Постанова

від 04.09.2014 по справі п/811/2838/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року Справа № П/811/2838/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Черна О.Ю.,

за участю представників:

позивача - Козачука Ю.С.,

відповідача - Кац-Філімончук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Гайворонський спеціалізований кар'єр" до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2014 року №0003602200 та №000361220.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем проведено перевірку, якою встановлено порушення п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. На думку відповідача, в перевіряємому періоді позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.06.11 р. по 31.12.11 р. на загальну суму 434 575,40 грн., в частині неправомірно сформованих витрат за рахунок включення до їх складу витрат з придбаного товару по нікчемних правочинах з ТОВ "ТД "Євростандарт" ( код 36822217), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 99 952,34 грн.. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту в червні 2011 р. суму податку на додану вартість у розмірі 86 915,08 грн. з вартості отриманих товарів (робіт, послуг) в рамках укладання нікчемної угоди з ТОВ "ТД "Євростандарт" (код 36822217), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 86 915,08 грн., в тому числі за грудень 2011 р. в сумі 86 915,08 грн.. При цьому, як зазначив позивач, відповідачем не враховано, що факт реальності господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ "ТД "Євростандарт" підтверджено належним чином складеними первинними документами, а тому висновки податкового органу про завищення витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток, а також, заниження податку на додану вартість є необґрунтованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними. Також, з позиції позивача, перевірка проведена відповідачем без наявності підстав її проведення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення проти позову згідно змісту якого зазначено, що Гайворонською ОДПІ отримано акти перевірок по яким було встановлено проведення нікчемних правочинів, по ланцюгу постачання до "вигодонабувача" - ПАТ "Гайворонський спеціальний кар'єр". Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач формував витрати від постачальників по яким угоди визнано нікчемними. Відтак реальність здійснення фінансово-господарських операцій у червні 2011 р. між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "ТД "Євростандарт" є сумнівною, а первинні документи по взаємовідносинах з даним суб'єктом господарювання містять суперечливі дані, визначити їх справжність та дослідити реальність здійснення господарських операцій неможливо. Тому, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах наданих повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не можуть бути скасовані підстав, визначених позивачем в позовній заяві (а.с.66-68).

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги також не визнав, просив суд в їх задоволені відмовити.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство "Гайворонський спеціалізований кар'єр" зареєстровано 13.06.1996р. Гайворонською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа та перебуває на обліку в Гайворонській ОДПІ як платник податків (а.с.52-53).

Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Гайворонський спеціалізований кар'єр" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Євростандарт" (код 36822217) за період з 01.06.11 по 31.12.11 р., за результатами якої складено акт №189/2200/20657268 від 16.07.2014 р. (а.с.13-24).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 434 575,40 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на суму 135 655,14 грн., за III квартал 2011 року на суму 298 920,26 грн., в частині неправомірно сформованих витрат за рахунок включення до їх складу витрат з придбаного товару по нікчемних правочинах з ТОВ "ТД "Євростандарт", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 99 952,34 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року на суму 31 200,68 грн., за III квартал 2011 року на суму 68 751,66 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - включено до складу податкового кредиту в червні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 86 915,08 грн. з вартості отриманих товарів (робіт, послуг) в рамках укладання нікчемної угоди з ТОВ "ТД "Євростандарт", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 86 915,08 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 86 915,08 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014 року:

№0003602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 130 372,62 грн., в тому числі: 86 915,08 грн. за основним платежем та 43 457,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0003612200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 99 952,34 грн., в тому числі 99 952,34 грн. за основним платежем (а.с.25-26).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

І. Заниження податку на додану вартість.

Встановлено, за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. позивачем було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 622 337,00 грн.. Натомість, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за даний період по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Євростандарт" встановлено його завищення всього на суму 86 915,08 грн. ПДВ, в тому числі за червень 2011 року в сумі 86 915,08 грн.. Дані висновки ґрунтуються на тому, що Гайворонською ОДПІ було отримано матеріали перевірок платників податків, згідно яких не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) та встановлено, що здійснені правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача", тобто позивача. Зокрема, в ході перевірки використано акт перевірки ТОВ "ТД "Євростандарт", складений ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 15.08.2012 р. №132/2214/36822217 (а.с.75-78), яким встановлено, що договори поставки товару є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість, не підтверджено фактичне здійснення постачання товарів з боку підприємств-постачальників. Відтак, відповідач дійшов висновку, що правочини, здійсненні ТОВ "ТД Євростандарт" з контрагентом-покупцем ПАТ "Гайворонський спецкар'єр" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України) та згідно до ч.1 ст.203 ЦК України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 86 915,08 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 86 915,08 грн..

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 ПК України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД Євростандарт" (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №31 від 02 червня 2011 року, згідно якого на умовах даного Договору Постачальник зобов'язувався постачати і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти Товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах даного Договору. Згідно до п. 2 Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість Товару визначається в рахунках-фактурах Постачальника або видаткових накладних при поставці кожної партії (а.с.27-28).

ТОВ "ТД Євростандарт" поставило позивачу дизельне пальне двома партіями, зокрема: в кількості 20 700 л на загальну суму 177 606 грн., в т.ч. ПДВ - 29 601 грн. та 40 457 л на загальну суму 343 884,50 грн., в т.ч. ПДВ - 57 314,08 грн..

Виконання сторонами Договору взятих на себе зобов'язань підтверджується: рахунками на оплату № 59 та № 71 (а.с.29, 38), платіжними дорученнями № 1023 від 02.06.2011 р., №1091 від 14.06.2011 р. (а.с.30, 39), видатковою накладною № 39 від 02.06.2011 р., № 50 від 14.06.2011 р. (а.с.31, 40), картками рахунку 203 (а.с.37, 46-47).

Отримання позивачем дизельного палива підтверджено: прибутковими ордерами (а.с.33, 42), товарно-транспортними накладними (а.с.34, 43), витягом з Книги обліку довіреностей (а.с.35, 44), паспортами якості (36, 45), зведеними відомостями руху ПММ за червень-липень 2011 р. та довідками про рух палива у водіїв дормеханізмів за червень-липень 2011 р. (а.с.48-51).

В свою чергу, ТОВ "ТД Євростандарт" виписано позивачу податкові накладні: № 39 від 02.06.2011 р. на загальну суму 177 606 грн., в тому числі ПДВ - 29 601 грн. (а.с.32), № 50 від 14.06.2011 р. на загальну суму 343 884,50 грн., в тому числі ПДВ - 57 314,08 грн. (а.с.41), які складені належним чином, відображені позивачем у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних за червень 2011 р. (а.с.97-107) та включені до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 р. (а.с.88-96).

Також, судом враховано, що ТОВ "ТД Євростандарт" зареєстровано як юридична особа (а.с.57-59), доказів того, що товариство не є платником ПДВ суду не надано.

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "ТД Євростандарт" вбачається, що позивачем, було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами якого є позивач та ТОВ "ТД Євростандарт", укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено той факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 86 915,08 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 43 457,54 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0003602200 від 30.07.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІ. Завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток.

Так, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 р. встановлено їх завищення на загальну суму 434 575,40 грн., в частині формування витрат по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Євростандарт", в тому числі в розрізі звітних періодів: за II квартал 2011 року у сумі 135 655,14 грн., за III квартал 2011 року у сумі 298 920,26 грн.. Вказані висновки також ґрунтуються на тому, що договори поставки товару є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю. Тому, відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 99 952,34 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року на суму 31 200,68 грн., за III квартал 2011 року на суму 68 751,66 грн..

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Як зазначалось судом, фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "ТД Євростандарт" мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання у ТОВ "ТД Євростандарт" паливно-мастильних матеріалів у червні 2011 року.

Також, судом встановлено та підтверджено факт отримання та використання позивачем дизельного палива у власній господарській діяльності, що підтверджується прибутковими ордерами (а.с.33, 42), товарно-транспортними накладними (а.с.34, 43), витягом Книги обліку довіреностей (а.с.35, 44), паспортами якості (36, 45), зведеними відомостями руху ПММ за червень-липень 2011 р. та довідками про рух палива у водіїв дормеханізмів за червень-липень 2011 р. (а.с.48-51).

Відтак, отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, а тому суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 434 575,40 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на суму 135 655,14 грн., за III квартал 2011 року на суму 298 920,26 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 99 952,34 грн., в т.ч. за II квартал 2011 р. на суму 31 200,68 грн., за III квартал 2011 року на суму 68 751,66 грн.. Отже, податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0003612200 теж є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд критично оцінює твердження відповідача в частині того, що господарські угоди між позивачем та ТОВ "ТД Євростандарт" є нікчемними.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір поставки нафтопродуктів № 31 від 02.06.2011 р., укладений між позивачем та ТОВ "ТД Євростандарт" є дійсним та не був оскаржений у судовому порядку, таким чином є таким, на підставі якого виникли права і обов'язки сторін даної угоди.

Згідно вимог ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки позивача від 16.07.2014 року № 189/2200/20657268 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. Крім того, суд зазначає, що самостійно визначені платником податку витрати та податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження недотримання позивачем та ТОВ "ТД Євростандарт" в момент укладення договору поставки нафтопродуктів № 31 вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що згідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та ТОВ "ТД Євростандарт" не було визнано у судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки позивача, не можуть бути належними доказами наявності порушень останнього відносно того, що укладений ним правочин з контрагентом-постачальник не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, та є підставою для визнання такого правочину недійсними. Отже, доводи податкового органу в частині нікчемності господарських угод між позивачем та ТОВ "ТД Євростандарт" є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд вважає їх такими, що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 460,65 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 30 липня 2014 року №0003602200 та №0003612200.

Присудити Публічному акціонерному товариству "Гайворонський спеціалізований кар'єр" (код - 20657268) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 460,65 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 05.09.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина