Рішення

від 27.08.2014 по справі 911/2251/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 911/2251/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Вимпел «Спец-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леком»;

про стягнення 9 000,00 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Поліщук В.А. (довіреність № 1/10 від 15.04.2013 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (протокол № 1 від 29.09.2013 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Вимпел «Спец-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леком» про стягнення 9 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2251/14 та призначено до розгляду на 01.07.2014 року.

В судове засідання 01.07.2014 року, представники сторін не з'явились, позивач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року не виконав, відповідач виконав частково.

В той же час, 01.07.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та заявив про закінчення строку давності. Також, відповідачем було подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку зі станом здоров'я, та відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог.

Крім того, відповідачем подано через канцелярію суду заяву про відвід судді Т.П. Карпечкіна у справі № 911/2251/14, який розглянутий судом в нарадчій кімнаті на початку відповідного судового засідання 01.07.2014 року. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Т.П.Карпечкіна.

У звязку з неявкою сторін у судове засідання та заявою відповідача про відкладення, розгляд справи відкладався до 14.07.2014 року.

В судовому засіданні 14.07.2014 року відповідач надав доповнення до відзиву в частині відсутності у директора позивача права подавати позов. Також, відповідач повторно подав заяву про відвід судді Т.П. Карпечкіна у справі № 911/2251/14.

Як визначено п. 1.2.5. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

У зв'язку з тим, що подана відповідачем в судовому засіданні 14.07.2014 року заява про відвід судді Т.П. Карпечкіна у справі № 911/2251/14, ґрунтується на тих же підставах, що і попередньо подана, за наслідками її розгляду в нарадчій кімнаті на початку судового засідання 14.07.2014 року, суд оголосив ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Т.П.Карпечкіна. Після чого, розгляд справи було продовжено в судовому засіданні 14.07.2014 року.

В судовому засіданні 14.07.2014 року позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки також за період від дня подачі позову по день судового розгляду. Така заява була прийнята судом до розгляду (оскільки сума позовних вимог не виходить за межі мінімальної ставки судового збору, сплаченого позивачем).

В судовому засіданні 14.07.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.08.2014 року.

В судовому засіданні 04.08.2014 року відповідачем було подано доповнення до відзиву. Також відповідачем втретє було подано заяву про відвід судді Т.П. Карпечкіна у справі № 911/2251/14, яка відхилена судом з зазначенням про це в протоколі судового засідання, як визначено п. 1.2.5. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та продовжено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 04.08.2014 року було оголошено перерву в розгляді справи до 11.08.2014 року.

В судовому засіданні 11.08.2014 року судом продовжено строки розгяду справи та відкладено розгляд справи до 26.08.2014 року у зв'язку з наданням позивачем додаткових пояснень на заперечення відповідача.

В судовому засіданні 26.08.2014 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки також за період від дня подачі позову по день судового розгляду в загальній сумі 14699,74 грн. Така заява була прийнята судом до розгляду (оскільки сума позовних вимог не виходить за межі мінімальної ставки судового збору, сплаченого позивачем).

В судовому засіданні 26.08.2014 року було оголошено перерву в розгляді справи до 27.08.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази та пояснення, суд,

ВСТАНОВИВ

24.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вимпел «Спец-Сервіс» (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леком» (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння будівлю, що стоїть окремо за адресою с. Семиполки, вул. Миру, буд. 17 площею 120 кв. м. з метою здійснення торговельної діяльності.

За вищенаведеним Договором в оренду було передано приміщення в будинку, що стоїть окремо за адресою: Київська область, Броварський район, сел. Семиполки, вул. Миру, буд. 17, загальною площею 120 (сто двадцять) кв. метрів без земельної ділянки, вартість об'єкта, що орендується 50 000 гривень; кількість поверхів: один; стан об'єкта, що орендується на момент передачі в оренду: задовільний, недоліки майна, що орендується: відсутні; супутні споруди та підсобні приміщення: відсутні (п.1 п.гі.1.1 -1.9 Договору оренди).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.6 Договору, приймання-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 1000 (одна тисяча) грн. за 1 місяць.

Згідно з п. 5.3. Договору орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за 1 (один) місяць авансом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 року у справі 9/079-12/19, яке залишене в силі за наслідками його перегляду в апеляційному та касаційному порядку, вказаний Договір оренди № 1 було розірвано та виселено ТОВ «Леком» із займаного приміщення.

Зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 року у справі 9/079-12/19 постановлено розірвати Договір оренди № 1 від 24.12.2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вимпел «Спец-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леком» та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Леком» з приміщення загальною площею 120 кв. м. у будинку, що стоїть окремо за адресою: Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17.

Згідно із ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі № 9/079-12/19 було видано наказ від 11.07.2013 року, який пред'явлений до Відділу державної виконавчої служби Броварського МУЮ для примусового виконання. Однак, як вбачається з документів виконавчого провадження, а саме, постанови про призначення виконавчих дій від 27.05.2014 року та Акту державного виконавця від 27.05.2014 року, станом на відповідну дату судове рішення не виконано, боржник не виселився.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення у справі 9/079-12/19 про виселення з орендованого ним на підставі Договору оренди № 1 від 24.12.2003 року приміщення після розірвання такого договору та продовжує фактичне користування спірним приміщенням.

Також, в обґрунтування факту користування відповідачем спірним приміщенням, позивач надав лист ВДВС Броварського МУЮ, Акт державного виконавця та чек магазину від 05.06.2014 року, з якого вбачається, що саме ТОВ «Леком» здійснює господарську діяльність в спірному приміщенні.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача за період користування з 15.01.2014 року (момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору оренди) по 26.08.2014 року (згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог по день розгляду справи) неустойку в розмірі подвійної орендної плати (1000 грн. за один місяць, згідно п.5.1 Договору), що складає 2000 грн. за місяць користування після розірвання Договору, в загальній сумі 14699,74 грн.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував та зазначив, що, оскільки позивач ухилився від підписання акту приймання-передачі об'єкту в оренду, не можливо встановити первісний стан речі та його відповідність поточному стану.

Суд не приймає такі заперечення проти позову, оскільки спір не стосується стану речі, а пов'язаний з фактом безпідставного користування приміщенням після розірвання Договору оренди, за що чинним законодавством передбачено сплату неустойки.

Факт передачі відповідачу спірного приміщення в оренду встановлений в ході розгляду справи № 2/213-08 з 31.08.2005 року і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного дослідження.

Щодо посилань відповідача на припинення дії спірного Договору оренди з 01.01.2009 року, відповідні обставини досліджувались і спростовані в матеріалах справи № 20/022-09/15/14 (рішення від 10.11.2010 року набрало законної сили за наслідками апеляційного і касаційного оскарження) і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відповідний факт не потребує повторного дослідження.

Таким чином, наведене у відзиві клопотання відповідача про застосування строку позовної давності безпідставне.

Зі змісту позовних вимог вбачається пов'язаність спірної неустойки саме з фактом розірвання Договору оренди за судовим рішенням від 10.04.2013 року у справі № 9/079-12/19, яке набрало законної сили з 15.01.2014 року, і таку неустойку нараховано за період відповідно з 16.01.2014 року по день розгляду спору, що на момент звернення позивача до суду відбувалось в межах скороченого строку позовної давності для стягнення неустойки.

Щодо посилання відповідача на відсутність у директора позивача повноважень на звернення з позовом до суду, суд зазначає, що відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з п. 7.9. Статут позивача директор вирішує всі питання діяльності Товариства крім тих, що входять у виключну компетенцію зборів Учасників. Директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Виключна компетенція зборів учасників визначена в п. 7.3 Статут, який не відносить до виключної компетенції зборів Учасників вирішення питання про звернення до суду.

Щодо посилання відповідача на те, що спірне приміщення орендується учасником ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» на підставі договору оренди від 14.09.2012 року зі змінами та доповненнями від 08.09.2013 року судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел «Спец-Сервіс» повідомило суду, що директор ОСОБА_3 ніколи не підписував Договір оренди нерухомого приміщення від 14.09.2012 року між ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» та учасником ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» ОСОБА_2, який діє як Фізична особа-підприємець. На вказаному Договорі підпис від імені ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» особі в.о. директора ОСОБА_3 поставлено ОСОБА_2, що останнім не заперечено, оскільки він вважає себе правомочним в.о. директора ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс», а від імені орендаря - ФОП ОСОБА_2 - представником ОСОБА_4 за дорученням.

З приводу вказаного Договору директор ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» ОСОБА_3 в 2012 році звертався до правоохоронних органів. За наслідками перевірки правоохоронних органів відмовлено в порушенні кримінальної справи, однак встановлено, що ОСОБА_2 одноособово призначив себе в.о. директора ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» та що укладений за таких умов Договір оренди між в.о. директора ТОВ «Вимпел «Спец-Сервіс» ОСОБА_2, а також ОСОБА_2 в особі представника є нікчемним та не породжує правових наслідків.

Згідно зі ст. 283 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Навіть за наявності договору оренди нерухомого приміщення від 14.09.2012 року з учасником ОСОБА_2, мав бути підписаний відповідний акт приймання-передачі (або інший двосторонній документ) про повернення майна за спірним Договором № 1 в тому числі на виконання судового рішення, що було б належним доказом повернення майна за розірваним Договором.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч. б ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочки.

Як передбачено ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, зобов'язання з повернення орендованого за спірним Договором оренди № 1 майна виникло у відповідача з моменту набрання судовим рішенням у справі 9/079-12/19 законної сили і порушення відповідного обов'язку триває з 16.01.2014 року.

Відповідні обставини не спростовані відповідачем належними і допустими доказами, оскільки суду не надано жодних доказів, які свідчилиб про повернення спірного майна позивачу, чи хоча б про намір відповідача повернути майно. Не надано акту приймання-передачі майна з оренди, доказів його складення відповідачем та передачі позивачу для підписання, виконавче провадження триває і відсутні докази виконання судового рішення в примусовому порядку.

Оскарження відповідачем постанов державного виконавця, в тому числі і про відкриття виконавчого провадження (за наявності виконавчого документа та набрання судовим рішенням законної сили) свідчить про відсутність наміру відповідача повертати майно з оренди.

У зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочки.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 16.01.2014 року по день розгляду спору - 26.08.2014 року правомірна і підлягає задоволенню з заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леком» (07423, Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17; код ЄДРПОУ 32831867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел «Спец-Сервіс» (07423, Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17; код ЄДРПОУ 30312141) 14699,74 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. неустойки та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.