Рішення

від 03.09.2014 по справі 910/13653/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13653/14 03.09.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 14360570

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн», м.Київ,

ЄДРПОУ 37165767

про стягнення 23 766,96 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Діденко І.В. - заст. керівн.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 23 766,96 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 14 500 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5 893,02 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 1 807,94 грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 566 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що 10.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» підписало заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають договір б/н від 10.05.2012р. банківського обслуговування.

Проте, взятих на себе зобов'язань за вказаним правочином відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 23.07.2014р., 06.08.2014р. та 03.09.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01032, м.Київ, Голосіївський район, вул.Либідська, буд.1А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 08.07.2014р. про порушення провадження, ухвали від 23.07.2014р. та від 06.08.2014р. про відкладення розгляду справи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали від 08.07.2014р. та від 23.07.2014р. були повернуті 15.08.2014р. та 01.09.2014р. на адресу господарського суду міста Києва з відмітками органу поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Доказами повідомлення відповідача про дату та час проведення судового засідання 03.09.2014р. є засвідчена копія реєстру поштових відправлень по м.Києву від 11.08.2014р.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 23.07.2014р., 06.08.2014р. та 03.09.2014р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Одночасно, судом враховано, що ухвалою від 06.08.2014р., явка представників сторін, зокрема, відповідача у судове засідання 03.09.2014р. обов'язковою не визнавалась.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені вказаним учасником судового процесу докази, господарський суд встановив:

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п.1.5 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою №492 від 12.11.2003р. Правління Національного банку України умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам даної Інструкції.

Пунктом 1.6 зазначеної вище Інструкції передбачено, що порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку України, внутрішніми положеннями банку тощо).

У п.3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

10.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» з заявою про відкриття поточного рахунку.

У розділі 1 (відкриття рахунку) вказаної вище заяви зазначено, що підписавши дану заяву, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http:// privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до договору б/н від 10.05.2012р. банківського обслуговування клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26004052711939 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.

Відтак, за висновками суду, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (п.3.18.1.1 зазначених Умов).

Згідно з п.3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

У п.3.18.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як встановлено судом, відповідачу у відповідності до умов договору б/н від 10.05.2012р. банком було надано грошові кошти в межах відкритого кредитного ліміту у розмірі 14 500 грн., на підтвердження чого суду було представлено виписку по рахунку №26004052711939 за період з 11.05.2012р. до 17.07.2014р.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги Умови та тарифи надання банківських послуг, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.

01.04.2014р. позивач звернувся до клієнта з претензією №20511K3S300H, якою просив погасити прострочену суму заборгованості. Факт направлення вказаної претензії на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 07.04.2014р. та фіскальним чеком №0094.

Таким чином, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, господарський суд встановив, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, клієнт своїх зобов'язань з повернення наданого кредиту в повному обсязі не виконав, в результаті чого у відповідача, утворилась заборгованість на суму 14 5000 грн., що підтверджується банківською випискою та довідкою №08.7.0.0.0/140626160252 від 26.06.2014р. про розмір кредитного ліміту.

Ухвалами від 08.07.2014р., 23.07.2014р. та 06.08.2014р. господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання зобов'язань з повернення кредиту. Однак, вказаним учасником судового процесу вимоги ухвал суду виконано не було, витребуваних документів не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» про стягнення основного боргу в сумі 14 500 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, п.3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3).

Відповідно до п.3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Наразі, за користування кредитним коштами заявником за період з 08.05.2013р. до 17.04.2014р. нараховано проценти на загальну суму 5 893,02 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом матеріали справи не містять.

Після проведення перевірки представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є вірним, а вимоги, заявлені банком в цій частині, обґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину та враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 5 893,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 3.18.4.4 вказаних Умов визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п.3.18.1.6 та 3.18.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Проте, як встановлено судом, клієнт взяті на себе зобов'язання за договором б/н від 10.05.2012р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 17.04.2014р. в останнього виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1566 грн.

У судовому засіданні 03.09.2014р. представник позивача пояснив, що заявлена до стягнення комісія відповідно до п.3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг є винагородою за користування кредитним лімітом.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені учасником судового процесу до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1 566 грн. є обґрунтованими.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» 1 807,94 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором б/н від 10.05.2012р. банківського обслуговування також підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст.232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п.3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд встановив, що останній є вірним, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» в частині стягнення пені у розмірі 1 807,94 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 14 500 грн. за договором б/н від 10.05.2012р. банківського обслуговування, тоді як відповідач кредитних коштів не повернув та не сплатив відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» про стягнення основного боргу у сумі 14 500 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5 893,02 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 1 807,94 грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1 566 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн», м.Київ про стягнення основного боргу у сумі 14 500 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5 893,02 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 1 807,94 грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 566 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор Ю-Дизайн» (01032, м.Київ, Голосіївський район, вул.Либідська, буд.1А, ЄДРПОУ 37165767) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) основний борг у сумі 14 500 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 5 893,02 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 1 807,94 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1 566 грн., а також судовий збір в розмірі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.09.2014р.

Суддя М.О. Любченко