Постанова

від 29.08.2014 по справі 810/4423/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 року №810/4423/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Носков С.М.

Устінов К.О. (за довіреністю)

від відповідача: Кальковець В.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Хімтандем» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ХІМТАНДЕМ» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 лютого 2014 року №0002232203 та №0002242203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ПП «Хімтандем» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в ході здійснення господарських операцій з контрагентами у перевіряємому періоді не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач стверджує, що правомірно придбав роботи по навантаженню та розвантаженню та транспортно-експедиторські послуги у квітні 2011 року - вересні 2013 року, тому підстав для визнання договорів безтоварним немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними.

За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 11 лютого 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено факт порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження позивачем суми податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету. З наведених підстав у задоволені адміністративного позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Хімтандем» зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 23 листопада 2009 року як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №543086 (т.1, а.с. 188). Позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за №3857 (т.1, а.с. 193).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 30 січня 2014 року по 5 лютого 2014 року, посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 30 січня 2014 року №136, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Хімтандем» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», ТОВ «Терра Гранд», ТОВ «ЛЦ Укравтовантаж», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Кроун ЛТД» та ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» за період з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2013 року.

Результати перевірки позивача оформлено актом від 11 лютого 2014 року №102/10-06-22-03/36706324(далі - акт перевірки) (а.с. 27-36).

У ході перевірки, використавши інформацію, що надійшла від органів державної податкової інспекції, дослідивши податкову звітність, дані інформаційних ресурсів податкових органів, первинні документи надані позивачем, відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Хімтандем»:

- пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ПП «Хімтандем» занижено податок на додану вартість на загальну суму 170919,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 15998,00 грн., за травень 2011 року в сумі 4000,00 грн., за червень 2011 року в сумі 14500,00 грн. за липень 2011 року в сумі 7300,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 15300,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 27400,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 13015,00 грн., за січень 2013 року в сумі 5000,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 11000,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 9550,00 грн., за травень 2013 року в сумі 11800,00 грн., за червень 2013 року в сумі 18756,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 9500,00 грн. та за вересень в сумі 7800,00 грн.

- пункту 138.2, 138.4, 138.6, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 181876,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 39673,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 57500,00 грн. та за 4 квартал 2011 року у сумі 14967,00 грн., за 2013 року - у розмірі 69736,00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивачем до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подано заперечення на акт перевірки №1702-1 від 17 лютого 2014 року (т.1, а.с. 39-52).

Листом від 24 лютого 2014 року висновки акту перевірки від 11 лютого 2014 року №102/10-06-22-03/36706324 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1, а.с. 53-59).

На підставі висновків акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 лютого 2014 року №0002232203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 199310,00 грн., у тому числі 181876,00 грн. за основним платежем та 17434,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 37).

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 лютого 2014 року №0002242203, яким ПП «Хімтандем» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 205026,00 грн., у тому числі 170919,00 грн. за основним платежем та 34107,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 38).

За наслідками адміністративного оскарження, листами Головного управління Міндоходів у Київській області від 6 травня 2014 року №1083/10/10-36-10-01-04/236 (т.1, а.с. 77-80) та Міністерства доходів і зборів України від 8 липня 2014 року №12446/6/99-99-10-01-15 (т.1, а.с. 96-101) податкові повідомлення рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ПП «Хімтандем» донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нікчемність (безтоварність) угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача всю наявну первинну документацію, якою, за звичайних умов суб'єкти господарювання супроводжують виконання зобов'язань з поставки, транспортно-експедиційних послуг та виконання робіт з навантаження і розвантаження.

Згідно Довідки АА №б/н з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ПП «Хімтандем» за КВЕД є: оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля фруктами та овочами, оптова торгівля іншими продуктами харчування.

З матеріалів справи судом з'ясовано, що у перевіряємий період підприємство здійснювало реалізацію продукції хімічної промисловості (кислота азотна, гідро хлорит натрію, сода каустична). Як зазначив представник позивача, з метою забезпечення поставок вказаної продукції контрагентам - покупцям, підприємством укладено ряд договорів, предметом яких була поставка хімічної продукції, послуги з її навантаження і розвантаження, а також транспортно-експедиційні послуги.

1 липня 2011 року ПП «Хімтандем» (Замовник) та ПП «Виробничо комерційна Фірма Ніколь плюс» укладено договір «на послуги (по фасуванню, вантажно-розвантажувальні) та транспортно-експедиційне обслуговування №12», згідно якого Замовник замовляє та сплачу, а Виконавець надає вантажно-розвантажувальні послуги та послуги з фасування, а також послуги з перевезення товару (т.1, а.с. 102-103).

Крім того, судом встановлено, що на підставі рахунків-фактур ПП «ВКФ Ніколь плюс» зобов'язувалось поставити на користь ПП «Хімтандем» соду каустичну рідку, ємності на суму 50490,00 грн. (т.2, а.с. 236).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з ПП «ВКФ Ніколь плюс» від 1 липня 2011 року №12 та усних зобов'язань з поставки виписано:

акти здачі прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких ПП «ВКФ Ніколь плюс» у період з липня по жовтень 2011 року надано послуг загальною вартістю 273600,00 грн. (45600,00 грн. - ПДВ), у тому числі транспортно-експедиційних послуг на суму 102600,00 грн., (ПДВ 17100,00 грн.); вантажно-розвантажувальних послуг на суму 121800,00 грн., (ПДВ 20300,00 грн.); послуг з фасування на суму 49200,00 грн. (ПДВ 8200,00 грн.) (т.1, а.с. 116-125);

видаткову накладну від 21 жовтня 2011 року №РН-1110805 на суму 50490,00 грн., згідно якої ПП «ВКФ Ніколь плюс» поставило на користь ПП «Хімтандем» соду каустичну 13500,00 кг, ємності 1000 л. 9 шт. (т.1, а.с. 115);

податкові накладні всього на суму 324090,00 грн., у тому числі ПДВ 54015,00 грн. (т.1, а.с. 104-113).

1 вересня 2011 року ПП «Хімтандем» (Замовник) та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (Перевізник) укладено договір про надання послуг №11, предметом якого є взаємини сторін, що виникають при транспортуванні вантажів наданих Замовником для перевезення їх транспортом перевізника.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» виписано:

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), на підставі яких ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» у вересні 2011 року надано транспортно-експедиційні послуги загальною вартістю 54000,00 грн., у тому числі ПДВ 9000,00 грн. (т.1, а.с. 129);

податкову накладну на суму 54000,00 грн., у тому числі ПДВ 9000,00 грн. (т.1, а.с. 128).

1 квітня 2011 року ПП «Хімтандем» (Замовник) та ТОВ «Баярд-К» (Перевізник) укладено договір про надання послуг №25, предметом якого є взаємини сторін, що виникають при транспортуванні вантажів наданих Замовником для перевезення їх транспортом перевізника. (т.1, а.с. 130-131).

Крім того, ПП «Хімтандем» (Покупець) та ТОВ «Баярд-К» (Продавець) укладено договір від 1 квітня 2011 року №23 у сило якого, Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця товар в погодженому між сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (т.1, а.с. 132-133).

Умовами договору передбачено, що найменування та модифікація товару, кількість кожного найменування та його ціна вказуються у видатковій накладній. Приймання та передача товару здійснюється за місцезнаходженням Покупця на підставі видаткових накладних та супровідних документів Продавця (розділ 2 договору №23 від 01.04.2011р.).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Баярд-К» виписано:

видаткові накладні, згідно яких ТОВ «Баярд-К» поставлено на користь ПП «Хімтандем» кислоту азотну, гідро хлорид натрію «а», соду каустичну, ємності 1куб.м. на суму 70987,00 грн., у тому числі ПДВ 11831,16 (т.1, а.с. 139-140);

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а.с .141-143), відповідно до яких ТОВ «Баярд-К» у квітні та травні 2011 року надано послуг загальною вартістю 49000,00 грн. (ПДВ 8166,67 грн.);

податкові накладні на суму 119987,00 грн., у тому числі ПДВ 19997,83 грн. (т.1, а.с. 134-138).

4 січня 2013 року ПП «Хімтандем» (Покупець) та ПП «Кроун ЛТД» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №14У/01/13 предметом якого були зобов'язання Продавця передати у власність Покупця товар, асортимент, ціна, кількість якого вказана у видаткових накладних.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Продавець на замовлення Покупця може надавати експедиційно-транспортні послуги, вантажно-розвантажувальні послуги ціна яких вказується в актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с. 144-145).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Кроун ЛТД» виписано:

видаткові накладні, згідно яких ПП «Кроун ЛТД» у червні 2013 року поставлено кислоту азоту, соду каустичну на суму 112536,00 грн., у тому числі ПДВ 18756,00 грн. (т.1, а.с. 154-155);

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких ПП «Кроун ЛТД» у січні-травні 2013 року надано транспортно-експедиційних послуг на суму 224100,00 грн. (ПДВ 37350,00 грн.) (т.1, а.с. 156-161);

податкові накладні на суму 336636,00 грн., у тому числі ПДВ 56106,00 грн. (т.1, а.с.146-153).

1 вересня 201 року ПП «Хімтандем (Замовник) та ТОВ «Авто-коннект ЛТД» (Перевізник) укладено договір про надання послуг №0109/1 згідно якого предметом договору є взаємини сторін, що виникають при транспортуванні вантажів наданих Замовником для перевезення їх транспортом перевізника (т.1 а.с. 162-163).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Авто-коннект ЛТД» виписано:

акти здачі-прийняття робіт, відповідно до яких ТОВ «Авто-коннект ЛТД» у серпні-вересні 2013 року надано транспортно-експедиційних послуг на суму 103800,00 грн. (ПДВ 17300,00 грн.) (т.1, а.с. 166-167);

податкові накладні на суму 103800,00 грн., у тому числі 17300,00 грн. (т.1, а.с. 164-165);

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Із змісту укладених ПП «Хімтандем» з ПП «ВКФ Ніколь плюс», ТОВ «Логістичний центр Укравтовантаж», ТОВ «Баярд-К», ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Авто коннект ЛТД» договорів про надання послуг вбачається, що предметом даних договорів є транспортно-експедиційні послуги.

Укладені договори в частині основних зобов'язань, порядку і способу виконання є подібними протягом усього перевіряє мого періоду, аналіз умов договору свідчить, що сторони домовились, що Перевізник зобов'язаний у встановлені строки надати транспортно-експедиційні послуги, забезпечувати збереження вантажу, прийнятого для перевезення до моменту передачі одержувачу, доставляти вантажі до пунктів призначення вчасно, під час завантаження звіряти кількість та стан завантаженого вантажу з кількістю та станом вантажу, внесеного у товарно-транспортну накладну.

У свою чергу, Замовник зобов'язувався забезпечувати своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу, вчасно надавати вантаж та утримувати під'їзні шляхи у придатному для експлуатації стані.

Умовами договору встановлено, що ціни послуг визначається за домовленістю сторін виключно виходячи із конкретної ситуації, узгоджуються додатково перед кожним перевезенням та відповідають конкретному замовленню і оформляються рахунками фактури та актами виконаних робіт.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні встановлено Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV (далі - Закон №1955-IV).

Статтею 1 Закону №1955-IV встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Статтею 9 Закону №1955-IV встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Положення статті 9 Закону кореспондують приписам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, пунктом 3.5 яких встановлено, що у договорі на перевезення вантажів встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

Пунктом 11.1 Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до пунктів 11.5 та 11.6 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, належними доказами факту надання послуг (виконання робіт), наданих на підставі договорів, укладених ПП «Хімтандем» про транспортно-експедиційне обслуговування є відповідні документи, складення яких обумовлено вимогами Закону та умовами самого договору.

При цьому суд зауважує, що первинні документи, якими сторони супроводжують здійснення господарських операцій і формують дані податкової звітності, для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, складені у ході виконання договорів про надання транспортно-експедиційних послуг акти здачі-приймання робіт, податкові накладні - є первинними у розумінні положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, вони повинні відповідати положенням частини 2 статті 9 зазначеного Закону, а саме: документи первинного бухгалтерського обліку повинні розкривати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тобто наведені в актах здачі-приймання робіт дані повинні свідчити про характер наданих послуг, місце її виконання, об'єми, кількість витрачених ресурсів або матеріалів, тощо.

З викладеного також вбачається, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Дослідивши складені на виконання умов договору акти здачі-прийняття робіт, суд зазначає, що вони не дають підстав вважати, що транспортно-експедиційні послуги та послуги з навантаження і розвантаження були надані фактично, оскільки окрім загальної назви послуг та їх вартості досліджувані акти, не розкривають конкретний зміст і обсяг здійснених господарських операцій, їх натуральних, кількісних та вартісних вимірників.

Наявні акти не дають можливості визначити порядок формування ціни, фактичних об'ємів перевезеного, розвантаженого товару, витрат контрагента, пов'язаних з наданням таких послуг, у тому числі витрат на роботу техніки, вантажників.

Суд також зауважує, що договір, на підставі якого позивач отримував послуги містить лише загальні вимоги до виконуваних робіт та порядку ціноутворення. Укладені договори передбачають, що ціни визначаються виключно виходячи із конкретної ситуації, узгоджуються додатково перед кожним перевезенням та відповідають конкретному замовленню перевезення, і оформляються рахунками фактури та актами виконаних робіт.

З огляду на ту обставину, що сторонами не укладались додаткові угоди чи специфікації, або звіти за наслідками наданих послуг, акти виконаних робіт та рахунки фактури повинні відображати кожну "окрему ситуацію" (різницю в об'ємах виконаних перевезеннях, часу, відстані, пункти навантаження і розвантаження тощо), свідчити про кількість здійснених перевезень за місяць (квартал).

За таких обставин, суд погоджується із висновком податкового органу, що досліджувані акти не розкривають суті господарської операції та не підтверджують її фактичного здійснення.

Крім того, судом взято до уваги, що надані роботи та послуги, виходячи з їх вартості, є достатньо трудомісткими і об'ємними, потребують часу та персоналу, тари для фасування транспортних та навантажувальних засобів.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем або його контрагентами витрат на придбання тари для фасування, а докази щодо наявності у виконавців транспортно-експедиційних послуг та послуг з навантаження і розвантаження надано відносно двох з п'яти контрагентів.

Докази фактичного перебування працівників підприємств, що надавали транспортно-експедиційних послуг, у тому числі здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи, здійснення позивачем поточного контролю за станом виконання робіт - відсутні.

У контексті викладеного, на запитання суду яким саме чином надавались отримані послуги фактично, позивач однозначної відповіді надати не зміг. Так представник позивача зазначав, що навантаження і розвантаження здійснювалось навантажувачем «Балкамар 46», що надавався безоплатно за договором позички транспортного засобу контрагентам позивача - ПП «ВКФ Ніколь плюс» та ТОВ «Терра Гранд» (т.2, а.с. 50-51, т.2, а.с. 60-62).

Як вбачається із договорів, позикодавцем є ПП «Компанія «Єврохім», місцезнаходженням якого є: м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, буд. 9, водночас, місцем здійснення господарської діяльності позивача є м. Бровари, вул. Кутузова, буд.2.

Судом також встановлено, що ПП «Компанія «Єврохім» у перевіряємий період було основним покупцем хімічної продукції позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, рахунки фактури (т.2, а.с. 131-171).

Яким чином вказаний навантажувач було доставлено до м. Бровари, де знаходяться склади позивача, та обґрунтованість такого транспортування, враховуючи можливість орендувати (отримати у позику) вказаний навантажувач напряму у ПП «Компанія «Єврохім», або у контрагентів за місцем здійснення діяльності, представник позивача пояснити також не зміг.

На переконання суду, підставою для укладання договору позички автонавантажувача стало подальше укладання договорів на послуги з вантажно-розвантажувальних робіт. Разом з тим, суд не вбачає у таких діях учасників спірних поставок послуг самостійної ділової мети, спрямованої на отримання прибутку з урахуванням того, що сторони мали об'єктивну можливість скоротити ланцюг постачання та уникнути додаткових витрат.

Обставини здійснення господарських операцій у ході виконання зобов'язань з транспортно-експедиційних послуг (вантажно-розвантажувальних робіт) дають підстави стверджувати, що вказані послуги придбавалися через посередників з метою штучного збільшення витрат на придбання товарів (робіт, послуг).

В підтвердження даних висновків свідчить також і те, що вартість отриманих послуг не узгоджується із фактичними об'ємами здійснених перевезень, навантажувальними і розвантажувальними роботами.

Судом взято до уваги, що згідно наявних у матеріалах справи видаткових і товарно-транспортних накладних (т.2, а.с. 18-32, т.2, а.с. 149-157, 168-171, 175-183), у 2013 році позивачем було реалізовано і перевезено хімічної продукції на суму 311385,00 грн., водночас вартість отриманих транспортно-експедиційних послуг у тому ж 2013 році склала 327900,00 грн.

Наведене свідчить про відсутність фактичного споживача спірних послуг та об'єктивну відсутність у позивача перспективи отримання прибутку від вчинення розглядуваних операцій.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо обґрунтованості отримання послуг, вартість яких перевищує (становить біля половини) вартості перевезеного товару.

Щодо пояснень представника позивача з приводу формування ціни на послуги, то останній стверджував, що їх вартість обумовлена намаганнями сформувати позитивний імідж підприємства, здобути нових клієнтів. Однак, суд критично ставиться до таких пояснень, зважаючи на тривалий період перевірки (квітень 2011 року по вересень 2013 року) та відсутність суттєвих змін у вартості послуг у співвідношенні до вартості реалізованого (перевезеного) товару.

З приводу товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження реальності транспортно-експедиційних послуг, варто зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказані товарно-транспортні накладні до перевірки надані не були, що стало однією з підстав для висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства. При цьому, податковий орган наголошував на тому, що в силу Закону №1955-IV, умов договору та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, оформлення товаросупровідних документів є обов'язком позивача та випливає із суті зобов'язань.

За змістом пункту 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Надаючи заперечення на акт перевірки та оскаржуючи спірні податкові повідомлення-рішення, позивач зазначав, що факт купівлі товару та замовлення експедиційно-транспортних послуг, диспетчерських послуг, вантажно-розвантажувальних послуг, послуг з фасування підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками.

Таким чином, ні під час надання заперечень, ні в ході адміністративного оскарження, товарно-транспортних накладних позивачем надано не було.

При цьому, суд вважає недоведеними твердження представника позивача, що підставою для ненадання товаросупровідних документів став значний їх об'єм. По перше, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки спірні операції здійснювались протягом 2011-2013 років, а об'єм товаросупровідних документів у справі становить близько 100 аркушів.

По-друге, суд наголошує, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суд також зазначає, що скарги позивача не містять посилань на наявність у підприємства товаросупровідних документів та обставин, що не дозволяють надати їх копії.

Відповідно, витати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Щодо господарських операцій з поставки, то з огляду на відсутність належних доказів реальності отриманих транспортно-експедиційних, у тому числі вантажно-розвантажувальних послуг, у суду також відсутні підстави вважати, що такі відбулись фактично, оскільки транспортування вантажів за договорами поставки здійснювалось тими ж особами, що надавали позивачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування.

В підтвердження цих висновків свідчить також те, що позивачем на неодноразові вимоги суду не надано документів, що свідчать про будь-який облік поставленої продукції на складі, її оприбуткування.

Крім того, суд зауважує, що власне факт подальшої поставки позивачем хімічної продукції, нібито придбаної у ПП «ВКФ Ніколь плюс», ТОВ «Баярд-К», ПП «Кроун ЛТД» третім особам не доводить реальності виконання зобов'язань з поставок цими контрагентами.

Отже, суд зауважує, що позивачем не надано належних первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за договорами про надання послуг та договорами поставки.

Вищенаведене, зважаючи на нормативно встановлені вимоги до первинної документації, яка підтверджує факт надання транспортно-експедиційних послуг та здійснення поставки товарів, свідчить про відсутність руху товарів та послуг за вказаними договорами.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту (витрат), є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних робіт, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача у перевіряємий період були оформлені лише формально, первинні документи, складені за результатами виконання робіт, містять істотні дефекти, виконання робіт не підтверджено стосовно наявності відповідних матеріалів, засобів, трудових ресурсів.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням послуг (товарів) у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податку на прибуток у бік збільшення.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

З метою встановлення дійсних обставин господарської діяльності позивача, перевірки обставин, викладених в акті перевірки, судом, ухвалою про відкриття провадження, а також неодноразово у ході розгляду справи витребовувались додаткові документи, що на переконання суду свідчили б про реальність розглядуваних господарських операцій.

Позивач вимог ухвал суду в частині подання належних доказів не виконав, про причини неможливості надати додаткові докази, у тому числі, наявність яких є обов'язковою для цілей оподаткування і підтвердження заявлених сум податкового кредиту та витрат, не повідомив. У судовому засіданні підтвердив, що до матеріалів справи додав усі наявні докази.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг (робіт) та факту поставки товару, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та впливати на розмір податку на прибуток.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту, витрати на придбання вищевказаних робіт, оскільки такі витрати не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтувано економічної вигоди від проведених операцій, а також причинного зв'язку між придбанням робіт та отриманням економічної вигоди від отриманих робіт.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ПП «Хімтандем» пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 170919,00 грн., та пункту 138.2, 138.4, 138.6, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 181876,00 грн., - правомірним.

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової інспекції доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 404336,00 грн. Позивач відповідно до платіжного доручення №40 від 23 липня 2014 сплатив судовий збір у розмірі 482,20 грн. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 4389,80 грн. (4872-482,2=4389,8).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Хімтандем" (код ЄДРПОУ 36706324) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 4 вересня 2014 року.