Рішення

від 05.09.2014 по справі 925/1478/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2014 року Справа № 925/1478/13

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача - Яременко Є.І, Штих Ю.І. Обідний С.В. за довіреністю;

від відповідача - Калашник Ю.О. за посадою, Клименко Л.І. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів", м. Канів про зобов'язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (постачальник) заявив позов, в якому просить суд зобов'язати відповідача укласти договір про постачання електричної енергії №35 на 2013 рік з додатками, передбаченими Правилами користування електричною енергією (далі - ПККЕ), в редакції запропонованої Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Черкасиобленерго", для забезпечення потреб електроустановок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" (далі - ТОВ "Сервіс-Канів"), розміщених в приміщені будівлі розташованої по вул. Героїв Дніпра, 1А у місті Каневі в межах дозволеної потужності 30 кВт (далі - договір № 35).

Заявлені вимоги обґрунтовуються тим, що:

1) укладання спірного договору є обов'язковим на підставі закону;

2) підписаний відповідачем протокол розбіжності до договору № 35 є неприйнятим через те, що складений на підставі не дійсних технічних умов:

а) відповідач наполягає, щоб позивач визнав за відповідачем право власності на трансформаторну підстанцію ЗТП 10/04, кВ №38 (далі - ЗТП №38);

б) відповідач безпідставно пропонує надати йому дозволену електричну потужність у розмірі 206 кВт та другу (II) категорію надійності схеми електропостачання.

3) Технічні умови від 14.04.1980, на які посилається відповідач, вчасно ним виконані не були і втратили чинність. Відповідно до чинних Правил користування електричною енергією ТОВ "Сервіс-Канів" мав отримати нові технічні умови на приєднання наявних у нього електроустановок до мережі електропостачання.

4) В період з'ясування розбіжностей по проекту договору та під час розгляду спору приладами обліку була з'ясована фактична потужність споживання відповідачем електричної енергії - «близько 30 кВт, яку позивач і пропонує зафіксувати в договорі.

Під час розгляду справи представники позивача надали суду усні та письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на позов та його представники у письмових і усних поясненнях в судовому засіданні заявлених вимог не визнали мотивуючи таким:

1) ТОВ "Сервіс-Канів" є правонаступником колишнього Канівського комбінату побутового обслуговування (Будинок побуту), якому 14 квітня 1980 року об'єднанням «Київенерго» було видано технічні умови № 35/80 на проектування Будинку побуту. Саме в цих технічних умовах зазначено дозволену потужність 206 кВт;

2) З моменту введення об'єкта в експлуатацію та по час звернення до суду постійно здійснюється постачання електроенергії на умовах, зазначених в технічних умовах від 14.04.1980.

3) Будівлю Будинку побуту придбало ВАТ «Сервіс» у Фонду комунального майна.

4) Після придбання майнового комплексу будівлі Будинку побуту ВАТ «Сервіс» набуло право власності і на трансформаторну підстанцію ЗТП-38, що дає можливість надати ТОВ «Сервіс-Канів» споживану потужність у розмірі 206 кВт;

5) ТОВ "Сервіс-Канів", як правонаступник не зобов'язане отримувати нові технічні умови на придбану будівлю колишнього Будинку побуту по вул.Г.Дніпра,1а

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

За приписами статей 33-36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Предметом спору є вимога про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії № 35, відповідно до якого позивач (Постачальник) продає відповідачу (Споживачу) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача.

Сторонами не оспорюється те, що електрична енергія, електроустановки, електричні мережі та струмоприймачі є джерелом підвищеної небезпеки. Суд визнає ці обставини загальновідомими.

Суд приходить до переконання, що безпечне використання електроенергії та експлуатація електрообладнання споживачів можливо тільки при суворому дотриманні постачальником і споживачами електроенергії нормативних актів, які регламентують діяльність у сфері електроенергетики.

Ст.1 Закону України «Про електроенергетику» містить визначення, зокрема, таких термінів:

електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії;

нормативно-технічний документ - норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж;

постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору;

споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю;

поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії;

алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який здійснює діяльність з передачі або розподілу електричної енергії відповідно до ліцензії;

місце приєднання (точка приєднання) електроустановки - існуюча або запроектована межа балансової належності електроустановок споживача або замовника;

приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику із створення технічної можливості для передачі (прийняття) в місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності.

Ст.2, 3, 11, 12, 15-1, 24, 25, 26, 27 Закону 575/97-ВР містять зокрема такі положення:

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є:

захист прав споживачів електричної і теплової енергії;

розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів);

розроблення та затвердження правил приєднання електроустановок до електричних мереж, типових форм договорів про приєднання, типових форм технічних умов, методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж та порядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж;

контроль за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення ліцензованої діяльності і застосування до них відповідних санкцій за їх порушення;

Для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптового постачальника електричної енергії для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", перераховуються згідно з окремими алгоритмами оптового ринку електричної енергії, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

Електропередавальні організації зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.

Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання. Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права самостійно змінювати видані технічні умови на приєднання або скасовувати їх з підстав, які не передбачені договором про приєднання.

Енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) за умови, що нова електроустановка замовника приєднана або потужність для діючої електроустановки споживача збільшена в установленому законодавством порядку.

Споживачі електричної енергії мають право на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.

Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Представники сторін, під час розгляду справи визнали, що ними не оспорювався, визнається і виконується Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 10/35 від 13 грудня 2011 р.

Ст.15 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що у сфері господарювання застосовуються:

технічні регламенти;

стандарти;

кодекси усталеної практики;

класифікатори;

технічні умови.

Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:

суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;

учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

За приписами ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 07.08.2013 за вих. № 736 надіслав ВАТ «Сервіс» для ознайомлення та підписання два примірники договору про постачання електричної енергії до кінця 2013 року.

Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) затверджено Типовий договір про постачання електроенергії (додаток №3).

Загальний порядок укладання господарських договорів закріплений у ст.181 ГК України.

Для зручності дослідження при з'ясуванні розбіжностей позивач, разом із додатковими поясненнями подав до суду примірник договору, який заповнений не рукописним, а друкарським способом (том, а.с.62-108).

16.08.2013 за вих. № 53 ТОВ «Сервіс-Канів» надіслало позивачу: документи про перетворення ВАТ «Сервіс» у ТОВ «Сервіс-Канів», один примірник договору № 35 та протокол розбіжностей №2 від 16.08.2013 (том 1, а.с.31-55).

Факт отримання позивачем 29.08.2013 проекту договору від відповідача разом із протоколом розбіжностей сторонами не оспорюється і підтверджується відмітками про реєстрацію вхідної кореспонденції позивача 29.08.2013 за вхідним № 762 (том 1, а.с.31).

13.09.2013 ПАТ «Черкасиобленерго» звернулось у господарський суд з позовом (який розглядається) до ТОВ «Сервіс-Канів» (том 1, а.с.2).

Суд, приходить до висновку, що сторонами дотримані строки встановлені ст. 181 ГК України.

Із дослідженого в судовому засіданні Статуту ТОВ «Сервіс-Канів» вбачається, що товариство створено згідно з рішенням загальних зборів засновників у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Сервіс», яке було створено згідно з рішенням Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області від 21.10.1994 № 03057816-АТ шляхом перетворення і є його правонаступником (том 1, а.с.143-155).

ВАТ «Сервіс» набуло право власності на об'єкт - цілісний майновий комплекс Будинку побуту, розташованого за адресою: м.Канів, вул.Героїв Дніпра,1а на підставі договору купівлі-продажу з Фондом комунального майна Канівського району Черкаської області, який був нотаріально посвідчений 21.03.1994 і зареєстрований за № 1-247 (том 1, а.с.137-142).

За умовами п.3.3 договору купівлі-продажу, після передачі об'єкта приватизації, покупець цілісного майнового комплексу стає правонаступником його майнових прав і зобов'язань (том 1, а.с.139).

Доказів про те, які саме права і зобов'язання у ВАТ «Сервіс» були перед постачальниками електроенергії на час підписання акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Будинку побуту, зокрема про наявність діючого у 1994 році договору на постачання електричної енергії, відповідач суду не надав.

Договору на приєднання Будинку побуту до мереж електропостачання, який був чинним у 1994 році, відповідач суду не надав.

Суд дослідивши за участю представників сторін проект договору № 35 поданий позивачем, заперечення відповідача, викладені у протоколі розбіжностей, приходить до наступних висновків.

За Правилами (ПКЕЕ), об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.

Із Додатків №1, №2, №4, №5, №8 до проекту договору № 35 вбачається, що об'єктом споживача, до якого має здійснюватися електропостачання на підставі спірного договору, є електрофікована споруда - будівля колишнього Будинку побуту, яка розташована у місті Каневі по вулиці Герої Дніпра,1а (далі - Г.Дніпра).

Під час розгляду справи з'ясовано, що в період будівництва Будинку побуту (кінець 70-х - 1980-ті роки), адреса, за якою він розміщений носила найменування - О.Кошового,1а.

Сторони цей факт не оспорюють.

Заперечення відповідача по проекту договору грунтуються на тому, що позивач не зазначив у проекті договору дозволену йому потужність у розмірі 206 кВт та ІІ категорію надійності, які були зафіксовані в технічних умовах від 14.04.1980 № 35/80 (далі - ТУ № 35/80), виданих об'єднанням «Київенерго» та в робочому проекті Будинку побуту на 150 робочих місць у м.Каневі (том 1, а.с.58-59; том 2 а.с.40-42).

Із досліджених в судовому засіданні ТУ № 35/80 вбачається, що вони видавалися на проектування електроустановок споживача - Будинку побуту, розташованого за адресою м.Канів, вул.О.Кошового,1а на потужність 206 кВт із введенням в експлуатацію у 1982 році від Канівської ГПП 110/35/10 кВ ТП №3 за умов:

1) Реконструювати ТП № 3 із однокамерної у двокамерну з встановленням необхідного обладнання і трансформаторів необхідної потужності;

2) Прокласти необхідну кількість кабельних ліній 0,4 кВ від різних ТП до будинку побуту з урахуванням можливості резервування;

3) Додатково отримати ТУ для складання ПОР (том 1, а.с.58).

ТУ 35/80 містить примітки:

1. Проект зовнішнього електропостачання погодити з Канівським РЕМ, дирекцією Канівської ГЕС та іншими зацікавленими організаціями.

2. Проект зовнішнього електропостачання погодити із Канівським відділом енергозбуту.

3. Передбачити захист кабельних ліній від корозії.

4. Технічні умови № 3070 від 3 липня 1975 року визнано недійсними.

Технічні умови підписані головним інженером М.И.Буслович.

Після підпису міститься рукописний текст: «Технічні умови № 35/80 від 14 квітня 1980 р. продовжені до 23 квітня 1984 р.» Під текстом стоїть підпис і напис /М.И.Буслович/. Підпис засвідчено печаткою (том 1, а.с.59).

Суд приходить до висновку, що 14.04.1980 на Канівський районний побутовий комбінат при видачі ТУ 35/80 були покладені шість умов, які він зобов'язаний був виконати до 23.04.1984, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

В період терміну дії ТУ 35/80 та виготовлення Робочого проекту діяли «Правила користування електричною енергією» затверджені наказом Міністерства енергетики а електрифікації СРСР від 06.12.1981 № 310. Пунктом 1.2.9 названих Правил було встановлено, що «выполнение технических условий, выданных энергоснабжающей организацией, обязательно для потребителей заказчиков и проектных организаций, которым поручается разработка проекта энергоснабжения.

Срок действия технических условий устанавливается при выборе площадки для строительства или подготовке задания на проектирование реконструкции предприятия, сооружения без освоения дополнительной территории и объектов жилищно-гражданского строительства и указывается в технических условиях. Указанный срок должен быть не меньше срока, необходимого на проектирование и строительство предприятия, здания, сооружения, его очереди или отдельного производства, определенного в соответствии с действующими нормами продолжительности строительства».

За приписами діючих в період 1980-х років в СРСР будівельних норм і правил - СниП-3-81 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення» (затверджені постановою Держбуду СРСР від 27 листопада 1981 р. №201) прийняття в експлуатацію збудованих об'єктів виконувалися державними приймальними комісіями.

Зокрема, пунктами 4.24, 4.25, 4.27, 4.28 СНиП-ІІІ-3-81 було встановлено:

«Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов государственными приемочными комиссиями оформляется актами, составленными по форме, приведенной в приложении 5. Акты о приемке в эксплуатацию объектов подписываются председателем и всеми членами комиссии. При наличии у отдельных членов комиссии возражений, они должны быть рассмотрены с участием органов, представителями которых являются эти члены комиссии, до утверждения акта о приемке.

Акт о приемке в эксплуатацию объекта и докладная записка к нему составляются в пяти экземплярах, два из которых вместе с проектом решения представляются в орган, назначивший государственную приемочную комиссию, два экземпляра передаются заказчику (застройщику) и один экземпляр - генеральному подрядчику.

Акты о приемке в эксплуатацию объектов утверждаются решением (приказом, постановлением и др.) органов, назначивших комиссии.

В отчетность о выполнении плана ввода в действие мощностей и основных фондов включаются только те объекты, акты о приемке которых в эксплуатацию утверждены органом, назначившим комиссию».

Суд приходить до переконання, що сам по собі наказ Управління побутового обслуговування населення Черкаського облвиконкому від 06.06.86 № 215, на який посилається відповідач, не заміняє Акта введення в експлуатацію і не містить в собі відомостей про технічну характеристику об'єкта та дозволені електропостачальною організацією величини споживання електроенергії (том 1, а.с.125; том 3, а.с.50).

Акти державної приймальної комісії про введення в експлуатацію Будинку побуту Канівського райпобуткомбінату суду не надало.

ТОВ «Сервіс-Канів» всупереч вимог ст.33 ГПК України, під час розгляду спору, не надало до суду належних і допустимих доказів виконання Канівським райпобуткомбінатом обов'язків, викладених в Технічних умовах № 35/80 від 14.04.1980 у визначений законодавством строк.

ТОВ «Сервіс-Канів» не надало суду доказів виконання ним як правонаступником Канівського райпобуткомбінату, виконання вимог ТУ 35/80 та реалізації робочого проекту шляхом введення в експлуатацію майнового комплексу Будинку побуту.

Суд приходить до висновку, що у ТОВ «Сервіс-Канів», на час отримання від позивача проекту договору № 35 (серпень 2013 р.) не було правових підстав посилатися на Технічні умови 35/80 від 14.04.1980 та робочий проект для визначення величин споживаної у 2013 р. електроенергії, які підлягають включенню до договору в якості його істотних умов.

Посилання ТОВ «Сервіс-Канів», що величина споживаної потужності - 206 кВт була вже визначена в договорі між позивачем та Комбінатом побутового обслуговування у 1986 році, суд оцінює критично.

Оглянувши у судовому засіданні оригінал договору, суд приходить до висновку, що договір не містить достовірних відомостей про дату укладання цього договору.

В пункті 2 договору після слів: «Енергопостачальна організація зобов'язана безперешкодно відпускати електроенергію… в межах встановленої (або дозволеної для користування) потужності, яка є рівною…» містять виправлення у цифрах одиниць потужності (том 2, а.с.28-30).

Представники сторін, і зокрема відповідача, не змогли пояснити - хто, коли, яким чином, на якій підставі та з якою метою вносив ці виправлення.

Перед підписами представників сторін на цьому договорі не зазначено будь-яких застережень у встановленому порядку. Сам же договір втратив чинність.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір без дати та з виправленнями за1986 рік не може слугувати правовою підставою для надання договірних величин електроспоживання на 2013 рік.

Доводи ТОВ «Сервіс-Канів» про те, що трансформаторна підстанція (ЗТП-38) будувалась відповідачем і належить йому, суд оцінює критично, так як у відповідача відсутні докази права власності на цю підстанцію. Натомість у ПАТ «Черкасиобленерго» є свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції ТП-10/04 кВ № 38 з одним гачком площею 35,0 кв.м. Свідоцтво серії САС № 121689 видане 22.11.2012 виконкомом Канівської міської ради (том 3, а.с.111).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 4.10.2012 у справі № 16/5026/1187/12 відмовлено ВАТ «Сервіс» у визначенні права власності на трансформаторну підстанцію, розташовану у м.Каневі по вул.Г.Дніпра,1с (том 1, а.с.68-74). Рішення суду має преюдиційне значення.

Суд приходить до висновку, що ТП-38 не належить відповідачу.

Суд вважає безпідставними доводи та посилання на нібито діючий договір на постачання електричної енергії № 35 від 31.03.2009, оскільки оригіналів такого договору сторони суду взагалі не надали.

Посилання ТОВ «Сервіс-Канів» на наявність у нього виробничого обладнання великої потужності суд перевіряв у судових засіданнях. З'ясовано, що після придбання ВАТ «Сервіс» Будинку побуту (умови електроспоживання якого є предметом спору) здійснив відчуження декількох частин будівлі, на будівництво якої видавались ТУ 35/80.

Так, 23.04.1994 було укладено договір купівлі-продажу (та додаткові угоди до нього) частини приміщення площею 1238,9 кв.м. будинку побуту, розташованого у м.Каневі по вул.Г.Дніпра,1а між АТ «Сервіс» та Черкаською обласною дирекцією «Укрсоцбанку». Частина приміщення будівлі Будинку побуту 07.09.1995 була передана Укрсоцбанку. Фактично ще 1995 році володарем будівлі Будинку побуту став Укрсоцанк (том 4, а.с.20-28).

В судовому засіданні встановлено, що частиною приміщення будівлі по вул. Г.Дніпра,1а у м.Каневі площею 58,75 кв.м володіють із 2007 року громадяни ОСОБА_8 (том 4, а.с.17-19).

На час розгляду спору «Укрсоцбанк» 06.09.2013 продав свою частку в будівлі ТОВ «Бенефактор Груп».

Вищеперелічені особи є споживачами електроенергії, яка подається від ЗТП-38 на підставі договорів, досліджених у судовому засіданні (том 4, а.с.43-55).

Невідповідність величини потужності для споживання реальним потребам відповідача підтверджена неодноразовими вимірами параметрів споживання, в т.ч. і під час слухання справи.

Суд, неодноразово, під час розгляду справи пропонував сторонам призначити судово-технічну експертизу на предмет з'ясування технічної можливості для збільшення величин електроспоживання для ТОВ «Сервіс-Канів», ніж їх розмір, який був запропонований позивачем у проекті договору.

Сторони не виявили бажання вирішувати питання про призначення експертизи, надавати свої питання на розгляд експертів чи пропонувати експерту установу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні у справі матеріали та докази дозволяють зробити висновки про взаємовідносини сторін без застосування спеціальних знань, а тому підстав для призначення судово-технічної експертизи не вбачається.

Посилання відповідача про те, що він нібито розраховується з позивачем за умовами договору 2009 р. є безпідставними, так як порядок зарахування коштів визначено в Законі № 575/97-ВР.

З'ясовуючи питання щодо того, на підставі яких нормативно-технічних документів визначається обсяг дозволеної потужності, суд з'ясував наступне.

На час звернення позивача до суду державне регулювання правовідносин по постачанню електроенергії здійснювалося «Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), створеної на підставі Указу Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011.

НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань та наданих повноважень, зокрема, розробляла і затверджувала обов'язкові до виконання норми і Правила (в т.ч. користування електричною енергією) та типові форми господарських договорів.

Затвердження типових договорів є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, яке полягає у прийнятті відповідним органом нормативно-правового акта. Згідно з частиною другою статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами виконавчої влади у визначених законом випадках.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 ГК України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. При цьому слід враховувати, що укладення договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (приміром, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору.

Додатком № 3 до Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) затверджено «Типовий договір про постачання електричної енергії».

Розділ 5 Типового договору містить «Порядок визначення та узгодження договірних величин споживачами електричної енергії та потужності».

Аналогічний розділ міститься у проекті Договору № 35, запропонованого позивачем.

Визначення нормативно-технічного документа міститься в Законі України «Про електроенергетику».

Перелік нормативно-технічних документів, які застосовуються при експлуатації електроустановок визначено у розділі ІІ «Нормативні посилання» Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.

За приписами п.1.13 Правил ПКЕЕ укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що процедура укладення Договору № 35 на 2013 р. здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил користування електричною енергією.

Суд приходить до висновку, що позивач довів обгрунтованість заявлених ним позовних вимог, а заперечення відповідача не відповідають чинному законодавству і не грунтуються на належних і допустимих доказах. Відтак, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення повністю.

Вирішуючи питання про формулювання резолютивної частини рішення, суд враховує обсяг тексту договору та приписи п.9.1, п.9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення»: господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині».

Необхідності викладення повністю у рішенні умов (пунктів) договору суд не вбачає, так як договір є Типовим.

Витрати по сплаті судового збору суд покладає на ТОВ «Сервіс-Канів».

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважати Договір про постачання електричної енергії № 35 на 2013 рік - між публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського району електричних мереж (код 22800735) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" (код 03057816) укладеним на умовах поданого до суду та направленого товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" 07 серпня 2013 р. за вих. №736 публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського району електричних мереж (РЕМ) проекту цього договору із усіма додатками вказаними в розділі 9 Договору - укладеним.

Стягнути 1 147 грн. витрат по сплаті судового збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" (код 03057816, вул. Героїв Дніправ,1а, м. Канів, Черкаська область, 19000) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ (код 25204620, вул. Леніна, 178, м. Канів, Черкаська область, 19000).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено та

підписано 10.09.2014

СУДДЯ В.В.Єфіменко