Ухвала

від 11.11.2014 по справі 810/4423/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4423/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Хімтандем» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Хімтандем» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року приватне підприємство «Хімтандем» (далі - Позивач, ПП «Хімтендем») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, Броварська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2014 року №0002242203 та №0002232203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ПП «Хімтандем» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у січні - лютому 2014 року працівниками Броварської ОДПІ на підставі наказу від 30.01.2014 року №136 у відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірки ПП «Хімтандем» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», ТОВ «Терра Гранд», ТОВ «ЛЦ «Укравтовантаж», ТОВ «Бард - К», ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Авто - Коннект ЛТД» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема: п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 170 919,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 15 998,00 грн., за травень 2011 року в сумі 4 000,00 грн., за червень 2011 року в сумі 14 500,00 грн., за липень 2011 року в сумі 7 300,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 15 300,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 27 400,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 13 015,00 грн., за січень 2013 року в сумі 5 000,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 11 000,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 9 550,00 грн., за травень 2013 року в сумі 11 800,00 грн., за червень 2013 року в сумі 18 756,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 9 500,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 7 800,00 грн.; п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 181 876,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у розмірі 39 673,00 грн., за 3 квартал 2011 року у розмірі 57 500,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 14 967,00 грн. та за 2013 рік у розмірі 69 736,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 11.02.2014 року №102/10-06-22-03/36706324. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 30.07.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0002232203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 199 310,00 грн., у тому числі за основним платежем - 181 876,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 17 434,00 грн.; №0002242203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 205 026,00 грн., у тому числі за основним платежем - 170 919,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 107,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

У періоді, що перевірявся, Позивач без укладення договору мав відносини з ТОВ «ВКФ «Ніколь Плюс» щодо купівлі-продажу товару, а також отримання від контрагента транспортно-експедиційних та вантажно-розвантажувальних послуг, факт реальності яких, на думку ПП «Хімтандем» підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 104-114), видаткової накладної (т. 1 а.с. 115), актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 116-125), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 35-43), рахунків-фактури (т. 2 а.с. 228-238).

Крім того, між ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» (Перевізник) та ПП «Хімтандем» (Замовник) укладено договір про надання послуг №11 від 01.09.2011 року, предметом якого є взаємини, що виникають при транспортуванні територією України вантажів, наданих Замовником, для перевезення їх транспортом Перевізника.

Виконання договірних зобов'язань, на переконання Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 128), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 129), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 125-127), рахунку-фактури (т. 2 а.с. 222).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Бард-К» (Перевізник) та ПП «Хімтандем» (Замовник) укладено договір про надання послуг від 01.04.2011 року №25, предметом якого є взаємини, що виникають при транспортуванні територією України вантажів, наданих Замовником, для перевезення їх транспортом Перевізника.

Виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 136-138), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 141-142), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 120-124), рахунку-фактури (т. 2 а.с. 223-225).

Крім того, між вказаними контрагентами було укладено договір поставки від 01.04.2011 року №23, за умовами якого ТОВ «Бард-К» зобов'язується передати у власність ПП «Хімтандем» товар в погодженому між сторонами асортименті та кількості, а ПП «Хімтандем» зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Факт реальності господарських операцій, за твердженням Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 134-135), видаткових накладних (т. 1 а.с. 139-140), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 118-119), рахунків-фактури (т. 2 а.с. 226-227).

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Кроун ЛТД» (Продавець) та ПП «Хімтандем» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2013 року №14У/01/13, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в погодженому між сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товару на умовах договору.

Виконання господарських зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 146-153), видаткової накладної (т. 1 а.с. 154), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 156-161), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 18-32), рахунків-фактури (т. 2 а.с. 214-221).

Поряд з цим, між ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» (Перевізник) та ПП «Хімтандем» (Замовник) укладено договір про надання послуг від 01.09.2013 року №0109/1, предметом якого є взаємини, що виникають при транспортуванні територією України вантажів, наданих Замовником, для перевезення їх транспортом Перевізника.

Виконання договірних зобов'язань, на переконання Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 164-165), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 166-167), рахунків-фактури (т. 2 а.с. 210-211), товарно-транспортних накладних (т. 4 а.с. 27-31).

Також Київським окружним адміністративним судом встановлено, що між ТОВ «Терра Гранд» (Виконавець) та ПП «Хімтандем» (Замовник) укладено договір №0106 від 01.06.2011 року про надання послуг, предметом якого є надання вантажно-розвантажувальних послуг та послуги з фасування, а також послуги з перевезення товару.

На думку Позивача, виконання договору підтверджується копіями: податкових накладних (т. 2 а.с. 46-47), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 48-49), рахунків-фактури (т. 2 а.с. 212-213).

За твердження ПП «Хімтандем», оплата товарів, робіт та послуг підтверджується копіями банківських виписок (т. 4 а.с. 4-25).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 138, 139, 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», ТОВ «Терра Гранд», ТОВ «ЛЦ «Укравтовантаж», ТОВ «Бард - К», ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Авто - Коннект ЛТД» та які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не включають у себе відомостей щодо змісту та обсягу господарських операцій, одиниці виміру господарської операції, а також посад і прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З наведеного випливає обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що наявні акти не дають можливості визначити порядок формування ціни, фактичних об'ємів перевезеного, розвантаженого товару, витрат контрагента, пов'язаних з наданням таких послуг, у тому числі витрат на роботу техніки, вантажників.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що договори про надання послуг, на підставі яких Позивач отримував транспортні послуги містять лише загальні вимоги до виконуваних робіт та порядку ціноутворення. Укладені договори передбачають, що ціни визначаються виключно виходячи із конкретної ситуації, узгоджуються додатково перед кожним перевезенням та відповідають конкретному замовленню перевезення, і оформляються рахунками фактури та актами виконаних робіт.

З огляду на ту обставину, що сторонами не укладались додаткові угоди чи специфікації, або звіти за наслідками наданих послуг, акти виконаних робіт та рахунки фактури повинні відображати кожну «окрему ситуацію» (різницю в об'ємах виконаних перевезеннях, часу, відстані, пункти навантаження і розвантаження тощо), свідчити про кількість здійснених перевезень за місяць (квартал).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та податкового органу про те, що досліджувані акти не розкривають суті господарської операції та не підтверджують її фактичного здійснення.

Крім того, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій. При цьому зі змісту видаткових накладних не можливо встановити, яким документом підтверджується повноваження Покупця на отримання товару.

При цьому судом першої інстанції було вірно наголошено на тому, що зі змісту укладених Позивачем з контрагентами договорів про надання послуг вбачається, що предметом даних є надання транспортно-експедиційний послуг. Зазначені договори за своїм змістом є подібними, згідно умов яких Перевізник зобов'язаний у встановлені строки надати транспортно-експедиційні послуги, забезпечувати збереження вантажу, прийнятого для перевезення до моменту передачі одержувачу, доставляти вантажі до пунктів призначення вчасно, під час завантаження звіряти кількість та стан завантаженого вантажу з кількістю та станом вантажу, внесеного у товарно-транспортну накладну.

У свою чергу, Замовник зобов'язувався забезпечувати своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу, вчасно надавати вантаж та утримувати під'їзні шляхи у придатному для експлуатації стані.

Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що умовами договору встановлено, що ціни послуг визначається за домовленістю сторін виключно виходячи із конкретної ситуації, узгоджуються додатково перед кожним перевезенням та відповідають конкретному замовленню і оформляються рахунками фактури та актами виконаних робіт.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Приписи п. 11 затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наведеного випливає, що за умови укладання договору транспортного-експедирування товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом, що підтверджує виконання договірних зобов'язань. При цьому, товарно-транспортна накладна в силу наведених вище норм повинна складатися Замовником (вантажовідправником), який залишає у себе перший екземпляр.

Тобто, у випадку, коли договірні зобов'язання, на переконання Позивача, були виконані у 2011 та 2013 роках, товарно-транспортні накладні повинні бути передані ПП «Хімтандем» по факту виконання умов договору, а відтак надані останнім працівникам Броварської ОДПІ під час перевірки, а не у ході судового розгляду справи судом першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія не може вважати належними доказами виконання зобов'язань за договорами про надання послуг товарно-транспортних накладних, поданих Позивачем у ході розгляду справи Київським окружним адміністративним судом, а не під час проведення податковим органом перевірки.

Крім того, суд першої інстанції вірно підкреслив, що навантаження і розвантаження здійснювалось навантажувачем «Балкамар 46», який надавався безоплатно за договором позички транспортного засобу контрагентам Позивача - ПП «ВКФ Ніколь плюс» та ТОВ «Терра Гранд» (т. 2 а.с. 50-51; т.2, а.с. 60-62).

Як вбачається зі змісту вказаних договорів, позичкодавцем є ПП «Компанія «Єврохім», місцезнаходженням якого є: м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, буд. 9, водночас, місцем здійснення господарської діяльності позивача є м. Бровари, вул. Кутузова, буд.2.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Компанія «Єврохім» у період, що перевірявся, було основним покупцем хімічної продукції Позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, рахунки фактури (т.2 а.с. 131-171).

Тобто, Позивач, маючи можливість самостійно безоплатно орендувати (отримати у позику) навантажувач напряму у ПП «Компанія «Єврохім», укладав договори про надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт з ПП «ВКФ «Ніколь плюс» та ТОВ «Терра Гранд». Разом з тим, суд не вбачає у таких діях учасників спірних поставок послуг самостійної ділової мети, спрямованої на отримання прибутку з урахуванням того, що сторони мали об'єктивну можливість скоротити ланцюг постачання та уникнути додаткових витрат.

Обставини здійснення господарських операцій у ході виконання зобов'язань з транспортно-експедиційних послуг (вантажно-розвантажувальних робіт) дають підстави стверджувати, що вказані послуги придбавалися через посередників з метою штучного збільшення витрат на придбання товарів (робіт, послуг).

Крім іншого, судовою колегією враховується, що у ході розгляду справи судом першої інстанції на Позивача покладався обов'язок у відповідності до вимог ст. 71 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У той час як згідно ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Водночас, причин поважності неподання документів, доданих до апеляційної скарги, а також поданих до суду додаткових документів, не поданих до суду першої інстанції, Апелянтом зазначено не було.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», ТОВ «Терра Гранд», ТОВ «ЛЦ «Укравтовантаж», ТОВ «Бард - К», ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Авто - Коннект ЛТД» мають недоліки та розбіжності, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані Позивачем докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів та послуг у вказаних контрагентів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів і послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «Хімтандем» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», ТОВ «Терра Гранд», ТОВ «ЛЦ «Укравтовантаж», ТОВ «Бард - К», ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Авто - Коннект ЛТД».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Хімтандем» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Хімтандем» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.