Постанова

від 28.08.2014 по справі 5015/5266/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 5015/5266/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Зварич О.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", с. Воля-Висоцька б/н від 24.10.13

на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013р.

у справі №5015/5266/12

за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Державної пенітенціарної служби України в Львівській області в особі державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)", м. Львів,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", с. Воля-Висоцька

про стягнення 268149,58 грн.

за участю представників сторін:

- прокурор - Макогон Ю.І.,

- від позивача - Тайстра В.Ю., Слюсарчук О.В.,

- від відповідача - Рудик О.М., ОСОБА_5 (директор).

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2013р. у справі №5015/5266/12 (головуючий суддя Рим Т.Я., судді Матвіїв Р.І., Шпакович О.Ф.) стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (надалі - ТзОВ «АФ «Лан») на користь державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії" управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області №30 (надалі - ДП «Підприємство Личаківської ВК №30») 268149,58 грн. основного боргу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено низку договорів купівлі-продажу, договір на переробку давальницької сировини, договір відповідального зберігання, заборгованість за якими підтверджуються матеріалами справи. Також сторони уклали договір купівлі продажу №ДГ-001/19Г, який згодом було розірвано на підставі договору №Г-123.

На виконання умов договору №Г-123 позивачем було передано, а відповідачем прийнято пшеницю на загальну суму 662193,84 грн., про що свідчить видаткова накладна №10 від 23.04.2012р., проте відповідач у порушення умов договору не сплатив позивачу 234193,84 грн. При цьому суд, пославшись на висновок судової експертизи №1363 від 01.08.2013р., не взяв до уваги заперечень відповідача щодо відсутності його волевиявлення на укладення договору №Г-123 від 02.04.2012р. та накладної №10 від 23.04.2012р. та про можливу підробку цих документів.

Дане рішення оскаржив відповідач, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Зважаючи на це, відповідач просив рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник послався на те, що договір №Г-123 від 02.04.2012р. та накладна №10 від 23.04.2012р. є сфальсифікованими; суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення технічної експертизи документів; матеріалами справи, на думку скаржника, не доведено факту повернення 308000 кг пшениці відповідачу (у відповідача відсутні товарно-транспортні накладні та відповідні транспортні потужності).

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він заперечив доводи апелянта та зазначив, що рішення суду прийнято із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини.

До суду від відповідача поступили клопотання: 1) про призначення судової технічної експертизи документів; 2) про направлення матеріалів господарської справи №5015/5266/13 до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМУС України у Львівській області для продовження досудового розслідування у кримінальних провадженнях №№42013150090216 та 420141400090000110.

Технічну експертизу документів відповідач просив призначити для з'ясування наступних запитань: 1) у якій послідовності виконувались реквізити договору №Г-123 від 02.04.2012р. та накладної №10 від 23.04.2012р., зокрема, текст, підписи, відтиски печаток; 2) яким способом нанесений відтиск печатки відповідача на договорі та накладній; 3) чи нанесений відтиск печатки в той час, яким датований договір та накладна; 4) чи виконаний підпис ОСОБА_5 і відтиск печатки відповідача на договорі і накладній до чи після нанесення друкованого тексту на цих документах.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що послідовність нанесення реквізитів документів, спосіб нанесення відтисків печаток не впливають на чинність вказаних документів. Крім того, таке клопотання спрямоване на затягування судового розгляду, оскільки справа перебуває в провадженні Львівського апеляційного господарського суду з 30.10.2013р., а в матеріалах справи наявний висновок судової почеркознавчої експертизи №1363 від 01.08.2013р., в якому досліджено питання належності підписів на договорі та накладній ОСОБА_5

Стосовно клопотання про направлення матеріалів справи до слідчих органів, то таке не підлягає задоволенню, оскільки по кримінальних провадженнях №№42013150090216 та 420141400090000110 вже триває досудове слідство, а скаржником не вказано, які саме матеріали, які є доказовою базою у даній господарській справі, можуть мати значення для досудового слідства у вказаних кримінальних провадженнях.

В судовому засіданні 26.08.2014р. відповідачем також було заявлено усне клопотання про витребування журналу обліку осіб і транспортних засобів, які відвідували позивача 23.04.2012р. Вказане клопотання колегією суддів відхиляється, оскільки значимість обставин, які може підтвердити цей доказ для вирішення спору є лише припущенням відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Між ДП «Підприємство Личаківської ВК №30» (продавець) та ТзОВ «АФ «Лан» (покупець) у 2011 році було укладено ряд договорів купівлі-продажу: 1) договір №20/05/2011/1 від 20.05.2011р. купівлі-продажу висівок пшеничних у кількості 13 т. із передбачуваною сумою договору 15000,00 грн.; 2) договір №49 від 23.06.2011р. купівлі-продажу висівок пшеничних із передбачуваною сумою договору 5940,00 грн.; 3) договір №55 від 11.07.2011р. купівлі-продажу висівок пшеничних у кількості 16314 кг із передбачуваною сумою договору 3255,16 грн.; 4) договір №66 від 26.08.2011р. купівлі-продажу висівок пшеничних фасованих в мішки по 25 кг в кількості 21780 кг із передбачуваною сумою договору 5880,60 грн.; 5) договір №76 від 08.09.2011р. купівлі-продажу висівок пшеничних фасованих в мішки по 25 кг в кількості 13560 кг із передбачуваною сумою договору 3419,98 грн.; 6) договір №98 від 30.11.2011р. купівлі-продажу висівок пшеничних фасованих в мішки по 25 кг в кількості 8985 кг із передбачуваною сумою договору 2427,00 грн.; 7) договір №104 від 27.12.2011р. купівлі-продажу мучки кормової кукурудзяної фасованої по 40 кг в кількості 2000 кг із передбачуваною сумою договору 3200,00 грн. (надалі - договори купівлі-продажу, а.с. 10-17, том 1 ).

На виконання умов цих договорів продавцем передано, а покупцем прийнято обумовлені договорами товари, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (а.с. 18-25, том 1 ). Покупець за отриманий товар розрахувався неповністю, що підтверджується проведеною між сторонами звіркою взаємних розрахунків за вказаними договорами станом на 19.04.2012 року. Відповідно до акту звірки (а.с. 26, том 1 ) сторонами зафіксовано заборгованість відповідача в розмірі 39122,74 грн.

29.07.2011р. між позивачем (переробник) та відповідачем (замовник) було укладено договір №58 на переробку давальницької сировини (зерна) відповідно до якого замовник передає, а переробник приймає зерно продовольче, переробляє його на крупи, зберігає і видає крупи і продукти переробки замовнику відповідно до умов договору (а.с. 27-30, том 1 ). За вказаним договором позивач виконав обумовлені ним роботи на загальну суму 15089,40 грн., про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі робіт (а.с. 31, 32 том 2 ). Замовник за виконані роботи розрахувався частково, в сумі 8000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 29.07.2011р. та актом звірки взаємних розрахунків від 19.04.2012р. (а.с. 33,34, том 1 ). Таким чином, заборгованість за ним становить 7089,40 грн.

01.12.2011р. між позивачем (зберігач) та відповідачем (поклажодавець) було укладено договір №01/12/11 відповідального зберігання зерна пшениці в кількості 76,900 т, зерна кукурудзи в кількості 240,280 т, мішків - 3000 шт. Сума договору визначена сторонами в розмірі 2952,00 грн. в місяць (а.с. 35, том 1 ). З актів приймання-передачі послуг за договором зберігання вбачається, що у грудні 2011р. та січні 2012 р. позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 5904,00 грн. Оплати за вказаним договором проведено не було, що підтверджується сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 19.04.2012 р. (а.с. 36, 37, 38, том 1 ).

Також, 01.02.2012р. між позивачем (покупець) і відповідачем (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-001/19Г (надалі - договір №ДГ-001/19Г), за яким продавець зобов'язався передати покупцю зерно продовольче пшениці в кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (а.с. 39, том 1 ). На виконання умов цього договору відповідачем було передано, а позивачем прийнято пшеницю на загальну суму 1174104,17 грн., про що свідчать видаткові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 40-59, том 1 ). За договором №ДГ-001/19Г позивач сплатив відповідачу 746104,17 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 60-68, том 1 ).

02.04.2012р. сторони уклали договір №Г-123 (надалі - договір №Г-123) про розірвання договору №ДГ-001/19Г (а.с. 69, том 1 ), яким встановили обов'язок позивача повернути 308000 кг зерна продовольчого пшениці на суму 662193,84 грн. та обов'язок відповідача повернути отримані кошти в сумі 234193,84 грн. Як вбачається з видаткової накладної №10 від 23.04.2012 р., на виконання умов договору №Г-123 відповідачем було передано, а позивачем прийнято 308 т. пшениці на загальну суму 662193,84 грн. (а.с. 70, том 1 ). З боку відповідача, при цьому, обумовлених грошових коштів повернуто не було.

Між позивачем та відповідачем 21.03.2011р. також було укладено договір на переробку давальницької сировини №21/03/2011, за яким відповідач (замовник) передає, а позивач (переробник) приймає зерно продовольче для переробки на помольну партію борошна першого ґатунку на давальницьких умовах. Авансовий платіж за вказаним договором становить 18160,40 грн., які позивач в подальшому враховує при нарахуванні сум заборгованості (а.с. 71-74, том 1 ).

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за всіма вищеназваними договорами, позивач звернувся до ТзОВ «АФ «Лан» з претензією від 11.05.2012р. №2132 про сплату 268149,98 грн. Подальша відмова відповідача від погашення заборгованості стала приводом для звернення ДП «Підприємство Личаківської ВК №30» з позовом до суду про стягнення вказаної суми (а.с. 76-80, том 1 ).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є, зокрема, правовідносини сторін щодо: 1) купівлі- продажу товару на підставі договорів №20/05/2011/1 від 20.05.2011р., №49 від 23.06.2011р., №55 від 11.07.2011р., №66 від 26.08.2011р., №76 від 08.09.2011р., №98 від 30.11.2011р., №104 від 27.12.2011р.; 2) виконання робіт із переробки давальницької сировини (зерна) на підставі договору №58 від 29.07.2011р.; 3) надання послуг зберігання згідно договору №01/12/11 від 01.12.2011р. Судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем п.п. 3.1., 3.2. щодо своєчасної оплати за даними договорами, тому визнано вимоги позивача про стягнення 39122,74 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Як було зазначено вище, між сторонами також укладено договори про переробку давальницької сировини (зерна) №58 від 29.07.2011р. та відповідального зберігання №21/03/2011 від 21.03.2011р. Заборгованість відповідача за даними договорами в сумі 12993,40 грн. встановлена судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідними доказами в апеляційному порядку.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі, не спростовуючи висновку суду першої інстанції щодо законності вимог по вищенаведених договорах. Разом з тим, відповідно до ст.100 ГПК України, суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договорів купівлі-продажу визначено, що покупець здійснює оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 календарних днів з дня отримання товару за накладною.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 655, 692 ЦК України, невиконання відповідачем обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 3.2 зазначених договорів та визнання ним зобов'язання за умовами виконання цих договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення 39122,74 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 4.2 договору про переробку давальницької сировини (зерна) №58 від 29.07.2011 р. встановлено, що оплата вартості фактично виконаних робіт та наданих послуг переробника проводиться замовником у безготівковій формі на підставі наданих розрахунків та актів виконаних робіт протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт.

Оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 4.2 зазначеного договору, визнав зобов'язання за умовами виконання цього договору, суд апеляційної інстанції підтримує висновок місцевого господарського суду про стягнення 7089,40 грн. основного боргу за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем за умовами виконання договору відповідального зберігання №01/12/11 від 01.12.2011р. становить 5904,00 грн. Разом з тим, у договорі не встановлено певного порядку та строків розрахунків за ним.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, позивач направляв на адресу відповідача претензію від 11.05.2012р. №2132 з вимогою сплати 268149,98 грн. протягом 10 днів з дня отримання претензії, з яких - 5904,00 грн. заборгованість за договором №01/12/11 від 01.12.2011р. Оскільки відповідач не оплатив у повному обсязі вартості наданих послуг у строк, встановлений претензією, вимоги позивача про стягнення заборгованості за зберігання товару в сумі 5904,00 грн. є обґрунтованими.

Що стосується правовідносин сторін за договором купівлі-продажу зерна №ДГ-001 від 01.02.2012р. та договору №Г-123 від 02.04.2012р., слід зазначити наступне:

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що договір № Г-123 від 02.04.2012 р. та видаткова накладна №10 від 02.04.2012 р. сфальсифіковані і дії на виконання зазначених документів сторонами не вчинялися. Дані твердження судом до уваги не приймаються оскільки, судом першої інстанції призначалась почеркознавча експертиза підпису директора агрофірми «Лан» ОСОБА_5 на договорі № Г-123 та видатковій накладній № 10 від 23.04.12р., у висновку № 1363 якої судовий експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 59, 60 том 2 ) встановив, що підписи від імені ОСОБА_5 на договорі № Г-123 та видатковій накладній № 10 від 23.04.12 р. ймовірно виконані саме ОСОБА_5. Даний висновок зроблено експертом на підставі встановлених збігів загальних та окремих ознак почерку, що є стійкими та суттєвими для такого висновку.

Як вказано в ухвалі суду першої інстанції від 15.04.2013 р. у даній справі (а.с. 50 том 2 ), відповідач (в судовому засіданні був присутній директор товариства п.ОСОБА_5, протокол судового засідання від 15.04.2013р., а.с 45 том 2 ) не заперечував оригінальність печатки агрофірми «Лан» на спірних договорі і накладній, тому технічна експертиза не призначалась. Доказів визнання спірного договору недійсним у встановленому порядку відповідачем у справі не надано. Тому, з врахуванням вимог ст. 204 ЦК України (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним), суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог і в частині стягнення боргу в сумі 234193,84 грн. за договором №Г-123 від 02.04.2012 р.

Слід зазначити також, заява відповідача у даній справі про вчинення злочину (фальсифікація документів) скерована до прокуратури Львівської області, зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань і Шевченківським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області розпочато досудове слідство. Тому, в разі встановлення факту фальсифікації документів, відповідач має право на звернення до господарського суду про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами згідно п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийняте відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013р. у справі №5015/5266/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 04.09.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Зварич О.В.