Рішення

від 02.07.2009 по справі 10/847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/847

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2009 р. Справа № 10/847

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Кравець С.Г.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача : Ільченка Д.В. - представника за дорученням б/н від 01.07.2009р.,

від відповідача : не з'явився,  

розглянув справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (м.Житомир)  

до Фермерського господарства "Альона І.Г."  (с.Прибережне Ружинського району Житомирської області)

про стягнення 28722,71 грн.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 28722,71грн., з яких: 22521,60грн. боргу за поставлений товар, 2737,39грн. пені, 2950,32грн. інфляційних та 513,40грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підтримав у повному обсязі та надав довідку №26 від 02.06.2009р., з якої вбачається, що відповідач, станом на 02.07.2009р. платіжним дорученням №73 від 09.06.2009р. погасив суму основного боргу в розмірі 22521,60грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області від 09.06.2009р.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2007р. між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" (продавець) та Фермерським господарством "Альона І.Г." (покупець) був укладений договір №15/08, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору насіння ріпаку сорт – Чемпіон України (еліта) у мішках по 45кг. Андрушівської ДСДС (далі – товар) за ціною 16,00грн. за кг., у кількості 1035 кг. Загальна вартість договору склала 16560,00грн. (а.с.9).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2, 3.3 договору від 15.08.2007р. відгрузка товару здійснюється на умовах: ЕХW - с.Зарубинці Андрушівський район Житомирська область. Датою поставки товару є дата отримання товару покупцем. Продавець відвантажує покупцю товар на протязі 10 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 4.1. договору від 15.08.2007р. сторони обумовили, що оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця на протязі 30 банківських днів.

На виконання умов договору, згідно з накладною №91 від 15.08.2007р. та на підставі довіреності серії ЯКЮ №884647 від 15.08.2007р., виданої на ім'я Гребінь Г.П.,  Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" (позивач) поставило Фермерському господарству "Альона І.Г." (відповідач) насіння ріпаку у кількості 1035 кг. на загальну суму 16560,00грн. (а.с. 10,11).

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався у строк, встановлений п.4.1 договору, 13.08.2008р. сторони уклали угоду №1 про зміну і доповнення договору №15/08 від 15.08.2007р., відповідно до якої ціна товару складає 21,76грн. за кг., загальна вартість договору складає 22521,60грн., а оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з дати оформлення акту дооцінки (а.с.12,14).

13.08.2008р. сторони підписали акт переоцінки (насіння ріпаку озимого), згідно з яким загальна сума дооцінки насіння ріпаку озимого становить 5961,60грн. (а.с. 14).

З урахуванням підписаної сторонами угоди №1 від 13.08.2008р. про зміну і доповнення договору №15/08 від 15.08.2007р., відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар на суму 22521,60грн. (16560,00+5961,60), в строк до 27.08.2008р.

Проте, відповідач свої зобов'язання у вказаний строк  не виконав.

На час звернення позивача з позовом до господарського суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 22521,60грн.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 11 та стаття 509 ЦК України передбачають, що однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України також встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження у справі,  відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 22521,60грн., про що свідчить банківська виписка від 09.06.2009р.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22521,60грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі  2737,39грн., інфляційні в сумі 2950,32грн. та 3% річних в сумі 513,40грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних правомірні, оскільки позивач погасив суму основного боргу після порушення провадження у справі. Однак, зазначені вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору №15/08 від 15.08.2007р. передбачено, що у випадку затримки оплати за відвантажений товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно з розрахунком позивача сума пені за період з 28.08.2008р. по 28.02.2009р. становить 2737,39грн.

Частиною 3 статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на викладене та з врахуванням факту погашення відповідачем основного боргу в повному обсязі, що свідчить про високій ступінь виконання зобов'язань відповідачем, господарський суд вважає за можливе зменшити суму пені, яка підлягає стягненню, до 50% від заявленої позивачем суми, що становить 1368,70грн.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти зменшення  суми пені до 1368,70грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Згідно з обгрунтованим розрахунком позивача сума 3% річних за період з 28.08.2008р. по 01.06.2009р. становить 513,40грн.  Поданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.  

Що ж до позовної вимоги про стягнення з відповідача 2950,32грн. інфляційних то, враховуючи Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та межі позовних вимог, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування на суму боргу 22521,60грн., за договором №15/08 від 15.08.2007р. та угоди №1 про зміну і доповнення договору №15/08 від 15.09.2007р., інфляційних за період з вересня 2008 року по квітень 2009 року (індекс інфляції – 113,860%) в сумі 3121,68 грн.

Проте, зважаючи на те, що позивач заявив до стягнення з відповідача меншу суму інфляційних нарахувань – 2950,32грн., саме вказана сума підлягає стягненню з Фермерського господарства "Альона І.Г.".

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1368,70грн. пені, 2950,32грн. інфляційних, 513,40грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 22521грн. 60 коп. основного боргу підлягає припиненню. В решті позову слід відмовити.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на  відповідача.

Відповідно до ст.174, ч. 2 п.1 ст. 175, ч. 1 ст.193 ГК України, ст. ст. 509, 526, 611, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.  82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Альона І.Г." (Житомирська область, Ружинський район, с.Прибережне, ідентифікаційний код 32265167) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв.10, ідентифікаційний код 20423949):

- 1368грн. 70коп. пені;

- 2950грн. 32коп. інфляційних;

- 513грн.40коп. 3% річних;

- 287грн. 23коп. витрат по сплаті державного мита;

- 312грн. 50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 22521грн. 60 коп. основного боргу припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 -3 - сторонам