Ухвала

від 27.08.2014 по справі 809/3430/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р. Справа № 876/564/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника відповідача Джоголика Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі №809/3430/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Трейд Плюс" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Трейд Плюс" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000212200, №0000222200 від 22.05.2013 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000212200, №0000222200 від 22.05.2013 року.

Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Елтіс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТзОВ «Елтіс», фінансово-господарські відносини між ним та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" та ТзОВ «Елтіс» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому нормами діючого законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковими-ревізорами Коломийської ОДПІ в період з 19.04.2012 року по 29.04.2012 року на підставі наказу Коломийської ОДПІ від 18.04.2013 року №304 проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" (код ЄДРПОУ 36480423) щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Елтіс" (код ЄДРПОУ 30782038) за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1497/220/36480423 від 14.05.2013 року (а.с. 9-48), яким встановлено порушення позивачем:

- ч.1, ч.5 ст.203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" з ТОВ "Елтіс", документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин на загальну суму 109250,00 грн., а саме: у січні 2012 року на суму 4800,00 грн., у лютому 2012 року на суму 800, 00 грн., у березні 2012 року на суму 25650,00 грн., у квітні 2012 року на суму 2300,00 грн., у травні 2012 року на суму 3150,00 грн., у червні 2012 року на суму 10000,00 грн., у липні 2012 року на суму 2000,00 грн., у серпні 2012 року на суму 26000,00 грн., у вересні 2012 року на суму 16000,00 грн., у жовтні 2012 року на суму 7450,00 грн., у листопаді 2012 року на суму 3900,00 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) товариством зайво віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на загальну суму 91042,00 грн. по ТОВ "Елтіс", а саме: I квартал 2012 року на суму 32042,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 12875,00 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 36667,00 грн., IV квартал 2011 року на суму 9458,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19119,00 грн., в тому числі: I квартал 2012 року на суму 6729,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 2704,00 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 7700,00 грн., IV квартал 2011 року на суму 1986,00 грн.;

- ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 18208, 00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 18208,00 грн., та відповідно занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме: травень 2012 року в сумі 7316,00 грн.; червень 2012 року в сумі 1667,00 грн.; серпень 2012 року в сумі 4666,00 грн.; вересень 2012 року в сумі 2667,00 грн.; жовтень 2012 року в сумі 1242,00 грн.; листопад 2012 року в сумі 650,00 грн.

На підставі акта перевірки №1497/220/36480423 від 14.05.2013 року начальником Коломийської ОДПІ 22.05.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення за №0000212200, яким за порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 28678,50 грн., з яких за основним платежем 19119,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9559,50 грн. (т. 1, а.с.50); №0000222200, яким за порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 27312,00 грн., з яких за основним платежем 18208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9104,00 грн. (т. 1, а.с.49).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 4 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду, згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2 статті 200 ПК України).

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Що стосується висновків Коломийської ОДПІ, викладених в акті перевірки №1497/220/36480423 від 14.05.2013 року щодо нікчемності правочинів, укладених ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" з ТОВ "Елтіс", а також з прийнятими Коломийською ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями №0000212200 та №0000222200 від 22.05.2013 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №1497/220/36480423 від 14.05.2013 року, відповідачем зроблено висновок, що укладені позивачем договори - заявки №2 від 03.01.2012 року, №59 від 18.01.2012 року, №126 від 23.01.2012 року, №144 від 25.01.2012 року, №187 від 26.01.2012 року, №376 від 09.02.2012 року, №398 від 14.02.2012 року, №482 від 27.02.2012 року, №621 від 02.03.2012 року, №696 від 13.03.2012 року, №753 від 20.03.2012 року, №869 від 28.03.2012 року, №1526 від 03.05.2012 року, № 2209 від 27.06.2012 року, від 24.07.2012 року, №2631 від 01.08.2012 року, №2682 від 07.08.2012 року, №2770 від 20.08.2012 року, №2803 від 23.08.2012 року, №2811 від 27.08.2012 року, №2822 від 28.08.2012 року, №2824 від 29.08.2012 року, №3009 від 03.09.2012 року, №3248 від 25.09.2012 року, від 02.10.2012 року, від 09.10.2012 року з ТОВ "Елтіс" на перевезення вантажу є нікчемними.

Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 19119,00 грн., в тому числі: I квартал 2012 року на суму 6729,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 2704,00 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 7700,00 грн., IV квартал 2011 року на суму 1986,00 грн. та занижено податок на додану вартість, а саме: травень 2012 року в сумі 7316,00 грн.; червень 2012 року в сумі 1667,00 грн.; серпень 2012 року в сумі 4666,00 грн.; вересень 2012 року в сумі 2667,00 грн.; жовтень 2012 року в сумі 1242,00 грн.; листопад 2012 року в сумі 650,00 грн.

В акті перевірки №1497/220/36480423 від 14.05.2013 року, податковими перевіряючими зроблено посилання на висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.03.2013 року №1005/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Елтіс", код за ЄДРПОУ 30782038 щодо підтвердження господарських відносин з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року, який Коломийська ОДПІ отримала 26.03.2013 року за вхідним номером № 227/7.

На основі даного акту перевірки зроблено висновки, що ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" уклало договори - заявки без мети реального настання правових наслідків, що ТОВ "Елтіс" фактично не надавали послуг по перевезенню вантажів і договора перевезення вантажу є нікчемними. Використавши тільки інформацію з акту перевірки №1497/220/36480423 від 14.05.2013 року, відповідач дійшов висновку, що договора перевезення вантажу не обумовлені господарською метою, не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Суд не може погодитися з висновками відповідача щодо нікчемності даних правочинів -договорів.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" та ТОВ "Елтіс", а саме: договорами-заявками на перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами, податковими накладними.

ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" 03 січня 2012 року уклало договір № 2 з ТОВ "Елтіс" на перевезення вантажів (м`ясної продукції). Керівник та головний бухгалтер ТОВ "Елтіс" - Устюгов Сергій Васильович. ТОВ "Елтіс" зареєстроване 17.03.2000 року у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації за № 10701200000045274, код форми власності - 10 (приватна), код ЄДРПОУ - 37044457. Податкова адреса суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 01014, м. Київ, вул.. Мічуріна, буд. № 6. На податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва взято 28.03.2000 року. Зареєстрований платником податку на додану вартість від 03.04.2000 року за номером 37538405.

Згідно статті 1 Закону України " Про автомобільний транспорт " від 23.02.2006 року із змінами, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуг за плату. Згідно статті 50 вищевказаного закону договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі ( договір, накладна, квитанція) , істотними умовами якого є вартість перевезення.

Судом встановлено, що ТОВ "Елтіс" надавали послуги позивачу з січня 2012 року по жовтень 2012 року, здійснюючи перевезення вантажів - м`ясної продукції по маршрутах Житомир - Київ; Тараща - Київ; Київ - Новоград - Волинський; Київ - Житомир; Скала -Подольська - Київ; Луцьк - Житомир - Київ; Київ - Світловодськ; Київ - Дніпропетровськ; Луцьк - Київ; Львів - Київ; Краматорськ - Київ; Луцьк - Житомир - Біла Церква; Конотоп -Київ; Київ - Красилівка - Київ; Київ - Харків; Київ - Черкаси; Київ - Кіровоград; Київ - Дніпропетровськ - Київ; Київ - Краснодон; Київ - Червоноград; Ірпінь - Київ; Київ - Тараща.

Факт надання послуг по перевезенню вантажів ТОВ "Елтіс" підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, актів приймання-передачі, товарними накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, (надалі Правила) товарно-транспортна накладна є документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні (надалі також ТТН) наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 50, 60, 65, 70, 79, 84, 89, 97, 99, 104, 114, 119, 124, 129, 134, 143, 148, 153, 158, 164, 169, 178, 183, 188, 189, 193, 197, 200) оформлені у відповідності до пунктів 11.5-11.8 Правил.

Таким чином, ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" правомірно користувалося загальними вимогами щодо оформлення ТТН відповідно до Правил, оскільки вимоги щодо заповнення ТТН позивачем дотримані.

Як вбачається з матеріалів справи, після виконання послуг по перевезенню вантажів ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" та ТОВ "Елтіс" складали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виписувались податкові накладні (т.1, а.с. 54, 57, 59, 62, 64, 67, 69,72, 74, 78, 81, 83, 86, 88, 91, 93, 93, 98, 101, 103, 106, 108, 110, 112, 116, 118, 123, 126, 128, 131, 133, 136, 138, 140. 142, 145, 147, 150, 152, 155, 157, 160, 162, 166, 168, 171, 173, 175, 177, 180, 182, 185, 187, 191, 192, 195, 196, 201-204).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складалися від імені ТОВ "Елтіс", оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складаються сторонами після виконання послуг та підписуються обома сторонами (уповноваженими представниками) та засвідчуються печаткою. Тому, акти підписані сторонами договорів та засвідчені печатками: "СВ-Трейд Плюс" та ТОВ "Елтіс" після надання послуг по перевезенню.

Крім того, в них усіх було зазначено маршрут та транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів відповідно до зазначених рахунків. Тобто, кількість перевезеної м`ясної продукції згідно товарно-транспортних накладних та накладних на товар відповідає кількості цього вантажу в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Отже, визнання відповідачем правочинів між ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" та ТОВ "Елтіс" нікчемними є необґрунтованим, а відповідач використав інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами.

Відповідно до пункту 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства іншим актам а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що зміст правочинів між ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" та ТОВ "Елтіс" в повній мірі відповідає вимогам вказаної статті 203, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, оскільки сторони правочинів дотримувались вимог Цивільного Кодексу і зміст правочинів не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочини не тільки мали мету, а насправді обумовили виникнення правових наслідків: перевізник ТОВ "Елтіс" здійснив перевезення вантажу протягом січня-жовтня 2012 року, ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" оплатило вартість вказаних послуг на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, висновок податкового органу щодо укладення договорів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків є безпідставним.

Суд зазначає, що всі первинні документи представлені позивачем, які містяться в матеріалах справи, свідчать, що договори не тільки були укладені, а виконані повністю сторонами.

Встановлено, що м`ясна продукція була перевезена від підприємств постачальника до споживача, що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оплатою вартості перевезення. Вказані господарські операції відображено в проводках бухгалтерського обліку, оборотно-сальдових відомостях по розрахунках з постачальниками та послугах.

ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" включило вартість вказаних послуг по перевезенню в податковий кредит в декларацію з податку на додану вартість по періодах з січня по жовтень 2012 року, а ТзОВ "Елтіс" податкові зобов'язання - в декларацію податку на додану вартість.

Пунктом 138.2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат;

Відповідно до підпункту 138.8.1. пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги.

Таким чином, підприємством на законних підставах віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по перевезенню м`ясної продукції ТзОВ "Елтіс" на загальну суму 208770 грн., а саме: ІІ квартал 2011 року на 162733 грн.; ІІІ квартал 2011 року на 46037 грн..

Відповідно до підпункту 138.10.3 Податкового Кодексу України до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включаються витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції ( товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Враховуючи вказане, товариством правомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності витрати на перевезення м`ясної продукції ТзОВ "Елтіс" на загальну суму 18208, 00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 18208,00 грн., та відповідно занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме: травень 2012 року в сумі 7316,00 грн.; червень 2012 року в сумі 1667,00 грн.; серпень 2012 року в сумі 4666,00 грн.; вересень 2012 року в сумі 2667,00 грн.; жовтень 2012 року в сумі 1242,00 грн.; листопад 2012 року в сумі 650,00 грн..

Суд не може погодитися з висновком відповідача щодо нікчемності податкових накладних по взаєморозрахунках з ТОВ "Елтіс" відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю включення ПДВ до складу податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 109250,00 грн., а саме: у січні 2012 року на суму 4800,00 грн., у лютому 2012 року на суму 800, 00 грн., у березні 2012 року на суму 25650,00 грн., у квітні 2012 року на суму 2300,00 грн., у травні 2012 року на суму 3150,00 грн., у червні 2012 року на суму 10000,00 грн., у липні 2012 року на суму 2000,00 грн., у серпні 2012 року на суму 26000,00 грн., у вересні 2012 року на суму 16000,00 грн., у жовтні 2012 року на суму 7450,00 грн., у листопаді 2012 року на суму 3900,00 грн.

Відповідно до пунктів 198.1 та 198.2. Податкового Кодексу України, ТзОВ "СВ-Трейд Плюс" законно віднесло до податкового кредиту по податку на додану вартість суму в розмірі 18208,00 грн. за січень-жовтень 2012 року , яка була підтверджена отриманими від ТОВ "Елтіс" податковими накладними.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі № 826/4890/13-а, ( т. 1, а.с.220-223), в якій апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 року залишено без змін, якою позовні вимоги ТОВ " Елтіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволено та визнано дії працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по складанню акту № 1005/22-10/30782038 від 15.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року. Даний акт став підставою для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача відповідно до якого податковими ревізорами Коломийської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області зроблено висновки в акті № 1497/220/36480423 від 14.05.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі №809/3430/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Р.В. Кухтей

Т.В. Онишкевич