Рішення

від 01.09.2014 по справі 464/3817/14-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3817/14-ц

пр.№ 2/464/1061/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2014 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Тімченко О.В.

з участю: секретаря Макар Ю.М.

пр-ка позивача ОСОБА_1

пр-ка відповідачів Ковальчук Х.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської Ради та департаменту містобудування ЛМР про визнання права на оренду земельної ділянки та визнання договору укладеним, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до відповідачів Львівської міської ради та департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому просить: визнати за ним право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0549 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:04:002:0061, та визнати договір про оренду землі від 16 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та Львівською міською радою згідно з ухвалою Львівської міської ради "Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1" від 27 грудня 2007 року №1459, кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:04:002:0061, загальною площею 0,0549 га, поновленим на строк 5 років до 27 грудня 2017 року на умовах, які передбачені договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 червня 2009 року між нею та відповідачем Львівської міською радою укладено договір оренди землі на 5 років до 27 грудня 2012 року. Земельна ділянка була передана згідно з актом здачі-приймання та використовувалася згідно з умовами договору. 05 вересня 2012 року вона звернулася до ЛМР, яка є орендодавцем за даним договором, про продовження строку дії договору, однак їй було неправомірно відмовлено в продовженні строку дії договору оренди землі. Крім того вказує, що 05 листопада 2012 року вона повторно звернулася до Управління архітектури департаменту містобудування із заявою про надання їй нового висновку про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою та продовження строку дії договору оренди, однак лише 14 березня 2013 року отримала відмову департаменту містобудування ЛМР про надання даного висновку, чим, на її думку, порушено право на поновлення договору оренди землі. Вважає такі дії відповідачів неправомірними, такими, що суперечать вимогам ст.33 Закону України "Про оренду землі", а відтак договір оренди є землі поновленим. На підставі наведеного просить позов задоволити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, тощо. Відтак вважає, відмови з боку орендодавця та дії відповідачів, якими створено перешкоди для поновлення строку дії договору оренди землі, незаконними та такими, що зокрема суперечать порядку поновлення договору оренди землі, передбаченого ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки останньою передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а крім того дана стаття визначає чіткий порядок та вичерпний перелік документів, необхідних для поновлення договору оренди землі. Зазначає, що вимоги чинного законодавства зі сторони позивача щодо поновлення договору були виконані в повному обсязі. Натомість відповідачами додатково безпідставно вимагалося надання документів, які вже надавалися при первинному укладенні договору оренди землі, а в наданні нових документів, згідно з запитом від 05 листопада 2012 року, коли було подано технічну документацію на земельну ділянку, було безпідставно відмовлено, покликаючись на законодавство, яке не було чинне на момент звернення позивача, а згодом, дія якого взагалі була відстрочена до 2015 року. Крім того, вказав, що в межах місячного строку для розгляду звернення про поновлення строку дії договору оренди землі, відповідачами не надано зауважень ні щодо умов договору, ні заперечень про його припинення. До сьогодні земельна ділянка перебуває в користуванні позивача, за неї сплачується орендна плата, що підтверджується квитанцією.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву, де зазначив, що в межах спірних правовідносин Львівська міська рада діє у відповідності до положень ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Наполягає, що згідно зі ст.80 вказаного Закону територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю, відтак відповідно до п.34 ст.26, ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 116 ЗК України міська рада вирішує відповідно до законодавства питання регулювання земельних відносин, а громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування. Вважає, що в частині звернення позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 була надана правомірна відповідь від 26.10.2012 р. №2403-Звих-2030, якою засвідчено, що позивачем по даній справ було подано неповний пакет документів, відповідно до п.п.4.3, 4.4 додатку № 8 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.05.2010 року № 613 "Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надає управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування", зазначає, що в межах міста Львова земель сільськогосподарського призначення не передбачено, відтак вважає, що договір оренди землі по АДРЕСА_1 завершився 27 грудня 2012 року. У судовому представник дала пояснення аналогічного змісту.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку, з огляду на таке.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень учасників процесу вбачається, що 16.06.2009 року згідно з ухвалою Львівської міської ради "Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1" від 27 грудня 2007 року № 1459, між Львівською міською радою в особі директора департаменту містобудування Павліва А.П. та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі на 5 років до 27 грудня 2012 року.

Згідно з договором оренди землі від 16.06.2009 року цільове призначення даної земельної ділянки - землі громадської та житлової забудови.

05 вересня 2012 року позивач звернувся до відповідача Львівської міської ради, яка є орендодавцем за вказаним договором, в межах строку, передбачено п.8 договору, про поновлення строку дії договору, що підтверджується реєстраційною карткою Центру обслуговування мешканців ЛМР, та відповіддю Львівської міської ради від 26 жовтня 2012 року. У даній відповіді повідомлено про подання неповного переліку документів та зобов'язано позивача надати додаткові документи для продовження строку оренди земельної ділянки згідно п.п. 4.3, 4.4 додатку № 8 Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 28 травня 2010 року № 613 "Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин". Зокрема було зобов'язано надати план земельної ділянки масштабу 1:500 з зазначеними межами, виконаний ліцензійною спеціалізованою землевпорядною організацією, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями, погоджений з управлінням архітектури департаменту містобудування; кадастровий план земельної ділянки, у тому числі в електронному векторному вигляді (обмінний файл in 4), з зазначенням загальної площі земельної ділянки, нанесеними червоними лініями, експлікацією земель; висновок управління архітектури департаменту містобудування про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою.

05 листопада 2012 року позивач звернулася до Управління архітектури департаменту містобудування із заявою про надання висновку про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою та надав технічну документацію із попереднім висновком даного управління про наявність містобудівних обмежень, однак у місячний строк даний висновок не був наданий, а також не отримано відповідь щодо поновлення або припинення договору оренди землі.

14 березня 2013 року Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради надіслано лист, відповідно до якого в межах міста Львова відсутні землі сільськогосподарського призначення в межах міста Львова, та керуючись ч.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано на неможливість передачі земельної ділянки в зв'язку з відсутністю плану зонування або детального плану території. Натомість згідно з листом Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29 лютого 2012 року розроблення детального плану території по вул.Пирогівка у м.Львові відповідно до відкоригованого Генерального плану м.Львова є недоцільним.

Наступними своїми листами за зверненням позивача, відповідачами повторно вказано на зазначені обставини та наголошено на неможливості поновлення строку дії договору оренди землі.

Згідно із ст.19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад (ст.122 ЗК України).

У ч.1 ст.93 ЗК України визначається право оренди земельної ділянки - як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а ч.8 даної статті ЗК України передбачено, що пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, який діє у сфері оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV.

За змістом ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано порядок поновлення строку дії договору оренди землі та зокрема передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відповідно до п. 69 Розділу XI ухвали Львівської міської ради "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" від 08 липня 2010 року № 3704 до повноважень департаменту містобудування Львівської міської ради віднесено зокрема "на підставі рішення міської ради або рішень судів укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, договорів оренди землі, договорів про земельні сервітути, договорів (угод) про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування".

Вимоги ст.33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди землі є обов'язковими для договірних сторін та носять категоричний характер, а відтак не можуть мати розширеного трактування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в межах місячного строку розгляду повторного звернення про поновлення договору оренди землі, при наданні технічної документації та первинних містобудівних обмежень, орендар не тільки не виконав категоричні приписи ст.33 Закону України "Про оренду землі", а й не надав жодних зауважень чи заперечень щодо поновлення договору оренди.

Орендар станом на сьогоднішній день продовжує користуватися земельною ділянкою, що не заперечується сторонами спору, та сплачує орендні платежі, які приймаються орендодавцем.

Враховуючи наведене вище, суд приходить переконання, що позовні вимоги підставні, а відтак позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Згідно з приписами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст.16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто, особа, яка звертається до суду за захистом свого права, сама вибирає той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Спосіб захисту свого права повинен бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права, характеру допущенного порушення та наслідкам, які потягнули за собою порушення права особи. Остатній повинен бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, свобода договору, закріплена у ст.ст. 6 , 627 ЦК України , яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, не є безмежною.

Позивач відповідно до положень ст.ст. 3 , 6 , 12-15 , 20 , 627 ЦК України , враховуючи вимоги Закону України «Про оренду землі», не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України , шляхом визнання права на оренду земельної ділянки та визнання договору поновленим на умовах, передбачених договором.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року, справа №6-110цс12.

Вирішуючи розподіл судових витрат, суд приходить до наступного. Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд стягує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені витрати. Так, згідно з квитанціями, наявним у матеріалах справи, позивачем при подачі позову до суду сплачено 487,20 судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів по 243,60 грн. з кожного.

Відповідно до ст.ст.3, 6, 12, 15, 16, 20, 627 ЦК України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.6, 33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.93, 122 ЗК України та керуючись ст.3, 10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0549 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий № 4610136800:04:002:0061.

Визнати договір оренди землі від 16 червня 2009 року, укладений між Львівською міською Радою в особі директора департаменту містобудування Павліва А.П. та ОСОБА_3 згідно з ухвалою ЛМР «Про передачу земельних ділянок на АДРЕСА_1» № 1459 від 27.12.07., кадастровий № 4610136800:04:002:0061, загальною площею 0,0549 га, поновленим на строк п*ять років - до 27 грудня 2017 року на умовах, що передбачені договором.

Стягнути з Львівської міської Ради та департаменту містобудування ЛМР на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі по 243,60 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачем, у відсутності якої таке прийняте, - в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання такої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий