Рішення

від 20.08.2014 по справі 910/9535/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9535/14 20.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні"

до Адвокатського об'єднання "Київська колегія адвокатів "Праволад"

про стягнення 3 375,00 грн.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Котков О.В.

Суддя Літвінова М.Є.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Черешнюк О.Р. (за довіреністю від 20.06.2014).

В судовому засіданні 20 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

20.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" до Адвокатського об'єднання "Київська колегія адвокатів "Праволад" про стягнення 3 375,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/9535/14. Розгляд справи призначено на 23.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 відкладено розгляд справи на 14.07.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 14.07.2014 оголошено перерву до 30.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 суд ухвалив розгляд справи №910/9535/14 здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П., Котков О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Босий В.П., Котков О.В. прийнято справу №910/9535/14 до свого провадження. Призначено розгляд справи на 20.08.2014.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 20.08.2014, у зв'язку із перебування судді Босого В.П. у відпустці, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Літвінова М.Є. прийнято до свого провадження справу №910/9535/14. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.08.2014.

В судове засідання, призначене на 20.08.2014, з'явився представник відповідача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою позивача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку позивача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» (далі за текстом - ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні») та Адвокатським обєднанням «Київська колегія адвокатів «Праволад» (АО «ККА «Праволад») було укладено Договір №24-К про оренду та обслуговування санітарних біокабін (далі за текстом - Договір).

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що за період з червня по серпень 2013 року позивач надав відповідачу послуги з оренди та обслуговування біокабін на загальну суму 3 375,00 грн., проте послуги з оренди та обслуговування біокабін відповідач не оплатив.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача претензії від 12.08.2013 та від 17.12.2013, однак заборгованість відповідачем погашена не була.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача 3 375,00 грн. заборгованості.

Відповідач не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, та керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що фактично біокабіни в користування позивачем відповідачу не передавались, а тому їх обслуговування не здійснювалось. Враховуючи викладене, відповідач посилається на те, що позивач послуги відповідно до Договору не надав, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 між ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» (орендодавець) та АО «ККА «Праволад» (орендар) було укладено Договір №24-К про оренду та обслуговування санітарних біокабін.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.1.1. вказаного Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування санітарні кабіни типу ТОІ-ТОІ на умовах, що передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кількість кабін, що передаються в оренду за цим Договором визначається окремими замовленнями орендаря, які є додатком до цього Договору і становлять його невід'ємну частину.

На виконання умов Договору між сторонами було складено Замовлення оренди та обслуговування кабін санітарних (туалетів) на об'єкті по вул. Русанівська коса. Вказане замовлення є Додатком №1 до Договору, скріплене підписами та печатками сторін.

Згідно з п.1.6. Договору приймання кабін в оренду орендарем та повернення їх з оренди орендодавцю оформлюється відповідними актами прийняття-передачі майна в користування.

В матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі в оренду кабін санітарних типу ТОІ-ТОІ згідно Договору від 21.06.2013, скріплений підписами та печатками сторін. Відповідно до вказаного Акту орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду 1 (одну) кабіну санітарну (туалет) типу ТОІ-ТОІ.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата за 1 (одну) замовлену кабіну орендодавця встановлюється в розмірі 750,00 грн., з обов'язковим чотирьохразовим обслуговуванням кабін орендодавця на місяць, включаючи ПДВ 20% від вартості послуг, що включає: оренда кабіни на місяць 270,00 грн. та кожне обслуговування кабіни 120,00 грн., включаючи ПДВ 20%.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. Договору сторони домовились про те, що орендар сплачує орендодавцю попередню оплату за Договором за перший місяць оренди переданих кабін та плату за перший місяць обслуговування орендованих кабін протягом 7 робочих днів з моменту одержання рахунку на оплату орендодавця.

Згідно з п.5.2. Договору в подальшому щомісячна оплата за Договором перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця на протязі трьох днів з моменту надходження до орендаря рахунку-фактури, складеного на підставі акту прийому-передачі робіт (послуг) за попередній місяць користування кабінами.

На виконання умов Договору, позивач направив на адресу відповідача Рахунок-фактуру №СФ-01027 від 23.07.2014 на оплату послуг з оренди та обслуговування біокабін, належні докази направлення якого містяться в матеріалах справи.

В підтвердження належного виконання позивач умов Договору в матеріалах справи наявні відповідні Акти приймання-передачі виконаних робіт за червень 2013 року, за серпень 2013 року, за липень 2013 року. Загальна сума виконаних робіт за вказаними Актами складає 3 375,00 грн. Відповідно до вказаних Актів замовник до виконавця претензій не має, що підтверджується підписом замовника.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Як відомо з наявних матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості вих.№б/н від 17.12.2013 та вих.№б/н від 12.08.2013, що підтверджується належними доказами направлення. Однак, станом на час розгляду справи доказів сплати існуючої заборгованості до суду не представлено.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів складає 3 375,00 грн. згідно складених Актів та неоплаченого рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по орендній платі не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у сумі 3 375,00 грн.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що відповідач належних доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав, а твердження, викладені у відзиві, спростовуються наявними матеріалами справи.

Крім того, твердження відповідача про те, що послуги за Договором позивачем не надавались не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі виконаних робіт, скріплені підписами сторін, що в силу норм чинного законодавства України та у відповідності до п.1.6. Договору є належним доказом приймання кабін в оренду орендарем.

Також, суд зазначає, що судовому порядку документи, на які посилається відповідач у відзиві, не визнавались недійсними, з огляду на що суд вважає представлені документи належними доказами у справі.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість по орендній платі у сумі 3 375,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Адвокатського об'єднання "Київська колегія адвокатів "Праволад" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 17, оф. 83, код ЄДРПОУ 35947253, п/р 26000000787351 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 8, код ЄДРПОУ 31657990, п/р 26009013740 у ЦФ ПАТ «Кредобанк», м. Львів, МФО 325365) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по орендній платі у сумі 3 375,00 грн. (три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.08.2014 р.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя О.В. Котков

Суддя М.Є. Літвінова