Рішення

від 01.09.2014 по справі 910/12830/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12830/14 01.09.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Метал" простягнення 24 820,15 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. ;

від відповідача: Пугач В.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 01.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС МЕТАЛ" про стягнення 29 880,15 грн. на підставі угоди поставки (без складання письмового договору).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2014 порушено провадження у справі №910/12830/14, розгляд справи призначений на 21.07.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи №910/12830/14 відкладений на 13.08.2014.

У заяві про зменшення позовоних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 300,41 грн., 3 % річних - 60,30 грн., інфляційні втрати - 323,84 грн., упущену вигоду в розмірі 19 135,60 грн. та компенсацію шкоди завданої ділової репутації у розмірі 5 000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач повідомив про сплату суми основного боргу та надав відповідні докази.

В судовому засіданні 01.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, допускається укладення договору поставки у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідач направив позивачу рахунок-фактури №212 від 18.12.2013 на суму 7 229,88 грн. на поставку проволоки, на підтаві якого позивач перерахував відповідачу попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 23.12.2013 на суму 5 060,00 грн.

Однак, позивач зазначає, що відповідач не поставив продукцію, а перераховані кошти не повернуті, що стало підтавою для звернення з даним позовом.

Отже, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила лише у разі здійснення попередньої оплати (стаття 693 ЦК України), або застосувавши розстрочення платежу (стаття 695 ЦК України).

Як встановлено вище судом, правовідносини сторін даного спору щодо поставки товару склались на умовах його попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з тим, що виконання зобов'язань відповідача перед позивачем щодо поставки товару втратило інтерес для позивача, як кредитора за вказаним зобов'язанням, через прострочення відповідачем строків поставки товару та його не поставкою взагалі, то позивач претензією 010414 від 02.04.2014 вимагав повернути передплату за неодержаний товар.

Птатіжним дорученням №1038 від 24.06.2014 відповідач повернув суму попередньої оплати у розмірі 5 060,00 грн. на рахунок позивача.

Таким чином, позивач в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог.

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 300,41 грн., 3 % річних - 60,30 грн., інфляційні втрати - 323,84 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Враховуючи, що в претензії на повернення попередньої оплати встановлено строк до 10.04.2014, тому правомірно зазначати, що прострочення наступає з 10.04.2014, що є початковою датою для нарахування пені, 3 % річних.

За перерахунком суду, пеня становить 132,81 грн., 3 % річних - 21,63 грн.

Інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем - 323,84 грн., враховуючи, що в порядку п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, за відсутності клопотання заінтересованої сторони, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивач зазначає, що через невиконання відповідачем поставки товару, ним недоотримано значну частину прибутку, оскільки між ним та ПП «Леомуз» укладений договір поставки №5/12 від 05.12.2013 на виготовлення та постачання комплектів музичних струн в кількості 2100 одиниць. Відповідно до умов цього Договору, позивачем саме з вини відповідача у звязку з непоставкою продукції, не виконано умови договору з ПП «Леомуз».

Таким чином, позивач в порядку ст.22 ЦК України, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, заявив до стягнення упущену вигоду - 19 135,60 грн., шкоду завдана діловій репуації - 5 000,00 грн.

Однак, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення упущена вигода та шкода не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Позивачем, нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи, тому наданий суду розрахунок до уваги не прийнятий. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором.

Судом також враховано, що Позивачем при визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) не вжиті заходи для їх одержання (ст.623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно із ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 визначено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд відзначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи її розмір, а враховуючи, що судом не встановлено наявності як протиправної поведінки, так і вини відповідача у понесення позивачем шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Метал» (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 28, код 38872233) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (93010, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) пеню - 132,81 грн. (сто тридцять дві гривні 81 коп.), 3 % річних - 21,63 грн. (двадцять одна гривня 63 коп.), інфляційні втрати - 323,84 грн. (триста двадцять три гривні 84 коп.), судовий збір - 35,21 грн. (тридцять п'ять гривень 21 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.09.2014

Суддя М.Є. Літвінова