Постанова

від 26.08.2014 по справі 809/2638/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. справа № 809/2638/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - не з'явився,

представника відповідача: приватного підприємства "Вакалюк" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Вакалюк" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 13 438,85 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 11.08.2014 року відкрито провадження за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Вакалюк" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 13 438,85 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.1 статті 203, пункту 286.2, статті 286, пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, не сплачено зобов'язання по штрафних санкціях із податку на додану вартість застосованого податковим повідомлення-рішенням від 06.09.2011 року №0000301520 в розмірі 5 270,00 гривень, за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року і лютий-червень 2011 року; із податку на прибуток підприємств, застосованого податковими повідомлення-рішеннями від 15.07.2011 року №0000531510 в розмірі 1 020,00 гривень, від 04.10.2011 року №0000651510 в розмірі 1 020,00 гривень, від 19.12.2011 року №0000861510 в розмірі 1 020,00 гривень, від 23.02.2012 року №0000321510 в розмірі 1 020,00 гривень, від 27.02.2012 року №000021500 в розмірі 4 080,00 гривень, за неподання декларацій з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-IV квартал 2011 року і І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року та 2012 рік; з орендної плати за землю, застосованого податковим повідомлення-рішенням від 29.06.2011 року за №0001551530 в розмірі 8,85 гривень, за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання орендної плати за землю. Вказані нараховані грошові зобов'язання є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 13 438,85 гривень, і несплачений приватним підприємством "Вакалюк" до бюджету.

В судове засідання, що призначене на 26.08.2014 року представник позивача, не з'явився. Втім, 21.08.2014 року від позивача на адресу суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 35).

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26.07.2014 року, не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 23.08.2014 року відділенням поштового зв'язку повернуто на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 81). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.08.2014 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Пекарська, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300 (а.с. 28-30), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 31, 33).

Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою їх місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Ухвалою суду від 26.08.2014 року позовну заяву Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Вакалюк" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 13 438,85 гривень в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу з плати за землю (орендна плата з юридичних осіб) за податковим повідомлення-рішенням №0001551530 від 29.06.2011 року на суму 8,85 гривень та з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомлення-рішенням №0000531510 від 15.07.2011 року на суму 1 020,00 гривень, залишено без розгляду (а.с. 88).

З урахуванням вказаного, суд розглядає позовні вимоги та встановлює обставини щодо стягнення з приватного підприємства "Вакалюк" податкового боргу з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в загальній сумі 12 410,00 гривень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Вакалюк" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.08.2014 року (а.с. 28-30), та взяте на облік Державною податковою інспекцією у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу податкового боргу податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість , визначеного відповідачу у вигляді застування штрафних (фінансових) санкцій за наслідком перевірок, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Приписами підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З матеріалів справи, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, 04.10.2011 року, 19.12.2011 року, 23.02.2012 року і 26.02.2013 року за результатами проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток складено акти №3061/151/33651461, №3958/151/33651461, №223/1510/33651461 і 519/151/33651461, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подання декларацій з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-IV квартал 2011 року і І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року та 2012 рік (а.с. 18, 19, 21, 23).

З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість , суд зазначає, що за змістом пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За результатами проведеної позивачем 01.08.2011 року камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість складено акт №2582/152/33651461, яким встановлено порушення підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подання декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року і з лютого по червень 2011 року (а.с. 15-16).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи серед іншого мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України

Державною податковою інспекцією у Снятинському районі на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за повторно виявлене порушення податковими повідомлення-рішеннями від 04.10.2011 року №0000651510, від 19.12.2011 року №0000861510, від 23.02.2012 року №0000321510, від 27.02.2012 року №000021500, із урахуванням факту притягнення відповідача у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 7 140,00 гривень по податку на прибуток підприємств. А, податковим повідомлення-рішенням від 06.09.2011 року №0000301520 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в загальному розмірі 5 270,00 гривень з податку на додану вартість (зворотній бік а.с. 18, 19, 21, а.с. 24, 17).

Позивач направив відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011 року №0000651510, від 19.12.2011 року №0000861510, від 23.02.2012 року №0000321510, від 27.02.2012 року №000021500 і від 06.09.2011 року №0000301520.

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що згадані вище податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій із податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями від 04.10.2011 року №0000651510, від 19.12.2011 року №0000861510, від 23.02.2012 року №0000321510, від 27.02.2012 року №000021500 і від 06.09.2011 року №0000301520, відповідачем до бюджету не сплачені і заборгованість по них в загальному розмірі становить 12 410,00 гривень.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями від 04.10.2011 року №0000651510, від 19.12.2011 року №0000861510, від 23.02.2012 року №0000321510, від 27.02.2012 року №000021500 і від 06.09.2011 року №0000301520, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 12 410,00 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Снятинському районі 13.07.2010 року і 12.08.2010 року вручено відповідачу податкові вимогу форми "Ю1" за №1/128 від 13.07.2010 року і "Ю2" за №2/137 від 12.08.2010 року, відповідно, про що свідчить відповідні записи на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 9). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Також, в матеріалах справи міститься довідка від 22.08.2014 року №2137/10/09-12-10/73, із змісту якої слідує, що податкові вимоги щодо відповідача не були відкликані, а податковий борг є непереривним у часі (а.с. 43-44)

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомлення-рішеннями від 04.10.2011 року №0000651510, від 19.12.2011 року №0000861510, від 23.02.2012 року №0000321510, від 27.02.2012 року №000021500 і від 06.09.2011 року №0000301520; витягами із облікових карток платника податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість; корінцями податкових вимог форми "Ю1" за №1/128 від 13.07.2010 року і "Ю2" за №2/137 від 12.08.2010 року; довідкою про суму податкового боргу від 24.08.2014 року №206/9п/12-25/691, які містяться в матеріалах справи (зворотній бік а.с. 18, 19, 21, а.с. 24, 17, 45-80, 9).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання із податку на прибуток і податку на додану вартість в загальній сумі 12 410,00 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 12 410,00 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позовні вимоги в частині стягнення з приватного підприємства "Вакалюк" податкового боргу в сумі 12 410,00 гривень є обґрунтованими.

З огляду на встановленні у судовому засіданні обставини, та з урахуванням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду в частині, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Вакалюк" (ідентифікаційний код 33651461, вул. Пекарська, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Вакалюк" в дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 12 410 (дванадцять тисяч чотириста десять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 3 дня. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 29.08.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.