Постанова

від 03.07.2014 по справі 826/4804/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 липня 2014 року №826/4804/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» додержавної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 №0001152205 та від 25.03.2014 №0001142205, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 №0001152205 та від 25.03.2014 №0001142205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві протиправно проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» та на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.03.2014 №440/26-53-22-05-21/22944262, прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 №0001152205 та від 25.03.2014 №0001142205.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.03.2014 №440/26-53-22-05-21/22944262 через відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс».

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» за період з 01.09.2011 по 31.12.2011, 01.01.2012 до 31.04.2012 та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, та 01.05.2012 по 31.05.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 108 447,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 279 466,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 11.03.2014 №440/26-53-22-05-21/22944262 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.03.2014 №0001152205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333 867,00 грн. у тому числі: 279 466,00 грн. - основний платіж, 54 401,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 25.03.2014 №0001142205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 543,50 грн. у тому числі: 108 447,00 грн. - основний платіж, 2 096,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно із приписами пунктів 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналізуючи доводи позивача щодо безпідставності проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма», суд наголошує на тому, що підставою для проведення відповідної перевірки став наказ державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.02.2014 №372 та повідомлення про проведення перевірки від 25.02.2014 №5647/10/26-53-22-05-10, які вручені уповноваженій особі (керівнику) товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» Кішинька А.В. 25.02.2014, що підтверджується матеріалами справи.

Перевірку здійснено у період з 25.02.3014 по 03.03.2014.

За таких обставин, під час судового розгляду справи судом встановлено, перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» проведено контролюючим органом на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, після вручення платнику податків під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Одночасно суд наголошує на тому, що недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України у справах №К-37554/09-С, №К/800/36909/13 та Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10.

Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 №0001152205 та від 25.03.2014 №0001142205, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.03.2014 №440/26-53-22-05-21/22944262 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» та його контрагентами:

- товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» за договорами від 04.01.2012 №18, від 03.10.2011 №14, від 18.08.2011 №11, від 01.03.2012 №31;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» за договорами від 03.05.2012 №22, від 11.02.2011 №42.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» (виконавець) укладено типові договори про надання послуг від 03.10.2011 №14 та 04.01.2012 №18, відповідно до яких замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується здійснити сушку дерев'яної тари, що належить замовнику.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів надання послуг від 03.10.2011 №14 та 04.01.2012 №18; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» (постачальник) укладено договори поставки від 18.08.2011 №11 та від 01.03.2012 №31, відповідно до яких постачальних зобов'язується відпустити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити дошку в асортименті, в кількості та за цінами відповідно приймально-здавальних документів, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 18.08.2011 №11; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Договір поставки від 01.03.2012 №31 позивачем суду не надано.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.04.2013 №291/22-8/370033791 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.12.2010 по 13.03.2013».

Також, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» (постачальник) укладено договір поставки від 11.02.2011 №42, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця дошку, брус в асортименті, партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього певну грошову суму на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 11.02.2011 №42; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Суд наголошує, що позивачем не надано замовлень покупця, відповідно до яких був поставлений товар.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 03.05.2012 №22, відповідно до яких замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується здійснити сушку дерев'яної тари, що належить замовнику.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про надання послуг від 03.05.2012 №22; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» вказано на акт державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.07.2012 №397/3/22-30-36482441 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лігрос-ЛТД» за січень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Карбовані технології» за лютий, квітень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Екопромисловці» за березень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Структур-груп» за березень, квітень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Крмпанія «Бітіком» за вересень, жовтень 2011 року».

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

На обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо відсутності фактів реальності господарських взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» свідчить і той факт, що основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Предмет договірних відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» є здійснення сушки дерев'яної тари та постачання дерев'яних дошок, що потребує спеціального обладнання та навичок.

Разом з тим, з витягу ЄДРПОУ (37451105) по товариству з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» вбачається, що в останнього не передбачено надання відповідних послуг.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів щодо його контрагент мав можливість та належну кваліфікацію на виконання робіт, які є предметом названих вище договорів. А також доказів щодо неможливості самостійно виконати відповідні роботи, які є основним видом діяльності позивача.

Тобто позивачем не доведено суду наявність ділової мети та економічної доцільності на укладання відповідних договорів.

Також, позивачем не доведено доцільності залучення різних контрагентів: товариство з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» для виконання однієї і тієї ж самої роботи (здійснення сушки дерев'яної тари).

Суд звертає увагу, що основним видом діяльності саме позивача є виробництво дерев'яної тари, на що у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» є відповідні виробничі можливості.

Первинні документи щодо виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» своїх зобов'язань перед третіми особами на виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед цими особами, не приймаються судом до уваги як доказ щодо виконання договірних зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс», оскільки судом не встановлено зв'язку між цими господарськими операціями.

Крім цього, під час судового розгляду справи державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів надано вирок Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2013 в кримінальній справі №1-567/12, який набрав законної сили, відповідно до якого засновника та директора контрагентів: товариства з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зі змісту вироку Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2013 в кримінальній справі №1-567/12 вбачається, що судом встановлений факт створення ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс» без мети здійснення господарської діяльності шляхом з метою прикриття незаконної діяльності (складання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів).

При цьому, районним судом встановлено факт відсутності з боку ОСОБА_2 будь-якої підприємницької діяльності від імені цих товариств. А тому формування позивачем даних свого податкового обліку, зокрема, податкового кредиту, на підставі первинних документів складених товариством з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс», які підписано від імені ОСОБА_2, є безпідставним.

Зі змісту вироку Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2013 в кримінальній справі №1-567/12 також вбачається, що районним судом при ухваленні вироку досліджувались податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Алана люкс груп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс», договори, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні та інші документи із господарської діяльності цих підприємств.

Висновків вироку Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2013 в кримінальній справі №1-567/12 позивачем не спростовано.

А тому суд погоджується із доводами відповідача, що дані податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» сформовані на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 №0001152205 та від 25.03.2014 №0001142205, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ворма» (02090, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 22944262) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривень 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.