Ухвала

від 04.09.2014 по справі 826/12716/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12716/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Власна справа" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Власна справа" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Власна справа" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2013 року № 0001762220 та № 0001752220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Власна справа" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Власна справа» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2011 року

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21 березня 2013 року № 185/22.2.09/35704153.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.3 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 171886 грн.; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п. 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 202894 грн.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2013 року № 0001762220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 202578 грн., у тому числі за основним платежем - 171886 грн. та за штрафними санкціями - 30692 грн.; податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2013 року № 0001752220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 210420 грн., у тому числі за основним платежем - 202894 грн. та за штрафними санкціями - 7526 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу п.п. 139.1.9 п.у 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач перебував у господарських відносинах з ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Дженіт Флай».

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Дженіт Флай» (Підрядник) укладено договори від 04 жовтня 2011 року № 410/11, від 01 листопада 2011 року № 111/11, від 03 жовтня 2011 року № 310/11 на розміщення реклами, відповідно до умов яких, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по складанню та розміщенню зовнішньої реклами Замовника на сітілайтах м. Києва.

З метою підтвердження фактичного виконання робіт ТОВ «Дженіт Флай», позивачем надано акти прийому-здачі робіт з розміщення зовнішньої реклами на бігбордах та сітілайтах. Позивачу контрагентом ТОВ «Дженіт Флай» виписано податкові накладні.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Агенство «Віасат» (Підрядник) укладено договори від 01 квітня 2011 року № 104/11, від 02 квітня 2011 року № 204/11, від 04 травня 2011 року № 105/11, від 01 червня 2011 року № 106/11, від 02 червня 2011 року № 206/11, від 03 червня 2011 року № 306/11, від 01 липня 2011 року № 107/11, від 04 липня 2011 року № 207/11, від 01 серпня 2011 року № 108/11, від 02 вересня 2011 року № 209/11, від 02 вересня 2011 року № 109/11 на розміщення реклами, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по складанню та розміщенню зовнішньої реклами Замовника на бігбордах та сітілайтах м. Києва.

З метою підтвердження отримання послуг від ТОВ «Агенство «Віасат», позивачем надано акти здачі - прийому робіт та виписані ТОВ «Агенство «Віасат» податкові накладні.

Г осподарські відносини між позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» здійснювались на підставі рахунків-фактур від 01 червня 2011 року № 1/06, від 20 січня 2011 року № 1/20/01, від 24 червня 2010 року № 1/24/06, відповідно до яких позивачу постачались будівельні матеріали, а також канцелярські товари.

На підтвердження виконання вищезазначених рахунків-фактур ТОВ «ТПК «Техномашпостач», позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні на отримання вказаних товарів та виписані ТОВ «ТПК «Техномашпостач» податкові накладні.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Граньстройінвест» (Підрядник) укладено наступні договори на виконання робіт (послуг) з ремонту від 24 листопада 2011 року № 241/11, від 02 вересня 2011 року № 209/11, від 25 серпня 2011 року № 258/11, від 15 липня 2011 року № 157/11, від 07 жовтня 2011 року № 710/11, від 05 вересня 2011 року № 509/11, від 01 серпня 2011 року № 108/11.

З метою підтвердження отримання послуг від ТОВ «Граньстройінвест», позивачем надано акти здачі - прийому робіт та виписані ТОВ «ТПК «Техномашпотач» податкові накладні.

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Фірма «Володар» укладено наступні договори на виконання робіт (послуг) з ремонту: від 02 липня 2011 року № 027/11, від 18 червня 2011 року № 180611, від 21 серпня 2011 року № 19/08/10, від 09 серпня 2011 року № 098/11, від 02 липня 2011 року № 027/11, від 13 травня 2011 року № 135/11.

З метою підтвердження здійснення замовлення та отримання послуг від ПП «Фірма «Володар», позивачем надано копії рахунків - фактур, акти приймання виконаних підрядних робіт, згідно договорів, виписані ПП «Фірма «Володар» податкові накладні.

Так, позивачем долучено копію акту прийняття виконаних робіт за 2010 рік, разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що договори з ПП «Фірма «Володар» укладені, починаючи з травня 2011 року, натомість доказів укладення з ПП «Фірма «Володар» договорів у 2010 році позивачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у періоді, який перевірявся, одним із контрагентів позивача було ТОВ «Проммаст Стандарт».

Разом з тим, позивачем не надано первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Проммаст Стандарт», що виключає можливість їх дослідження.

Так, під час судового розгляду судом першої інстанції зобов'язано позивача надати додаткові документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами.

Разом з тим, позивачем не виконано у повному обсязі вимоги суду першої інстанції, а саме: не надано доказів на підтвердження того, які саме рекламні матеріали були розміщені ТОВ «Дженіт Флай», ТОВ «Агенство «Віасат» на сітілайтах та бігбордах, місцезнаходження вказаних сітілайтів, на яких розміщувались зовнішні рекламні матеріали; по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не надано доказів чи пояснень стосовно транспортування зазначених в рахунках-фактурах товарів від ТОВ «ТПК «Техномашпостач» до позивача; по взаємовідносинам з ТОВ «Проммаст Стандарт» не надано первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій чи пояснень стосовно їх відсутності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи мали право контрагенти позивача на здійснення господарських операцій, які надавались ними позивачу згідно наявних в матеріалах справи первинних документів, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а також докази на підтвердження наявності у контрагентів позивача ліцензій на виконання робіт.

Крім того, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги виписки по рахунку ТОВ «БК «Власна справа» як підтвердження оплати отриманих товарів та виконаних послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перерахування вказаних коштів на розрахункові рахунки підприємств-контрагентів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, позивач посилався на те, що товари та послуги придбавались для виконання робіт за договорами, в яких позивач виступав Підрядником, зокрема, договір від 27 вересня 2011 року № 27.0-/11 укладений між позивачем (Підрядник) та ПрАТ «Миллер Брендз Україна» (Замовник), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати за його рахунок роботу - ремонт покрівлі на 2 черги ЦТК та об'єднаного корпусу бродильно-лагерного цеху на об'єкті Замовника - ПрАТ «Миллер Брендз Україна», розташованого за адресою: проспект Ілліча, 106, м. Донецьк.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного виконання робіт за вказаним договором.

Крім того, між позивачем (Учасник) та Виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області укладено договір від 13 липня 2011 року № 10-06 про закупівлю робіт за державні кошти по об'єкту, відповідно до умов якого Учасник зобов'язується у 2011 році виконати роботи, зазначені у кошторисній документації по об'єкту, а Замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Водночас, з долучених до матеріалів справи документів, а саме: підсумкової відомості ресурсів, додаткових угод до договорів, які відсутні в матеріалах справи, дефектних актів, локального кошторису не вбачається про належність їх до конкретних договорів.

Також, між позивачем було укладено договори підряду з КП «Ірпіньводоканал», ТОВ «Київський міжнародний інститут соціології ЛТД», ПАТ «Євросталь Технологія», ОК «Більшовик 7» та ТОВ «Кобле Україна»

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного виконання робіт за вказаними договорами.

Крім того, із наданих позивачем документів неможливо встановити, що придбані у ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Дженіт Флай» товари та послуги пов'язані із взаємовідносинами позивача і ПтАТ «Миллер Брендз Україна», Виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району м. Києва, ТОВ «Кобле Україна», КП «Ірпіньводоканал», ТОВ «Київський міжнародний інститут соціології ЛТД», ПАТ «Євросталь Технологія», ОК «Большевик 7».

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не підтверджують участь ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Дженіт Флай» у виконанні робіт та використанні придбаного у них товару позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки Акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ «Будівельна компанія «Власна справа» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0001762220, є правомірним.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки судом встановлено, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та контрагентами, не підтверджують придбання товарів та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності, висновки Акту перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України та прийняте податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2013 року № 0001752220 також є обґрунтованими.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Власна справа" та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Власна справа" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 08.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.