Рішення

від 03.09.2014 по справі 303/4725/14-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/4725/14-ц

№ 2/303/2566/14

Рядок стат.звіту - 33

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Гутій О.В., при секретарі Фозекош І.І., з участю представника позивача Сабова І.І., відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівський інститут меблів» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Позов мотивує тим, 08 березня 2013 року о 16 год. 20 хв. На автодорозі Київ-Чоп 763 км + 710 м ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з прилеглої території на розворот, не переконалась, що буде безпечно іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, в результаті ДТП були пошкоджені автомобілі.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18.02.2014 року встановлено, що ОСОБА_2 порушила п.10.1 ПДР України, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрите, у зв'язку із закінченням строків притягнення її до відповідальності.

Автомобіль «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 належить ТзОВ «Мукачівський інститут меблів» на праві приватної власності, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Згідно звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу №094/04/13 від 09 квітня 2013 року вартість майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу при ДТП становить 92 510,60 гривень. Оскільки страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень то позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 43 510,60 грн. (сорок три тисячі п'ятсот десять гривень шістдесят копійок).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задоволити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, у його задоволенні просили відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 303/2580/13-п, № 3/303/48/14, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.ст. 10 , 11 , 59 , 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна з сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; згідно із ч. 4 цієї статті вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні належними доказами встановлено, що 08 березня 2013 року о 16 год. 20 хв. На автодорозі Київ-Чоп 763 км + 710 м ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з прилеглої території на розворот, не переконалась, що буде безпечно іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, в результаті ДТП були пошкоджені автомобілі.

Згідно із постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18.02.2014 року, яка набрала законної сили, відповідач порушила п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України , однак у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності провадження по справі було закрито на підставі ст. 247 КУпАП (а.с. 5).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу ТОВ «Мукачівський інститут меблів» (а.с. 6).

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того роду і такої ж якості , полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому , визначаються відповідно до реальної вартості встарченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач подав звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 094/04/13, згідно якого вартість такої шкоди становить 92 510,60 гривень (а.с. 7).

Проте, заперечуючи проти розміру завданої шкоди відповідач не надала будь-яких яких інших доказів на підтвердження вартості відновлюваного ремонту автомобіля потерпілого та не ставилося питання про призначення по даній справі судової експертизи.

А тому суд бере до уваги звіт №094/04/13 як доказ, що підтверджує розмір шкоди, завданої ушкодженням майна.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільна відповідальність відповідача була застрахована, що стверджується полісом №АЕ/0532089 від 13.11.2012 року у ПАТ «Страхова компанія АХА Страхування» (а.с.9).

Страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 49 000 гривень (а.с. 8) .

Зважаючи на це відповідач зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Посилання відповідача про необхідність зменшення розміру відшкодування шкоди на підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК України не заслуговує на увагу виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо) (ч. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Однак, враховуючи матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності № 303/2580/13-п, № 3/303/48/14, підстави для застосування ч. 2 ст. 1193 ЦК України відсутні, оскільки відсутні докази, що підтверджують вину потерпілого у вчиненні адміністартивного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чи дані, які свідчать про його грубу необережність,що сприяла виникненню шкоди.

Разом з цим, згідно із вимогами ч. 4 ст. 1193 ЦПК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Так, відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей, хоч являється приватним підприємцем, однак знаходиться у відпустці по догляду за дітьми, єдиним джерелом доходу є державна допомога при народженні дитини та догляду за дитиною (а.с. 54-62).

Враховуючи зазначене суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої позивачу, та приходить до всиновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 35000 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що в даному випадку складає 350 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 215-218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1192, 1193, 1194 ЦК України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівський інститут меблів», код 00276096, р/р 26002101325941, МФО 300528, АТ «ОТП Банк», юридична адреса: м. Мукачево, вул. Возз'єднання, 20 Закарпатської області шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівський інститут меблів» судовий збір у розмірі 350 (триста п'ятдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали учать у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.В. Гутій