Рішення

від 03.09.2014 по справі 295/17087/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/17087/13-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 59 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Ковальській Я.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 липня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом. В ході розгляду справи представником позивача було змінено правову підставу позову та збільшено позовні вимоги. За останніми вимогами позивач просив стягнути з відповідачки 174000,00 грн. - гривневий еквівалент 15000 дол. США на час подання позову. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що на початку 2011 року відповідачка запропонувала позивачу придбати у неї автомобіль «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 за 30000 дол. США. За домовленістю між ними 21.02.2011 року позивач передав їй 12000,00 дол. США, а 23.02.2011 року - ще 3000 дол. США. Решту 15000 дол. США він мав передати після оформлення автомобіля на його ім'я. Відповідачка у свою чергу передала позивачу автомобіль та ключі від нього. Проте, договору купівлі-продажу, який би відповідав вимогам закону, між ними укладено не було. Згодом відповідач стала звертатися до нього з вимогами про повернення їй автомобіля, але повернути отримані нею кошти відмовилася. В подальшому автомобіль був вилучений працівниками органів внутрішніх справ та переданий відповідачу, а отримані нею кошти вона йому не повернула.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 23 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 174000,00 грн. та 1740,00 грн. судового збору, а всього 175740,00 грн.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити. На думку представника апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає, що положення ст.1212 ЦК на спірні правовідносини не поширюються.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого та 23 лютого 2011 року відповідачка ОСОБА_3 отримала у позивача, відповідно, 12000 та 3000 долларів США в рахунок плати за автомобіль „Хонда Акура МДХ" (а.с.6).

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідачки гривневого еквівалента зазначеної вище суми, суд першої інстанції виходив з того, що ці кошти набуті відповідачкою без достатніх правових підстав та керувався положеннями ст.1212 ЦК.

Проте, такі висновки зроблені судом передчасно, без належного з"ясування всіх обставин справи.

Так, із змісту ст.1212 ЦК випливає, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

В даному ж випадку між сторонами склалися правовідносини щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу автомобіля. Цієї обставини жодна із сторін не заперечує.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у Постанові від 2 жовтня 2013 року №6-88цс13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК є обов"язковою для всіх судів, передбачає, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК, у тому числі й щодо зобов"язання повернути майно позивачу.

Таким чином, положення ст.1212 ЦК спірних правовідносин, що склалися між сторонами, не регулюють.

За наведених обставин та відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Із врахуванням вимог ч.1 ст.11 ЦПК по справі можливо ухвалити нове рішення - про задоволення позову з інших правових підстав.

Так, згідно зі ст.570 ЦК якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу автомашини, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, сторонами укладений не був, а вони лише домовлялися укласти такий договір в майбутньому. Тому, передані позивачем відповідачці 15000 долларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачеві.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК стягненню з відповідачки підлягають понесені позивачем судові витрати.

Керуючись 570 ЦК, ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в::

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2014 року скасувати, ухваливши нове.

Позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 174000 грн. авансу та 1740 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: