Ухвала

від 16.10.2014 по справі 303/4725/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів: Павліченка С.В., Куцин М.М.,

при секретарі - Чейпеш С.І.,

з участю - представника ТОВ «Мукачівський інститут меблів» - Сабов І.І. і представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівський інститут меблів» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ТОВ «Мукачівський інститут меблів», звернулося в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що відповідачем 08 березня 2013 року було вчинено правопорушення, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті ДТП були пошкоджені автомобілі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Рено», який належить на праві приватної власності ТОВ «Мукачівський інститут меблів», отримав значні пошкодження і сума збитків згідно оцінки становить 92510,60 грн. Оскільки страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 49000,00 грн., то позивач просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 43510,60 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Мукачівський інститут меблів» шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 35000,00 грн. та судовий збір в сумі 350,00 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки позивачем не доведено розмір завданої шкоди, а звіт про оцінку вартості майнової шкоди не може бути належним та допустимим доказом по справі.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ТОВ «Мукачівський інститут меблів» - ОСОБА_1, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що 08 березня 2013 року о 16 год. 20 хв. на автодорозі Київ-Чоп 763 км. + 710 м. ОСОБА_2., керуючи автомобілем марки ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_2, виїжджаючи з прилеглої території на розворот, не переконалась, що буде безпечно іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті ДТП були пошкоджені автомобілі.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18.02.2014 року встановлено, що ОСОБА_4 порушила п.10.1 ПДР України, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Провадження по справі відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрите, у зв'язку із закінченням строків притягнення її до відповідальності на підставі ст. 247 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу TOB «Мукачівський інститут меблів».

На підтвердження розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач подав звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 094/04/13, згідно якого вартість такої шкоди становить 92510,60 грн.

Цивільна відповідальність відповідача була застрахована, що стверджується полісом №АЕ/0532089 від 13.11.2012 року у ПАТ «Страхова компанія AXA Страхування».

Страховиком виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 49000 грн.

Згідно положення ч.ч. 1,3 п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», слідує:

- розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини;

- з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно ч.ч. 2, 3, 4 п.7 вищезгаданої постанови:

- якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди);

- питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо);

- положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах та на підставі доказів, заявлених в суді першої інстанції, доказів щодо підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення чи про його грубу необережність, відповідачем суду не заявлено.

З матеріалів справи вбачається, що звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 094/04/13 виконаний фізичною особою - підприємцем «ОСОБА_6.» у якого наявний сертифікат суб'єкта оціночної діяльності і на думку судової колегії є належним та допустимим доказом даний звіт.

Сторонам роз'яснено вимоги ст.ст. 10, 143 ЦПК України про призначення експертизи по оцінці завданих збитків, від якої вони відмовились.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин з посиланням на вимоги ст.ст. 1166, 1187, 1192 - 1194 ЦК України обґрунтовано стягнув заподіяну матеріальну шкоду, розмір відшкодування якої зменшив, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: