Постанова

від 21.08.2014 по справі 826/9915/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2014 року 09:25 № 826/9915/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. за участю секретаря судового засідання Самаренко Х.С., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «Олді» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2014 р. № 0006552208 та № 0006562208,

за участю представників сторін :

від позивача: Матківський А.С.;

від відповідача: Терещенко Ю.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олді» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0006552208 та № 0006562208, винесених на підставі акту перевірки від 19.06.2014 р. № 245/1-22-08-24738845 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ТБД «Олді» (код ЄДРПОУ 24738845) щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 19.06.2014 р. № 245/1-22-08-24738845 прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0006552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 229 869,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0006562208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 199885,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки від 19.06.2014 р. № 245/1-22-08-24738845 не відповідають дійсним обставинам, зароблені передчасно та ґрунтуються виключно на припущеннях, непідтверджених документально, а тому істотно порушують права і охоронювані законом інтереси ТОВ «ТБД «Олді», а сама перевірка проведена однобічно та упереджено.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні. Перевіркою встановлено неможливість підтвердження факту передачі товарів та виконаних послуг між позивачем та ТОВ «Компанія Авертус», з огляду на що, не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від ТОВ «Компанія Авертус».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТБД «Олді» щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Компанія Авертус» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТДБ «Олді»:

1. пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 153 246,00 грн., в тому числі по звітних періодах: 2011 рік в сумі 153 246,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 133 257,00 грн., в тому числі по періодах: за червень 2011 р. у сумі 133 257,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2014 р. № 245/1-22-08-04738845 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0006552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 229 869,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 153 246,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 76 623,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0005652208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 199 885,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 133 257,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 66628,50 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «Олді» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На час проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо фінансово - господарських взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Компанія Авертус».

Так, між ТОВ «Торговельно-будівельний дім «Олді» (Замовник) та ТОВ «Компанія Авертус» (Викоавнець) укладено договір на послуги № 280211-4 від 28.02.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням Замовника надати йому рекламні послуги, послуги по розміщенню реклами в транспорті, маршрутних таксі, в метрополітені, послуги BTL, послуги по розміщенню реклами, промо-рекламні заходи, виробництво рекламної сувенірної продукції з логотипом Замовника, дизайн та виробництво рекламних матеріалів Замовника, виробництво упаковки, коробов для транспортування та інше. Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця відповідно до рахунків, які Виконавець виставляє до Замовника.

На підтвердження виконання вищевказаного договору, позивачем надано Витяг з реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ТБД «Олді» за 2011-2013 рр., а також на відображення господарських взаємовідносин позивача та його контрагента, позивачем надано, виписані ТОВ «Компанія Авертус» податкові накладні: від 31.03.2011 р. № 164, від 31.03.2011 р. № 165, від 31.03.2011 р. № 166, від 29.04.2011 р. № 395, від 29.04.2011 р. № 396, від 29.04.2011 р. № 397, від 31.05.2011 р. № 347, від 31.05.2011 р. № 348.

На підтвердження передачі виконаних робіт, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (послуг) від 31.03.2011 р. № 247, від 31.03.2011 р. № 298, від 31.03.2011 р. № 483, від 29.04.2011 р. № 387, від 29.04.2011 р. № 490, від 29.04.2011 р. № 492, від 31.05.2011 р. № 590, від 31.05.2011 р. № 589.

Крім того, в якості доказової інформації щодо реальності господарських операцій позивачем надано: ефірну довідку, медіаплан розміщення реклами в березні 2011 р.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами, позивачем надано карточку рахунку 6851 за 2011 р., яка свідчить про рух коштів між позивачем та його контрагентом, а також акт звіряння взаємних розрахунків за період з 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на постанову Слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2014 р. - старшого слідчого в особливо важливих справах Савіовського С.Ю., згідно якої, досудовим розслідуванням установлено, що службові особи ТОВ «Слов'янський двір» в період 2011 року в результаті формування схемного податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення операцій з транзитним підприємством ТОВ «Альянс - Центр», яке, в свою чергу, сформувало власний податковий кредит від «фіктивних» підприємств ТОВ «Компанія Авертус» та інших, які ухилились від сплати податку на додану вартість.

Проте, суд не може вважати вказану постанову слідчого належним доказом, оскільки він не є беззаперечним свідченням фіктивності господарських операцій.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Водночас суд враховує показання допитаного в судовому засіданні директора ТОВ «Компанія Авертус» ОСОБА_3, який показав, що фінансово-господарської діяльності від імені товариства не здійснював, документи не підписував, а, отже, до господарської діяльності вказаного товариства не має жодного відношення. Про те, що являється директором ТОВ «Компанія Авертус» дізнався від працівників податкової міліції в 2011 році, до банківських установ з заявами про відкриття рахунків ТОВ «Компанія Авертус» не звертався, податкову звітність та інших документів ТОВ «Компанія Авертус» не підписував та до податкових органів не подавав, а також часткою ТОВ «Компанія Авертус» ніколи не володів та не розпоряджався.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано Акт від 27.07.2011 № 1723/23-04/37270359 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Авертус» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період січень, лютий,березень, квітень травень 11 року, яким встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Компанія Авертус».

Вказане вище свідчить про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Компанія Авертус» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, зокрема, враховуючи показання свідка ОСОБА_3 та висновків акту від 27.07.2011 № 1723/23-04/37270359 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Авертус», суд приходить до висновку про неможливість встановлення факту надання послуг та виконаних робіт за фінансово-господарськими відносинами між позивачем та ТОВ «Компанія Авертус».

З огляду на вищенаведене, суд не може вважати надані позивачем первинні документи належно оформленими та складеними з метою настання реальних правових наслідків, оскільки останнє спростовується матеріалами справи та показаннями свідка.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Авертус» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди укладалися без їх фактичного виконання сторонами, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодою.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Авертус» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2014 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 02.07.2014 р. № 0006552208 та № 0006562208.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «Олді» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 26.08.2014 р.