Ухвала

від 28.08.2014 по справі 2а-16467/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Київ К/9991/84129/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а-16467/10/2070

за позовом Приватного підприємства „Віват-Енерго"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Віват-Енерго" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (правонаступник - Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень: №0000892310/0 від 15.12.2010; №0000902310/0 від 15.12.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2008 по 30.06.2010 та складено акт №1654/23/35994125 від 30.11.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000892310/0 від 15.12.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 337804, 30 грн.; №0000902310/0 від 15.12.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 288295, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток всього у сумі 243387 грн.; ст. 3, пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість всього у сумі 192197 грн.

Правочини вчинені ПП „Віват-Енерго" та ПП „Петроліс" щодо купівлі-продажу вугілля та виконання профілактичних заходів, що запобігають змерзанню вугілля в дорозі, не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим є нікчемними.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт оприбуткування позивачем придбаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності.

Також, підтверджується факт транспортування вугільної продукції у кількості 2766 тон, та проведення господарських поставок між зазначеними підприємствами по ланцюгу постачання.

При цьому в подальшому ПП „Віват-Енерго" зазначена продукції була реалізована на користь ТОВ „ББК-Фарм".

Господарські операції не мали збиткового характеру та позивачем було отримано прибуток, що свідчить про їх економічну доцільність та пов'язаність із господарською діяльністю підприємства.

Податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" до первинних документів.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Стосовно укладених договір між ПП „Віват-Енерго" та ПП „Петроліс" про надання маркетингових послуг, досліджень ринку покупців вугільної продукції, цементу та маркетингових досліджень ринку покупців вугільної продукції, шлаку доменного та цементу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", , валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання договорів позивачем належним чином підтверджується актами, якими оформлено факт отримання позивачем послуг від контрагентів, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Реальність отримання позивачем від ПП „Петроліс" послуг, пов'язаних з маркетинговим вивченням комерційної та виробничої діяльності цементних та вугільних підприємств України, підтверджується договорами про надання маркетингових послуг, актами виконаних робіт, маркетинговими звітами та листами узгодження наданих послуг.

Відповідно до довідки АБ №124340 від 17.10.2008, що видана Відділом статистики у Зміївському районі Харківської області, зареєстрованими видами діяльності за КВЕД у ПП „Віват-Енерго" є оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-16467/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-16467/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович І.О. Бухтіярова