Ухвала

від 03.09.2014 по справі 813/193/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 876/6536/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю

секретаря судових засідань Нефедової А.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним наказу та дій,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати неправомірними дій державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Сталевий дім» та ТзОВ «Форпост-2002» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року;

визнати неправомірним наказ ДПІ № 179 від 17.05.2012 року;

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0000641721, яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 25706,07 грн., з яких 25705,07 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 813/193/13-а вказаний позов було задоволено.

Визнано неправомірним наказ № 179 від 17.05.2012 року ДПІ.

Визнано неправомірними дії ДПІ при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Сталевий дім» та ТзОВ «Форпост - 2002» за період з 01.06.11 по 30.06.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 17.08.2012 року № 0000641721.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ФОП.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою повноти визначення ФОП податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року встановлено його завищення у сумі 25705,07 грн. за рахунок відображення податкового кредиту по операціях з ТзОВ «Сталевий дім» в сумі 15162,67 грн. та ТзОВ «Форпост - 2002» в сумі 10542,40 грн., які безпідставно були відображені позивачем у податковій та бухгалтерській звітності, оскільки не носили реального характеру.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладенні у апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ФОП.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість вимог апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із актом перевірки та наказу від 17.05.2012 року №179 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_4» перевірку позивача було проведено, зокрема, на підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Відповідно до матеріалів справи відповідачем на адресу позивача було надіслано письмові запити:

№14592/17-119 від 04.10.2011р., отриманий позивачем 07.11.2011р., на який надано письмове пояснення з документальним підтвердженням листом № 02/11 від 16.11.2011р., який отриманий відповідачем 18.11.2011р. (а.с. 13-14);

№ 1691/17-119 від 20.04.2012р., отриманий позивачем 07.05.2012р., на який надано письмове пояснення з документальним підтвердженням листом № 03/12 від 16.05.2012р., який отриманий відповідачем 21.05.2012р. (а.с. 15-17);

№ 1692/17-119 від 20.04.2012р., отриманий позивачем 07.05.2012р., на який надано письмове пояснення з документальним підтвердження листом № 02/12 від 16.05.2012 р., що отриманий відповідачем 21.05.2012р. (а.с. 18-22).

Водночас, оскаржуваний ФОП наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки прийнято відповідачем 17.05.2012 року.

Відтак суд дійшов висновку про те, що ДПІ не було враховано пояснень та їх документальних підтверджень, наданих позивачем відповідно до закону, а також порушено встановлений строк, по спливу якого орган державної податкової служби отримує право видавати відповідний наказ.

Крім того, відповідачем не надано доказів отримання позивачем письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, що є порушенням вимог п.79.2. ст. 79 ПК.

Тому дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є такими, що не відповідають закону, як і прийняття протиправного наказу від 17.05.2012 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0000641721 суд першої інстанції виходив із того, що ФОП сформовано податковий кредит у червні 2011р. за господарськими операціями з ТзОВ «Форпост-2002» та ТзОВ «Сталевий дім».

При цьому позивачем придбано у ТзОВ «Форпост-2002» абажури, а у ТзОВ «Сталевий дім» - литво, що підтверджується наявними у матеріалах справи та оформленими відповідно до вимог законодавства видатковими накладними, податковими накладними та виписками з банківського рахунку про перерахування коштів продавцям.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_5, литво він отримував у місті Львові на вул. Симоненка у картонній коробці, яку він сам (в силу невеликої маси товару) відвантажив у автомобіль марки ЗАЗ (фургон малотоннажний), що належить ФОП. При отриманні товару ним було отримано і документи (видаткові та податкові накладні). Зазначене свідком додатково підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням водія, технічним паспортом автомобіля, витягом із журналу реєстрації довіреностей.

Стосовно господарських операцій з ТзОВ «Форпост-2002», свідок ОСОБА_5 зазначив, що з метою придбання у ТзОВ «Форпост-2002» литва він їздив у м. Київ. Точної адреси, де він отримував товар, не пам'ятає, оскільки користувався GPS навігатором. Товар у приміщенні, подібному на склад, в районі Оболоні, де одночасно отримав і документи на товар. Зазначене свідком додатково підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням водія, технічним паспортом автомобіля, витягом із журналу реєстрації довіреностей та подорожнім листом службового автомобіля №1/2011 від 15.06.2011 року.

Судом встановлено, що з отриманого литва та абажурів на підставі калькуляції, що наявна в матеріалах справи, позивачем виготовлено вироби - світильники, люстри, підсвітки для картин, торшери тощо, які реалізовано в подальшому іншим суб'єктам господарювання згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями.

Висновки про нікчемність правочинів з ТзОВ «Сталевий дім» зроблено на підставі припущень податкового органу про відсутність у ТОВ «Сталевий дім» необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також на підставі того, що один із постачальників ПП «ЯВА» за юридичною адресою не знаходиться.

Покликання відповідача на нікчемність правочинів між ТзОВ «Сталевий дім» та ПП «Ява», як на одну з підстав нікчемності правочину між позивачем та ТзОВ «Сталевий дім», є безпідставним, оскільки між позивачем та ПП «Ява» не існувало жодним господарських правовідносин, а податковим органом не досліджувалися первинні документи у ймовірних господарських операціях.

Відсутність у контрагентів позивача транспортних засобів не береться судом до уваги з огляду на те, що позивачем доведено, що транспортування придбаного товару здійснювалося транспортом позивача.

Оскільки дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, а також наказ від 17.05.2011 року №179 про проведення перевірки ФОП є неправомірними, то фактичні дані, отримані в результаті перевірки платника податків щодо дотримання ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, не можуть братися до уваги, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Щодо правильності вирішення позовних вимог ФОП про визнання неправомірними наказу ДПІ № 179 від 17.05.2012 року та дії ДПІ при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Сталевий дім» та ТзОВ «Форпост - 2002» за період з 01.06.11 по 30.06.2011 року, апеляційний суд зазначає таке.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, перевірку ФОП було проведено на підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК.

Таким чином, виходячи із приписів пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК, а також встановлених судом першої інстанції обставин щодо отримання ФОП письмових запитів №14592/17-119 від 04.10.2011р., № 1691/17-119 від 20.04.2012р., № 1692/17-119 від 20.04.2012р. та надання на них відповідей, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний ФОП наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки відповідачем було прийнято 17.05.2012 року передчасно, без врахувань відповідних пояснень позивача та їх документальних підтверджень.

Одночасно апеляційний суд акцентує увагу на відсутності у матеріалах справи доказів отримання позивачем письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки у порушенням вимог п.79.2. ст. 79 ПК.

Тому дії вчинені відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, як і прийняття самого наказу від 17.05.2012 року про її проведення не можна вважати правомірними.

Щодо правильності вирішення позовної вимоги ФОП про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0000641721 суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Положеннями пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною».

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв 'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні акті тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, суть вказаного спору зводиться до правомірності висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій ФОП з ТзОВ «Форпост-2002» та ТзОВ «Сталевий дім» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП придбано у ТзОВ «Форпост-2002» абажури, у ТзОВ «Сталевий дім» - литво, що підтверджується наявними у матеріалах справи та оформленими відповідно до вимог законодавства видатковими накладними, податковими накладними та виписками з банківського рахунку про перерахування коштів продавцям.

На підтвердження факту транспортування згаданого товару власним транспортом ФОП додатково посилався у суді першої інстанції на показання свідка ОСОБА_5, а також на наявні у матеріалах справи копії посвідченням водія, технічного паспорта на автомобіль, витягу із журналу реєстрації довіреностей та подорожнього листа службового автомобіля №1/2011 від 15.06.2011 року.

При цьому слід вважати правильним висновок суду першої інстанції про те, що з огляду на визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача, а також скасування наказу від 17.05.2011 року №179 про проведення перевірки ФОП, отримані в результаті перевірки платника податків фактичні дані не можуть обґрунтовувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0000641721.

Окрім того, факт реальності господарських операцій між ФОП та ТзОВ «Форпост-2002», ТзОВ «Сталевий дім» був предметом розгляду у адміністративній справі № 2а-9092/12/1370, у якій постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року, було встановлено їх реальність та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 10.10.2012 року № 0000801721, яким ФОП було збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 20705,26 грн.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 813/193/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 04 вересня 2014 року.