Постанова

від 04.12.2014 по справі 911/2251/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 911/2251/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

позивача: Поліщук В.А., довіреність №1/10 від 15.04.2013 р.,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком"

на рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 р.

у справі №911/2251/14 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком"

про стягнення 9 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" про стягнення 9 000,00 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму неустойки також за період від дня подачі позову по день судового розгляду в загальній сумі 14699,74 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Таким чином, на розгляд суду передані позовні вимоги остаточно сформовані позивачем в заяві про збільшення позовних вимог в сумі 14699,74 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2014 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" (07423, Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17; код ЄДРПОУ 32831867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (07423, Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17; код ЄДРПОУ 30312141) 14699,74 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. неустойки та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 р. по справі №911/2251/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під №11939701, яке долучено судом до матеріалів справи. Ухвалу суду відповідачем отримано 29.11.2014 р.

Тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене відповідає п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

24.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леком" (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння будівлю, що стоїть окремо за адресою с. Семиполки, вул. Миру, буд. 17 площею 120 кв. м. з метою здійснення торговельної діяльності.

За вищенаведеним Договором в оренду було передано приміщення в будинку, що стоїть окремо за адресою: Київська область, Броварський район, сел. Семиполки, вул. Миру, буд. 17, загальною площею 120 (сто двадцять) кв. метрів без земельної ділянки, вартість об'єкта, що орендується 50 000 гривень; кількість поверхів: один; стан об'єкта, що орендується на момент передачі в оренду: задовільний, недоліки майна, що орендується: відсутні; супутні споруди та підсобні приміщення: відсутні (п.1 п.п.1.1 -1.9 Договору оренди).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.6 Договору, приймання-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 1000 (одна тисяча) грн. за 1 місяць.

Згідно п. 5.3. Договору орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за 1 (один) місяць авансом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 року у справі №9/079-12/19, яке залишене в силі за наслідками його перегляду в апеляційному та касаційному порядку, вказаний Договір оренди № 1 було розірвано та виселено ТОВ "Леком" із займаного приміщення.

Зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 року у справі №9/079-12/19 постановлено розірвати Договір оренди № 1 від 24.12.2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леком" та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Леком" з приміщення загальною площею 120 кв. м. у будинку, що стоїть окремо за адресою: Київська область, Броварський район, с. Семиполки, вул. Миру, 17.

Згідно із ч. 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі № 9/079-12/19 було видано наказ від 11.07.2013 року, який пред'явлений до Відділу державної виконавчої служби Броварського МУЮ для примусового виконання. Проте, як вбачається з документів виконавчого провадження, а саме, постанови про призначення виконавчих дій від 27.05.2014 року та Акту державного виконавця від 27.05.2014 року, станом на відповідну дату судове рішення не виконано, боржник не виселився.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення у справі №9/079-12/19 про виселення з орендованого ним на підставі Договору оренди № 1 від 24.12.2003 року приміщення після розірвання такого договору та продовжує фактичне користування спірним приміщенням.

Крім того, в обґрунтування факту користування відповідачем спірним приміщенням, позивач надав лист ВДВС Броварського МУЮ, Акт державного виконавця та чек магазину від 05.06.2014 року, з якого вбачається, що саме ТОВ "Леком" здійснює господарську діяльність в спірному приміщенні.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача за період користування з 15.01.2014 року (момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору оренди) по 26.08.2014 року (згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог по день розгляду справи) неустойку в розмірі подвійної орендної плати (1000 грн. за один місяць, згідно п.5.1 Договору), що складає 2000 грн. за місяць користування після розірвання Договору, в загальній сумі 14699,74 грн.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що оскільки позивач ухилився від підписання акту приймання-передачі об'єкту в оренду, не можливо встановити первісний стан речі та його відповідність поточному стану.

Вказані заперечення відповідача судом до уваги не беруться, оскільки спір не стосується стану речі, а пов'язаний з фактом безпідставного користування приміщенням після розірвання Договору оренди, за що чинним законодавством передбачено сплату неустойки.

Факт передачі відповідачу спірного приміщення в оренду встановлений в ході розгляду справи № 2/213-08 з 31.08.2005 року і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного дослідження.

Щодо посилань відповідача на припинення дії спірного Договору оренди з 01.01.2009 року, відповідні обставини досліджувались і спростовані в матеріалах справи № 20/022-09/15/14 (рішення від 10.11.2010 року набрало законної сили за наслідками апеляційного і касаційного оскарження) і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відповідний факт не потребує повторного дослідження.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності безпідставне.

Зі змісту позовних вимог вбачається пов'язаність спірної неустойки саме з фактом розірвання Договору оренди за судовим рішенням від 10.04.2013 року у справі № 9/079-12/19, яке набрало законної сили з 15.01.2014 року, і таку неустойку нараховано за період відповідно з 16.01.2014 року по день розгляду спору, що на момент звернення позивача до суду відбувалось в межах скороченого строку позовної давності для стягнення неустойки.

Щодо посилання відповідача на відсутність у директора позивача повноважень на звернення з позовом до суду, суд зазначає, що відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з п. 7.9. Статут позивача директор вирішує всі питання діяльності Товариства крім тих, що входять у виключну компетенцію зборів Учасників. Директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Виключна компетенція зборів учасників визначена в п. 7.3 Статут, який не відносить до виключної компетенції зборів Учасників вирішення питання про звернення до суду.

Щодо посилання відповідача на те, що спірне приміщення орендується учасником ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" на підставі договору оренди від 14.09.2012 року зі змінами та доповненнями від 08.09.2013 року, суд відзначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" повідомило суду, що директор Левченко П.С. ніколи не підписував Договір оренди нерухомого приміщення від 14.09.2012 року між ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" та учасником ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" Єсипенком Василем Васильовичем, який діє як Фізична особа-підприємець. На вказаному Договорі підпис від імені ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" особі в.о. директора Левченко П.С. поставлено Єсипенком Василем Васильовичем, що останнім не заперечено, оскільки він вважає себе правомочним в.о. директора ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс", а від імені орендаря - ФОП Єсипенко В.В. - представником Кізіма І.В. за дорученням.

З приводу вказаного Договору директор ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" Левченко П.С. в 2012 році звертався до правоохоронних органів. За наслідками перевірки правоохоронних органів відмовлено в порушенні кримінальної справи, однак встановлено, що Єсипенко В.В. одноособово призначив себе в.о. директора ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" та що укладений за таких умов Договір оренди між в.о. директора ТОВ "Вимпел "Спец-Сервіс" Єсипенком В.В., а також Єсипенком В.В. в особі представника є нікчемним та не породжує правових наслідків.

Згідно зі ст. 283 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Навіть за наявності договору оренди нерухомого приміщення від 14.09.2012 року з учасником Єсипенком В.В., мав бути підписаний відповідний акт приймання-передачі (або інший двосторонній документ) про повернення майна за спірним Договором № 1 в тому числі на виконання судового рішення, що було б належним доказом повернення майна за розірваним Договором.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч. б ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочки.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, зобов'язання з повернення орендованого за спірним Договором оренди № 1 майна виникло у відповідача з моменту набрання судовим рішенням у справі №9/079-12/19 законної сили і порушення відповідного обов'язку триває з 16.01.2014 року.

Вказані обставини не спростовані відповідачем належними та допустими доказами, оскільки суду не надано жодних доказів, які свідчили б про повернення спірного майна позивачу, чи хоча б про намір відповідача повернути майно. Не надано акту приймання-передачі майна з оренди, доказів його складення відповідачем та передачі позивачу для підписання, виконавче провадження триває і відсутні докази виконання судового рішення в примусовому порядку.

Оскарження відповідачем постанов державного виконавця, в тому числі і про відкриття виконавчого провадження (за наявності виконавчого документа та набрання судовим рішенням законної сили) свідчить про відсутність наміру відповідача повертати майно з оренди.

У зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочки.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 16.01.2014 року по день розгляду спору - 26.08.2014 року підлягає задоволенню в заявленому розмірі, а саме 14699,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел "Спец-Сервіс" є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 р. у справі №911/2251/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 р. у справі №911/2251/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леком" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов