Постанова

від 10.09.2014 по справі 922/1771/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 922/1771/14

У складі колегії суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Літкевич О.В. (за довіреністю від 05.05.2014р.);

відповідача - Козирід А.В. (директор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1755 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.06.14 у справі № 922/1771/14

за позовом ТОВ "Бітум-Буд", Хмельницька обл., м. Волочиськ

до ТОВ "Торгсервіс" , м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум-Буд" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" заборгованість в сумі 100000,00 грн., 5000,00 грн. штрафу, 3704,00 грн. неустойки, інфляційні втрати в сумі 3000,00 грн. та 2234,08 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 11/02 від 11.02.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.06.2014р. у справі № 922/1771/14 (суддя Інте Т.В.) в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі - відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи - відмовлено. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 32, корпус 4, кімната 4, код ЄДРПОУ 24269511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Буд" (юридична адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 6; поштова адреса: м. Харків, вул. Естакадна, 1, код ЄДРПОУ 34282184) суму позики в розмірі 100000,00 грн., 5000,00 грн. штрафу, 3704,00 грн. неустойки, інфляційні втрати в сумі 3000,00 грн. та 2234,08 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні 23.07.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р. розгляд справи відкладено на 01.09.2014р.

В судовому засіданні 01.09.2014р. представник відповідача (заявника апеляційної скарги) підтримав вимоги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 01.09.2014р. представник позивача у справі заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у справі пояснив, що заперечує проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Судова колегія, розглянувши клопотаня відповідача, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду становить два місяці з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження винесена 07.07.2014р., отже, встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги спливає 09.09.2014р., клопотання про продовження строків розгляду апеляційної скарги сторонами не заявлено.

Розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача, тобто сторони мали можливість та час підготуватись до судового засідання, подати свої доводи та заперечення. Отже, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав. Крім того, відповідачем не обгрунтовано неможливості розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні та не зазначені мотиви, з яких він просить відкласти розгляд справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; залучення до участі у справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум-Буд" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (позичальник) був укладений договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 11/02 від 11.02.2013р. (а.с. 14-16), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 100000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбаченим договором.

Відповідно до умов договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається на протязі 5 (п'яти) днів з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача з особового або іншого рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1076 від 12.02.2013р, (а.с. 17), в графі "Призначення платежу" якого зазначено: фінансова позика на зворотній основі, згідно дог. № 11/02 від 11.02.2013 р.

Відповідно до п.3.1 договору, поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню протягом трьох днів з моменту отримання вимоги позивача, але не пізніше 30 грудня 2013 року.

15.01.2014р. ТОВ "Бітум Буд", в порядку досудового врегулювання спору, направило ТОВ "Торгсервіс" лист-претензію від 14.01.2014р. (а.с. 18) про повернення суми позики за договором від 11.02.2013р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що вони виникли на підставі умов договору та відповідають вимогам закону. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем суми позики, господарський суд Харківської області дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Судова колегія апеляційного господарського суду вважає такий висновок місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт отримання відповідачем позики за договором № 11/02 від 11.02.2013р. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1076 від 12.02.2013р, (а.с. 17) та не заперечується самим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості за договором, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 11/02 від 11.02.2013р. в сумі 100000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 4.2 договору передбачає, що у випадку прострочення повернення фінансової допомоги, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від суми договору і неустойку у подвійному розмірі облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожний день прострочення повернення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанціїї відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок присудженої місцевим господарським судом до стягння суми штрафу 5000,00 грн. та пені 3704,00 грн., судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що він є арифметично вірним та виконаним у відповідності до умов договору і закону.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарським судом першої інстанції правомірно винесено рішення про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3000,00 грн.

Враховуючи на наведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.06.14р. у справі № 922/1771/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.09.14р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.