Постанова

від 03.11.2014 по справі 925/1478/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа№ 925/1478/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Штих Ю.І. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Тучин Ф.А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 року

у справі №925/1478/13 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі

відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів"

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонере товариство "Черкасиобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Канівського РЕМ звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії №35 на 2013 рік з додатками, передбаченими Правилами користування електричною енергією (далі - ПККЕ), в редакції запропонованої Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго", для забезпечення потреб електроустановок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів", розміщених в приміщенні будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 у місті Каневі в межах дозволеної потужності 30 кВт.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2013 року у справі № 925/1478/13 позов задоволено.

17.06.2014 року постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 30.10.2013 у справі № 925/1478/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 року у справі № 925/1478/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не надано жодного нормативного акту чи нормативно-технічного документу на підставі яких ним було визначено дозволену потужність в розмірі 30кВт.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" та п.п. 1.3, 5.1 ПКЕЕ споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з постачальником електричної енергії.

За приписами ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі структурного підрозділу Канівського РЕМ направило на адресу Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів" проект договору про постачання електричної енергії №35 з додатками до цього договору для розгляду та підписання.

29.08.2013р. відповідач надав підписаний проект договору про постачання електричної енергії №35 з протоколом розбіжностей №2 від 16.08.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погодився з положеннями пунктів 1.1, 1.2, 2.2.2, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4, 4.1.1, 5.1, 5.2, 7.2, 7.5, 8.1.2, 9.1, 9.2 проекту договору №35 та додатками №№1,2,4,5,8.

Дослідивши проект договору № 35, поданий позивачем, заперечення відповідача, викладені у протоколі розбіжностей, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, з огляду на наступне.

Відповідно до Правил (ПКЕЕ) об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.

Як вбачається з Додатків №1, №2, №4, №5, №8 до проекту договору № 35, об'єктом споживача, до якого має здійснюватися електропостачання на підставі спірного договору, є електрофікована споруда - будівля колишнього Будинку побуту, яка розташована у місті Каневі по АДРЕСА_1.

Встановлено, що в період будівництва Будинку побуту (кінець 70-х - 1980-ті роки), адреса, за якою він розміщений, носила найменування - О.Кошового,1а.

Відповідач, заперечуючи проект договору, посилається на те, що позивач не зазначив у проекті договору дозволену йому потужність у розмірі 206 кВт та ІІ категорію надійності, які були зафіксовані в технічних умовах від 14.04.1980 № 35/80 (далі - ТУ № 35/80), виданих об'єднанням "Київенерго" та в робочому проекті Будинку побуту на 150 робочих місць у м.Каневі (том 1, а.с.58-59; том 2 а.с.40-42).

Дослідивши ТУ № 35/80, судова колегія встановила, що вони видавалися на проектування електроустановок споживача - Будинку побуту, розташованого за адресою: м.Канів, вул.О.Кошового,1а на потужність 206 кВт із введенням в експлуатацію у 1982 році від Канівської ГПП 110/35/10 кВ ТП №3 за умов:

1) Реконструювати ТП № 3 із однокамерної у двокамерну з встановленням необхідного обладнання і трансформаторів необхідної потужності;

2) Прокласти необхідну кількість кабельних ліній 0,4 кВ від різних ТП до будинку побуту з урахуванням можливості резервування;

3) Додатково отримати ТУ для складання ПОР (том 1, а.с.58).

ТУ 35/80 містить примітки:

1. Проект зовнішнього електропостачання погодити з Канівським РЕМ, дирекцією Канівської ГЕС та іншими зацікавленими організаціями.

2. Проект зовнішнього електропостачання погодити із Канівським відділом енергозбуту.

3. Передбачити захист кабельних ліній від корозії.

4. Технічні умови № 3070 від 3 липня 1975 року визнано недійсними.

Технічні умови підписані головним інженером М.И.Буслович.

Після підпису міститься рукописний текст: "Технічні умови № 35/80 від 14 квітня 1980 р. продовжені до 23 квітня 1984 р." Під текстом стоїть підпис і напис /М.И.Буслович/. Підпис засвідчено печаткою (том 1, а.с.59).

Отже, 14.04.1980 року на Канівський районний побутовий комбінат при видачі ТУ 35/80 було покладено виконання шести умов, які він зобов'язаний був виконати до 23.04.1984, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

Тобто, відповідно до ТУ №35/80 від 14.04.1980р. Канівському комбінату побутового обслуговування необхідно було реконструювати ТП №3 з однокамерної в двухкамерну з установкою необхідного обладнання та трансформаторів необхідної потужності. Прокласти необхідну кількість кабельних ліній 0,4 кВт від різних ТП до будинку побуту з врахуванням можливості резервування.

Однак, Актів державної приймальної комісії про введення в експлуатацію Будинку побуту Канівського райпобуткомбінату в матеріалах справи не міститься.

Згідно п.1.2.19 Правил улаштування електроустановок, що затверджено наказом Мінпаливенерго України від 28.08.2006р. №305, електроприймачі другої категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.

Проте, технічні умови №35/80 від 14.04.1980р. з боку відповідача не реалізовані, тому фактична схема зовнішнього електропостачання об'єкту відповідача не відповідає другій категорії надійності електропостачання.

Факт невиконання технічних умов відповідачем на потужність 206 кВт підтверджується наданими відповідачем до справи актами приймання виконаних робіт за липень та вересень 1985 р., згідно яких до експлуатації було прийнято один трансформатор 400 кВа, в той же час як згідно вищевказаних технічних умов для забезпечення свого підприємства потужністю 206 кВ відповідач зобов'язаний був встановити додаткове обладнання та ще один трансформатор Т-2 в ТП-38.

Встановлено, що ЗТП 10/0,4 кВт №38 перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі структурного підрозділу Канівського РЕМ (Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 1С) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №САС 121689 від 22.11.2012р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2012р. по справі №16/5026/1187/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про визнання права власності на майно - трансформаторну підстанцію з трансформатором 400 кВт, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 1С на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що ЗТП-38 не належить відповідачу.

Щодо посилання відповідача на наявність у нього виробничого обладнання великої потужності судовою колегією встановлено, що після придбання Відкритим акціонерним товариством "Сервіс" Будинку побуту (умови електроспоживання якого є предметом спору) здійснив відчуження декількох частин будівлі, на будівництво якої видавались ТУ 35/80.

Встановлено, що 23.04.1994 року було укладено договір купівлі-продажу (та додаткові угоди до нього) частини приміщення площею 1238,9 кв.м. будинку побуту, розташованого у м.Каневі по вул.Г.Дніпра,1а між АТ "Сервіс" та Черкаською обласною дирекцією "Укрсоцбанку". Частина приміщення будівлі Будинку побуту 07.09.1995 була передана Укрсоцбанку. Фактично ще 1995 році володарем будівлі Будинку побуту став Укрсоцбанк (том 4, а.с.20-28).

Крім того, встановлено, що частиною приміщення будівлі по АДРЕСА_1 у м.Каневі площею 58,75 кв.м володіють із 2007 року громадяни ОСОБА_5 (том 4, а.с.17-19).

На час розгляду спору "Укрсоцбанк" 06.09.2013 продав свою частку в будівлі ТОВ "Бенефактор Груп".

Вищевстановлені особи є споживачами електроенергії, яка подається від ЗТП-38 на підставі договорів, досліджених у судовому засіданні (том 4, а.с.43-55).

Матеріали справи свідчать про те, що Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі структурного підрозділу Канівського РЕМ виконало розрахунок величини електричної потужності для відповідача в обсязі 30 кВт, як розрахунковим шляхом, так і шляхом здійснення вимірів потужності, крім того останнім було враховано відсутність у позивача резерву потужності від ЗТП-38.

Окрім цього, невідповідність величини потужності для споживання реальним потребам відповідача підтверджена неодноразовими вимірами параметрів споживання.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово, під час розгляду справи пропонував сторонам призначити судово-технічну експертизу на предмет з'ясування технічної можливості для збільшення величин електроспоживання для Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів", ніж їх розмір, який був запропонований позивачем у проекті договору.

Однак, сторони не виявили бажання вирішувати питання про призначення експертизи, надавати свої питання на розгляд експертів чи пропонувати експертну установу.

Стосовно посилань апелянта на те, яких нормативно-технічних документів визначається обсяг дозволеної потужності, судова колегія зазначає наступне.

На час звернення позивача до суду державне регулювання правовідносин по постачанню електроенергії здійснювалося "Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), створеної на підставі Указу Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011.

НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань та наданих повноважень, зокрема, розробляла і затверджувала обов'язкові до виконання норми і Правила (в т.ч. користування електричною енергією) та типові форми господарських договорів.

Затвердження типових договорів є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, яке полягає у прийнятті відповідним органом нормативно-правового акта. Згідно з частиною другою статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами виконавчої влади у визначених законом випадках.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 ГК України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. При цьому слід враховувати, що укладення договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (приміром, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору.

Додатком № 3 до Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) затверджено "Типовий договір про постачання електричної енергії".

Розділ 5 Типового договору містить "Порядок визначення та узгодження договірних величин споживачами електричної енергії та потужності".

Аналогічний розділ міститься у проекті Договору № 35, запропонованого позивачем.

Визначення нормативно-технічного документа міститься в Законі України "Про електроенергетику".

Перелік нормативно-технічних документів, які застосовуються при експлуатації електроустановок визначено у розділі ІІ "Нормативні посилання" Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.

За приписами п.1.13 Правил ПКЕЕ укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Аналізуючи вищевикладені обставини, судова колегія приходить до висновку, що процедура укладення Договору № 35 на 2013 р. здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил користування електричною енергією.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач довів обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Канів» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2014 року у справі № 925/1478/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 925/1478/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська