Ухвала

від 08.09.2014 по справі 910/13729/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/13729/14 08.09.14

За позовом Приватного підприємства Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада"

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Курзін О.А.

від відповідача 1: Рождєствіна-Смук Г.П.

від відповідача 2: Саламов О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" (далі -відповідач-1), Державної служби інтелектуальної власності України (далі -відповідач-2) про дострокове припинення дії свідоцтва України №86988 на знак для товарів і послуг «Изюминка» та зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про дострокове припинення свідоцтва України №86988 на знак для товарів і послуг «Изюминка» і опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про припинення дії свідоцтва України №86988 на знак для товарів і послуг «Изюминка».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 не використовується торговельна марка «Изюминка» за свідоцтвом України №86988.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 08.09.2014 р. представник відповідача-1 подав відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач-1 не вважає себе власником свідоцтва України №86988 від 25.01.2008 р. на знак для товарів та послуг, оскільки відчужив його на користь ТОВ «Численність розумних людей».

Отже, як вбачається із витягу з Бази даних зареєстрованих в Україні знаків для товарів і послуг станом на 08.09.2014 р., власником спірного свідоцтва являється відповідач-1 по справі.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або зі своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року N 10 (далі - Положення), у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва.

У відповідності до п. 2.4. Положення підставою для внесення відомостей до реєстру є, зокрема, рішення Держдепартаменту, клопотання або заява власника (власників) свідоцтва.

Відповідно до ч.ч. 8-9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем-1 спірного свідоцтва на знаки для товарів і послуг з наступним поданням до Державної служби інтелектуальної власності України заяви про реєстрацію відповідних змін.

Разом з тим, передання відповідачем-1 майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №86988 іншим особам може спричинити затягування розгляду справи внаслідок виникнення необхідності заміни відповідачів належними відповідачами, вплинути на підвідомчість та підсудність даного спору, що в свою чергу, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Крім того, у випадку відмови відповідача-1 від спірного знаку для товарів і послуг за свідоцтвами України №86988 ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 3-х років здійснити повторну реєстрацію знаку після припинення дії свідоцтва.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв'язку з тим, що власник спірних свідоцтв України на знак для товарів і послуг може в будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтво повністю, а також надати будь-якій третій особі виключну/або невиключну ліцензію на використання спірних знаків для товарів і послуг, суд вважає за доцільне з власної ініціативи вжити заходи забезпечення позову.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони:

1) Державній службі інтелектуальної власності України:

- реєструвати договори про передачу прав власності на спірний Знак;

- вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України на спірний Знак;

- вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу частково або повністю права власності на спірний Знак;

- приймати відмову від прав на спірний Знак;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили:

- передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на спірний Знак будь-яким особам;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг змін, пов'язаних зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, відносно спірного Знаку;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на спірний Знак;

- відмовлятися від права на спірний Знак;

- укладати з будь-якими особами ліцензійні договори на використання спірного Знаку.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. З власної ініціативи вжити заходи до забезпечення позову.

2. До прийняття рішення у справі №910/13729/14 та набрання ним законної сили вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) заборонити Державній службі інтелектуальної власності України:

- реєструвати договори про передачу прав власності на знак для товарів і послуг «Изюминка» за свідоцтвом України №86988;

- вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України №86988;

- вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу частково або повністю права власності на вищезазначений спірний Знак за свідоцтвом України №86988;

- приймати відмову від прав на вищезазначений спірний знак за свідоцтвом України №86988;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили:

- передавати повністю або частково права інтелектуальної власності будь-яким особам на знак для товарів і послуг «Изюминка» за свідоцтвом України №86988;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг змін та зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, відносно спірного знака за свідоцтвом України №86988;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №86988;

- відмовлятися від права на вищевказаний спірний знак для товрів і послуг за свідоцтвом України №86988;

- укладати з будь-якими особами ліцензійні договори на використання спірного знаку за свідоцтвом України №86988.

Стягувач: Приватне підприємство Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс" (83086, м. Донецьк, просп. Лагутенка, буд. 13, каб. 11, ідентифікаційний код - 20340940);

Боржник 1: Товариство з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" (99013, м. Севастополь, вул. Надії Краєвої, буд. 15, ідентифікаційний код - 25131016);

Боржник 2: Державна служба інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького,45, ідентифікаційний код - 37552556);

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 08.09.2014 р. і дійсна для пред'явлення до виконання до 08.09.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.