкладення розгляду справи на 01.09.2014 р. о 16:00 год.

Представник третьої особи в судове засідання 01.09.2014 р. не з'явився, разом з тим, у поданих 24.07.2014 р. через відділ діловодства суду письмових поясненнях просив суд розглядати справу за його відсутності.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.09.2014 р. без участі представників відповідача та третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2014 р. подав додаткові пояснення, відповідно до яких просив задовольнити позов повністю. Пояснення залучені до матеріалів справи та передані для реєстрації до відділу діловодства суду.

Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2014 р. підтримав подані ним 25.07.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів та клопотання про постановлення окремої ухвали суду.

В судовому засіданні 01.09.2014 р. здійснювався розгляд клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса ОСОБА_2 матеріалів нотаріальної справи, відкритої 08.05.2014 р. за заявою відповідача, у зв'язку із вчиненням виконавчого напису про повернення об'єкту фінансового лізингу, зареєстрованого в реєстрі під № 776.

Вищезазначене клопотання позивача про витребування доказів судом відхилено, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази для з'ясування обставин вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р. Зокрема, до відзиву відповідача, поданого через відділ діловодства суду 16.06.2014 р., додано копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" № 614-05/14 від 06.05.2014 р. разом з копіями доданих до неї документами, згідно якої відповідач звернувся до нотаріуса про вчинення спірного виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу в безспірному порядку. Отже, спірний виконавчий напис вчинявся нотаріусом саме на підставі зазначених документів, а тому підстави для витребування матеріалів нотаріальної справи у приватного нотаріуса ОСОБА_2 відсутні.

В судовому засіданні 01.09.2014 р. здійснювався розгляд клопотання позивача про постановлення окремої ухвали суду за невиконання вимог ухвали суду від 16.06.2014 р. приватним нотаріусом ОСОБА_2, а також про стягнення з останнього в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за невиконання вимог ухвали суду від 16.06.2014 р.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу

З огляду на наведені приписи статей 83 та 90 ГПК України, вищезазначене клопотання позивача про постановлення окремої ухвали суду та стягнення штрафу судом відхилено як безпідставне.

Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2014 р. підтримав подану ним 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову.

В судовому засіданні 01.09.2014 р. здійснювався розгляд заяви про забезпечення позову, поданої 16.06.2014 р. через відділ діловодства суду.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самої заяви, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по цій справі. А тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню судом не підлягає.

Представники позивача в судовому засіданні 01.09.2014 р. надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав в повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні Системи" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець або лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей" (лізингоодержувач) був укладений договір № Р1923-02/08 (надалі - Договір купівлі-продажу), предметом якого визначено купівлю-продаж обладнання згідно з специфікацією - Додаток № 1 до вказаного договору, а саме: п'ятисекційну листову офсетну друкарську машину ADAST 857 Р, р.в. 2008 р., загальна ціна якої станом на день підписання вказаного договору становила 3083530,00 грн. з ПДВ (надалі - Обладнання).

Згідно п. 1.4 Договору купівлі-продажу визначено, що придбання обладнання на умовах даного договору здійснюється покупцем (відповідачем) для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до договору фінансового лізингу №L1923-02/08.

27.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей" (лізингоодержувач), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ДРУК" (позивач), був укладений договір фінансового лізингу №L1923-02/08 (надалі - Договір фінансового лізингу), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу) (надалі - Предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору фінансового лізингу відповідач (лізингодавець) придбав та передав у користування позивача (лізингоодержувача) Предмет лізингу - п'ятисекційну листову офсетну друкарську машину ADAST 857 Р, р.в. 2008 р., серійний номер 00201.

Факт передачі Предмета лізингу у користування позивачу підтверджується Актом приймання- передачі від 28.08.2008 року.

У відповідності до п. 1.2 Договору фінансового лізингу визначалось, що строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Графік), та не може бути менше одного року.

Згідно п. 4.1 Договору фінансового лізингу лізингові платежі складались з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включали: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію лізингодавцю.

Відповідно до п. 4.2 Договору фінансового лізингу було встановлено, що розмір лізингового платежу за певний період зазначається в Графіку.

Згідно пункту 4.7 Договору фінансового лізингу всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу, лізингоодержувач повинен був сплачувати за правилами, наведеними в Графіку (Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей" (лізингоодержувач) були укладені угоди про внесення змін до Договору фінансового лізингу, серед яких: Угода про внесення змін до Договору фінансового лізингу від 13.01.2011 р. та Угода про внесення змін до Договору фінансового лізингу від 31.01.2012 р. Відповідно до наведених угод сторонами, зокрема, були внесені зміни до Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу (Графік платежів) та викладено його в новій редакції.

У зв'язку з наявністю у лізингоодержувача (позивача) простроченої заборгованості за Договором фінансового лізингу та враховуючи бажання останнього здійснити реструктуризацію частини цієї заборгованості, сторони 20.03.2013 р. уклали Угоду про внесення змін до Договору фінансового лізингу №L1923-02/08 від 27.02.2008 р., відповідно до п. 2 якої узгодили внести зміни до Договору фінансового лізингу, погодивши його та додатки № 1 (Графік розрахунку заборгованості), № 2 (Специфікація від 20.03.2013 р.) та № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до нього у новій редакції (надалі - Договір фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) Відповідно до п. 6 наведеної угоди від 20.03.2013 р., вона набрала чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, а з моменту підписання зазначеної угоди від 20.03.2013 р. та Договору у новій редакції попередня редакція Договору втратила чинність.

Згідно пунктів 1.1, 4.1 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. та п. 5.1, п. 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) лізингоодержувач (позивач) зобов'язався прийняти Предмет лізингу та своєчасно сплачувати відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу та поточні лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згідно з п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) лізингоодержувач (позивач) сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця (відповідача), направленого на вказану в даному договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у наведеному пункті Загальних умов також визначено, що у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

Сторонами у п. 6.1 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. було погоджено, що лізингодавець (відповідач) має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір та/або вилучити у лізингоодержувача (позивача) Предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (підпункт 6.1.2).

Відповідно до п. 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. було передбачено, що у випадку настання зазначених, зокрема, в підпункті 6.1.2 даного договору обставин, лізингодавець повинен письмово повідомити про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення такого порушення, а якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинене порушення, лізингодавець має право здійснити, зокрема, наступні дії:

розірвати цей договір та вимагати повернення Предмета лізингу (підпункт 6.2.1);

вилучити Предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (підпункт 6.2.2).

Згідно п. 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) було погоджено, що Договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених в даному пунктів обставин, зокрема, направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав, визначених розділом 6 Договору (підпункт 10.2.1).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина 2). Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина 3).

Таким чином, за змістом приписів вказаної норми Закону та наведених умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2011 у справі № 9/61.

Відмова лізингодавця від договору лізингу та вчинення виконавчого напису раніше, ніж через 30 днів з моменту, коли боржник прострочив сплату лізингового платежу, порушує права останнього, визначені Законом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що за відсутності письмової відмови від договору у встановленому законом порядку у лізингодавця не виникає право вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові №2/5005/9903/2011 від 19.04.2012 р., № 1/144 від 15.12.2011 р., № 9/61 від 04.10.2011 р.

Всупереч умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. позивач лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з листопада 2013 року по березень 2014 року.

14.03.2014 р. відповідач направив на адресу позивача вимогу № 308-03/14 від 14.03.2014 р. (надалі - Вимога), в якій повідомив, що прострочення позивачем виплати лізингових платежів становить 125 днів, у зв'язку з чим вимагав від позивача протягом 3-х днів в повному обсязі оплатити прострочену заборгованість, яка станом на 12.03.2014 р. складала 424494,94 грн. Відповідач також попередив позивача, що у випадку непогашення зазначеної заборгованості протягом 3-х днів з дня отримання цієї вимоги, він достроково припинить договір та вимагатиме повернення Предмету лізингу. В якості додатку до Вимоги були додані загальний рахунок на сплату заборгованості № 23368990/03/2014 (за період: листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн. та розшифровка до наведеного рахунку. Направлення позивачу Вимоги з доданими до неї документами підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0100115590914 від 14.03.2014 р. та фіскальним чеком № 6909 від 14.03.2014 р. Наведена Вимога з додатками була отримана позивачем 20.03.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900503401741. Натомість у встановлені строки позивач не оплатив заборгованість за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р. згідно виставленого рахунку.

З урахуванням викладеного та відповідно до норм ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктів 6.1, 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.), відповідач прийняв рішення про дострокове припинення договору та повернення предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому 11.04.2014 р. направив на адресу позивача (лізингоодержувача) повідомлення № 495-04/14 від 10.04.2014 р. про дострокове припинення договору, у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача (лізингодавця) від договору, в якому також вимагав від лізингоодержувача повернути Предмет лізингу в строк до 30.04.2014 р. (надалі - Повідомлення). В якості додатку до Повідомлення були додані загальний рахунок на сплату заборгованості № 23368990/04/2014 (за період: листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08 квітня 2014 р. на суму 635582,95 грн. та розшифровка до наведеного рахунку. Направлення позивачу Повідомлення з доданими до нього документами підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0100115605660 від 11.04.2014 р. та фіскальним чеком № 0994 від 11.04.2014 р. Наведене Повідомлення з додатками було отримане позивачем 16.04.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900805743397. Натомість позивач не оплатив заборгованість за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р. згідно виставленого відповідачем рахунку та не повернув Предмет лізингу у визначений строк.

Оскільки відповідно до пунктів 6.1 (п.п. 6.1.2), 6.2 (п.п. 6.2.1, 6.2.2) Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відповідач (лізингодавець) має право достроково в односторонньому порядку розірвати наведений договір та вилучити у позивача (лізингоодержувача) Предмет лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за наявності прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою № 614-05/14 від 06.05.2014 р., в якій просив вчинити виконавчий напис про вилучення предмету лізингу в безспірному порядку, яким є: п'ятисекційна листова офсетна друкарська машина ADAST 857 Р, серійний номер 00201, 2008 року випуску, загальною вартістю 2961410,00 грн.

До вищенаведеної заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем були додані наступні документи:

1. Договір купівлі-продажу № Р1923-02/08 від 27.02.2008 р. (з додатками).

2. Угода від 22.08.2008 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу.

3. Договір фінансового лізингу № L1923-02/08 від 27.02.2008 року (з додатками).

4. Акт приймання передачі предмету лізингу від 28.08.2008 р.

5. Угода від 13.01.2011 р. про внесення змін до договору фінансового лізингу №L1923-02/08.

6. Угода від 31.01.2012 р. про внесення змін до договору фінансового лізингу №L1923-02/08.

7. Угода від 20.03.2013 р. про внесення змін до договору фінансового лізингу №L1923-02/08.

8. Договір фінансового лізингу №L1923-02/08 від 20.03.2013 року (з додатками).

9. Засвідчена ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" копія загального рахунку на сплату заборгованості ТОВ "Салвей" №23368990/04/2014, направленого ТОВ "Салвей", з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

10. Засвідчена ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" копія розшифровки загального рахунку на сплату заборгованості ТОВ "Салвей" №23368990/04/2014, направленого ТОВ "Салвей", з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

11. Копія листа повідомлення вих. № 495-04/14 від 10.04.2014 р.

12. Копії доказів направлення та доказів вручення листа повідомлення вих. № 495-04/14 від 10.04.2014 р.

08.05.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (третьою особою), на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р. (надалі - Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів), було вчинено виконавчий напис № 776 про повернення лізингоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей" на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" об'єкта фінансового лізингу - п'ятисекційна листова офсетна друкарська машина ADAST 857 Р, серійний номер 00201, 2008 року випуску, загальною вартістю 2961410,00 грн., що був переданий в користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу на підставі Договору фінансового лізингу №L1923-02/08 від 27.02.2008 року, укладеного між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Салвей", викладеного в новій редакції за №L1923-02/08 від 20.03.2013 року. Вказано, що вищезазначений об'єкт фінансового лізингу підлягає вилученню та поверненню лізингодавцю за не виплачену в строк, згідно узгодженого графіку лізингових платежів , заборгованість у розмірі:

- відшкодування вартості предмета лізингу - 273788, 05 грн.;

- комісія лізингодавця - 357192,49 грн.;

- пеня - 4602,41 грн., а всього - 635582,95 грн.

15.05.2014 р. державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у м. Києві Грековим А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП43325273 з виконання виконавчого напису №776 від 08.05.2014 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Спір у даній справі, на думку позивача, виник у зв'язку з допущеним третьою особою порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог кредитора, що призвело до порушення прав позивача як лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р.

Позивач стверджує, що всупереч вимогам п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, (лізингодавець) надав третій особі (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2) копію рахунку, направленого позивачу (лізингоодержувачу) до вручення письмового повідомлення, яке на адресу позивача не надходило. На думку позивача, повідомлення про сплату простроченої заборгованості, направлене відповідачем на адресу позивача, датоване числом пізніше за число виготовлення рахунку про сплату заборгованості, що, в свою чергу, призвело до порушення права лізингоодержувача на добровільну сплату заборгованості за Договором фінансового лізингу №L1923-02/08 від 20.03.2013 р. Таким чином, позивач вважає, що за відсутності у лізингодавця документів, які підтверджують безспірність заборгованості лізингоодержувача, у нотаріуса не було законних підстав для задоволення заяви про вчинення виконавчого напису на об'єкт фінансового лізингу.

Крім того, на думку позивача, в оскаржуваному виконавчому написі відсутня інформація про строк, за який провадиться стягнення, а також інформація про розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника, а також відсутня інформація про стягувача і боржника, яка є обов'язковою вимогою до виконавчого документа, яким є виконавчий напис. Посилання в оспорюваному виконавчому написі на графік лізингових платежів, в якому встановлені строки погашення, як вважає позивач, не є визначенням строку за який проводиться стягнення, оскільки таке не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому, за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню розглядаються за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору фінансового лізингу №L1923-02/08 від 27.02.2008 р., викладеного в новій редакції за №L1923-02/08 від 20.03.2013 р., лізингодавцем було передано лізингоодежувачу Предмет лізингу - п'ятисекційну листову офсетну друкарську машину ADAST 857 Р, р.в. 2008 р., серійний номер 00201, що не заперечується сторонами.

Згідно пунктів 1.1, 4.1 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. та п. 5.1, п. 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) лізингоодержувач (позивач) зобов'язався прийняти Предмет лізингу та своєчасно сплачувати відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу та поточні лізингові платежі на умовах цього Договору.

Як вбачається з п. 3.3 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., лізингодавець направляє лізингоодержувачу Графік (Додаток № 1 до цього Договору) з фактичними даними після визначення всіх витрат та розрахунку остаточної вартості Предмету лізингу за правилами п.п. 2.2, 2.3 та з урахуванням п. 2.5 цього Договору.

Судом встановлено, що позивач оплату лізингових платежів за спірним договором фінансового лізингу здійснив не в повному обсязі. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження сплати позивачем надісланого йому відповідачем рахунку на сплату заборгованості № 23368990/03/ 2014 (за період: листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн., направлення якого позивачем та отримання відповідачем підтверджується матеріалами справи.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати позивачем надісланого йому відповідачем рахунку на сплату заборгованості № 23368990/04/2014 (за період: листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08 квітня 2014 р. на суму 635582,95 грн., направлення якого позивачем та отримання відповідачем також підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р. стосовно сплати лізингових платежів понад 30 днів, що додатково підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача, яка була додана відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.п. 6.1.2 п. 6.1 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір та/або вилучити у лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (підпункт 6.1.2).

Відповідно до п. 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. було передбачено, що у випадку настання зазначених, зокрема, в підпункті 6.1.2 даного договору обставин, лізингодавець повинен письмово повідомити про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення такого порушення, а якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинене порушення, лізингодавець має право здійснити, зокрема, наступні дії:

розірвати цей договір та вимагати повернення Предмета лізингу (підпункт 6.2.1);

вилучити Предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (підпункт 6.2.2).

У позовній заяві позивач вказує, що вимога-повідомлення про сплату простроченої заборгованості, направлена ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на адресу ТОВ "Салвей", датована числом пізнішим за число виготовлення рахунку на сплату заборгованості, що на адресу ТОВ "Салвей" таке повідомлення не надходило, а тому вчинення виконавчого напису відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.

Наведена позиція позивача повністю спростовується матеріалами справи, а саме: на виконання п.п. 6.1, 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. відповідач направив на адресу позивача вимогу № 308-03/14 від 14.03.2014 р., згідно якої просив позивача оплатити прострочену понад 30 днів заборгованість по лізинговим платежам, встановлював строк для її сплати та попереджав про можливість дострокового припинення договору та повернення Предмету лізингу. Наведену вимогу з доданими до неї документами (загальний рахунок на сплату заборгованості № 23368990/03/2014 (за період: листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн. та розшифровка до наведеного рахунку) позивач отримав 20.03.2014 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900503401741.

Оскільки у встановлені строки позивач не оплатив заборгованість за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р., то відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.), відповідач 11.04.2014 р. направив на адресу позивача (лізингоодержувача) повідомлення № 495-04/14 від 10.04.2014 р. про дострокове припинення Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача (лізингодавця) від цього договору, в якому також вимагав від лізингоодержувача повернути Предмет лізингу в строк до 30.04.2014 р. Направлення позивачу наведеного повідомлення з доданими до нього документами (загальний рахунок на сплату заборгованості № 23368990/04/2014 (за період: листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08 квітня 2014 р. на суму 635582,95 грн. та розшифровка до наведеного рахунку) підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0100115605660 від 11.04.2014 р. та фіскальним чеком № 0994 від 11.04.2014 р. Повідомлення № 495-04/14 від 10.04.2014 р. було отримане позивачем 16.04.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900805743397.

За таких обставин, доводи позивача про те, що йому не направлялось відповідачем повідомлення № 495-04/14 від 10.04.2014 р. про дострокове припинення Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. та ним не отримувалось це повідомлення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи, так як в матеріалах справи наявні докази як направлення відповідачем та отримання відповідачем вимоги № 308-03/14 від 14.03.2014 р. з доданими до неї документами (загальний рахунок на сплату заборгованості № 23368990/03/2014 (за період: листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн. та розшифровка до наведеного рахунку), так і докази направлення відповідачем та отримання відповідачем повідомлення № 495-04/14 від 10.04.2014 р . з доданими до нього документами (загальний рахунок на сплату заборгованості № 23368990/04/2014 (за період: листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08 квітня 2014 р. на суму 635582,95 грн. та розшифровка до наведеного рахунку).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт відмови відповідача від Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. до моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису, а звернення позивача до третьої особи із заявою про вчинення виконавчого напису не суперечить ні законодавству України, ні умовам Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.

Порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису визначається Законом України "Про нотаріат", відповідно до п. 19 ст. 34 якого нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як встановлено у п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., для одержання виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, необхідно подати:

1) оригінал договору лізингу;

2) засвідчену лізингодавцем копію рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Як вбачається із заяви про вчинення виконавчого напису № 614-05/14 від 06.05.2014 р. і додатків до неї, зокрема, загального рахунку на сплату заборгованості № 23368990/03/2014 (за період: листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн., загального рахунку на сплату заборгованості № 23368990/04/2014 (за період: листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08 квітня 2014 р. на суму 635582,95 грн. та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 4900503401741, № 4900805743397, які додані до відзиву відповідача, останнім було дотримано вимоги законодавства та умови Договору для отримання виконавчого напису про повернення Предмету лізингу за Договором фінансового лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача про вчинення третьою особою оспорюваного виконавчого напису з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог кредитора, є необґрунтованими та не доведеними, а тому вказана нотаріальна дія вчинена третьою особою правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2014 р.

При цьому судом не приймаються до уваги твердження позивача про те, що в оспорюваному виконавчому написі відсутня інформація про строк, за який провадиться стягнення, а посилання в цьому виконавчому написі на графік лізингових платежів, в якому встановлені строки погашення, не є визначенням строку за який проводиться стягнення. Суд вважає такі твердження позивача безпідставними, оскільки вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" згідно оскаржуваного виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу (п'ятисекційна листова офсетна друкарська машина ADAST 857 Р, серійний номер 00201, 2008 року випуску, загальною вартістю 2961410,00 грн., що був переданий в користування позивача на умовах фінансового лізингу), стосується права власності ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на вказаний об'єкт та жодним чином не направлена на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ "Салвей", правонаступником якого є ТОВ "Дніпро-Друк", умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.

Також суд вважає безпідставними та такими, що повністю не відповідають дійсності посилання позивача на відсутність зазначення в оспорюваному виконавчому написі інформації про стягувача і боржника, оскільки така інформація фактично зазначена в оспорюваному виконавчому написі та він відповідає вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат".

Не приймаються судом до уваги і твердження позивача про те, що в оскаржуваному виконавчому написі не зазначено про розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.09.2014 р.

Суддя Гумега О.В.