Рішення

від 04.09.2014 по справі 372/592/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/592/14-ц

провадження № 2-396/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Мори О.М.,

при секретарі Рудніцькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, Закритого акціонерного товариства Промислово-комерційна компанія «ЯГІКС» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання втраченим права на користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації державного акту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він відповідно до договору купівлі продажу від 29 листопада 2007 року укладеного між ним та ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» набув право власності на незавершений будівництвом комплекс будівель млина за адресою АДРЕСА_1.

Право власності позивача на відповідний нерухомий об'єкт підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 грудня 2007 року.

Придбаний позивачем нерухомий об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га наданій для постійного користування ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» згідно рішення 2 сесії 23 скликання Нещерівської сільської ради від 15 червня 1998 року №39 та посвідчений Державним актом на право постійного користування землею І-КВ 001057 від 29.12.1999 року.

З березня 2008 року позивач неодноразово звертався до відповідача заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки на якій розташований придбаний нерухомий об'єкт у відповідності зі ст. 120 ЗК України, однак в задоволенні його заяв було відмовлено.

Таким чином позивач вважає, що між ним та відповідачем виникли спірні цивільні правовідносини щодо визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на нерухомий об'єкт що розташований на ній.

Посилаючись на те, що відповідно до ст. 377 ЦК України він, набувши право власності на нерухомий об'єкт, є набувачем тієї частини земельної ділянки, на якій він розташований та яка необхідна для його обслуговування, позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку на якій розташований незавершений будівництвом комплекс будівель млина в АДРЕСА_1 площею 0,25 га. Визнати Закрите акціонерне товариство Промислово-комерційна компанія «Ягікс» таким, що втратило право користування земельною ділянкою площею 0,25 га., що знаходилась в користуванні ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» на підставі Державного акту про право користування землею серії І-КВ 001057 від 29.12.1999 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №528. Скасувати державну реєстрацію державного акту на право постійного користування землею ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» (08700, м. Обухів, вул. Київська, 132, код ЄДРПОУ 20597187), серії І-КВ 001057 від 29.12.1999 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №528.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги, надав судові аналогічні пояснення. Додатково представник позивача подав до суду клопотання у якому просив призначити по даній справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити питання про те, який розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування будівель млина за адресою АДРЕСА_1.

Представник відповідача Письменний М.І. проти задоволення позову заперечував та пояснив судові, що спірна земельна ділянка, на якій розташований незавершений будівництвом комплекс будівель млина в АДРЕСА_1 площею 0,25 га, згідно державного акту передана в користування ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» і не була вилучена у встановленому порядку з користування юридичної особи.

Ухвалою суду від 20 березня 2014 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза на період її проведення судовий розгляд даної справи був зупинений.

Після повернення до Обухівського районного суду матеріалів цивільної справи у зв'язку з проведенням експертизи провадження відновлено, сторони викликані до суду.

В судове засіданні яке було призначено на 04 вересня 2014 року сторони не з'явилися, представник позивача ОСОБА_4 подав до суд заяву про розгляд даної справи у відсутність позивача та його представників, просив задоволити позов з урахуванням висновку проведеної по справі експертизи.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

Згідно ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2007 року укладеного між ним та ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» набув право власності на незавершений будівництвом комплекс будівель млина за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується наявною в справі копією договору.

Земельна ділянка на якій розташований даний будинок перебуває у користуванні ЗАТ Промислово-комерційна компанія «Ягікс» на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ 001057 від 29.12.1999 року , площа земельної ділянки складає 0,25 га.

Під час укладання договору купівлі-продажу позивач не оговорив, який розмір земельної ділянки переходить до нього для обслуговування придбаної ним нерухомості.

За змістом ст. 120 ЗК України (в ред.. 29.11.2007 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, яка є чинною з 1 січня 2004р. до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом комплексу будівель млина був укладений сторонами 29.11.2007р., при вирішенні спору потрібно врахувати положення ст. 377 ЦК України ,тобто те, що позивач має право на земельну ділянку необхідну для обслуговування придбаного ним нерухомого об'єкту, а саме незавершеного будівництва комплексу будівель млина.

Згідно ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.

В матеріалах справи наявний висновок будівельно-технічної експертизи, яка проводилася на виконання ухвали Обухівського районного суду від 20 березня 2014 року.

Відповідно до даного висновку площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування придбаного позивачем незавершеноо будівництвом комплексу будівель млина становить 0,25 га. та визначена конфігурація даної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

На підставі ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З аналізу змісту ст. 120 ЗК України вбачається, що зазначена норма закріплювала самостійні правові режими права власності на земельну ділянку та права власності на розташовані на цій земельній ділянці об'єкти нерухомості, згідно з якими перехід права власності на будівлю та споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою безумовного (автоматичного) переходу права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

При набутті у власність нерухомого майна (будівель, споруд) перехід права власності (права користування - у разі відсутності у відчуджувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості) на земельну ділянку потребує окремого договірного-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі чи споруди (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо або оренди).

Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2011 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст. 377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК України від 27 квітня 2007 року - і згідно зі ст. 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

За таких обставин до позивача переходить право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 18-1 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Як убачається з висновку експертизи позивачеві пропонується лише один варіант відведення земельної ділянки площею 0,25 га.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Підстав вважати даний висновок експертизи необґрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи у суду немає. Висновок є повним та зрозумілим, за час перебування справи в суді після її повернення з експертизи сторонами зауважень до нього не було, клопотань схожого змісту теж.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року № 8 додаткова експертиза призначається коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з даної норми закону, а також того, що рішенням суду вимоги позивача були задоволені частково і розмір задоволених вимог відповідає сумам сплачених сторонами при зверненні до суду судового збору, вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідачів.

Виходячи з того, що належним чином підтверджуючі документи про понесені витрати по сплаті вартості проведеної експертизи позивачем до суду не надані, в цій частині на даний час відсутні підстави для їх розподілу.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити в стягненні понесених ОСОБА_1 витрат на проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 377, 378, 392 ЦК України, ст.ст. 120, 121 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 59, 60,88, 150, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, Закритого акціонерного товариства Промислово-комерційна компанія «ЯГІКС» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання втраченим права на користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації державного акту- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, на якій розташований незавершений будівництвом комплекс будівель млина в АДРЕСА_1, площею 0,25 га.

Визнати Закрите акціонерне товариство Промислово-комерційна компанія «ЯГІКС» таким, що втратило право користування земельною ділянкою площею 0,25 га, що знаходилась в користуванні ЗАТ Промислово-комерційна компанія «ЯГІКС» на підставі Державного акту про право користування землею серії І-КВ 001057 від 29.12.1999 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 528.

Скасувати державну реєстрацію державного акту на право постійного користування землею ЗАТ Промислово-комерційна компанія «ЯГІКС» (08700, м. Обухів, вул Київська, 132, код ЄДРПОУ 20597187), серії І-КВ 001057 від 29.12.1999 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 528.

Стягнути з Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 1519 гривень 50 копійок у відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Промислово-комерційна компанія «ЯГІКС» на користь ОСОБА_1 1519 гривень 50 копійок у відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області, протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяМора О. М.