Рішення

від 02.09.2014 по справі 912/2168/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 рокуСправа № 912/2168/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2168/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс", м. Кіровоград

до колективного підприємства "Консул плюс", м. Кіровоград

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представника позивача - ліквідатора, арбітражного керуючого Ретьмана О.А., ухвала № 13/29/11 від 02.12.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" на комплекс будівель автозаправної станції, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Короленка, буд. 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Арк", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ. "Д", що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв. м. та витребування цього комплексу будівель з незаконного володіння колективного підприємства "Консул плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс".

Обґрунтовуючи свої доводи, позивач послався, зокрема, на те, що спірне майно вибуло з володіння останнього за договором купівлі-продажу майна № 18 від 24.06.2011, який не було посвідчено нотаріально.

Відповідач відзив на позов не надав, позовних вимог не заперечив, у судовому засіданні участі не брав.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвали по даній справі від 07.07.2014, 29.07.2014, 19.08.2014 направлялись на адресу відповідача: 25014, м. Кіровоград, вул. Родникова, буд. 80, кв. 28, що вказана позивачем у позовній заяві та яка зазначена у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 21), як юридична адреса колективного підприємства "Консул плюс".

При цьому господарський суд враховує приписи пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові конверти з ухвалами господарського суду від 07.07.2014 та від 29.07.2014, які направлялись на адресу відповідача, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення (а.с.20, 32).

Ухвала господарського суду від 19.08.2014 про відкладення розгляду даної справи на 02.09.2014 також направлена на адресу відповідача, підтвердженням чого є реєстр №2502201396657 рекомендованих відправлень від 21.08.2014 та фіскальний чек від 21.08.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому господарський суд враховує приписи Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, пунктами 1, 2 розділу ІІ яких визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; а 1, 2 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, згідно зазначених вище нормативів відповідач мав отримати поштовий конверт із вкладенням (копією ухвали від 19.08.2014) 23.08.2014.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши, надану обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційну справу на об'єкт нерухомості по вул. Короленка, 64 в м. Кіровограді, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2005 у місті Кіровограді третейський суд виніс рішення (а.с. 24-25), яким визнав за товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (далі - ТОВ "Центр-Сервіс") право власності на комплекс автозаправочної станції, яка розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, 64, до складу якої входить: операторська (цегляна) - 1 шт., блок пункт (АБП-15 м3) - 3 шт., вбиральня - 1 шт.

13.04.2005 обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним номером 10474691 за позивачем було зареєстровано право власності на комплекс будівель автозаправочної станції, що розташований за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Короленка, буд. 64. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.01.2010 за № 24972774 (а.с. 25, на звороті) зазначений комплекс будівель (реєстраційний номер 10474691) складається з: адмінбудівлі Літ. "Акр"; убиральні Літ "Б"; резервуара Літ. "В"; резервуара Літ. "Г"; резервуара Літ. "Д" та розташований на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м.

03.03.2007 між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Центр-Сервіс" укладено договір оренди землі № 418, відповідно до якого позивачу на десять років передано в оренду земельну ділянку площею 5206,90 кв.м для несільськогосподарського використання, цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту.

Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2007 за № 43.

Як свідчать додатки до договору оренди № 418 від 03.03.2007 та акт про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі), земельна ділянка, що надана позивачу в оренду знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, 64.

Із змісту листа №21-1вих12 від 31.01.2012 управління Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області вбачається, що в подальшому товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" зареєстровано право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 3510100000060470005, за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, 64, площею 5206,9 кв.м, під розміщення житлового багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованим торговельно-побутовим комплексом, відповідно до договору оренди, який зареєстровано 28.10.2009 за № 040939000140.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011 у справі №13/29/11 ТОВ "Центр-Сервіс" визнано банкрутом, відкрито щодо банкрута ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2011 припинено повноваження управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді в якості ліквідатора ТОВ "Центр-Сервіс" та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білугу І.В.

В ході проведення ліквідаційної процедури 24.06.2011 між торговою біржею "Кіровоградська універсальна товарна біржа", арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ "Центр-Сервіс" Білугою І.В. та колективним підприємством "Консул плюс" (далі - КП "Консул плюс") було укладено договір купівлі-продажу майна № 18 (далі - договір № 18, а.с. 13). Відповідно до умов договору № 18 ТОВ "Центр-Сервіс" в особі ліквідатора Білуги І.В. було продано, а КП "Консул плюс" придбано майно банкрута: Лот № 1: комплекс будівель автозаправочної станції: Операторна Літ. "Акр", Ємності Літ. "В,Г,Д" 3 шт., загальний V-33 м.куб; замощення 1100 м. кв; вбиральня Літ. "Б", що знаходиться на земельній ділянці 5206,9 кв.м на загальну суму 43935,00 грн. Відповідно до умов договору № 18 майно знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Короленка, 64.

Ухвалою від 02.12.2011 у справі № 13/29/11 про банкрутство ТОВ "Центр-Сервіс" припинено обов'язки арбітражного керуючого Білуги І.В. в якості ліквідатора ТОВ "Центр-Сервіс" та призначено ліквідатором зазначеного банкрута арбітражного керуючого Ретьмана О.А.

Саме арбітражним керуючим Ретьманом О.А., в якості ліквідатора ТОВ "Центр-Сервіс" подано даний позов про визнання права власності ТОВ "Центр-Сервіс" на майно, що продано згідно договору № 18 та витребування такого майна з незаконного володіння КП "Консул плюс".

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи те, що договір укладений на товарній біржі, господарський суд враховує норми статті 650 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Також, у статті 185 Господарського кодексу України зазначається, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Тобто, біржовий контракт з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

В той же час слід враховувати норми Цивільного кодексу України, зокрема статті 657, у якій зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

А відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Отже, як свідчать вищезазначені норми Цивільного кодексу України, закони України, в тому числі і Закон України "Про товарну біржу", не можуть суперечити нормам Цивільного кодексу України, а в разі виникнення неузгодженостей, переважному застосуванню підлягають норми саме Цивільного кодексу України.

Оскільки на виконання вимог статті 657 Цивільного кодексу України договір № 18 не був посвідчений нотаріально, то в силу вимог статті 220 цього ж кодексу він є нікчемним, так як відповідно до частини 1 згаданої статті у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В силу вимог частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також судом враховуються норми Закону України "Про товарну біржу", зокрема частини 6 статті 15, відповідно до якої не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Оскільки майно, що продано згідно договору № 18, є індивідуально визначеним, а також таким, що не перебуває у податковій заставі і не конфісковане відповідно до закону, то дане майно не могло бути предметом продажу на товарній біржі, а продавати його необхідно було згідно договору купівлі-продажу, вимоги до якого визначені у Цивільному кодексі України на загальних підставах, в тому числі із нотаріальним посвідченням такого договору згідно норм статті 657 Цивільного кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про нікчемність договору № 18 від 24.06.2011.

Відповідно до вимог частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу вимог частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у пункті 10 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до якої реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину

Поряд з цим, господарський суд враховує положення частин 1, 2 статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якого договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

В порушення вимог цієї статті спірний договір № 18 від 24.06.2011 не містить такої істотної умови, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку перейшло до відповідача у зв'язку з переходом права власності на комплекс будівель автозаправочної станції.

Відповідно до пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 (з послідуючими змінами) не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами).

При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 Цивільного кодексу України.

Статтею 387 Цивільного кодексу України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

З огляду на нікчемність договору № 18, позов в частині витребування комплексу будівель автозаправної станції, що розташований за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Короленка, 64, з незаконного володіння КП "Консул плюс" на користь ТОВ "Центр Плюс" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню господарським судом.

В матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 14-17), відповідно до якого за КП "Консул Плюс" зареєстровано право власності на майно (комплекс за реєстраційним номером 10474691 за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, буд. 64 на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м), підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, 18, 24.06.2011, Кіровоградська універсальна товарна біржа.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у пункті 2.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Щодо вимоги позивача про визнання права власності ТОВ "Центр-Сервіс" на комплекс будівель автозаправної станції, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Короленка, буд. 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Арк", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ. "Д", що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв. м., то господарський суд відмовляє в цій частині в силу наступного.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Однак, позивач не довів суду, та не підтвердив належними доказами того, що відповідач оспорює або не визнає право власності позивача на майно за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Короленка, буд. 64, а тому у господарського суду відсутні підстави задоволення позову в частині визнання права власності майна за відповідачем.

До того ж, виходячи із тих правовідносин, які виникли між сторонами, господарський суд прийшов до висновку, що право позивача на захист порушеного право має бути реалізовано саме шляхом витребування майна з незаконного чужого володіння, а не шляхом визнання права власності на таке майно.

За викладених обставин позов ТОВ "Центр-Сервіс" підлягає задоволенню частково в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, в задоволенні позову в частині визнання права власності на це майно слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме по 913,50 грн. на кожну із сторін.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння колективного підприємства "Консул плюс" (25006, м. Кіровоград, вул. Родникова, 80, кв. 28, ідентифікаційний код 30159584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (25006, м. Кіровоград, вул. Маланюка, 11, кв. 215, ідентифікаційний код 30285930) комплекс будівель автозаправної станції, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Короленка, буд. 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Арк", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ. "Д", що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв. м.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з колективного підприємства "Консул плюс" (25006, м. Кіровоград, вул. Родникова, 80, кв. 28, ідентифікаційний код 30159584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (25006, м. Кіровоград, вул. Маланюка, 11, кв. 215, ідентифікаційний код 30285930) - 913,50 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити колективному підприємству "Консул плюс" (25006, м. Кіровоград, вул. Родникова, 80, кв. 28).

Повне рішення складено 08.09.2014 року.

Суддя О.Б. Шевчук