Рішення

від 10.09.2014 по справі 903/630/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2014 р. справа №903/630/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідачів: Приватного підприємства "Волвест-М", с. Зміїнець Луцького району

Приватного підприємства "Продінвестфонд", с. Зміїнець Луцького району

про солідарне стягнення 1 994 189 грн. 87 коп.

Суддя Войціховський В.А.

від позивача: Семеняк В.В. - головний експерт зі стягнення Відділу примусового виконання №3 Управління примусового стягнення Департаменту проблемних кредитів (дов. №253/13-Н від 15.03.2013р.)

від відповідачів: не з'явились

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Волвест-М" та Приватного підприємства "Продінвестфонд" 1 994 189,87 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2014р. за цим позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні. Ухвалами суду від 28.07.2014р., від 14.08.2014р. та від 01.09.2014р. з тих чи інших підстав розгляд справи відкладався.

Поруч з цим, ухвалою від 01.09.2014р. за клопотанням представника позивача, в порядку, визначеному ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів до 16.09.2014р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додатково долучених до матеріалів справи документах (довідка від 29.08.2014р. №140-0-0-00/8/1712, розрахунки боргу та пені, письмові пояснення - а.с. 187-189, 192-204) пред'явлені позовні вимоги підтримує та просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь банку 1 395 809,95 грн. заборгованості по кредиту, 481 421,70 грн. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, 89 890,41 грн. пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту, а також 27 067,81 грн. пені, нарахованої за прострочення погашення процентів за користування кредитом.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог представником сторони здійснюється посилання на укладення між ВАТ (на даний час ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Продінвестфонд", а також ПП "Волвест-М" 17.04.2007р. Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 із наступними додатковими угодами до неї, укладення 20.03.2008р. в рамках зазначеної Генеральної кредитної угоди між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Волвест-М" кредитного договору №010/08-11/1806-4 з наступними додатковими угодами, надання банком позичальнику в кредит грошових коштів, встановлення сторонами за цими договорами розміру зобов'язань ПП "Волвест-М" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 3 365 809,95 грн. із кінцевим строком користування кредитними коштами - до 31.12.2013р. із процентною ставкою 19,0% річних, невиконання позичальником умов договорів в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахування у зв'язку з цим боржнику відповідних сум пені.

В обґрунтування позовних вимог до солідарного боржника - ПП "Продінвестфонд" позивачем здійснюються посилання на укладення 27.08.2009р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Продінвестфонд" договору поруки відповідно до положень котрого ПП "Продінвестфонд" зобов'язувалось відповідати перед банком солідарно з позичальником (ПП "Волвест-М") за виконання кредитних зобов'язань, котрі виникли (виникатимуть) у підприємства згідно кредитного договору №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р.

При цьому позивачем засвідчується, що станом на 28.04.2014р. загальна заборгованість ПП "Волвест-М" перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р., укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. становила 1 994 189,87 грн., а саме 1 395 809,95 грн. заборгованості по кредиту, 481 421,70 грн. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, 89 890,41 грн. пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту, а також 27 067,81 грн. пені, нарахованої за прострочення погашення процентів за користування кредитом. Станом на 28.08.2014р. заборгованість за кредитним договором складала 2 143 106,85 грн., в тому числі 1 395 809,95 грн. боргу за кредитом, 570 065,20 грн. боргу за відсотками за користування коштами, 130 594,27 грн. пені за порушення строків сплати тіла кредиту та 46 637,43 грн. пені за порушення строків сплати відсотків.

У визначений ухвалою від 01.09.2014р. про відкладення розгляду справи день та час відповідачами вимоги суду в частині направлення в судове засідання представників виконані не були.

Натомість 09 вересня 2014 року канцелярією господарського суду за вх. №№01-29/8542/14 та 01-29/8543/14 були зареєстровані клопотання ПП "Волвест-М" та ПП "Продінвестфонд" (а.с. 181-186) відповідно до котрих відповідачі засвідчують, що згідно з даними бухгалтерського обліку ПП "Волвест-М" в рамках Кредитного договору №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. підприємство отримало кошти в сумі 3 366 809,95 грн. Станом на 09.09.2014р. ПП "Волвест-М" сплатило позивачу 2 104 190 грн. в рахунок погашення тіла кредиту та 2 023 434,77 грн. відсотків по кредиту. Відтак, відповідачі засвідчують, що позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" визнаються в повному обсязі.

Поруч з цим відповідачами у зазначених клопотаннях ініціюється питання стосовно зменшення судом розміру належних до сплати кредитору сум штрафних санкцій, а також відстрочення виконання судового рішення у справі на шість місяців.

Присутнім в засіданні суду представником позивача питання стосовно розгляду клопотань відповідачів, зменшення сум пені та відстрочки виконання рішення було віднесено на розсуд суду.

Стосовно заявленого представником відповідача - ПП "Продінвестфонд" в судовому засіданні 01.09.2014р. клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 174) до вирішення господарським судом Волинської області справи №903/784/14 за позовом ПП "Продінвестфонд" до ПП "Волвест-М" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р., укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Волвест-М", присутній в засіданні суду представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечив посилаючись при цьому на обставини, викладені у письмових запереченнях від 10.09.2014р. (а.с. 190-191).

Клопотання ПП "Продінвестфонд" про зупинення провадження у справі було розглянуте в судовому засіданні та відхилене. При цьому судом засвідчується на відсутності правових підстав для зупинення провадження у справі з обставин, засвідчених відповідачем, а також з огляду на те, що правову оцінку укладеного кредитного договору і його окремих положень буде надано судом безпосередньо під час розгляду даної справи, можливе визнання недійсним в судовому порядку кредитного договору, в подальшому, може виступати підставою для звернення відповідача до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Окрім цього господарський суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Судом зауважується, що подання відповідачем необґрунтованого клопотання спрямоване на неможливість розгляду судом порушеної провадженням справи, прийняття рішення в даному судовому засіданні, створює перешкоди у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків, відтак розцінюються судом не інакше, як зловживання стороною своїми процесуальними правами, спрямованим на умисне затягування судового процесу, порушення прав інших учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 17 квітня 2007 року між відкритим (на даний час публічним) акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (Кредитор, Банк), Приватним підприємством "Продінвестфонд" (Перший позичальник) та Приватним підприємством "Волвест-М" (Другий позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/08-11/1806 про надання Позичальникам кредитних коштів (а.с. 12-16).

У відповідності до умов Генеральної кредитної угоди ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язувалось надати Позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, що в подальшому укладатимуться в рамках даної Угоди і які, після їх підписання, стають її невід'ємними частинами. Договором при цьому було визначено, що загальна сума наданих Позичальникам Кредитором кредитних коштів не повинна перевищувати суми еквівалентної 15 600 000 грн. на дату надання кредитних коштів, об'єкти кредитування по Угоді визначаються у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Угоди.

В рамках ліміту, зазначеного у Генеральній кредитній угоді (15 600 000 грн.), ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було встановлено наступні субліміти: 2 495 000 дол. США, який використовується лише ПП "Продінвестфонд", та 3 000 000 грн., який використовується лише ПП "Волвест-М".

Положеннями Генеральної кредитної угоди від 17.04.2007р. було визначено термін дії договору - до 16.04.2014р., а саме субліміт 2 495 000 дол. США - 84 місяці, субліміт 3 000 000 грн. - 12 місяців.

З урахуванням додаткових угод (а.с. 17-23) до Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. (№1 від 20.03.2008р., №01/08-03/1806/2 від 01.04.2009р., №01/09-01/1806/3 від 30.03.2010р., №01/09-01/1806/4 від 17.02.2011р., №01/42-0-1/1806/5 від 16.09.2011р.), загальний розмір заборгованості Позичальників за укладеними в рамках цієї Угоди договорами не повинен перевищувати ліміт кредитування в розмірі 18 303 641,84 грн., в тому числі, в рамках цього Ліміту Сторони встановлюють наступні Субліміти:

- Субліміт 1 - мультивалютний субліміт в доларах США та гривні на інвестиційні цілі в розмірі 1 995 337,96 дол. США станом на дату проведення активних операцій за офіційним курсом НБУ.

- Субліміт 2 - в гривні в розмірі 2 395 809,95 грн.

Також було встановлено останній день строку дії: Ліміт - 16.04.2014р.; Субліміт 1 - 16.04.2014р., Субліміт 2 - 31.12.2013р.

Пунктом 3.1. Генеральної кредитної угоди від 17.04.2007р. №010/08-11/1806 визначено, що кредитні кошти надаються Позичальникам на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно п. 6.1. Генеральної кредитної угоди, Позичальники зобов'язувались використати отримані кредитні кошти і забезпечити їх повернення, сплату нарахованих відсотків та комісійної винагороди відповідно до умов Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках.

За порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної Генеральної кредитної угоди, Позичальники зобов'язувались сплачувати Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. При цьому також визначалось, що в кожному окремому кредитному договорі, укладеному в рамках Генеральної кредитної угоди, може визначитись інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по відповідним кредитним договорам (пункти 11.2., 11.5. Генеральної кредитної угоди від 17.04.2007р.)

20 березня 2008 року, в рамках Генеральної кредитної угоди від 17.04.2007р. №010/08-11/1806 між ПAT "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції та ПП "Волвест-М" було укладено Кредитний договір №010/08-11/1806-4 "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" (а.с. 24-28) у відповідності до умов котрого ПП "Волвест-М" було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 3 500 000 грн. на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю, із сплатою процентів в розмірі 16,5% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.03.2009р.

Додатковими угодами до Кредитного договору №010/08-11/1806-4 (а.с. 29-42) Сторони договору за взаємним погодженням та наявності письмової згоди Приватного підприємства "Продінвестфонд" змінювали умови кредитування, зокрема, згідно додатку №1 від 15.07.2008р. було встановлено процентну ставку на рівні 17,0% річних; згідно додаткової угоди №010/08-03/1806-4/2 від 16.03.2009р. зменшено ліміт кредитування до 3 365 809,95 грн., а також встановлено кінцевий термін погашення кредиту 15.03.2010р. та визначено процентну ставку на рівні 25,0% річних; згідно додаткової угоди №010/08-03/1806-4/3 від 01.04.2009р. було внесено зміни до умов кредитної угоди щодо відповідальності сторін; згідно додаткової угоди №010/09-01/1806-4/4 від 30.03.2010р. сторонами було визначено кінцевий термін погашення кредиту 14.03.2011р.; відповідно до додаткової угоди №010/09-01/1806-4/5 від 13.09.2010р. встановлено процентну ставку в розмірі 22,0% річних; а відповідно до додаткової угоди №010/42-2/1806-4/8 від 24.04.2012р. визначено процентну ставку за користування кредитними коштами на рівні 19,0% річних.

Підсумовуючи викладене судом засвідчується, що таким чином, з урахуванням додаткових угод до кредитного договору від 20.03.2008р. №010/08-11/1806-4 "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів", Сторонами було встановлено розмір зобов'язань ПП "Волвест-М" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в загальній сумі 3 365 809,95 грн. із кінцевим строком користування кредитними коштами до 31.12.2013р. та сплатою відсотків за користування кредитом на рівні 19,0% річних.

Одержання ПП "Волвест-М" кредиту у визначеному за кредитним договором №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. розмірі, використання коштів підприємством стверджуються долученими позивачем до матеріалів справи документами, зокрема, виписками про рух коштів на рахунках ПП "Волвест-М" за період з 20.03.2008р. по 27.04.2014р. (а.с. 51-132).

Згідно із ст. 1054 "Кредитний договір" ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Волвест-М" прийняті на себе зобов'язання за Генеральною кредитною угодою №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитним договором від 20.03.2008р. №010/08-11/1806-4 виконано не було, що призвело до виникнення боргу, загальна сума якого станом на день подання позову до суду та на дату розгляду справи судом склала 1 395 809,95 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

З моменту укладення Генерального кредитного договору №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитного договору №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. до нього між кредитною установою-позивачем та приватним підприємством "Волвест-М" виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладені між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "Волвест-М" Генеральна кредитна угода №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитна угода №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. до неї за своєю правовою природою виступають кредитними договорами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "Волвест-М" носять договірний характер, укладені між останніми Генеральна кредитна угода №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитна угода №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. з моменту їх укладення і по даний час предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, сторонами розірвані не були, договори містять в собі усі істотні умови, встановлені для угод відповідного роду, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що взяті на себе у відповідності до умов Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитної угоди №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договорами) приватне підприємство "Волвест-М" не виконало.

Суд засвідчує, що згідно наведених позивачем у позовні заяві даних, долучених до матеріалів справи (а.с. 49) розрахунків, документів в їх обґрунтування, заборгованість приватного підприємства "Волвест-М" станом на 28.04.2014р. та на день пред'явлення позову до суду - 01.07.2014р. склала 1 395 809,95 грн. по сплаті основної суми боргу (тіла кредиту), а також 481 421,70 грн. боргу по несплачених відсотках, нарахованих з розрахунку 19,0% річних за користування кредитом.

Наведені судом суми заборгованостей у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені відповідачами, визнаються боржниками у письмових клопотаннях від 09.09.2014р. по справі.

Окрім цього кредитною установою-позивачем відповідно до положень чинного законодавства України, умов Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитної угоди №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. було нараховано ПП "Волвест-М" 89 890,41 грн. пені за прострочення погашення кредиту (за період з 28.10.2013р. по 27.04.2014р.), а також 27 067,81 грн. пені за прострочення погашення процентів за користування кредитом (за період з 28.10.2013р. по 27.04.2014р.) Розрахунки суми пені долучено до матеріалів справи (а.с. 50).

З огляду на викладене станом на день та час розгляду справи судом заборгованість ПП "Волвест-М" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитної угоди №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. становить загальну суму 1 994 189,87 грн. (1 395 809,95 грн. боргу по кредиту, 481 421,70 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 89 890,41 грн. пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту, та 27 067,81 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати відсотків за користування кредитом).

Надані ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суду розрахунки перевірено та визнано арифметично вірними, встановлено також відповідність розрахунків фактичним обставинам справи, положенням укладених кредитних угод, відсутність заперечень відповідачів стосовно порядку і методики нарахування штрафних санкцій позивачем, відсутність здійснених боржниками контррозрахунків пені.

При цьому суд виходив з тих обставин, що статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за грошовими зобов'язаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла.

Судом також встановлено, що поруч з цим з метою забезпечення виконання зобов'язань ПП "Волвест-М", які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитної угоди №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р., між Кредитором - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції та Приватним підприємством "Продінвестфонд" (Поручитель) було укладено договір поруки №12/08-03/1806 від 27.08.2009р. (а.с. 43-48).

За умовами зазначеної угоди Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником (Приватним підприємством "Волвест-М") зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №010/08-11/1806 від 17.04.2007р. та Кредитною угодою №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. в частині своєчасного повернення наданого кредиту в розмірі 3 365 809,95 грн., сплати відсотків за користування кредитом, сплати сум пені, штрафів, передбачених Кредитними договорами, а також відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов'язаних із неналежним виконанням ПП "Волвест-М" умов Кредитних договорів. Поручитель відповідає за виконання Кредитних зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені Кредитними договорами, несе при цьому солідарну відповідальність за виконання Кредитних зобов'язань Приватним підприємством "Волвест-М".

Матеріалами справи (а.с. 134-142) підтверджується факт виконання кредитною установою-позивачем положень умов договору поруки в частині направлення письмових вимог як Боржнику (ПП "Волвест-М"), так і Поручителю (ПП "Продінвестфонд") щодо невиконання Боржником зобов'язань за кредитними договорами та необхідності вжиття останніми заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості та сплату відповідних відсотків, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України при наявності солідарного зобов'язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

Станом на день розгляду справи судом доказів сплати кредитних коштів, процентів за їх користування та пені солідарні відповідачі суду не надали, існуючу заборгованість та нараховані відсотки не спростували, відсутність відповідних заборгованих сум належними доказами не довели.

Отже, враховуючи все вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Волвест-М" та ПП "Продінвестфонд" про солідарне стягнення 1 994 189,87 грн. (1 395 809,95 грн. боргу по кредиту, 481 421,70 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 89 890,41 грн. пені за прострочення погашення кредиту та 27 067,81 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом) згідно з укладеними Генеральною кредитною угодою №010/08-11/1806 від 17.04.2007р., Кредитною угодою №010/08-11/1806-4 від 20.03.2008р. та договором поруки №12/08-03/1806 від 27.08.2009р., є правомірними, вимоги позивача ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та на умовах укладених між сторонами договорів, а відтак є такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідачів, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому відповідно до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ПП "Волвест-М" та ПП "Продінвестфонд" (в порядку солідарного стягнення).

Водночас, розглянувши клопотання відповідачів, суд приходить до висновку щодо можливості часткового зменшення розміру нарахованих боржникам до солідарного стягнення за прострочку виконання грошових зобов'язань пені, а також щодо можливості відстрочки виконання рішення суду на три місяці. При цьому судом враховано наступне:

Відповідачі у клопотаннях від 09.09.2014р. (а.с. 181-186) просять суд зменшити розмір пені, а також відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

В обґрунтування зазначеного клопотання сторони посилаються на те, що основним боржником - ПП "Волвест-М" станом на 09.09.2014р. було здійснено повернення отриманого від позивача кредиту на суму 2 104 190 грн., що складає більшу частину від одержаних коштів (3 366 809,95 грн.), а також сплачено кредитору значну суму відсотків за користування кредитом (2 023 434,77 грн.), суми заборгованостей за кредитним договором боржником визнаються в повному обсязі. Відстрочка виконання рішення суду надасть можливість відповідачам залучити інвесторів, акумулювати фінансові активи, покращити економічні ознаки господарської діяльності та, як наслідок, в повному обсязі виконати зобов'язання перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

За приписом п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, наділений повноваженнями відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання Приватним підприємством "Волвест-М" за кредитними угодами потягло за собою завдання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" значних збитків. У той же час, відповідач подав суду докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, а саме Баланси та Звіти про фінансовий стан підприємства станом на 30.06.2014р.

Судом також враховується вжиття ПП "Волвест-М" заходів, спрямованих на повернення (в більшій частині) тіла кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Беручи до уваги вищезазначене, суд, керуючись п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити на десять відсотків розміри пені, яка підлягає до стягнення в солідарному порядку з відповідачів, та стягнути з боржників на користь кредитора штрафні санкції у розмірі: 80 901,37 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 24 361,03 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а також відстрочити виконання рішення суду терміном на три місяці.

В даному аспекті судом засвідчується також те, що статтею 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 198, 202, 216, 230, 231, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 543, 546, 549, 553, 554, 559, 599, 1054, 1056 1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно із Боржника - Приватного підприємства "Волвест-М" (Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22, код ЄДРПОУ 30006986) та Поручителя - Приватного підприємства "Продінвестфонд" (Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22, код ЄДРПОУ 33537555) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 1 395 809,95 грн. основної заборгованості по кредиту, 481 421,70 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 80 901,37 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 24 361,03 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а всього 1 982 494,05 грн., 39 883,79 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

4. Виконання рішення суду відстрочити на три місяці до 10 грудня 2014 року.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

10.09.2014р.