Ухвала

від 08.09.2014 по справі 128/3359/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3359/13-ц Провадження № 22-ц/772/2595/2014Головуючий в суді першої інстанції Васильєва Т. Ю. Категорія 23Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів ШеметиТ.М. та Панасюка О.С, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53 та ОСОБА_54 на рішення Вінницького районного суду від 23 липня 2014р. у справі за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа»» (треті особи без самостійних вимог - Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області та Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції) про визнання договорів оренди землі недійсними та зобов'язання звільнити земельні ділянки, --

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі з врахуванням уточнень, внесених до заявлених вимог, просили визнати недійсними укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа»» договори оренди земельних ділянок, що розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області і належать їм на підставі наявних Державних актів на право власності на землю. В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що всупереч положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі» в договорах не зазначено умови щодо передачі земельних ділянок у заставу та внесення до статутного фонду права оренди цих земельних ділянок (зазначені умови є істотними ). При цьому просили зобов'язати відповідача звільнити земельні ділянки, зобов'язати третю особу - державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області вчинити дії, щодо внесення відомостей до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельних ділянок, а іншу третю особу - реєстраційну службу Вінницького районного управління юстиції - вчинити дії щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі.

Рішенням Вінницького районного суду від 23 липня 2014р. у задоволенні позовів було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який представляє інтереси позивачів, просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що відмовляючи у позовах, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.

Належним чином повідомлені представник позивачів ОСОБА_3 та представник Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області в суд апеляційної інстанції не з'явилися, однак у своїх письмових заявах просили розглянути справу за їх відсутності. Належним чином повідомлений представник Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиці в суд апеляційної інстанції не з'явився з невідомих причин. Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка за таких обставин зазначених осіб не перешкоджає розгляду справи в апеляційному суді.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа»» ЦвикА.О. просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачі не доведели належними доказами наявності порушення, невизнання або оспорення їх прав у зв'язку з відсутністю в договорах оренди землі зазначених вище умов (умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки), а також не уточнили, в чому саме полягає таке порушення, невизнання або оспорення їх законних прав.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Дійсно, згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю у договорах оренди зазначених умов ( щодо передачі земельних ділянок у заставу та внесення до статутного фонду права оренди цих земельних ділянок) конкретні права позивачів не були порушені, невизнані або оспорені або якимось чином були порушені права, свободи чи інтереси цих осіб.

Так, суду не було надано ніяких доказів про намір щодо передачі відповідачем в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, чи щодо вчинення ним дій, спрямованих на передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди цих земельних ділянок.

Також суд правильно звернув увагу на те, що згідно ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Тобто даною нормою встановлено право саме власника земельної ділянки (орендодавця, а не орендаря) на таке відчуження права оренди.

При цьому судом обгрунтовано не взято до уваги посилання позивачів та їх представника на те, що нібито мало місце порушення їх прав внаслідок ухилення відповідача від внесення змін до договорів оренди. Адже відсутність в договорах оренди умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може вказувати на порушення їх прав, оскільки згідно ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Тобто за таких обставин між сторонами може існувати спір щодо інших підстав, ніж ті, що зазначені у позовній заяві.

Рішення суду першої інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як вважає колегія суддів, позивачі та їх представник посилаються саме на формальне порушення закону при укладенні договорів оренди землі, а відтак суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовних вимог, містять посилання на зазначені вище правові норми, а також на ст.ст.4, 203ч.1, 215ч.1, 572 ЦК України, тощо, містять тлумачення позивачами змісту цих норм, однак не містять посилань на порушення відповідачем конкретних прав позивачів. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Норми матеріального і процесуального права судом застсовані правильно.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 305ч.2, 307ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, --

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53 та ОСОБА_54 - відхилити.

Рішення Вінницького районного суду від 23 липня 2014р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :