Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/10137/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/10137/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р. у справі № 910/10137/14 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Дикий Ю.О. (дов. від 23.06.14р.);

відповідача:Максимченко І.В. (дов. від 20.12.13р.);

третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салвей" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання виконавчого напису про повернення об'єкту фінансового лізингу №776 від 08.05.2014 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчого напису, оскільки у нотаріуса при вчиненні виконавчого напису були відсутні документи, які підтверджують безспірність вимог кредитора.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. здійснено заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "Салвей" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. (суддя: Гумега О.В.) у справі № 910/10137/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р. (головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Зубець Л.П.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. у справі №910/10137/14 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р. у справі № 910/10137/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

В судове засідання представники третьої особи не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників третьої особи.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні Системи", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як покупцем або лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей", як лізингоодержувачем, був укладений договір №Р1923-02/08 (надалі - Договір купівлі-продажу), предметом якого є купівля-продаж обладнання згідно з специфікацією - Додаток №1 до вказаного договору, а саме: п'ятисекційної листової офсетної друкарської машини ADAST 857 Р, р.в. 2008 р., загальна вартість якої станом на день підписання вказаного договору становила 3083530,00 грн. з ПДВ (надалі - Обладнання).

Згідно із п. 1.4 Договору купівлі-продажу, придбання обладнання на умовах даного договору здійснюється покупцем (відповідачем) для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до договору фінансового лізингу №L1923-02/08.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей", як лізингоодержувачем, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк" (позивач), 27.02.2008 р. був укладений договір фінансового лізингу №L1923-02/08 (надалі по тексту - Договір фінансового лізингу), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору фінансового лізингу) (надалі - Предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору фінансового лізингу відповідач (лізингодавець) придбав та передав у користування позивача (лізингоодержувача) предмет лізингу - п'ятисекційну листову офсетну друкарську машину ADAST 857 Р, р.в. 2008 р., серійний номер 00201.

Факт передачі предмета лізингу у користування позивачу підтверджується актом приймання-передачі від 28.08.2008 року.

У відповідності до п. 1.2 Договору фінансового лізингу строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Графік), та не може бути менше одного року.

Згідно п. 4.1 Договору фінансового лізингу лізингові платежі складались з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включали: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію лізингодавцю.

В пункті 4.2 Договору фінансового лізингу встановлено, що розмір лізингового платежу за певний період зазначається в Графіку.

Згідно пункту 4.7 Договору фінансового лізингу всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач повинен був сплачувати за правилами, наведеними в Графіку (Додаток №1 до Договору фінансового лізингу).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей" (лізингоодержувач) були укладені угоди про внесення змін до Договору фінансового лізингу, якими, зокрема були внесені зміни до Додатку №1 до Договору фінансового лізингу (Графік платежів) та викладено його в новій редакції.

У зв'язку з наявністю у лізингоодержувача (позивача) простроченої заборгованості за Договором фінансового лізингу та враховуючи бажання останнього здійснити реструктуризацію частини цієї заборгованості, 20.03.2013 р. сторони уклали Угоду про внесення змін до Договору фінансового лізингу №L1923-02/08 від 27.02.2008 р., відповідно до п. 2 якої узгодили внести зміни до Договору фінансового лізингу, погодивши його та додатки №1 (Графік розрахунку заборгованості), №2 (Специфікація від 20.03.2013 р.) та № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до нього у новій редакції (надалі - Договір фінансового лізингу від 20.03.2013 р.).

Відповідно до п. 6 наведеної угоди від 20.03.2013 р., вона набрала чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, а з моменту підписання зазначеної угоди від 20.03.2013 р. та Договору у новій редакції попередня редакція Договору втратила чинність.

Згідно пунктів 1.1, 4.1 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. та п. 5.1, п. 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.), лізингоодержувач (позивач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та своєчасно сплачувати відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі на умовах цього Договору.

В пункті 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) сторони погодили, що лізингоодержувач (позивач) сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця (відповідача), направленого на вказану в даному договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у наведеному пункті Загальних умов також визначено, що у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

Виходячи зі змісту п. 6.1 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., лізингодавець (відповідач) має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір та/або вилучити у лізингоодержувача (позивача) Предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (підпункт 6.1.2).

Відповідно до п. 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., у випадку настання зазначених, зокрема, в підпункті 6.1.2 даного договору обставин, лізингодавець повинен письмово повідомити про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення такого порушення, а якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинене порушення, лізингодавець має право здійснити, зокрема, наступні дії: розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу (підпункт 6.2.1); вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (підпункт 6.2.2).

Згідно п. 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.) було погоджено, що Договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених в даному пунктів обставин, зокрема, направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав, визначених розділом 6 Договору (підпункт 10.2.1).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Отже, відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відмова лізингодавця від договору лізингу та вчинення виконавчого напису раніше, ніж через 30 днів з моменту, коли боржник прострочив сплату лізингового платежу, порушує права останнього, визначені Законом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що за відсутності письмової відмови від договору у встановленому законом порядку у лізингодавця не виникає право вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Всупереч умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. позивач лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з листопада 2013 року по березень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014 р. відповідач направив на адресу позивача вимогу №308-03/14 від 14.03.2014 р. (надалі - Вимога), в якій повідомив, що прострочення позивачем виплати лізингових платежів становить 125 днів, у зв'язку з чим вимагав від позивача протягом 3-х днів в повному обсязі оплатити прострочену заборгованість, яка станом на 12.03.2014 р. складала 424494,94 грн. Відповідач також попередив позивача, що у випадку непогашення зазначеної заборгованості протягом 3-х днів з дня отримання цієї вимоги, він достроково припинить договір та вимагатиме повернення предмету лізингу.

До вказаної вимоги були додані загальний рахунок на сплату заборгованості №23368990/03/2014 (за період листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн. та розшифровка до наведеного рахунку.

Направлення позивачу вимоги з доданими до неї документами підтверджується описом вкладення в цінний лист №0100115590914 від 14.03.2014 р. та фіскальним чеком №6909 від 14.03.2014 р.

Вимога з додатками була отримана позивачем 20.03.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900503401741. Проте у встановлені строки позивач не оплатив заборгованість за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р. згідно виставленого рахунку.

З урахуванням викладеного та відповідно до норм ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктів 6.1, 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.), відповідач прийняв рішення про дострокове припинення договору та повернення предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому 11.04.2014 р. направив на адресу позивача (лізингоодержувача) повідомлення № 495-04/14 від 10.04.2014 р. про дострокове припинення договору, у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача (лізингодавця) від договору, в якому також вимагав від лізингоодержувача повернути предмет лізингу в строк до 30.04.2014 р. (надалі - повідомлення).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2, 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (третьою особою), на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., було вчинено 08.05.2014 р. виконавчий напис №776 про повернення лізингоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Салвей" на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" об'єкта фінансового лізингу - п'ятисекційна листова офсетна друкарська машина ADAST 857 Р, серійний номер 00201, 2008 року випуску, загальною вартістю 2961410,00 грн., що був переданий в користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу на підставі Договору фінансового лізингу №L1923-02/08 від 27.02.2008 року, укладеного між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Салвей", викладеного в новій редакції за №L1923-02/08 від 20.03.2013 року. Вказано, що вищезазначений об'єкт фінансового лізингу підлягає вилученню та поверненню лізингодавцю за не виплачену в строк, згідно узгодженого графіку лізингових платежів, заборгованість у розмірі 635582,95 грн., з яких 273788, 05 грн. - відшкодування вартості предмета лізингу, 357192,49 грн. комісія лізингодавця, 4602,41 грн. пеня.

15.05.2014 р. державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у м. Києві Грековим А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП43325273 з виконання виконавчого напису №776 від 08.05.2014 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Спір у даній справі, на думку позивача, виник у зв'язку з допущеним третьою особою порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог кредитора, що призвело до порушення прав позивача як лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р.

Скаржник посилається на те, що всупереч вимогам п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, (лізингодавець) надав третій особі (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5) копію рахунку, направленого позивачу (лізингоодержувачу) до вручення письмового повідомлення, яке на адресу позивача не надходило. На думку позивача, повідомлення про сплату простроченої заборгованості, направлене відповідачем на адресу позивача, датоване числом пізніше за число виготовлення рахунку про сплату заборгованості, що, в свою чергу, призвело до порушення права лізингоодержувача на добровільну сплату заборгованості за Договором фінансового лізингу №L1923-02/08 від 20.03.2013 р. Таким чином, позивач вважає, що за відсутності у лізингодавця документів, які підтверджують безспірність заборгованості лізингоодержувача, у нотаріуса не було законних підстав для задоволення заяви про вчинення виконавчого напису на об'єкт фінансового лізингу. Крім того, позивач посилається на те, що в оскаржуваному виконавчому написі відсутня інформація про строк, за який провадиться стягнення, а також інформація про розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника, а також відсутня інформація про стягувача і боржника, яка є обов'язковою вимогою до виконавчого документа, яким є виконавчий напис. Посилання в оспорюваному виконавчому написі на графік лізингових платежів, в якому встановлені строки погашення, як вважає позивач, не є визначенням строку за який проводиться стягнення, оскільки таке не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач оплату лізингових платежів за спірним договором фінансового лізингу здійснив не в повному обсязі. В матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження сплати позивачем надісланого йому відповідачем рахунку на сплату заборгованості №23368990/03/2014 (за період листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12.03.2014 р. на суму 424494,94 грн.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати позивачем надісланого йому відповідачем рахунку на сплату заборгованості №23368990/04/2014 (за період листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08.04.2014 р. на суму 635582,95 грн.

На виконання п.п. 6.1, 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. відповідач направив на адресу позивача вимогу № 308-03/14 від 14.03.2014 р., згідно якої просив позивача оплатити прострочену понад 30 днів заборгованість по лізинговим платежам, встановлював строк для її сплати та попереджав про можливість дострокового припинення договору та повернення предмету лізингу. Наведену вимогу з доданими до неї документами (загальний рахунок на сплату заборгованості №23368990/03/2014 (за період листопад 2013 р. - березень 2014 р.) від 12 березня 2014 р. на суму 424494,94 грн. та розшифровка до наведеного рахунку) позивач отримав 20.03.2014 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900503401741.

Оскільки у встановлені строки позивач не оплатив заборгованість за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р., то відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.), відповідач 11.04.2014 р. направив на адресу позивача (лізингоодержувача) повідомлення №495-04/14 від 10.04.2014 р. про дострокове припинення Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р., у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача (лізингодавця) від цього договору, в якому також вимагав від лізингоодержувача повернути предмет лізингу в строк до 30.04.2014 р. Направлення позивачу наведеного повідомлення з доданими до нього документами (загальний рахунок на сплату заборгованості №23368990/04/2014 (за період листопад 2013 р. - квітень 2014 р.) від 08 квітня 2014 р. на суму 635582,95 грн. та розшифровка до наведеного рахунку) підтверджується описом вкладення в цінний лист №0100115605660 від 11.04.2014 р. та фіскальним чеком № 0994 від 11.04.2014 р. Повідомлення №495-04/14 від 10.04.2014 р. було отримане позивачем 16.04.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900805743397.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт відмови відповідача від Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р. до моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису, а звернення позивача до третьої особи із заявою про вчинення виконавчого напису не суперечить ні законодавству України, ні умовам Договору фінансового лізингу від 20.03.2013р.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як встановлено у п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Відтак, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу від 20.03.2013 р. стосовно сплати лізингових платежів понад 30 днів, що додатково підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що твердження позивача про вчинення третьою особою оспорюваного виконавчого напису з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог кредитора, є необґрунтованими та не доведеними, а тому вказана нотаріальна дія вчинена третьою особою правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2014 р.

Посилання позивача на те, що в оспорюваному виконавчому написі відсутня інформація про строк, за який провадиться стягнення, а посилання в цьому виконавчому написі на графік лізингових платежів, в якому встановлені строки погашення, не є визначенням строку за який проводиться стягнення, а також на те, що в оскаржуваному виконавчому написі не зазначено про розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника є безпідставними, оскільки вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" згідно оскаржуваного виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу (п'ятисекційна листова офсетна друкарська машина ADAST 857 Р, серійний номер 00201, 2008 року випуску, загальною вартістю 2961410,00 грн., що був переданий в користування позивача на умовах фінансового лізингу), стосується права власності ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на вказаний об'єкт та жодним чином не направлена на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ "Салвей", правонаступником якого є ТОВ "Дніпро-Друк", умов Договору фінансового лізингу від 20.03.2013 р.

Також суд вважає безпідставними посилання позивача на відсутність зазначення в оспорюваному виконавчому написі інформації про стягувача і боржника, оскільки така інформація фактично зазначена в оспорюваному виконавчому написі та він відповідає вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису про повернення об'єкту фінансового лізингу №776 від 08.05.2014 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", таким, що не підлягає виконанню є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів, а тому підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2014р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р., не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Друк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р. у справі № 910/10137/14 залишити без змін.

Головуючий Жукова Л.В.

Судді Вовк І.В.

Нєсвєтова Н.М.