Рішення

від 02.09.2014 по справі 909/715/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 р. Справа № 909/715/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В. , при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства з питань поводження з відходами

як вторинною сировиною,

вул. Лобачевського, 23- В, м. Київ, 02090

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Траст",

вул. Левинського, 3а, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 4 365 545 грн. 97 коп., з яких

2 252 451 грн. 37 коп. - основної заборгованості,

1 287 115 грн. 06 коп. - 20% штрафу,

414 451 грн. 05 коп. - пені,

210 474 грн. 06 коп. - інфляційних втрат,

201 054 грн. 43 коп. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Ільїн С.В. - головний фахівець відділу нормотворчої діяльності юридичного департаменту, (довіреність №233 від 27.12.2013)

від відповідача: представник не з'явився.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрекоресурси" звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Траст" про стягнення 4 365 545 грн 97 коп., з яких 2 252 451 грн 37 коп. - основної заборгованості, 1 287 115 грн 06 коп. - 20% штрафу, 414 451 грн 05 коп. - пені, 210 474 грн 06 коп. - інфляційних втрат, 201 054 грн 43 коп. - 3% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору №3/30-09 від 24.09.2010.

Як на докази в підтвердження своїх вимог посилається на договір про надання послуг №3/30-09 від 24.09.2010, платіжне доручення №934 від 16.12.2010,акти надання послуг №1 від 22.12.2010, №2 від 23.12.2010, №4 від 17.01.2011, платіжне доручення №1024 від 10.01.2011, рішення господарського суду м.Києва від 08.06.2011 у справі 61/226, постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 у справі 61/226, Вищого господарського суду України від 11.01.2012 у справі 61/226, платіжну вимогу №Д/8 від 08.11.2011, виписку з рахунку за 15.11.2011, повідомлення про безспірне списання коштів від 15.11.2011, відмову від прийняття виконання зобов'язань №326/07 від 02.04.2012.

Ухвалою від 02.07.2014 порушено провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2014.

Відповідно до 2 ст. 4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотаннями чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази (ст. 65 ГПК України).

Тому суд, в порядку підготовки справи до розгляду, ухвалою від 02.07.2014 зобов'язав сторони подати:установчі документи; акти №1 від 22.12.2010, №2 від 23.12.2010, №4 від 17.01.2011, оформлені на виконання п.4.1 договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідченій копії для долучення до матеріалів справи); документи, які були підставою для складання (підписання) актів про надання послуг (п.4.2 договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010), видаткові накладні, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, що підтверджують передачу матеріальних цінностей, з печатками та підписами уповноважених представників сторін (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідченій копії для долучення до матеріалів справи); відповідача подати суду: відзив на позов і всі документи, що підтверджують факти викладені в ньому; копію відзиву направити позивачу, докази чого подати суду; копію позовної заяви ТОВ "Альтернатива-Траст"до Державного підприємства "Укрекоресурси"про визнання договору частково недійсним та стягнення боргу в сумі 3 671 910 грн. 22 коп, у справі №61/226, що була предметом розгляду в господарському суді м. Києва, з доданими до неї документами, зокрема, розрахунком заявленої до стягнення суми основного боргу; довідку (витяг) від державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містить відомості про учасника процесу станом на час розгляду справи. Зобов'язано позивача провести звірку розрахунків з відповідачем, за наслідками якої скласти двосторонній акт, який подати в судове засідання. Зобов'язано відповідача сприяти у проведенні взаємозвірки розрахунків. Сторін зобов'язано з'явитись в судове засідання .

За вих.№№6132-6133 від 03.07.2014 вказана ухвала направлена як позивачу так і відповідачу за адресами які вказані в позовній заяві.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом від 02.07.2014 за №18933859 (а.с.52-54, том І), встановлено, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Траст" є: вул. Левинського, 3а, м. Івано-Франківськ, 76018. Вказане свідчить про те, що адреса відповідача не змінилася, відповідає тій адресі, що зазначена позивачем в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання 09.07.2014 з'явився. Однак, вимоги ухвали суду від 02.07.2014 не виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, витребуваних доказів суду не подав. Ухвала від 02.07.2014 повернулася на адресу суду із довідкою Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає, вибули" (а.с. 3-6, том І).

Ухвалою суду від 09.07.2014 розгляд справи відкладено на 04.08.2014, зобов'язано позивача подати суду документи, витребувані ним ухвалою від 02.07.2014, а також документи про проведення всіх господарських операцій по договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010; розрахунок суми заборгованості відповідача з обґрунтуванням підстав її виникнення, підтверджуючими доказами по кожній господарській операції, по кожному акту окремо, із вказанням суми поставки, суми проплати (зарахування) та суми заборгованості; належним чином засвідчені копії всіх матеріалів справи №61/226, що розглядалася в господарському суді м. Києва, в тому числі і розрахунок боргу, що був предметом розгляду. Зобов'язано відповідача подати документи , витребувані ухвалою суду від 02.07.2014, а також установчі документи; акти №1 від 22.12.2010, №2 від 23.12.2010, №4 від 17.01.2011, оформлені на виконання п.4.1 Договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідченій копії для долучення до матеріалів справи); документи, які були підставою для складання (підписання) актів про надання послуг (п.4.2 Договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010), видаткові накладні, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, що підтверджують передачу матеріальних цінностей, з печатками та підписами уповноважених представників сторін (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідченій копії для долучення до матеріалів справи); документи про проведення всіх господарських операцій по Договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010. Зобов'язано відповідача провести звірку розрахунків з позивачем, за наслідками якої скласти двосторонній акт, який подати в судове засідання. Зобов'язано позивача сприяти у проведенні взаємозвірки розрахунків. Явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

Представник позивача в судове засідання 04.08.2014 з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали від 09.07.2014 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів вих.№819/07 від 31.07.2014 (вх.№12098/14 від 04.08.2014), а саме: копії Статуту (а.с.68-98, том І), розрахунку заборгованості (а.с.99-100, том І), підтвердження про направлення відповідачу акту звірки розрахунків (опис вкладення у цінний лист з оригіналом фіскального чеку, а.с. 102, том.І), копій матеріалів справи господарського суду м. Києва №61/226 (а.с. 107-260 том І; 1-308 том ІІ; 1-83 том ІІІ), копії Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.03.2013 (а.с. 104-106 том І), які судом оглянуто та долучено до матеріалів справи. Пояснив, що представити суду оригінали витребуваних документів не може, так як вони вилучені слідчими органами, однак, надав суду належним чином засвідчені їх копії.

Позивач звернув увагу на те, що ухвалою від 09.07.2014 суд поклав обов'язок по проведенню звірки взаєморозрахунків на відповідача. Позивачем взято ініціативу по проведенню звірки на себе та самостійно направлено на адресу відповідача Акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується поданими описом вкладення у цінний лист з оригіналом фіскального чеку (а.с. 102, том.І).

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала від 09.07.2014 повернулася на адресу суду із довідкою Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає, вибули" (а.с. 60-64 том І).

Враховуючи великий об'єм поданих позивачем документів, а також неявку відповідача в судове засідання та неподання ним витребуваних документів, суд, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення даного спору, відклав розгляд справи на 02.09.2014, зобов'язав відповідача подати (повторно) документи, витребувані судом ухвалами від 02.07.2014, 09.07.2014 та виконати вимоги щодо проведення звірки взаєморозрахунків. Явка представників сторін визнавалась обов'язковою.

В судовове засідання 02.09.2014 позивач з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала від 04.08.2014 повернулася на адресу суду із довідкою Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає, вибули" (а.с.85-89 том ІІІ).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене та, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а судом вжито всіх заходів для належного повідомлення останнього.

Відтак, відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, документів витребуваних судом не представив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Вислухавши представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

24.09.2010 між державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" (надалі також - позивачем, замовником), найменування якої змінено постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 22.11.2010 (а.с.85 том І) на державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, та товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Траст" (надалі також - відповідачем, виконавцем) укладено договір №3/30-09 про надання послуг (надалі також - договір) (а.с.19-23 том І).

Пунктом 1 договору сторони обумовили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в строки, на умовах і в порядку, передбаченому договором, надати замовнику послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини (код за ДК 016-97-90.00.2) (надалі також - послуги). Даним пунктом також передбачено місце надання послуг, вид, об'єм вторинної сировини, ціну та вартість послуг. Замовник зобов'язався прийняти послуги, зазначені в п. 1.1 договору, та оплатити їх вартість відповідно до його умов (п.1.2 ).

В розділі 2 договору сторони погодили порядок, обсяги та строки надання послуг.

Так, пунктом 2.1 договору сторонами визначено, що виконавець зобов'язаний надати замовникові послуги, зазначені у п. 1.1 договору, в повному об'ємі та в строк до 30.06.2011. Вартість послуг виконавця за договором складає 13 137 600,00 грн, в тому числі ПДВ 2 189 600,00 грн (п. 3.1).

Пунктом 3.2 договору також сторони обумовили, що замовник перераховує 35 % від його загальної суми, що складає 4 598 160,00 грн з ПДВ, у вигляді авансу після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно договору.

Подальші розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно даного договору.

Сума до сплати за фактично надані послуги визначається шляхом віднесення авансового платежу, сплаченого згідно пункту 3.2 договору, пропорційно до вартості наданих послуг відповідно до акту про надання послуг (п. 3.3).

Відповідно до п.4.1 договору факт надання послуг підтверджується актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Підставою для підписання акту про надання послуг є наданий виконавцем оригінал документу за формою, встановленою законодавством (видаткова накладна, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортна накладна тощо), що підтверджує передачу виконавцем матеріальних цінностей (зібраної вторинної сировини) на підприємство, установу, організацію, що здійснює перероблення (утилізацію) вторинної сировини, з печатками та підписання повноважних представників зазначених сторін (п.4.2).

Пунктом 4.4 договору встановлено, що датою виконання зобов'язань виконавця є дата підписання замовником акту (актів) про надання послуг в обсязі, передбаченому п. 1.1 договору.

Судом встановлено наступне.

21.12.2010, на виконання пункту 3.2 договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 4 598 160,00 грн у вигляді авансу в розмірі 35 % від загальної суми договору (платіжне доручення №934 від 16.12.2010, а.с. 24 том І).

Відповідач протягом грудня 2010 - січня 2011 року надав позивачу послуги на загальну вартість 6 702 024,68 грн, що підтверджується актами №1 від 22.12.2010 на суму 1 192 076, 44 грн (а.с.23-25 том І), №2 від 23.12.2010 на суму 1 052 932, 04 грн 9 (а.с.29 том І), №4 від 17.01.2011 на суму 4 457 016, 20 грн (а.с.25-26 том І).

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.06.2011 у справі №61/226 (а.с. 31-36, 146- 151 том І), яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 (а.с.37-42 том І; 222-227 том ІІ), Вищого господарського суду України від 11.01.2012 (а.с. 43-46 том І; 303-306 том ІІ) залишино без змін та набрало законної сили 19.09.2011, встановлено, що на виконання умов договору №3/30-09 про надання послуг від 24.09.2010 позивач (відповідач по справі) протягом грудня 2010 - січня 2011 року надав відповідачу (позивачу по справі) послуги на загальну вартість 6 702 024,68 грн згідно актів №1 від 22.12.2010, №2 від 23.12.2010, №4 від 17.01.2011. Судом також встановлено, що державне підприємство "Укрекоресурси" 13.01.2010 здійснило часткову оплату наданих послуг згідно акту №2 від 23.12.2010 на суму 684 405, 83 грн, яка складає 1 052 932,04 за мінусом 35 % оплаченого авансового платежу (платіжне доручення №1024, а.с. 25 том І).

Господарським судом м.Києва, станом на день винесення ним рішення, встановлено факт наявності заборгованості відповідача (позивача по справі) перед позивачем (відповідачем по справі) в сумі 3 671 910,22 грн (6 702 024, 68 - 2 345 726,84 - 684 405,83 = 3 671 910,22, де 6 702 024, 68- загальна вартість наданих послуг; 2 345 726,84 - 35 % з урахуванням вимог п.п. 3.2, 3.3 договору про пропорційне зарахування раніше отриманого авансу до вартості наданих послуг відповідно до актів; 684 405, 83-сума оплачених послуг наданих згідно акту №2 від 23.12.2010, даний розрахунок міститься в письмових поясненнях відповідача по справі, а.с. 83-84 том І).

На виконання наказу господарського суду м.Києва №61/226 від 24.10.2011 про примусове виконання рішення суду від 08.06.2011, 15.11.2011 з рахунку державного підприємства "Укрекоресурси" на рахунок ТОВ "Альтернатива-Траст" проведено безспірне списання коштів в сумі 4 245 137 грн 89 коп., з яких 3 671 910, 22 грн на погашення боргу перед ТОВ "Альтернатива - Траст", що становить 65 % від суми наданих послуг за актом №1 від 22.12.2010 та актом №4 від 17.01.2011 (платіжна вимога №Д/8 від 08.11.2011, повідомлення про безспірне списання від 15.11.2011 №22, а.с.26-26 том І ).

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у статті 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, відповідач отримав від позивача 8 954 476, 05 грн (4 598 160, 00 грн 35 % авансу + 684 405,83 грн оплата акту №2 від 23.12.2010 + 3 671 910,22 безспірно списані на підставі наказу суду), при цьому відповідачем надано послуги тільки на суму 6 702 024 грн 68 коп. Різниця між сумою наданих послуг відповідачем та сумою оплачених послуг позивачем складає 2 252 451,37 грн.

02.04.2012 позивач надіслав на адресу ТОВ "Альтернатива-Траст" відмову №326/07 від подальшого виконання договору №3-30-09 від 24.09.2010 у зв'язку з втратою інтересу у прийнятті зазначених в договорі послуг внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язань (30.06.2011 закінчився термін дії договору, а отже і закінчився термін надання послуг) з вимогою повернення вартості сплачених, але ненаданих послуг.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст. 903 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України унормовано, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Станом на час прийняття рішення, факт наявності заборгованості в сумі 2 252 451,37 грн належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а тому позовна вимога в частині стягнення 2 252 451 грн 37 коп. є обґрунтованою.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд встановив наступне.

Так, пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що виконавець несе відповідальність за зменшення об'ємів збирання та сортування вторинної сировини визначених п. 1.1 Договору. В разі зменшення об'ємів виконавець сплачує штраф в розмірі 20 % від вартості ненаданих послуг.

Відповідно до п.5.5.договору за порушення строку виконання зобов'язань , визначено у пункті 2.1. договору з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, яким є позивач -державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення (2 252 451,37 грн), в сумі 414 451,05 грн за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 та штрафу в розмірі 20 % від вартості ненаданих послуг в сумі 1 287 115,06 грн, встановив, що розрахунки є арифметично вірними та підлягають до задоволення.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, ним здійснено нарахування трьох відсотків річних на суму 201 054, 43 грн за період з 01.07.2011 по 20.06.2014 та інфляційних втрат на суму 2 462 925, 43 грн за період липень 2011- червень 2014.

Суд перевірив правильність їх нарахування та встановив, що розрахунки є арифметично вірними та підлягають до задоволення.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 216, 220, 231 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 612, 625, 630, 901, 903, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-5, 33, 35, 43, 49,ст. ст. 82 -85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Траст" про стягнення 4 365 545 грн 97 коп., з яких 2 252 451 грн 37 коп. - основної заборгованості, 1 287 115 грн 06 коп. - 20% штрафу, 414 451 грн 05 коп. - пені, 210 474 грн 06 коп. - інфляційних втрат, 201 054 грн 43 коп. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Траст" (вул. Левинського, 3а, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 36997310) на користь державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23- В, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 20077743) 2 252 451,37 грн (два мільйони двісті п"ятдесят дві тисячі чотириста п"ятдесят одну грн тридцять сім коп.) - основної заборгованості, 1 287 115,06 грн (один мільйон двісті вісімдесят сім тисяч сто п"ятнадцять грн шість коп.) - 20 % штрафу, 414 451,05 грн (чотириста чотирнадцять тисяч чотириста п"ятдесят одну грн п"ять коп.) - 0.1% пені, 210 474,06 грн (двісті десять тисяч чотириста сімдесят чотири грн шість коп.) - інфляційних втрат, 201 054,43 грн (двісті одну тисячу п"ятдесят чотири грн сорок три коп.) - 3% річних, 73 080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.09.14

Суддя Соботник В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"