Постанова

від 01.08.2014 по справі 826/7014/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 серпня 2014 року №826/7014/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Вєді» додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 №0005402201 та від 10.10.2013 №0005392201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Вєді» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 №0005402201 та від 10.10.2013 №0005392201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.08.2013 №736/22-01/33447671 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Вергус», товариством з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2013 №0005402201 та від 10.10.2013 №0005392201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 23.08.2013 №736/22-01/33447671 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 №0005402201 та від 10.10.2013 №0005392201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Вєді» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Вергус» за період з 01.09.2012 по 28.02.2013, товариством з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс» за період з 01.08.2012 по 30.11.2012 та товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі» за період з 01.07.2012 по 31.08.2012.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Вєді» пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 100 408,80 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 112 050,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 23.08.2013 №736/22-01/33447671 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.10.2013 №0005402201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 125 511,00 грн. у тому числі: 100 409,00 грн. - основний платіж, 25 102,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 10.10.2013 №0005392201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140 063,00 грн. у тому числі: 112 050,00 грн. - основний платіж, 28 013,00 грн. . - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 23.08.2013 №736/22-01/33447671 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Вєді» та його контрагентами:

товариством з обмеженою відповідальністю «Вергус» за договором від 30.08.2012 №47;

товариством з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс» за договором від 26.07.2012 №42;

товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі» за договором від 21.06.2012 №17.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Вєді» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вергус» (виконавець) укладено договір від 30.08.2012 №47, відповідно до якого замовник надає матеріали для перекладу, а виконавець приймає на себе зобов'язання по перекладу отриманих матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору від 30.08.2012 №47; додатку до договору №1; рахунків на оплату за відповідні періоди; актів виконаних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок по рахунках за відповідні періоди.

Також, між приватним підприємством «Вєді» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс» (виконавець) укладено договір від 26.07.2012 №42, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе виконання зобов'язань по виготовленню і розповсюдженню брошур поетапно.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору від 26.07.2012 №42 із додатками; актів виконаних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок по рахунках за відповідні періоди; звітів про здійснені акції за відповідні періоди.

Також, між приватним підприємством «Вєді» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі» (виконавець) укладено договір від 21.06.2012 №17, відповідно до якого замовник надає матеріали для перекладу, а виконавець приймає на себе зобов'язання по перекладу отриманих матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору від 21.06.2012 №17; додатку до договору №1; актів виконаних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок по рахунках за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Вєді» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Вергус», товариством з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі» вказано на акти:

- державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.06.2013 №169/2240/38260803 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вергус» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2012 року - травень 2013 року»;

- державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.06.2013 №101/2240/38204492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2012 по 30.04.2013»;

- державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.06.2013 №171/2240/38123927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Айсіпі» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2012 по 28.09.2012».

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно договорів між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі», товариством з обмеженою відповідальністю «Вергус» укладено договори про здійснення останніми перекладу, проте згідно витягів з ЄДРПОУ по вказаним товариствам, то такий вид діяльності як здійснення перекладів текстів відсутній у списку основних видах діяльності контрагентів позивача.

Натомість, надання послуг перекладу є основним видом діяльності позивача, яким не наведено суду доказів ділової мети та економічної доцільності для залучення відповідних контрагентів.

Також, згідно договору укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Айпі-сервіс» останній зобов'язувався надати рекламні послуги (виготовлення та розповсюдження брошур), проте згідно реєстраційних даних назване товариство не здійснює діяльність із надання рекламних/поліграфічних/видавничих послуг.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів його контрагенти мали можливість та належну кваліфікацію на виконання робіт, які є предметом названих вище договорів.

Що стосується доводів позивача, з приводу неможливості самостійно виконати роботи зазначені у вказаних договорах у зв'язку з тим, що у штаті працювало 7 осіб є необґрунтованими, оскільки за актами відповідача (що не спростовано позивачем) контрагенти позивача не мали ані трудових, ані виробничих можливостей для здійснення певної господарської діяльності.

Під час судового розгляду справи державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів надано суду вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к, який набрав законної сили, відповідно до якого ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні злочинів передбачених частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за співучастю ОСОБА_2, який є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Вергус».

Зі змісту вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к вбачається, що ОСОБА_2 вступив у попередню змову з ОСОБА_1 щодо створення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Вергус» для прикриття незаконної діяльності, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Також, у вироку встановлено, що ОСОБА_2 під керівництвом ОСОБА_1 відкрив розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Вергус» №26002063000264 в акціонерному банку «Фінростбанк», який в подальшому використовувався у взаємовідносинах із приватним підприємством «Вєді» за договором від 30.08.2012 №47.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Висновків вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к позивачем не спростовано.

За таких обставин, позовні вимоги приватного підприємства «Вєді» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 №0005402201 та від 10.10.2013 №0005392201, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із приватного підприємства «Вєді» (місто Київ, вулиця Щербакова, будинок 60Б, квартира 18, ЄДРПОУ 33447671) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривень 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.