Рішення

від 02.09.2014 по справі 910/13880/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13880/14 02.09.14

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району"

до Спільного українсько-угорського підприємства у формі ТОВ "Будапешт, ЛТД"

про стягнення 60 601,03 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Сердюк С.Є. (дов.№11/04/7 від 31.07.2014),

Сердюк О.С. (дов.№10/7 від 31.07.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спільного українсько-угорського підприємства у формі ТОВ "Будапешт, ЛТД" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 60 601,03 грн. за спожиті комунальні послуги за договором № 205 про транзитний збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь постачальників від 02.01.2004, з яких 56249, 52 грн. основного боргу, 668, 41 грн. інфляційних втрат, 3683, 10 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13880/14, розгляд справи призначено на 05.08.2014.

У судовому засіданні 05.08.2014 було оголошено перерву на 02.09.2014 відповідно до ст.77 ГПК України.

В судове засідання 02.09.2014 представник позивача не з'явився, про свою неявку суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 205 про транзитний збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь постачальників від 02.01.2004 в частині оплати спожитих послуг за період з 22.10.2010 по 30.09.2012.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, при цьому, подавши заяву про застосування строків позовної давності.

Враховуючи те, що не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, позивач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (Житлово - експлуатаційною конторою 1002 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва), як балансоутримувачем та відповідачем, як власником приміщення, було укладено договір № 205 про транзитний збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь постачальників від 02.01.2004 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач здійснює транзитний збір платежів за спожиті власником комунальні послуги на користь постачальників на підставі їх розрахунків в приміщенні , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Франка/Б. Хмельницького, 25, площею 209, 80 кв.м.

Пунктом 1.2. договору визначено, що на момент укладання договору власник користується послугами з центрального опалення площі 209,80 кв.м. та гарячого водопостачання.

Відповідно п. 1.3. договору розрахунки за комунальні здійснюються щомісячно за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

В пункті 2.1.2. договору сторони визначили обов'язок позивача в 3-х денний термін, з моменту надходження від постачальника розрахунків, надати відповідачу платіжну вимогу - доручення про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

У випадку не сплати коштів за спожиті комунальні послуги відповідач має право стягнути з відповідача на користь постачальника комунальних послуг прострочену заборгованість у відповідності з чинним законодавством (п. 2.1.3. договору).

Згідно п. 3.1.1. договору відповідач, як власник зобов'язався в 3-х денний термін після надходження платіжної вимоги-доручення сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це балансоутримувача в зазначений термін.

Пунктом 3.1.2. договору сторони погодили, обов'язок відповідача у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги повідомити про це позивача, додавши документальне обгрунтування відмови протягом 3 днів.

Сторонами в п. 4.1. договору погоджено, що за невиконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір діє з 02.01.2004 по 02.01.2007 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (5.4. договору).

За умовами п. 5.5. договору реорганізація балансоутримувача або власника не визнається підставою для зміни або припинення чинності договору і зберігає свою чинність відповідно до нового балансоутримувача або власника до укладення з ними нового договору.

За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за період з 22.10.2010 по 30.09.2012 виникла заборгованість по комунальним послугам у сумі 56249, 52 грн.

Суд зазначає, що із наданих позивачем рахунків - фактур на загальну суму 56 249, 52 грн. за спожиті комунальні послуги вбачається інший період за який стягується заборгованість, а саме з вересня 2010 по вересень 2012. При цьому, рахунок за вересень 2010 датований 22.10.2010.

На підтвердження факту надання відповідачу комунальних послуг у період за який утворилась заборгованість у відповідача перед позивачем, позивач надав в матеріали справи договір № 32-0074 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.11.2003 укладений між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», як постачальником та позивачем, як споживачем, на поставку електроенергії та облікові картки за листопад 2010 - вересень 2012 за вказаним договором. Пунктом 2.3.5. вказаного договору на споживача, зокрема, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Зі слів позивача, рахунки на сплату комунальних послуг надсилались відповідачу кожного місяця, проте, оплати за даними рахунками не надходило, також, від відповідача не надходило заяв з приводу відмови від споживання комунальних послуг чи актів-претензій з приводу кількості чи якості надання комунальних послуг.

Проте, матеріали справи доказів направлення відповідачу платіжних вимог - доручень за договором в період з 22.10.2010 по 30.09.2012 не містять.

Із матеріалів справи вбачається фактичне отримання відповідачем рахунків на оплату послуг за договором за період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) на загальну суму 56 249, 52 грн. в кількості 21 штука лише 24.07.2014, вже після порушення провадження у справі. Зазначені рахунки отримані Сердюк О. С. (головним бухгалтером відповідача).

На думку відповідача, позивач не надав суду доказів про те, що має право щодо розрахунків за договором, та є належним позивачем, та зазначив, що між позивачем та відповідачем договірні відносини виникли тільки 01.10.2012, після укладання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.10.2012 Ц-248, за яким заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

Як вбачається із п.1.2. статуту позивача позивач (комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.09.2012 відповідач отримав у позивача акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2010 по 27.09.2012 за послуги з опалення та гарячого водопостачання приміщення за адресою: вул. І Франка/ Б. Хмельницького, 25/40 у Шевченківському районі, під час аналізу якого відповідачем було виявлено, що розрахунки за опалення виконувались, виходячи з загальної площі приміщення - 209,8 м, з якої 89,7 м. займає підвальне приміщення, яке не підключене до системи опалення. Розрахунки за гаряче водопостачання виконувались, виходячи з розрахунку двох кранів, при наявності тільки одного крану гарячої води. На підставі зазначеного, відповідач листом Вих. № 12/09 від 27.09.2012 просив позивача зробити новий розрахунок за послуги опалення та гарячого водопостачання за період з 01.09.2012 по 27.09.2012 згідно з наведеними даними та направити акт звірки взаєморозрахунків відповідача. Зазначений лист підписаний Генеральним директором відповідача Самойловим І. В. та Головним бухгалтером Сердюк О. С.

Із листа відповідача Вих. № 12/09 від 27.09.2012, також, вбачається не надходження рахунків на оплату за послуги опалення та гарячого водопостачання за вазаний період від позивачу відповідачу.

Як зазначає відповідач, станом на 31.07.2014 він не отримував від позивача нового перерахунку за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання. Згідно контррозрахунку відповідача, зробленого з врахуванням ст. 257 ЦК України, за період з 01 червня 2011 по 30 вересня 2012 послуги з опалення та гарячого водопостачання склали суму 18 435, 68 грн., яку відповідач визнає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 205 про транзитний збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь постачальників від 02.01.2004 є договором про надання послуг на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування , крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін .

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачем не доведено те, що позивач має право розрахунків за договором, та є належним позивачем у справі, оскільки таке твердження відповідача спростоване матеріалами справи, зокрема, статутом позивача. Крім того, відповідачем не заперечується факт споживання комунальних послуг (поставки йому теплової енергії) в період за який стягується заборгованість та частково визнаються вимоги позивача. Також, як вбачається із листа відповідача вих. № 12/09 від 27.09.2012 відповідачем в 2012 році визнавалося право позивача на розрахунки за договором.

За приписами ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 1.3. договору, який міститься в статті договору "Предмет договору" сторони визначили, що розрахунки за комунальні послуги відповідачем здійснюються щомісячно за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

За умовами договору, відповідач зобов'язався оплатити вартість спожитих комунальних послуг в 3-х денний термін, після надходження платіжної вимоги - доручення від позивача (п. п. 2.1.2., 3.1.1. договору).

Здійснивши аналіз п. п. 1.3, 2.1.2., 3.1.1. договору в їх сукупності суд дійшов висновків, що пунктом 1.3. сторони визначили загальний період нарахувань за спожиті послуги (щомісячно), а вже пунктом 3.1.1. договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті спожитих послуг, який поставлений сторонами в залежність від надходження відповідачу від позивача платіжної вимоги - доручення.

В матеріалах справи наявні докази надходження від позивача відповідачу рахунків - фактур на оплату спожитих послуг в період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) тільки 24.07.2014. Доказів надходження відповідачу від позивача платіжних вимог - доручень, рахунків - фактур та/або направлення позивачем відповідачу платіжних вимог - доручень, рахунків - фактур до 24.07.2014 матеріали справи не містять, відтак суд дійшов висновку що зобов'язання по оплаті спожитих комунальних послуг за договором в період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) виникло у відповідача саме 25.07.2014.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач здійснює транзитний збір платежів за спожиті відповідачем комунальні послуги на користь постачальників (в даному випадку Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»), на підставі їх розрахунків. Тобто, за умовами договору позивач самостійно розрахунок спожитих послуг не здійснює, відповідні розрахунки здійснюються постачальником послуг.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) на загальну суму 56 249, 52 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Станом на момент винесення рішення по справі поставлена позивачем відповідачу теплова енергія за договором в період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) відповідачем не оплачена, строк виконання зобов'язань по оплаті настав під час слухання справи (25.07.2014), що підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем невірно розрахована сума заборгованості відхиляються судом, оскільки позивач не наділений правом здійснювати розрахунок спожитих комунальних послуг, такий розрахунок здійснюється постачальною організацію. Матеріали справи доказів звернення відповідача до постачальної організації з такого питання не містять, що свідчить про правильність здійсненого постачальною організацією розрахунку.

Суд, також, звертає увагу, що у відповідності до умов договору (п. 1.2) відповідач користується послугами з центрального опалення площі 209, 80 кв. м. та гарячого водопостачання. Доказів внесення змін до договору в частині площі, що опалюється в матеріали справи відповідачем не надано, хоча відповідач чинним законодавством та договором наділений правом ініціювати внесення змін до договору.

Крім того, згідно п. 3.1.2 договору відповідач зобов'язаний у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги повідомити про це позивача, додавши документальне обґрунтування відмови протягом 3 (трьох) днів. Як вже зазначалося, рахунки - фактури на оплату спожитих комунальних послуг за період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) відповідач отримав 24.07.2014, і матеріали справи не містять жодних повідомлень позивача відповідачем протягом 3 - х днів з моменту отримання рахунків про відмову повну або часткову від сплати коштів за спожиті комунальні послуги.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, визнається факт споживання комунальних послуг в період за який стягується заборгованість, жодних претензій у строки визначені договором (п. 3.1.2. договору), щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 56 249,52 грн. та/або будь-якому іншому розмірі за період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 56 249,52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 56 249,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 668, 41 грн. інфляційних втрат та 3 683, 1 грн. 3 % річних нарахованих за період прострочення відповідача з 22.11.2010 по 01.03.2014 задоволенню не підлягають з нижчевикладених підстав.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Як встановлено судом обов'язок відповідача по оплаті спожитих у період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) комунальних послуг виник перед позивачем тільки 25.07.2014, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 22.11.2010 по 01.03.2014, оскільки у визначений позивачем період прострочення відповідача ще на настало.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання . Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Проаналізувавши п. п. 1.3, 2.1.2., 3.1.1. договору суд дійшов висновку, прийнявши, також, до уваги, що п.1.3. міститься в статті договору "Предмет договору", а п.п. 2.1.2 та 3.1.1. містяться в статті договору "Права та обов'язки сторін", що пунктом 1.3. сторони визначили період нарахувань за спожиті послуги (щомісячно), а пунктом 3.1.1. строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті спожитих послуг. При цьому, пунктом 3.1.1. договору настання обов'язку відповідача (як власника) щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг поставлено сторонами в залежність від надходження платіжної вимоги - доручення, надання якої віднесено до обов'язків позивача (п. 2.1.2. договору).

Оскільки, рахунки - фактури на оплату 56 249, 52 грн. за спожиті в період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) комунальні послуги відповідач отримав 24.07.2014, зобов'язання по їх оплаті за умовами договору виникло у останнього з 25.07.2014, відповідно у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності до періоду з жовтня 2010 року по червень 2011 року, адже станом на момент винесення рішення по справі строк позовної давності по оплаті комунальних послуг спожитих в період з 22.10.2010 по 30.09.2012 (вересень 2010 - вересень 2012) не сплив. При цьому, суд зазначає, що актів виконаних робіт виписаних з жовтня 2010 по червень 2011, на які міститься посилання відповідача в заяві про застосування строків позовної давності матеріали справи не містять.

Підсумовуючи вищевикладене судом визнаються обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 56 249, 52 грн. за договором, інші вимоги позивача обґрунтованими судом не визнаються.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-угорського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Будапешт, ЛТД" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 3; код ЄДРПОУ 14298718; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) основного боргу у розмірі 56 249 (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 52 копійки та судових витрат у розмірі 1 695 (одну тисячу шістсот дев'яносто п'ять) грн. 81 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.09.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко