Ухвала

від 15.07.2014 по справі 2а-1619/08/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К-34965/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 у справі № 2а-1619/08/1370 (32257/09/9104)

за позовом Навчально-виробничого підприємства "Міраж МЛО" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємством до суду оскаржено податкові повідомлення-рішення від 09.06.2008 № 000/1342302/0/16856 та № 0001352302/0/16857, якими позивачеві державним податковим органом визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і на прибуток у сумі 81 676,40 грн. та 86 416,00 грн. відповідно за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названих законодавчих актів та пропущенням встановленого граничного строку давності для визначення суми податкового зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний адміністративний суд судове рішення скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, оспорювані позивачем податкові повідомлення - рішення скасував.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального, просить зазначене судові рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна позапланова перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ "Сарним'ясопром" за березень та липень 2004 року, за підсумками якої складено акт від 27.05.2008. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки державним податковим органом було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, 7.7.1, 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за вказаний період.

З позиції контролюючого органу порушення позивачем Законів № 334/94-ВР та № 168/97-ВР полягало у формуванні податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій з ТзОВ "Сарним'ясопром", відсутність яких встановлена судовим рішенням у справі № 3/381А за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до Підприємства та до ТзОВ "Сарним'ясопром" про визнання недійсним господарського зобов'язання в порядку статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з встановлених судовим рішенням у справі № 3/381А обставин щодо відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом та вимог ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, суд апеляційної інстанції, не погодившись з позицією суду першої інстанції, зазначив, що у ході апеляційного розгляду не було встановлено передбачених Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обставин, які надають право державному податковому органу нараховувати податкове зобов'язання та звертатися до суду про стягнення останнього без дотримання законодавчо встановленого стоку у 1 095 днів.

Так, згідно з пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1 095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 15.1.2 п. 15.1 вказаного Закону податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у пп. 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції у цій справі правильно встановив наявність перерахованих у пп. 15.1.2 Закону обставин (позивачем за податкові періоди, що перевірялись, було подано податкові декларації, з моменту подання яких минуло більше 1 095 днів), а тому висновок апеляційного суду про відсутність державного податкового органу у цьому випадку можливості прийняти податкові повідомлення-рішення ґрунтується на вимогах Закону, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 по справі № 2а-1619/08/1370 (32257/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко