Ухвала

від 10.06.2015 по справі п/811/2838/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/17869/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року

у справі № П/811/2838/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Гайворонський спеціалізований кар'єр»

до Гайворонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» звернулось до суду з позовом до Гайворонської ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року № 000361220 та № 0003602200.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, позов ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гайворонської ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області від 30 липня 2014 року № 0003602200 та № 0003612200.

У касаційній скарзі, Гайворонська ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що представником Гайворонської ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Євростандарт» за період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено від 16 липня 2014 року акт №189/2200/20657268.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог:

- пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року на загальну суму 434 575,40 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на суму 135 655,14 грн., за III квартал 2011 року на суму 298 920,26 грн., в частині неправомірно сформованих витрат за рахунок включення до їх складу витрат з придбаного товару по нікчемних правочинах з ТОВ «ТД «Євростандарт», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 99 952,34 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року на суму 31 200, 68 грн., за III квартал 2011 року на суму 68 751, 66 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - включено до складу податкового кредиту в червні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 86 915,08 грн. з вартості отриманих товарів (робіт, послуг) в рамках укладання нікчемної угоди з ТОВ «ТД «Євростандарт», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 86 915,08 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 86 915,08 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року:

- №0003602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 130 372,62 грн., в тому числі: 86 915,08 грн. за основним платежем та 43 457,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003612200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 99 952,34 грн., в тому числі 99 952,34 грн. за основним платежем.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10, зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як вірно встановлено судомами першої та апеляційної інстанції, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТД Євростандарт» (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів від 02 червня 2011 року №31, згідно якого ТОВ «ТД Євростандарт» поставило позивачу дизельне пальне двома партіями, зокрема: в кількості 20 700 л на загальну суму 177 606 грн., в т.ч. ПДВ - 29 601 грн. та 40 457 л на загальну суму 343 884,50 грн., в т.ч. ПДВ - 57 314,08 грн..

Виконання сторонами Договору взятих на себе зобов'язань підтверджується: рахунками на оплату № 59 та № 71, платіжними дорученнями від 02 червня 2011 року № 1023, від 14 червня 2011 року №1091, видатковою накладною від 02 червня 2011 року № 39., від 14 червня 2011 року № 50, картками рахунку 203.

Отримання позивачем дизельного палива підтверджено: прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, витягом з Книги обліку довіреностей, паспортами якості, зведеними відомостями руху ПММ за червень-липень 2011 року та довідками про рух палива у водіїв дормеханізмів за червень-липень 2011 року.

В свою чергу, ТОВ «ТД Євростандарт» виписано позивачу податкові накладні: від 02 червня 2011 року № 39 на загальну суму 177 606 грн., в тому числі ПДВ - 29 601 грн., від 14 липня 2011 року № 50 на загальну суму 343 884,50 грн., в тому числі ПДВ - 57 314,08 грн., які складені належним чином, відображені позивачем у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних за червень 2011 року та включені до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року.

Як на підставу для висновку про нікчемність укладених позивачем правочинів, податковий орган в касаційній скарзі посилався на акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Євростандарт» від 15 серпня 2012 року №132/2214/36822217, відповідно до висновків якого, встановлена відсутність реального здійснення господарських операцій.

Проте, зазначене не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки вищезгаданий акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може давати оцінку господарській діяльності товариства.

Окрім того, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені позивачем договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: А.Ф. Загородній О.А. Веденяпін М.П. Зайцев