Постанова

від 26.08.2014 по справі 810/2956/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року №810/2956/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УРОЖАЙ» до Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області, Відкритого акціонерного товариства «Згурівський Райагротехсервіс», про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УРОЖАЙ» (далі - позивач, СТОВ «УРОЖАЙ») до Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Згурівського РУЮ), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену 08.09.2006 Чернишовим Дмитром Анатолійовичем, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівському районах, якою накладено арешт на все майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Заводська, 2, яке належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс».

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області (далі - УПФУ у Згурівському районі Київської області) та Відкрите акціонерне товариство «Згурівський Райагротехсервіс» (далі - ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс»).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За результатом автоматичного розподілу відповідно до статті 15-1 КАС України справу передано судді Спиридоновій В.О.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову неправомірною з огляду на наступне. Так, оскаржуваною постановою накладено арешт на все майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Заводська, 2, яке належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс». Проте, за вказаною вище адресою знаходиться нерухоме майно, яке належить різним юридичним особам, зокрема, позивачу та ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс», і винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, без ідентифікації конкретного майна, яке належить боржнику у відповідному виконавчому провадженні (ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс»), призвело до порушення прав позивача, яке полягає в перешкодах щодо можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, у зв'язку з наступним.

Відповідач стверджує, що позивачем пропущено встановлений статтею 181 КАС України строк звернення до адміністративного суду для оскарження дій (рішення) державного виконавця, а також зазначає, що позивач не є стороною у відповідному виконавчому провадженні, а відтак не має права на звернення до суду з таким позовом.

Також відповідач наголосив, що Відділ державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції не є правонаступником ліквідованого Відділу державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівському районах, та зазначив, що виконавчі документи, які перебували на виконанні ДВС в Яготинському та Згурівському районах та по територіальності відносилися до Згурівського району, передавались до новоствореного відділу за актом прийому-передачі виконавчих проваджень. Архівні виконавчі провадження зберігаються лише 3 роки і знищуються після закінчення трирічного терміну зберігання.

Також відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що постанова про накладення арешту виносилась не державним виконавцем відділу ДВС Згурівського РУЮ і виконавче провадження відділ не вів, відповідач не має можливості надати його копію та інформацію про дії, які були вчинені ліквідованою раніше ДВС в Яготинському та Згурівському районах, а також не може скасувати оскаржуване рішення.

Від третіх осіб заперечень проти позову та письмових пояснень не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «УРОЖАЙ», код за ЄДРПОУ 31805815, зареєстроване як юридична особа 11.09.2002.

Відповідно до виданого виконкомом Згурівської селищної ради Свідоцтва про право власності на адмінбудинок з належними будівлями та спорудами серії САА №123107 від 23.12.2004, виданого Яготинським БТІ Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6234213 від 17.01.2005 та довідки Яготинського БТІ від 17.09.2007 СТОВ «УРОЖАЙ» належить на праві колективної власності нерухоме майно, яке знаходиться за адресою смт. Згурівка, вул. Заводська, будинок 2, а саме: адмінбудинок, будівлі гаража, будівлі прохідної, склади № 1 та №2 та інше.

08.09.2006 Чернишовим Дмитром Анатолійовичем, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівському районах, винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Заводська, 2, яке належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс», на підставі наказу Господарського суду Київської області №177 від 26.09.2005 про стягнення з ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс» на користь Згурівського районного відділу Пенсійного фонду України 154868,07 грн.

Цього ж дня на підставі оскаржуваної постанови у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження №3710062. Відповідно до витягу зі вказаного реєстру №53014174 від 05.04.2014 об'єктом обтяження №3710062 є: «невизначено, нерухоме майно, адреса Київська область, Згурівський р., смт. Згурівка, вулиця Заводська, будинок 2», власник - ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс».

10.02.2014 позивач звернувся з листом до начальника ВДВС Згурівського РУЮ з проханням вжити заходів щодо зняття арешту з його майна, що знаходиться по вул. Заводська, 2, смт. Згурівка Київської області.

Листом від 19.02.2014 №267/03-23 відповідач повідомив, що обтяження №3710062 відношення до СТОВ «УРОЖАЙ» не має, а арешт Державною виконавчою службою в Яготинському та Згурівському районах накладено на майно іншої юридичної особи в межах виконавчих проваджень, стороною яких СТОВ «УРОЖАЙ» не було.

У квітні 2014 року позивач звернувся до Згурівської районної державної нотаріальної контори із заявою про посвідчення договору купівлі-продажу належного позивачу нежилого приміщення, розташованого за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Заводська, буд. 2.

Листом №842/01-16 від 05.04.2014 завідувача Згурівської районної державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв'язку з накладеним арештом на все «невизначене нерухоме майно за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Заводська, буд. 2, яке належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс».

Вважаючи, що накладений оскаржуваною постановою арешт не дає позивачу права розпорядитися належним йому майном, яке знаходиться за вищевказаною адресою і унеможливлює вчинити правочин, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV в редакції, яка була чинна на момент винесення спірної постанови (далі - Закон України «Про виконавче провадження») державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

За приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Аналогічні положення закріплено в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5.

З аналізу оскаржуваної постанови (а. с. 9) вбачається, що державним виконавцем при її винесенні арешт накладено на все майно, що належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс», а саме нерухоме майно за адресою: Київська область, смт. Згурівка, вул. Заводська, 2.

Водночас, наказом Господарського суду Київської області №177 від 26.09.2005, який перебував на виконанні у ВДВС, з ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс» на користь Згурівського районного відділу ПФУ стягнуто кошти у розмірі 154868,07 грн.

Таким чином, в порушення приведених норм, в оскаржуваній постанові не визначено, у межах якої суми накладається арешт на майно, а накладено арешт на все майно ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс», розташоване за вказаною адресою.

При цьому, як було зазначено вище, СТОВ «УРОЖАЙ» належить на праві колективної власності нерухоме майно, яке знаходиться за адресою смт. Згурівка, вул. Заводська, будинок 2, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

Слід зазначити, що відомостей про звернення ВДВС в Яготинському та Згурівському районах в порядку статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» до суду із поданням про визначення частки нерухомого майна, що належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс» та розташоване за вказаною адресою, суду не надано.

Крім того, позивачем надано докази погашення ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс» заборгованості відповідно до наказу Господарського суду Київської області №177 від 26.09.2005 в розмірі 154868,07 грн., а саме довідку УПФУ у Згурівському районі Київської області №342/02 від 04.02.2014, згідно з якою у цього товариства заборгованість перед Пенсійним фондом України відсутня.

На підставі викладеного судом встановлено протиправне накладення арешту на нерухоме майно позивача, що є порушенням статті 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем встановленого статтею 181 КАС України строку звернення до суду із даним позовом суд зазначає, що це питання було предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Так, приведеною вище ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014, якою позовну заяву у даній справі залишено без розгляду.

При винесенні ухвали від 30.07.2014 колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що СТОВ «УРОЖАЙ» не порушено десятиденний строк звернення до адміністративного суду, адже він дізнався про порушення свого права 06.05.2014, а звернувся до суду 15.05.2014.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність у позивача правосуб'єктності щодо звернення до адміністративного суду із даним позовом через те, що СТОВ «УРОЖАЙ» не є стороною у відповідному виконавчому провадженні, зважаючи на наступне.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначив, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Аналогічні роз'яснення надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 28.01.2013 №24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» та пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Враховуючи, що позивач не є стороною у вказаному виконавчому провадженні, за наявності порушення органами ДВС його прав, свобод чи інтересів він має право на звернення виключно до відповідного адміністративного суду.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суду доведено наявність публічно-правого спору та об'єкту судового захисту у даній справі.

Як було зазначено вище, відповідач стверджує, що він не є правонаступником ВДВС в Яготинському та Згурівському районах.

Суд враховує, що процесуальне правонаступництво відбувається при ліквідації (реорганізації) суб'єкта владних повноважень, оскільки головним у статусі цього суб'єкта є повноваження. Отже, мала місце ліквідація органу виконавчої влади з передачею його завдань та функцій іншому органу виконавчої влади. Тому правонаступником ліквідованого (реорганізованого) органу є той, до повноважень якого входить здійснення владних функцій у спірних правовідносинах, тобто у даному випадку аналогічні функції виконує ВДВС Згурівського РУЮ.

При цьому як зазначив сам відповідач, виконавчі документи, які перебували на виконанні у ВДВС в Яготинському та Згурівському районах та по територіальності відносилися до Згурівського району, передавались до новоствореного відділу за актом прийому-передачі виконавчих проваджень.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 цього КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови не доведено.

На підставі викладених норм та обставин справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, безперервності дії державної влади, виконання відповідачем аналогічних функцій і повноважень ліквідованого державного органу влади, наявність встановлених судом порушень оскаржуваною постановою законних прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не заявлено, відтак положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівському районах від 08 вересня 2006 року (бланк серії АА №682515) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену на підставі наказу Господарського суду Київської області №177 від 26 вересня 2005 року, якою накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ВАТ «Згурівський Райагротехсервіс» та знаходиться за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Заводська, буд. 2.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.