Рішення

від 04.09.2014 по справі 910/12246/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12246/14 04.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ"

до Приватного підприємства "Титан Груп"

про стягнення 9 372,68 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін: не з'явилися

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою вих. № 17/06 від 17.06.2014 до Приватного підприємства "Титан Груп" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 9 372,68 грн., з яких 8 686,32 грн. - основний борг, 686,36 грн. - штрафні санкції, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12246/14, розгляд справи призначено на 22.07.2014.

В судовому засіданні 22.07.2014 в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.08.2014.

12.08.2014 позивач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача борг у сумі 8 686,32 грн., штрафні санкції в розмірі 868,50 грн. та судові витрати. Заява позивача, розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог прийнята судом в порядку ст.22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог проходить з урахуванням поданої заяви.

В судовому засіданні 12.08.2014 в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 19.08.2014.

В судовому засіданні 19.08.2014 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України та оголошено перерву до 04.09.2014.

21.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву щодо перенесення слухання справи.

02.09.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано:

- клопотання вих. № 57/09 від 01.09.2014 щодо долучення документів на вимогу ухвали суду від 19.08.2014;

- пояснення вих. № 58/09 від 01.09.2014;

- клопотання вих. № 59/09 від 01.09.2014 щодо розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

В судове засідання 04.09.2014 представники сторін не з'явилися. Представник позивача про свою відсутність повідомив в клопотанні вих. № 59/09 від 01.09.2014. Представник відповідача про свою відсутність повідомив в заяві від 21.08.2014. При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на закінчення процесуальних строків розгляду спору, а також можливістю направлення в судове засідання іншого представника відповідача для представництва інтересів відповідача у справі, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про час та місце розгляду спору в судовому засіданні 19.08.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором суборенди приміщення № 30-17/06/Е339/2013 від 17.05.2013, в частині оплати орендних платежів, експлуатаційних витрат та оплати електроенергії, що споживалась відповідачем, а також в частині попередження позивача про звільнення орендованих приміщень.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував, зокрема, з підстав відсутності у нього заборгованості перед позивачем по орендній платі, оплаті експлуатаційних витрат та електроенергії за договором суборенди приміщення № 30-17/06/Е339/2013 від 17.05.2013. Крім того, відповідач зазначає, що виїхав з орендованих приміщень через розірвання договору суборенди за ініціативою позивача.

Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, сторони не скористалися своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013 між позивачем, в якості суборендодавця, та відповідачем, в якості суборендаря, було укладено договір суборенди приміщення №30-17/06/Е339/2013 (далі за текстом - договір), згідно п.1.1. якого суборендодавець зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 32,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 39 (далі за текстом - приміщення). Детальне місце розташування приміщення зазначено сторонами у схемі розташування приміщення (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору.

Право тимчасового користування приміщенням належить суборендодавцю на підставі Договору № АПР 23/01/Е339А/2013-2 від 23.01.2013 (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1, 2.2. договору сторони погодили, що передача та повернення приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається з уповноважених представників сторін та що при передачі та прийманні приміщення складається акт приймання-передачі (додаток 2 до договору) (далі - акт), який підписується повноважними представниками сторін.

Приміщення, згідно п.2.3 договору, вважається переданим/прийнятим в користування з моменту підписання акту. Датою передачі/приймання приміщення є дата підписання сторонами акту.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що протягом перших 10 календарних днів з дати підписання сторонами акта суборендна плата всю площу приміщення складає 100,00 грн., після спливу цього терміну суборендна плата за місяць за всю площу приміщення складає 3 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Крім сплати суборендної плати, суборендар кожного місяця оплачує суборендодавцю компенсацію вартості експлуатаційних витрат (кондиціонування, водопостачання, водовідведення, опалення, вивозу сміття, прибирання місць загального користування) в сумі 390, 00 грн. із розрахунку 12 грн./кв.м. площі приміщення.

Крім того, суборендар кожного місяця оплачує суборендодавцю компенсацію вартості фактично спожитого електропостачання на підставі наданих суборендодавцем рахунків. Оплата компенсації спожитої суборендарем електроенергії відбувається за розцінками, встановленими відповідною енергопостачальною організацією, виходячи із показників лічильників.

Додатковою угодою № 2 до договору від 01.09.2013, сторони внесли зміни в п. 3.1. договору, відповідно до яких, зокрема, визначили, що суборендар кожного місяця сплачує суборендодавцю компенсацію вартості фактично спожитих послуг водопостачання та опалення за розцінками, встановленими відповідними постачальними організаціями, пропорційно площі приміщення, на підставі наданих суборендодавцем рахунків.

Компенсація спожитих послуг водопостачання, опалення та електроенергії сплачується суборендарем в термін не пізніше 20 числа поточного місяця за попередній.

Як зазначено в п. 3.2. договору суборендар зобов'язаний сплачувати суборендну плату щомісяця авансом в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця до 25-го числа поточного місяця за наступний. Суборендна плата сплачується суборендарем без надання рахунку, на підставі даного договору, при цьому, у платіжному дорученні на сплату суборендної плати суборендар зобов'язаний вказувати номер договору та період, за який здійснюється оплата.

Пунктом 3.3. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17.05.2013) сторони встановили, що відповідач зобов'язаний протягом 2 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі сплатити на поточний рахунок відповідача суборендну плату за перший місяць користування приміщенням та гарантійний платіж в розмірі місячної суборендної плати.

Суборендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту і до моменту повернення позивачем приміщення відповідачу за відповідним актом (п.3.5. договору).

Згідно п.4.1.1 договору суборендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату відповідно до умов розділу 3 договору.

Як зазначено в п.п. 5.4.1., 5.4.2 у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань щодо сплати платежів, передбачених договором, відповідач, згідно з чинним законодавством України, сплачує Суборендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості за кожен день прострочення та відповідно до ст. 625 ЦК України - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотків річних від суми боргу.

Строк дії договору пунктом 6.1. встановлений по 23.12.2015 включно, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання, і його перебіг починається з моменту підписання договору сторонами, або їх повноважними представниками.

Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17.05.2013) відповідач погодився, що позивач, крім випадків, передбачених даним договором та чинним законодавством України, може достроково, до закінчення строку його дії відмовитись від договору в односторонньому порядку, за умови письмово попередження суборендаря не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення дії Договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання суборендарем письмового попередження суборендодавця, при цьому гарантійний платіж, сплачений суборендарем згідно пункту 3.3 договору, зараховується як оплата за останній місяць користування приміщенням.

Також сторони погодили, що всі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, узгоджуються та підписуються сторонами, крім випадків, передбачених договором (п.8.1. договору).

У відповідності до умов договору 23.07.2013 позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 32,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Урицького,39.

За свідченням відповідача 17.12.2013 позивач листом вих. № 17-12 від 17.12.2013 за підписом директора по розвитку ТОВ "РУШ" ОСОБА_1 повідомив йому про дострокове розірвання договору з 18.01.2014 та попросив звільнити приміщення не пізніше 20.01.2014 (копію листа надано до матеріалів справи).

Позивач в поясненнях вих. №30/08 від 11.08.2014 заперечує проти надсилання відповідачеві зазначеного листа, посилаючись на ненадання відповідачем оригіналу листа, відсутність засвідчення належним чином наданої копії та на відсутність печатки позивача на зазначеному листі.

В поясненнях від 19.08.2014 відповідач зазначає, що з моменту підписання (за весь період договірних відносин) вся електронна переписка та обмін документами (фінансовими та іншими) вважалися обома сторонами належно оформленими та приймалися до роботи, в підтвердження даного факту додається переписка. Лист від 17.12.2013 не викликав у відповідача підозри, оскільки він містив підписи посадових осіб, вихідний номер, був виконаний на фірмовому бланку та надійшов згідно порядку документообігу, який вже склався між сторонами.

Актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення із суборендного користування до договору суборенди приміщення № 30-17/06/Е339/2013 від 17.05.2013 за підписом директора з розвитку позивача, директором з юридичних питань позивача та управляючої магазином «ЄВА» від 17.01.2014 засвідчено факт звільнення відповідачем приміщення 16.01.2014.

З наданого позивачем на вимогу ухвали суду від 19.08.2014 договору суборенди приміщення № 18-21/01/Е339/2014 від 21.01.2014 з додатками (в т.ч. актом приймання передачі нежитлового приміщення та схеми розташування приміщення) вбачається, що з 21.01.2014 приміщення, яке за договором займав відповідач передано в користування новому суборендатору.

Згідно банківських виписок, наданих позивачем, відповідачем було здійснено оплату за оренду приміщення на загальну суму 19 745,16 грн. (з урахуванням 3000,00 грн. гарантійного платежу) та сплату за експлуатаційні послуги та електроенергію на загальну суму 5 810,23 грн.

За твердженням позивача свої зобов'язання за договором відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість по суборендній платі в розмірі 2 806, 45 грн. та по сплаті комунальних послуг в розмірі 5 879, 87 грн.

Згідно наданих позивачем рахунків на сплату за експлуатаційні послуги та електроенергію відповідач мав сплатити позивачу відповідних платежів на суму 11 690,11 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що всі необхідні платежі за договором ним оплачені, інших платежів за умовами договору відповідач здійснювати зобов'язаний не був.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір суборенди приміщення №30-17/06/Е339/2013 від 17.05.2013 є договором піднайму, а тому до нього, в силу вимог ст. 774 ЦК України, застосовуються положення про договір найму. Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ч. 1 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Питання щодо права надання приміщення суборендодавцем в суборенду судом не досліджувалося, оскільки спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору було передано 23.07.2013 відповідачу в суборенду приміщення. Відповідно до умов договору, суборендні платежі вносяться щомісяця авансом в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця до 25-го числа поточного місяця за наступний; компенсація спожитих послуг водопостачання, опалення та електроенергії сплачується в термін не пізніше 20 числа поточного місяця за попередній. При цьому, за умовами договору вартість суборенди за перші 10 календарних днів складає 100, 00 грн., і протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами договору суборендар сплачує суборендну плату за перший місяць користування, а також гарантійний платіж в розмірі місячної суборендної плати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач 26.07.2013 сплатив позивачу згідно договору 5 135, 00 грн., в які входили такі платежі: 100, 00 грн. за перші 10 календарних днів суборенди, аванс за перший місяць оренди (21 календарний день) та гарантійний платіж.

Оскільки договір був розірваний сторонами за ініціативою суборендодавця, що підтверджується матеріалами справи та приймаючи до уваги п. 7.2. договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 1 до договору від 17.05.2013) суд погоджується з твердженням відповідача, що гарантійний платіж зараховується, за умовами договору, в оплату за останній місяць суборенди.

При цьому, твердження позивача, що відповідач без попередження виїхав з орендованих приміщень, не попередивши позивача, а значить гарантійний платіж не повертається відповідачу і зараховується, в рахунок штрафних санкцій, відхиляються судом, оскільки спростовані матеріалами справи, які містять лист від 17.12.2013 року уповноваженої особи позивача з посиланням саме на п. 7.2 договору суборенди № 20-17/06/Е339/2013. При цьому, судом досліджено, що ОСОБА_1 працювала у позивача у справі, що підтверджується копією трудової книжки.

Здійснивши підрахунок внесених відповідачем орендних платежів, враховуючи гарантійний платіж в оплату останнього місяця оренди, суд дійшов висновку, що заборгованість у відповідача перед позивачем орендній платі відсутня, крім того у відповідача перед позивачем по орендній платі існує переплата в розмірі 193,53 грн. Судом, також, встановлено, що деякі орендні платежі вносилися відповідачем з простроченням на кілька днів.

Оплата експлуатаційних витрат за умовами договору до 01.09.2013 мала здійснюватися відповідачем із розрахунку 390, 00 грн. за місяць не пізніше останнього числа місяця за попередній, а після 01.09.2013 відповідно до рахунку позивача пропорційно займаної площі на підставі виставлених позивачем рахунків до 20 числа поточного місяця за попередній.

Судом встановлено, що оплата експлуатаційних витрат за період з 23.07.2013 по 31.07.2013 внесена відповідачем в розмірі 113, 23 грн. 13.08.2013 (у строк обумовлений договором); за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 внесена відповідачем в розмірі 390, 00 грн. 07.10.2013 (з порушенням строку обумовленого договором). За періоди з 01.09.2013 по 30.09.2013 та з 01.01.2014 по 16.01.2014 рахунки позивачем відповідачу на оплату експлуатаційних послуг не виставлялися, відповідно строк виконання зобов'язань по оплаті експлуатаційних витрат за такі періоди для відповідача не настав (при цьому суд зазначає, що за вказані періоди позивач заборгованість не заявляє). За періоди з 01.10.2013 по 31.10.2013, з 01.11.2013 по 30.11.2013 та з 01.12.2013 по 31.12.2013 позивачем були виставлені відповідачу рахунки - фактури № РУ - 0009179 від 31.10.2013, № РУ - 0009285 від 30.11.2013 та № РУ - 0010143 від 31.12.2013 (які включали в себе як експлуатаційні послуги, так і послуги з постачання електроенергії), згідно яких експлуатаційні витрати становили 29, 08 грн. за жовтень 2013, 29, 08 грн. за листопад 2013 та 587, 01 грн. за грудень 2013 з ПДВ. Всього, за експлуатаційні послуги позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 1 148, 40 грн.

Оплата спожитої електроенергії за умовами договору до 01.09.2013 мала здійснюватися відповідачем на підставі виставлених рахунків позивачем за розцінками, встановленими енергопостачальною організацією, виходячи з показників лічильників не пізніше останнього числа місяця за попередній, а після 01.09.2013 відповідно до рахунку позивача пропорційно займаної площі на підставі виставлених позивачем рахунків за розцінками, встановленими енергопостачальною організацією, виходячи з показників лічильників до 20 числа поточного місяця за попередній.

На оплату електроенергії позивач виставив відповідачу наступні рахунки № РУ - 0006815 від 30.08.2013 за серпень 2013 на суму 3 100, 00 грн. та № РУ - 0009179 від 31.10.2013, № РУ - 0009285 від 30.11.2013 та № РУ - 0010143 від 31.12.2013 (які включали в себе як експлуатаційні послуги, так і послуги з постачання електроенергії), згідно яких відшкодування електроенергії становило 2 170, 00 грн. за жовтень 2013, 3 380, 24 грн. за листопад 2013, 1 891, 46 грн. за грудень 2013 з ПДВ. За періоди з 01.09.2013 по 30.09.2013 та з 01.01.2014 по 16.01.2014 рахунки позивачем відповідачу на оплату електроенергії не виставлялися, відповідно строк виконання зобов'язань по оплаті електроенергії за такі періоди для відповідача не настав (при цьому суд зазначає, що за вказані періоди позивач заборгованість не заявляє). Всього, за спожиту електроенергію позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 10 541, 70 грн.

Здійснюючи оплату експлуатаційних послуг та електроенергії відповідач не завжди розмежовував такі платежі. Згідно матеріалів справи, загалом оплат по електроенергії та експлуатаційним послугам відповідач здійснив на загальну суму 5 810, 23 грн.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що лічильник електроенергії в приміщенні, що орендувалося відповідачем у позивача був встановлений відповідачем у липні 2013. Як пояснив позивач рахунки з оплати електричної енергії надавалися відповідачу згідно показників лічильника, які повідомлялися позивачеві відповідачем, на підставі даних відповідача. Докази, які б підтверджували повірку такого лічильника сторонами в матеріали справи надані не були.

Судом відхиляються доводи відповідача, що позивачем не доведено та необґрунтовано вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по експлуатаційних витратах та оплати за електроенергію, оскільки ним не надані в матеріали справи розрахунки по електроенергії виходячи із показників лічильника в перерахунку на 32, 5 кв.м. Орендні відносини між сторонами тривали пів року, впродовж яких позивач виставляв відповідачу рахунки в тому числі на оплату електроенергії, які оплачувалися відповідачем, при цьому в матеріалах справи відсутні докази існування спору між сторонами впродовж дії договору щодо розміру оплати за електроенергію. Відсутність спірних питань впродовж дії договору щодо нарахування електроенергії, враховуючи пояснення позивача щодо розрахунку електроенергії по показниках лічильника відповідача, а також приймаючи до уваги, що лічильник був встановлений відповідачем, розцінюється судом, як погодження сторонами плати за електроенергію в розмірі, що визначений позивачем у відповідних рахунках.

Всього за комунальні послуги позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 11 690, 10 грн. (1 148, 40 + 10 541, 70 ), які були оплачені відповідачем частково на суму 5 810, 23 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором за оплату комунальних послуг складає 5 686, 34 грн. (11 690, 10 - 5 810, 23 - 193, 53 (переплата по орендній платі), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання умов позивачем договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 5 686, 34 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 5 686, 34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати комунальних витрат, у відповідності до п. 3.1 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 686, 34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 722,26 грн. пені , в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення відповідної суми нарахованої як на заборгованість по орендній платі, так і на заборгованість по оплаті комунальних послуг за загальний період з 23.08.2013 по 20.07.2014 та 146,24 грн. - 3% річних за загальний період з 23.08.2013 по 20.07.2014 згідно ст. 625 ЦК України та п.п.5.4.1., 5.4.2 договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що при перерахуванні орендної плати та комунальних платежів відповідачем були допущені прострочки платежів. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати суборендних та комунальних платежів ґрунтуються на законі та договорі, і з огляду на порушення відповідачем строків оплати обумовлених договором в цілому підлягають задоволенню. Розрахунок пені здійснений позивач визнаний судом не обґрунтованим з тих підстав, що такий розрахунок здійснювався без врахування гарантійного платежу.

За розрахунком суду (враховуючи, що гарантійний платіж зарахований в оплату орендних платежів за останній місяць, а саме січня 2014 та грудня 2013) за загальний період прострочення з 25.07.2013 по 22.01.2014 за прострочення по оплаті орендних платежів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 71, 73 грн. (розрахована по кожному місяцю суборенди окремо); за загальний період прострочення з 30.09.2013 по 20.07.2014 за прострочення оплати по комунальним платежам (враховуючи, що сума переплати по орендній платі зарахована в рахунок оплати комунальних платежів за грудень 2013) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 465, 16 грн. Всього, за розрахунком суду за порушення строків внесення орендних та комунальних платежів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 536, 89 грн. (465, 16 + 71, 73).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення 3% річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.4.2 договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки при розрахунку 3 % річних позивачем не враховувався гарантійний платіж.

За розрахунком суду (враховуючи, що гарантійний платіж зарахований в оплату орендних платежів за останній місяць, а саме січня 2014 та грудня 2013) за загальний період прострочення з 25.07.2013 по 22.01.2014 за прострочення по оплаті орендних платежів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 16, 43 грн. (розраховані по кожному місяцю суборенди окремо); за загальний період прострочення з 30.09.2013 по 20.07.2014 за прострочення оплати по комунальним платежам (враховуючи, що сума переплати по орендній платі зарахована в рахунок оплати комунальних платежів за грудень 2013) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі грн. Всього, за розрахунком суду за порушення строків внесення орендних та комунальних платежів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 114, 35 грн. (16, 43 + 97, 92).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85, 89 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Титан Груп" (03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, буд. 27; код ЄДРПОУ 33234082; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, буд. 6А; код ЄДРПОУ 32007740) 5 686 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 34 коп. заборгованості за договором по оплаті комунальних платежів, 114 (сто чотирнадцять) грн. 35 коп. 3 % річних, 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 89 коп. пені та 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 82 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко