Рішення

від 02.09.2014 по справі 910/13610/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13610/14 02.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни"

про стягнення заборгованості.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача:Дьомін П.С. за дов. б/н від 27.06.2014; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" про стягнення 30 696,33 грн основного боргу, 153,48 грн інфляційних втрат, 562,33 грн 3 % річних та 2 783,69 грн пені.

Позовні вимоги мотивовано несплатою відповідачем повної вартості поставленого позивачем відповідно до рахунку-фактури № ЗО-0000928 від 21.10.2013 товару.

Ухвалою суду від 09.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13610/14 та призначено розгляд на 01.08.2014.

Ухвалою суду від 01.08.2014 розгляд даної справи відкладено на 02.09.2014.

Позивач 11.08.2014 через відділ канцелярії суду подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких зазначив, що розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, інфляційні втрати та 3 % річних нараховано за весь час прострочення по 01.07.2014.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2014 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 02.09.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на підставі рахунку-фактури № ЗО-000928 від 21.10.2013 поставлено відповідачу товар (труба ТІ 108/200 ПС ДСТУ Б у кількості 20 540 штук; комплект ТІ стиків у кількості 6 000 штук; труба у кількості 150 000 штук) на загальну суму 88 696,33 грн (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: № ЗО-0000928 від 04.11.2013 на суму 8 146,91 грн; № ЗО-00928/1 від 08.11.2013 на суму 79 412,40 грн; № ЗО-00928/2 від 12.11.2013 на суму 1 137,02 грн, підписаними уповноваженими представниками обох сторін, а також довіреністю № 342 від 28.10.2013 на ім'я ОСОБА_2, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідачем поставлений позивачем товар оплачено лише частково в сумі 58 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень: № 2155 від 20.11.2013 на суму 5 000,00 грн; № 2034 від 25.10.2013 на суму 20 000,00 грн; № 2136 від 15.11.2013 на суму 3 000,00 грн; № 2036 від 25.10.2013 на суму 20 000,00 грн; № 2117 від 12.11.2013 на суму 10 000,00 грн.

На підставі викладеного у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, що склала 30 696,33 грн.

Станом на час розгляду даної справи господарським судом відповідач борг не сплатив, доказів зворотнього суду не надав.

Судом установлено, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем отримано товар (труба ТІ 108/200 ПС ДСТУ Б у кількості 20 540 штук; комплект ТІ стиків у кількості 6 000 штук; труба у кількості 150 000 штук) на загальну суму 88 696,33 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткових накладних: № ЗО-0000928 від 04.11.2013; № ЗО-00928/1 від 08.11.2013; № ЗО-00928/2 від 12.11.2013, підписаними обома сторонами та довіреності № 342 від 28.10.2013 на ім'я ОСОБА_2, втім відповідачем поставлений позивачем товар оплачено лише частково в сумі 58 000,00 грн (платіжні доручення: № 2155 від 20.11.2013; № 2034 від 25.10.2013; № 2136 від 15.11.2013; № 2036 від 25.10.2013; № 2117 від 12.11.2013).

Таким чином позивачем в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено здійснення відповідачем часткової оплати поставленого позивачем на підставі рахунку-фактури № ЗО-000928 від 21.10.2013 товару, доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару в повному обсязі останнім суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що заявлений у даній справі позов у частині стягнення основного боргу в сумі 30 696,33 грн обґрунтований та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 153,48 грн інфляційних втрат та, згідно з розрахунком позивача, 562,33 грн 3 % річних за період з 21.11.2013 по 01.07.2014.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після перевірки розрахунку позивача в частині інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому в позові розмірі в сумі 153,48 грн та 3 % річних в сумі 562,33 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення пені за період з 21.11.2013 по 01.07.2014 в сумі 2 783,69 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак між сторонами у даній справі договору не укладалось, актами цивільного законодавства також не передбачено права позивача на нарахування пені за прострочення оплати поставленого відповідачу товару за видатковими накладними. Відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25410064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 8, оф. 105-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37788607) 30 696 (тридцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 33 коп. основного боргу, 153 (сто п'ятдесят три) грн 48 коп. інфляційних втрат, 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн 33 коп. 3 % річних та 1 678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн 27 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова