Рішення

від 04.09.2014 по справі 904/5068/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.14р. Справа № 904/5068/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ХІМАГРО", м. Глобине, Полтавська область

до Фермерського господарство "ВінеСА", с. Посуньки, Дніпропетровська область

про стягнення 506218грн.56коп.

Представники:

Від позивача: Клешня О.В. дов. № б/н від 11.06.2014 р.

Васильченко І.В. № б/н від 01.09.14р.

Від відповідача: Богачова Н.П. дов. № б/н від 22.07.14р.

в судовому засіданні проголошено перерву з 19.08.2014р. по 01.09.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине звернулось до Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки з позовом про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 454695грн. та пені в розмірі 51523грн. 56коп. за договором №17 від 04.06.2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №17 від 04.06.2013р. щодо поставки сільськогосподарської продукції, що призвело до відмови позивача від договору; банківські виписки від 11.06.2013р. та від 10.12.2013р.; податкові накладні від 11.06.2013р. №4/2, №3/2, №2/2, №1/2 та розрахунок корегування №1/2 від 10.12.2013р.. вимогу №112 від 08.05.2014р. та докази її направлення.

Позивач зазначає, що на виконання положень договору №17 від 04.06.2013р платіжними дорученнями №343 від 11.06.2013р., №346 від 11.06.2013р., №345 від 11.06.2013р., №344 від 11.06.2013р. на рахунок відповідача було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 574000грн. За умовами договору відповідач мав поставити продукцію в строк до 15.10.2013р., але цього не було зроблено.

Платіжним дорученням №1389 від 10.12.2013р. відповідачем було повернено 119305грн. з суми отриманої попередньої оплати. Листом №112 від 08.05.2014р. (отриманий відповідачем 17.05.2014р.) позивач повідомив про відмову від договору та необхідність повернення залишку попередньої оплати.

Таким чином, на момент звернення до суду сума попередньої оплати неповерненої відповідачем дорівнювала 454695грн.

На підставі положень статті 7.2 договору №17 від 04.06.2013р. позивач нарахував пеню в розмірі 51523грн.56коп. за прострочення строків поставки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2014р. було порушено провадження у справі т а призначене судове засідання.

Під час судового провадження на адресу суду надійшла заява про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 516342грн.93коп. на розрахункових рахунках відповідача.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на значне погіршення майнового стану боржника, заставу рухомого майна та відсутність нерухомого майна.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки позивачем не було доведено, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На адресу суду було надано заяву про зменшення позовних вимог від 19.08.2014р., згідно якої внаслідок повернення платіжним дорученням №80 від 14.08.2014р. відповідачем коштів в розмірі 130200грн., розмір позовних вимог був зменшений та становить 324495грн.суми попередньої оплати та 51523грн.56коп. пені.

З урахуванням того, що вказана заява подана з дотримання положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до уваги.

У відзиві відповідач частково погодився з позовними вимогами. Зазначав про лист з проханням перенести строк виконання зобов'язання до 01.08.2013р., направлений на адресу позивача. На думку відповідача, відсутність негативної відповіді на викладену пропозицію, свідчить про згоду позивача із запропонованим графіком погашення.

Також відповідач зазначає про скрутний фінансовий стан підприємства, тому просить зменшити розмір штрафних санкцій та покласти судові витрати на позивача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Фермерським господарством «ВінеСА» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Хімагро» (далі - покупець) був підписаний договір поставки сільськогосподарської продукції №17 від 04.06.2013р. (далі - договір №17 від 04.06.2013р.), згідно якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця в строки, передбачені цим договором, сільськогосподарську продукцію: соняшник на загальну суму 574000грн. в кількості 143,5т. В свою чергу, покупець має прийняти товар та оплатити його вартість у встановленому договором порядку.

Пунктом 2.1.1 договору №17 від 04.06.2013р. встановлений обов'язок постачальника продати та передати весь товар у власність покупця в строк не пізніше ніж до 15.10.2013р.

На виконання положень підпункту 4.1.1 договору №17 від 04.06.2013р. покупцем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 574000грн. платіжними дорученнями №343 від 11.06.2013р., №346 від 11.06.2013р., №345 від 11.06.2013р., №344 від 11.06.2013р.

Пунктом 10.1 договору №17 від 04.06.2013р. передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання., тому листом від 08.05.2014р. (отриманим відповідачем 17.05.2014р.) позивач повідомив про відмову від договору та вказав про повернення суми сплаченої попередньої оплати.

Таким чином, з моменту повідомлення відповідача про відмову від договору зобов'язання з поставки продукції припинилось та виникло нове зобов'язання - з повернення коштів.

Відповідач повернув частину коштів з перерахованих позивачем. платіжними дорученнями №1389 від 10.12.2013р. (на суму 119305грн.), №80 від 14.08.2014р. (на суму 130200грн.)

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку виконати зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 324495грн.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 324495грн.

За приписами пункту 7.2 договору №17 від 04.06.2013р. сторони визначили, що у разі прострочення строків поставки, визначених в пункті 2.1.1 постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення до повного виконання своїх зобов'язань.

При цьому, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше.

До вимог про стягнення штрафних санкцій не застосовується спеціальний строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. Кредитор може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за договором в межах загального строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на узгоджену зміну строків виконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції., оскільки доказів внесення відповідних змін до договору №17 від 04.06.2013р. або письмової згоди позивача з пропозицією відповідача сторонами не надано.

Позивач нараховував пеню в розмірі 51523грн.56коп. за договором №17 від 04.06.2013р. за період з 16.10.2013р. до 09.12.2013р. на суму 57400грн. та за період з 10.12.2013р. по 08.07.2014р. на суму 454695грн. попередньої оплати.

Як зазначалось раніше, з моменту повідомлення відповідача про відмову від договору и та необхідність повернення суми попередньої оплати, зобов'язання з поставки продукції за договором №17 від 04.06.2013р. припинилось. Тому нарахування штрафних санкцій після цього періоду є неправомірним.

Належна сума пені за порушення строків поставки дорівнює 39298грн.17коп. за період з 16.10.2013р. до 09.12.2013р. на суму 57400грн. та за період з 10.12.2013р. по 17.05.2014р. на суму 454695грн. попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 39298грн.17коп., у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 12225грн.39коп. слід відмовити через безпідставність.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на складний фінансовий стан Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки.

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

В даному випадку, суд не знаходить підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Що стосується клопотання відповідача про віднесення на позивача судових витрат, то це суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України. Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 7275грн.86коп.

Під час судового провадження позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 19.08.2014р., згідно якої сума попередньої оплати з 454695грн. зменшилась до 324495грн.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення судового збору у відповідній частині. Тому суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету суму судового збору в розмірі 2604грн.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине до Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 324495грн. та пені в розмірі 51523грн. 56коп. за договором №17 від 04.06.2013р. - задовольнити частково

Стягнути з Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки (Ідентифікаційний код 23374766, місцезнаходження 51643, с. Посуньки, вул. Зелена, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине (Ідентифікаційний код 36719265, місцезнаходження 39000, м. Глобине, вул. К.Маркса, 1-а) суму попередньої оплати в розмірі 324495грн., суму пені в розмірі 39298грн.17коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7275грн.86коп.

У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 12225грн.39коп. відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине (Ідентифікаційний код 36719265, місцезнаходження 39000, м. Глобине, вул. К.Маркса, 1-а) з Державного бюджету суму судового збору в розмірі 2604грн., сплаченого платіжним дорученням №228 від 07.07.2014р.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 01.09.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 04.09.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова