Рішення

від 01.09.2014 по справі 910/22757/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/22757/13 01.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж" до про Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ ГРУП" стягнення 172 629,20 грн.

Головуючий суддя: Літвінова М.Є.

Судді: Удалова О.Г.

Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача Грищенко О.М. - представник за дов.;

від відповідача: Кушнеревич А.В. - представник за дов.

Рішення прийняте 01.09.2014, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 11.08.2014 по 20.08.2014 та з 20.08.2014 по 01.09.2014.

У судовому засіданні 01.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп" 172 629,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.13 (суддя Капцова Т.П.) порушено провадження у справі №910/22757/13 та призначено справу до розгляду на 23.12.13р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.13 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів., у судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 зупинено провадження у справі №910/22757/13 до набрання законної сили рішення суду у справі №910/1455/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги (цесії) №41306 від 30.08.13р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.14 поновлено провадження у справі №910/22757/13, призначено колегіальний розгляд справи № 910/22757/13 та передано матеріали справи №910/22757/13 керівництву суду для визначення складу суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.05.14 призначено колегіальний розгляд справи №910/22757/13 у складі: головуючий суддя: Капцова Т.П., судді: Марченко О.В., Дупляк О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.14 поновлено провадження у справі №910/22757/13 та призначено справу до розгляду на 03.07.13.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 03.07.14, у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному, справу №910/22757/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Капцова Т.П., судді: Марченко О.В., Удалова О.Г.

Ухвалою від 03.07.14 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Капцова Т.П., судді: Марченко О.В., Удалова О.Г. справу №910/22757/13 прийнято до свого провадження.

Ухвалою від 03.07.14 відкладено розгляд справи на 14.07.2014.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П., розпорядженням №04-23/514 від 11.07.2014, призначений повторний автоматичний розподіл справи №910/22757/13.

Справа №910/22757/13 передана на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 14.07.2014 розгляд справи призначений на 11.08.2014.

В судовому засіданні 11.08.2014 та 20.08.2014 оголошено перерву на 20.08.2014 та на 01.09.2014, відповідно.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти стягнення 3 % річних.

Крім того, відповідач заяви клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені (штрафу).

Відповідач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/12013/14 за позовом ТОВ "КСМ-Груп" до ТОВ "Техбудмеханіка-промдемонтаж" про визнання недійсним договору на переробку бетонних конструкцій у бетонних щебінь №41158 від 09.12.2011, в задоволенні якого суд відмовив з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Обставини даної справи, які входять до предмету доказування, суд може встановити самостійно в межах розгляду даної справи, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

11.08.2014 позивач звернувся до суд із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, у розмірі 88 978,47 грн., пеню - 82 305,08 грн., 3 % річних - 7 584,80 грн. та інфляційні втрати - 10 321,50 грн.

Однак, дослідивши подану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи все вищенаведене, зі змісту прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що додатково до суми основного боргу, пені, 3 % річних, заявлених при поданні позову, позивач просить стягнути інфляційні втрати, які не заявлялись до стягнення при зверненні з позовом, тому слід зазначити, що заява направлена на одночасну зміну підстав та предмету позову.

Тому в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні 01.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

09.12.2011 між ТОВ "КСМ Груп" (замовник за договором, відповідач) та ТОВ "Техбудмеханіка-Промдемонтаж" (виконавець за договором) укладено договір №41158 на переробку бетонних конструкцій у бетонний щебінь (далі -Договір-1), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати весь комплекс робіт з переробки бетонних конструкцій у бетонний щебінь (надалі роботи), строки та обсяги виконання яких визначені цим Договором, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та провести їх оплату в порядку, визначеному Договором.

Здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт, що готується виконавцем на підставі акта визначення обсягів виконаних за місяць робіт, згідно п. 5.1 Договору

Порядок підписання акту визначений сторонами в п. 5.2 Договору.

Оплата проводиться наступним чином: аванс 59 711,00 грн. замовник перераховує виконавцю впродовж 3 банківських днів після підписання сторонами цього Договору, подальшу оплату замовник здійснює з урахуванням наданого авансу щомісячно впродовж 5 банківських днів після підписання замовником актів приймання виконаних робіт, які оформлюються та подаються виконавцем щомісячно у порядку визначеному в п. 5.1 Договору.

Додатковою угодою №1 від 26.12.2011, сторони доповнили п. 1.3 Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

ТОВ "Техбудмеханіка-Промдемонтаж" виконав свої зобов'язання за Договором-1 та виконав весь комплекс робіт з переробки бетонних конструкцій у бетонний щебінь. Даний факт підтверджується наступними актами:№01/(41158) за грудень 2011 року від 28.12.2011, № 02/(41158) за січень 2012 року від 27.01.2012, №02-2/(41158) за січень 2012 року від 27.01.2012, №03/(41158) за лютий 2012 року від 27.02.2012 на загальну суму 499 879,07 грн., які підписані та скріплені печатками сторін Договору-1.

Як свідчать банківські виписки, долучені до матеріалів справи, відповідач лише частково здійснив оплату за виконані роботи у розмірі 410 900,60 грн.

Як свідчать матеріали справи, 30.08.2013 між ТОВ "Техбудмеханіка-Промдемонтаж) (первісний кредитор) та ТОВ "Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №41303 (далі -договір-2), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору відповідності до вищенаведених договорів та додаткових угод до них, укладених між первісним кредитором та ТОВ "КСМ Груп".

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання у розмірі 88 978,47 грн. за вищевказаними договорами.

Відповідно до п. 3 цього Договору, право вимоги засновано на:

Договір на переробку конструкцій у бетонний щебінь №41158 від 09.12.2011, додаток №1 до договору ;41158 від 09.12.2011, додаткова угода №1 від 26.12.2012 до договору №41158 від 09.12.2011, акт №01(41158) приймання виконаних робіт за грудень 2011 року від 28.11.2011, акт №02-2/(41158) приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року від 27.01.2012, акт №02/(41158) приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року від 27.01.2012, акт №03/(41158) приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року від 27.02.2012, податкова накладна №1 від 09.12.2011, податкова накладна №10 від 23.12.2011, податкова накладна №11 від 28.12.2011, податкова накладна №1 від 27.01.2012, податкова накладна №4 від 27.01.2012, податкова накладна №7 від 29.02.2012, картка рахунку 361 за період 01.12.2011-30.08.2013.

Як зазначено в п. 4 цього Договору, оригінали документів зазначених у п. 3 цього Договору передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання цього Договору.

Акт приймання-передачі документів до Договору-2 свідчить про передачу документів згідно переліку наведеного у ньому, який підписаний сторонами договору-2 30.08.2013 та скріплений печатками.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

На виконання умов Договору-2, новий кредитор надіслав повідомлення №004 від 26.09.2013, №072 від 30.08.2013 про відступлення права вимоги на адресу ТОВ "КСМ Груп", яку отримав відповідач 14.11.2013 та 28.10.2013, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Отже, заперечення відповідача щодо не направлення на його адресу повідомлення про заміну кредитора, судом визнані безпідставними та спростовані наявними доказами.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, лише частково на суму 410 900,60 грн., тобто заборгованість становить 88 978,47 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, а також вимогу про застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, а саме про стягнення з відповідача 3 % річних.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем основної заборгованості в сумі 88 978,47 грн, яка утворилася внаслідок прострочення оплати наданих послуг за Договором-1, сторонами судового процесу суду не надано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 88 978,47 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі п.7.2 Договору №42258 від 09.12.2011, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 82 305, 08 грн. за період з 28.02.2013 по 30.08.2013, 3 % річних - у розмірі 1 345,65 грн. за період з 28.02.2013 до 30.08.2013, проти задоволення якої відповідач заперечив.

Щодо зазначеного судом встановлено наступне.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

При укладенні Договору-2 сторони домовились, що новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань у розмірі 88 978,47 грн., тобто в межах суми основного боргу в частині несплаченого відповідачем за Договором-1, про що й повідомив новий кредитор у вимогах адресованих боржнику.

З цього випливає, що сторони, при укладенні Договору-2 позивач отримав право вимагати від відповідача суму заборгованості у розмірі 88 978,47 грн. Право вимоги позивача на стягнення штрафних санкцій за Договором-1, тощо, сторони в Договорі-2 не передбачили.

При цьому, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені, 3 % річних за період до укладення Договору-2.

Отже, враховуючи вищенаведене сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем 3 % та пені за заявлений період.

Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності на підставі ст. 256, 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені, тому підстав для застосування позовної давності немає.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Груп" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, код 35508002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-промдемонтаж" (08600, Київська область, м. Васильків, вул.. Декабристів, 4, офіс 1, код 36581518) суму боргу у розмірі 88 978,47 грн. (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 47 коп.) та 1 779,57 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять гривень 57 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 05.09.2014.

Головуюча суддя М.Є. Літвінова

Судді О.В. Марченко

О.Г. Удалова