Ухвала

від 09.09.2014 по справі 369/251/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/251/14 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/780/4295/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В. Категорія 46 09.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

9 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_3, мотивуючи тим, що за договором купівлі-продажу від 23.07.1999 року, позивач купив у ОСОБА_4 незакінчений будівництвом, побудований на 11% житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, внаслідок цього до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій цей будинок розміщений. Дану земельну ділянку у розмірі 2 425 кв.м, за вказаною адресою, було надано ОСОБА_4 на підставі рішення Гореницької сільської ради від 1.04.1994 року для присадибного землекористування та будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд із вільного присадибного фонду. Цим же рішенням ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку і господарських споруд, житловою площею 66,8 кв.м та загальною площею 103,14 кв. м, в с. Лука по вул. Лісній.

На підставі рішення Гореницької сільської ради від 27.06.2002 року, 7.12.2002 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 073714, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1640.

Але в ході виготовлення технічної документації для присвоєння кадастрового номера земельної ділянки позивача було виявлено накладку із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3, і позивачу ОСОБА_2 відмовлено у присвоєнні кадастрового номера.

Позивач вказує, що суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:05:002:0017 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 6.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

ОСОБА_2 вважає, що відмова у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, що йому належить на праві власності суттєво порушує його право власності на земельну ділянку, оскільки без присвоєння кадастрового номера він позбавлений права розпорядження земельною ділянкою, тому він просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 6 червня 2014 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказав, що суд безпідставно послався на норму ст. 125 ЗК України 2001 року, адже до моменту оформлення права власності земельна ділянка перебувала у нього на праві користування на підставі ст. 30 ЗК України в редакції 1990 року. Також апелянт вказує, що невірний і висновок суду про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не може бути визнано недійсним, оскільки право власності на цю земельну ділянку було набуто раніше, ніж на земельну ділянку позивача. Апелянт вважає, факт накладення його земельної ділянки на земельну ділянку відповідача, зокрема підтверджується обмінним файлом у форматі XML, розробленим ТОВ «Перспектива».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ще у попереднього власника ОСОБА_5 10.06.2000 року не могла виникнути накладка на земельну ділянку позивача, так як на той час у останнього ніяких прав на неї не могло існувати, земельна ділянка належала Гореницькій сільській раді.

Поруч із цим, суд прийшов до висновку про відсутність належних доказів того, що при виготовленні технічної документації для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці відповідача ОСОБА_3, який зазначений у спірному державному акті, було допущено помилки, які призвели до накладення на земельну ділянку позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконком Гореницької сільської ради у рішенні за № 17/40 від 20.05.1993 року вирішив підняти клопотання перед радою про надання земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 1 680 кв.м для присадибного землекористування та дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1, та цим же рішенням ОСОБА_5 було відведено присадибну земельну ділянку під забудову індивідуального житлового будинку площею 1 680 кв.м по АДРЕСА_1, про що комісією було складено відповідний акт, затверджений головою виконкому Гореницької сільської ради (а.с.49,50).

Рішенням 4 сесії 21 скликання Гореницької сільської ради від 10.06.1993 року було надано ОСОБА_5 земельну ділянку в розмірі 1 680 кв.м в АДРЕСА_1 для присадибного землекористування та будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд із вільного присадибного фонду, а також надано їй дозвіл на будівництво (а.с.51).

Головним архітектором Києво-Святошинського району Київської області 13.12.1996 року ОСОБА_5 було затверджено план забудови садиби на підставі рішенням 4 сесії 21 скликання Гореницької сільської ради від 13.12.1996 року а.с.53).

ОСОБА_4 було відведено присадибну земельну ділянку під забудову індивідуального житлового будинку площею 2 425 кв.м по АДРЕСА_1, про що комісією було складено відповідний акт, затверджений головою виконкому Гореницької сільської ради та головою радгоспу ім. Шевченка (а.с.6).

За договором купівлі-продажу житлового будинку від 23.07.1999 року позивач придбав у ОСОБА_4 незакінчений будівництвом, побудований на 11 % житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.5).

На підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради № 5/15 від 18.03.1997 року на ім'я ОСОБА_5 10.06.2000 року було видано державний акт на право приватної власності на землю Серії ІІІ-КВ № 041983 про передачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,1642 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Вказаний акт було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 806 (а.с.54).

Відповідач ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 06.03.2008 року купив у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1642 га в АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.55).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2008 року на ім'я ОСОБА_3, 30.07.2012 року, було видано державний акт Серії ЯМ № 204489 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482003:04:001:0064, площею 0,1642 га в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний акт було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001004406 (а.с.57).

Сільський голова Гореницької сільської ради в листі № Г-970 від 28.09.2012 року рекомендував позивачу звернутись до суду для вирішення питання накладки при присвоєнні кадастрового номера, в зв'язку з тим, що по Гореницькій сільській раді рахуються земельні ділянки за АДРЕСА_1 (а.с.7).

В своїх письмових запереченнях на позовну заяву відповідач ОСОБА_3, та в суді апеляційної інстанції представник відповідача посилаються на лист № 07-03-3/Г-23002 від 9.10.2012 року ГУ Держкомзему у Київській області, який було направлено позивачу на його звернення щодо присвоєння його земельній ділянці кадастрового номера, яким позивачу повідомлено, що при перевірці обмінного файлу в форматі XML було виявлено накладки на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482003:04:001:0064, 3222482000:05:002:0016, 3222482000:05:002:0017 та рекомендовано звернутись до розробника технічної документації із землеустрою (а.с.59). На що позивач не звернув уваги, і не вникав в суть повідомленого, та в позовній заяві вказав, що під час виготовлення технічної документації для кадастрового номера земельної ділянки було виявлено накладку з земельною ділянкою позивача ОСОБА_3(кадастровий номер 322248200 0:05:002:17 (а.с.2). Але згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ №204489, ОСОБА_3, кадастровий номер даної земельної ділянки інший, а саме 322248200 3:04:001:0064 (а.с.57). Кому належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:05:002:0016, 3222482000:05:002:0017, та чи накладаються дані земельні ділянки на земельну ділянку позивача чи навпаки, позивач не вказав. Але для з'ясування цих питань, усунення помилок та неточностей позивачу було рекомендовано звернутись до розробника технічної документації із землеустрою (а.с.59).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.19797 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 387, 391 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував норми права, що їх регулюють, врахував та встановив всі фактичні обставини справи, зокрема й неможливість отримання позивачем кадастрового номера для своєї земельної ділянки, що дійсно порушує його права як власника в частині розпорядження нею, так як без кадастрового номера в силу ст. 79-1 ЗК України 2001 року його земля не може бути об'єктом цивільно-правових відносин.

Разом з тим, з огляду на зміст позову, письмових заперечень та пояснень сторін в суді першої інстанції та суду апеляційної інстанції, вбачається, що на підставі рішення ради державний акт на право приватної власності на землю йому було видано лише 7.12.2002 року, тобто в силу ст. 125 ЗК України 2001 року саме 7.12.2002 року він набув на неї права, що випливають із права власності.

Встановлено судом, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 відповідно до ст. 23 ЗК України 1990 року вже перебувала у приватній власності попереднього її власника ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю Серії ІІІ-КВ № 041983 від 10.06.2000 року, який було видано їй згідно зі ст. 17 ЗК України 1990 року та п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди земельної ділянкою. Вказаний акт не визнаний недійсним, не скасований. Земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5 у межах розмірів, визначених у акті відведення присадибної земельної ділянки під забудову та у плані забудови садиби, затвердженої 13.12.1996 року головним архітектором Києво-Святошинського району Київської області.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на те, що внаслідок купівлі у ОСОБА_4 незакінченого будівництвом житлового будинку ним було набуто право користування земельною ділянкою, на якій зазначений недобудований об'єкт розміщений, не відповідають дійсності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що під час передачі земельної ділянки ОСОБА_3 у власність ще у попереднього власника ОСОБА_5 10.06.2000 року не могла виникнути накладка на земельну ділянку позивача, так як на той час у останнього ніяких прав на неї не могло існувати, а земельна ділянка належала Гореницькій сільській раді.

Таким чином, 6.03.2008 року відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу законно придбав у повноправної власниці ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1642 га в АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Вказаний правочин не був визнаний судом недійсним, відсутні обставини, які б вказували на його нікчемність, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Поруч із цим, суду не було надано належних доказів того, що при виготовленні технічної документації для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці відповідача ОСОБА_3, який зазначений у спірному державному акті, було допущено помилки, які призвели до накладення на земельну ділянку позивача.

Судова колегія зважає на лист ГУ Держкомзему у Київській області за № 07-03-3/Г-23002 від 9.10.2012 року, зі змісту якого вбачається, що при перевірці обмінного файлу в форматі XML було виявлено накладки на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482003:04:001:0064, 3222482000:05:002:0016, 3222482000:05:002:0017, тобто не лише на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3

У цьому ж листі ГУ Держкомзему у Київській області було рекомендовано позивачу звернутись до розробника технічної документації із землеустрою, що свідчить про можливість виправлення ситуації в позасудовому порядку. Позивач доказів свого звернення до розробника технічної документації, призначеної для присвоєння його земельній ділянці кадастрового номера, з метою уникнення накладки земельних ділянок суду не пред'явив. Як і не використав можливості усунення помилок в позасудовому порядку.

Посилання позивача про те, що йому було відмовлено у присвоєнні кадастрового номера у зв'язку з накладанням його земельної ділянки на суміжну земельну ділянку ОСОБА_3, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч вимогам ст.ст. 60 ЦПК України позивачем не було доведено, що порушення його прав на земельну ділянку виникли саме внаслідок отримання ОСОБА_3 спірного державного акта, а не внаслідок отримання державних актів іншими особами на інші земельні ділянки або присвоєння кадастрових номерів іншим земельним ділянкам, чи внаслідок помилки з боку розробника технічної документації із землеустрою, створеної для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці позивача, тому районний суд правомірно відмовив в задоволенні позову.

Більше того, колегія суддів погоджується з тим, що вимоги позову до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області були висунуті позивачем безпідставно, оскільки в ході розгляду справи не було надано жодного доказу, що дані органи порушили чи могли порушити права ОСОБА_2, як власника землі, внаслідок отримання відповідачем ОСОБА_3 оспорюваного державного акта.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: