Рішення

від 04.09.2014 по справі 904/4413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.14р. Справа № 904/4413/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ХІМАГРО", м. Глобине, Полтавська область

до Фермерського господарства "ВінеСА", с. Посуньки, Дніпропетровська область

про про стягнення пені в розмірі 34549грн.69коп. за договором №14 від 22.052012р., пені в розмірі 59812грн.46коп. за договором №17 від 28.05.2012р., пені в розмірі 48547грн.04коп. за договором №23 від 19.07.2012р.

Представники:

Від позивача: Клешня О.В. дов. № б/н від 11.06.2014 р.

Васильченко І.В. № б/н від 01.09.14р.

Від відповідача: Богачова Н.П. дов. № б/н від 22.07.14р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине звернулось до Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки з позовом про стягнення пені в розмірі 34549грн.69коп. за договором №14 від 22.052012р., пені в розмірі 59812грн.46коп. за договором №17 від 28.05.2012р., пені в розмірі 48547грн.04коп. за договором №23 від 19.07.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договорів поставки сільськогосподарської продукції №14 від 22.05.2012р., №17 від 28.05.2012р., №23 від 19.07.2012р. в частині поставки продукції (соя товарна - договір №14 від 22.052012р., кукурудза врожаю 2012 - договір №17 від 28.05.2012р., кукурудза фуражна - договір №23 від 19.07.2012р.), внаслідок чого було нараховано пеню за прострочення строків поставки:

- в розмірі 34549грн.69коп. за договором №14 від 22.05.2012р. за період з 16.10.2013р. до 01.08.2013р. на суму 352800грн. попередньої оплати

- в розмірі 59812грн.46коп. за договором №17 від 28.05.2012р. за період з 16.10.2012р. по 01.08.2013р. на суму попередньої оплати 509400грн., з 01.08.2013р. по 02.08.2013р. на суму 260000грн., з 02.08.2013р. по 06.08.2013р. на суму 78700грн.

- в розмірі 48547грн.04коп. за договором №23 від 19.07.2012р. за період з 16.10.2013р. по 05.08.2013р. на суму попередньої оплати 400750грн., з 06.08.2013р. по 07.08.2013р. на суму 329450грн., з 08.08.2013р. по 15.08.2013р. на суму 229000грн.

Як зазначає позивач, ним на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №14 від 22.05.2012р., було перераховано попередню оплату в розмірі 492000грн. (платіжне доручення №6 від 23.05.2012р.) За умовами договору, відповідач мав поставити продукцію в строк до 15.10.2012р.

Відповідачем поставку продукції не було здійснено, платіжними дорученнями №1007 від 03.10.2012р., №1235 від 01.08.2013р. та №1238 від 01.08.2013р. було повернено суму попередньої оплати.

На підставі пункту 7.2 договору поставки сільськогосподарської продукції №14 від 22.05.2012р. позивач нарахував пеню за прострочення строків поставки, яку заявляє до стягнення.

Пунктом 7.8 договору №14 від 22.05.2012р. сторони визначили, що строк нарахування штрафних санкцій за цим договором не обмежується строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

На підставі положень договору поставки сільськогосподарської продукції №17 від 28.05.2012р., позивач перерахував платіжним дорученням №222 від 29.05.2012р. суму попередньої оплати в розмірі 509400грн. Відповідач мав виконати свої зобов'язання з поставки продукції в строк до 15.10.2012р., але не зробив цього.

Платіжними дорученнями №1239 від 01.08.2013р., №1240 від 02.08.2013р., №1242 від 06.08.2013р. відповідач повернув суму попередньої оплати.

На підставі положень пунктів 7.2 та 7.8 договору поставки сільськогосподарської продукції №17 від 28.05.2012р. позивач нарахував пеню за прострочення строків поставки, яку заявляє до стягнення.

За договором поставки сільськогосподарської продукції №23 від 19.07.2012р. позивач перерахував платіжними дорученнями №292 від 23.07.2012р. та №28 від 23.07.2012р. суму попередньої оплати в розмірі 400750грн. В свою чергу, відповідач мав поставити продукцію в строк до 15.10.2012р., але цього не зробив.

Платіжними дорученнями №1243 від 06.08.2013р., №1252 від 15.08.2013р., №1245 від 08.08.2013р. відповідачем було повернено суму попередньої оплати.

На підставі положень пунктів 7.2 та 7.8 договору поставки сільськогосподарської продукції №23 від 19.07.2012р. позивач нарахував пеню за прострочення строків поставки, яку заявляє до стягнення.

Також позивач заявив про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 142909грн.19коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку №26004050200194 в КБ «Приватбанк».

Разом з тим вказана заява, в порушення вимог чинного законодавства не була оплачена судовим збором як на момент подання позову, так і на момент винесення рішення, тому суд не приймає її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

У запереченнях, наданих до суду 29.07.2014р., відповідач не погодився із позовними вимогами з наступних підстав.

Сторонами було підписано додаткові угоди від 28.12.2012р. до договорів поставки сільськогосподарської продукції №14 від 22.05.2012р., №17 від 28.05.2012р., №23 від 19.07.2012р., в яких строк виконання відповідачем зобов'язань (поставити продукцію або повернути кошти) був продовжений до 01.08.2013р. Вказані угоди набирають чинності з моменту їх підписання.

При цьому, в додатковій угоді №1 від 28.12.2012р. сума зобов'язань за договором №23 від 19.07.2012р. становила 261550грн. замість 400750грн., а кількість продукції зменшена з 229тон до 149тн457кг.

За аудиторським висновком №19 від 27.07.2014р. розмір штрафних санкцій за трьома договорами становить меншу суму, ніж заявлено позивачем.

В судовому засіданні від 01.09.2014р. представник позивача надав письмові пояснення та заперечив проти укладення додаткових угод від 28.12.2012р. до договорів №14 від 22.05.2012р., №17 від 28.05.2012р., №23 від 19.07.2012р. Оригінали або копії цих угод у позивача відсутні.

Представник відповідача пояснив суду, що не має можливості надати для огляду оригінали додаткових угод від 28.12.2012р., оскільки вони разом з іншими документами, які зберігались в залізному сейфі, в ніч на 29.06.2014р. були викрадені невідомими особами з бухгалтерської будівлі Фермерського господарства «Вінесса». За фактом крадіжки триває слідство.

Також представник відповідача заявив усне клопотання про призначення бухгалтерської експертизи. Відповідач зазначав, що її результати можуть підтвердити факт укладення сторонами додаткових угод від 28.12.2012р. Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

За приписами статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок судового експерта щодо стану взаємовідносин між сторонами не може замінити оригінал документу, який породжує та змінює ці правовідносини.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом було встановлено наступне.

Фермерським господарством «ВінеСА» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Хімагро» (далі - покупець) був підписаний договір поставки сільськогосподарської продукції №14 від 22.05.2012р. (далі - договір №14 від 22.05.2012р.), згідно якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця в строки, передбачені цим договором, сільськогосподарську продукцію: сою товарну на загальну суму 492000грн. в кількості 123тони. В свою чергу, покупець має прийняти товар та оплатити його вартість у встановленому договором порядку.

Пунктом 2.1.1 договору №14 від 22.05.2012р. встановлений обов'язок постачальника продати та передати весь товар у власність покупця в строк не пізніше ніж до 15.10.2012р.

На виконання положень підпункту 4.1.1 договору №14 від 22.05.2012р. покупцем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 492000грн. платіжним дорученням №6 від 23.05.2012р.

Пунктом 10.1 договору №14 від 22.05.2012р. передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Зазначаючи про повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 492000грн. позивач зазначає платіжні доручення №1007 від 03.10.2012р. (на суму 139200грн.), №1235 від 01.08.2013р. (на суму 136500грн.) та №1238 від 01.08.2013р. (на суму 216300грн.)

Відповідач, в свою чергу, у запереченнях зазначає в якості доказу повернення суми передоплати платіжні доручення №1235 від 01.08.2013р. (на суму 136500грн.) та №1238 від 01.08.2013р. (на суму 216300грн.), №1251 від 15.08.2013р. (на суму 129000грн.) та №1252 від 15.08.2013р. (на суму 10000грн.)

Дослідивши перелічені вище платіжні документи та банківські виписки по рахунку позивача, суд встановив, що належним доказом повернення відповідачем сум попередньої оплати в розмірі 492000грн. за договором №14 від 22.05.2012р. є наступні платіжні доручення: - №1007 від 03.10.2012р. (на суму 139200грн.); - №1235 від 01.08.2013р. (на суму 136500грн.); - №1238 від 01.08.2013р. (на суму 216300грн.).

Адже в платіжних дорученнях №1251 від 15.08.2013р. та №1252 від 15.08.2013р. в призначенні платежу вказано про часткове повернення попередньої оплати згідно договору №23 від 19.07.2013р.

За приписами пункту 7.2 договору №14 від 22.05.2012р. сторони визначили, що у разі прострочення строків поставки, визначених в пункті 2.1.1 постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення до повного виконання своїх зобов'язань.

При цьому, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше.

До вимог про стягнення штрафних санкцій не застосовується спеціальний строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. Кредитор може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за договором в межах загального строку позовної давності.

Позивач нараховував пеню в розмірі 34549грн.69коп. за договором №14 від 22.05.2012р. за період з 16.10.2012р. до 01.08.2013р. на суму 352800грн. попередньої оплати.

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем на предмет дотримання положень чинного законодавства. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Фермерським господарством «ВінеСА» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Хімагро» (далі - покупець) був підписаний договір поставки сільськогосподарської продукції №17 від 28.05.2012р. (далі - договір №17 від 28.05.2012р.), згідно якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця в строки, передбачені цим договором, сільськогосподарську продукцію: кукурудзу врожаю 2012р. на загальну суму 509400грн. в кількості 283тони. В свою чергу, покупець має прийняти товар та оплатити його вартість у встановленому договором порядку.

Пунктом 2.1.1 договору №17 від 28.05.2012р. встановлений обов'язок постачальника продати та передати весь товар у власність покупця в строк не пізніше ніж до 15.10.2012р.

На виконання положень підпункту 4.1.1 договору №17 від 28.05.2012р. покупцем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 509400грн. платіжним дорученням №222 від 29.05.2012р.

Пунктом 10.1 договору №17 від 28.05.2012р. передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Зазначаючи про повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 509400грн. обидві сторони посилаються платіжні доручення №1239 від 01.08.2013р. (на суму 170700грн.), №1240 від 02.08.2013р. (на суму 260000грн.), №1242 від 06.08.2013р. (на суму 78700грн.)

За приписами пункту 7.2 договору №17 від 28.05.2012р. сторони визначили, що у разі прострочення строків поставки, визначених в пункті 2.1.1 постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення до повного виконання своїх зобов'язань.

При цьому, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше.

До вимог про стягнення штрафних санкцій не застосовується спеціальний строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. Кредитор може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за договором в межах загального строку позовної давності.

Позивач нараховував пеню в розмірі 59812грн.46коп. за договором №17 від 28.05.2012р. за період з 16.10.2012р. по 01.08.2013р. на суму попередньої оплати 509400грн., з 01.08.2013р. по 02.08.2013р. на суму 260000грн., з 02.08.2013р. по 06.08.2013р. на суму 78700грн.

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем на предмет дотримання положень чинного законодавства. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Фермерським господарством «ВінеСА» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Хімагро» (далі - покупець) був підписаний договір поставки сільськогосподарської продукції №23 від 19.07.2012р. (далі - договір №23 від 19.07.2012р.), згідно якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця в строки, передбачені цим договором, сільськогосподарську продукцію: кукурудза фуражна на загальну суму 400750грн. в кількості 229тони. В свою чергу, покупець має прийняти товар та оплатити його вартість у встановленому договором порядку.

Пунктом 2.1.1 договору №23 від 19.07.2012р. встановлений обов'язок постачальника продати та передати весь товар у власність покупця в строк не пізніше ніж до 15.10.2012р.

На виконання положень підпункту 4.1.1 договору №23 від 19.07.2012р. покупцем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 400750грн. платіжними дорученнями №292 від 23.07.2012р. та №28 від 23.07.2012р.

Пунктом 10.1 договору №23 від 19.07.2012р. передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Зазначаючи про повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 400750грн. позивач зазначає платіжні доручення №1243 від 06.08.2013р. (на суму 71300грн.), №1252 від 15.08.2013р. (на суму 229000грн.), №1245 від 08.08.2013р. (на суму 100450грн.)

В свою чергу, відповідач, у запереченнях зазначає в якості доказу повернення суми передоплати в розмірі 261550грн. платіжні доручення №1243 від 06.08.2013р. (на суму 71300грн.), №1245 від 08.08.2013р. (на суму 100450грн.), №1252 від 15.08.2013р. (на суму 89800грн.)

Дослідивши перелічені вище платіжні документи та банківські виписки по рахунку позивача, суд встановив, що належним доказом повернення відповідачем сум попередньої оплати в розмірі 400750грн. за договором №23 від 19.07.2012р. є наступні платіжні доручення: №1243 від 06.08.2013р. (на суму 71300грн.), №1245 від 08.08.2013р. (на суму 100450грн.), №1251 від 15.08.2012р. (на суму 129000грн.), №1252 від 15.08.2012р. (на суму 100000грн.)

Адже всі вище перелічені документи в якості призначення платежу містять посилання на повернення попередньої оплати згідно договору №23 від 19.07.2012р.

За приписами пункту 7.2 договору №14 від 22.05.2012р. сторони визначили, що у разі прострочення строків поставки, визначених в пункті 2.1.1 постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення до повного виконання своїх зобов'язань.

При цьому, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше.

До вимог про стягнення штрафних санкцій не застосовується спеціальний строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. Кредитор може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за договором в межах загального строку позовної давності.

Позивач нараховував пеню в розмірі 48547грн.04коп. за договором №23 від 19.07.2012р. за період з 16.10.2013р. по 05.08.2013р. на суму попередньої оплати 400750грн., з 06.08.2013р. по 07.08.2013р. на суму 329450грн., з 08.08.2013р. по 15.08.2013р. на суму 229000грн.

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем на предмет дотримання положень чинного законодавства. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується додаткових угод від 28.12.2012р., на які посилається відповідач, обґрунтовуючи заперечення перенесенням строків виконання зобов'язань з поставки продукції на 01.08.2013р. за договорами №14 від 22.05.2012р., №17 від 28.05.2012р., №23 від 19.07.2012р., суд зазначає наступне.

За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В даному випадку, на адресу суду були надані відповідачем копії додаткових угод від 28.12.2012р. Позивач заперечував проти підписання ним таких угод взагалі, зазначаючи про відсутність в нього цих документів. Надавши оригінали додаткових угод від 28.12.2012р. суду для огляду, відповідач довів би належним чином ті обставини, на які він посилався в своїх запереченнях. Але оригінали вказаних документів так і не були надані протягом судового провадження. Твердження відповідача про викрадення цих документів разом з іншими не доведені належним чином.

Тому суд не приймає до уваги в якості доказу та враховує під час розгляду справи копії додаткових угод від 28.12.2012р. до договорів поставки сільськогосподарської продукції №14 від 22.05.2012р., №17 від 28.05.2012р., №23 від 19.07.2012р.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине до Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки про стягнення пені в розмірі 34549грн.69коп. за договором №14 від 22.05.2012р., пені в розмірі 59812грн.46коп. за договором №17 від 28.05.2012р., пені в розмірі 48547грн.04коп. за договором №23 від 19.07.2012р. - задовольнити

Стягнути з Фермерського господарства «ВінеСА» с. Посуньки (Ідентифікаційний код 23374766, місцезнаходження 51643, с. Посуньки, вул. Зелена, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер - Хімагро» м. Глобине (Ідентифікаційний код 36719265, місцезнаходження 39000, м. Глобине, вул. К.Маркса, 1-а) пеню в розмірі 34549грн.69коп. за договором №14 від 22.052012р., пеню в розмірі 59812грн.46коп. за договором №17 від 28.05.2012р., пеню в розмірі 48547грн.04коп. за договором №23 від 19.07.2012р. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2858грн.18коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 01.09.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 04.09.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова