Постанова

від 04.09.2014 по справі 802/2514/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

04 вересня 2014 р. Справа № 802/2514/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

за участю представників сторін:

позивача: Мельника Ю.М., Бельдія В.А.,

відповідача: Скрипника О.І.,

третьої особи: Вакули Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом:

приватного акціонерного товариства "Вінницький деревообробний завод"

до Скрипника Олександра Івановича кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області,

Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Вінницький деревообробний завод" до Скрипника Олександра Івановича кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками поданої заяви про державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,5922 га розташованої за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, кадастровим реєстратором безпідставно винесено рішення №РВ-0500050712014 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26.03.2014р., з урахуванням чого, позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

22.07.2014р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, за яким позовні вимоги мають наступну редакцію: 1) скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Скрипника Олександра Івановича управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області від 26.03.2014р. №РВ-0500050712014 про відмову у внесені відомостей до державного земельного кадастру, а саме відомості про земельну ділянку площа земельної ділянки 3,59 гектарів, що знаходиться в межах с. Вінницькі Хутори, якою користується ПрАТ "Вінницький деревообробний заводна праві постійного користування землею"; 2) зобов'язати державного кадастрового реєстратора Скрипника Олександра Івановича управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, якою користується ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на праві постійного користування землею згідно заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 26.03.2014р. (реєстраційний № ЗВ-0501781092014) разом з доданими до неї матеріалами.

Частина 1 статті 137 КАС України передбачає, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

З урахуванням зазначеного, заява ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" про уточнення позовних вимог прийнята судом.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні в письмових запереченнях (а.с.48-53).

Представник третьої особи управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області щодо позову також заперечувала та просила відмовити з огляду на надані до суду письмові заперечення (а.с.54-65).

Представник третьої особи Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району в судове засідання не з'явився, заперечень не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе провести розгляд вказаної справи за відсутності уповноваженого представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району.

В ході судового розгляду справи на підставі протокольної ухвали суду від 31.07.2014р., допитано в якості свідка розробника технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі інженера землевпорядника Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Богомол Л.М. Свідок по суті заданих питань пояснила, що нею при виготовленні технічної документації цільове призначення земельної ділянки не змінено, натомість враховано "Класифікацію видів цільового призначення земель" затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, окрім того, розмір земельної ділянки 3,5922 виміряно пристроями при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та збільшено її розмір за рахунок земель «Облавтодору», однак, за необхідності в технічну документацію можливо внести відповідні зміни.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та свідка, суд приходить до наступного.

Приватне акціонерне товариство "Вінницький деревообробний завод" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідентифікаційним кодом 01350067 за адресою вул. Карла Маркса, буд.21, м. Вінниця, згідно з довідкою головного управління статистики у Вінницькій області видом діяльності за КВЕД є 20.30.0 виробництво дерев'яних будівельних конструкцій (а.с.8-9).

У відповідності до рішення Вінницько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 15.07.1993р. затверджено проект відводу земельної ділянки Вінницькому деревообробному заводу площею 3,59га в постійне користування для сільськогосподарського використання із земель запасу сільської ради (а.с.32). На підставі якого, 09.12.1993р. позивачу видано державний акт на право постійного користування землею 3,59 гектарів для сільськогосподарського використання (а.с.34-35).

25.12.2013р. виконавцем Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру погоджено технічне завдання на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за яким земельній ділянці, що знаходиться с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області площею 3,5922га встановлено межі земельної ділянки (а.с.28-29) Крім того, 25.12.2013р. між зазначеними особами складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, за яким на земельній ділянці площею 3,5900 га, що знаходиться Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори за цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства встановлено в натурі 5 межових знаків (а.с.31).

В подальшому, 19.01.2014р. між Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру та позивачем складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель у відповідності до якої під час виконання робіт встановлено, що через земельну ділянку що знаходиться Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори площею 3,5922 га за цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, проходять межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон, зон особливого режиму використання земель, червоних ліній, прибережено захисних смуг (а.с.30).

Рішенням Вінницько-хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області від 07.02.2014р. надано дозвіл ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,59 га для сільськогосподарського використання (а.с.33).

На підставі зазначених документів, 26.03.2014р. позивач звернувся з заявою до управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області про державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,5922га, яка розташована Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори (а.с.68).

За наслідками подання якої кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області Скрипником О.І. винесено рішення №РВ-0500050712014 від 26.03.2014р. про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав не відповідності поданих документів вимогам, установлених Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме рішенням 26 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 07.02.2014р. надано дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,56 га хоча користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ВН зареєстрованого за №3 від 09.12.1993р. є Вінницький деревообробний завод; - цільове призначення вказане у файлі обміну кадастрової інформації та на кадастровому плані технічної документації не відповідає рішенню 26 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 07 лютого 2014року "Про надання дозволу ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Державному акту на право постійного користування землею виданого Вінницькому деревообробному заводу.

На думку позивача вказане рішення прийнято за відсутності на те законних обставин, на підставі чого, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Поняття "державної реєстрації земельної ділянки" визначено ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", зокрема, це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр, згідно з зазначеною вище нормою, це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Вказану норму також дублює ст. 193 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.4 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

У відповідності до ч.8 зазначеної вище норми, державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Положення п.107 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 встановлюють, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється: 1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки; 2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачає п.108 Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки, згідно з п.109 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2014р. позивач звернувся до управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,5922га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, долучивши документацію із землеустрою, квитанцію про підтвердження оплати послуг з державної реєстрації земельної ділянки, електронний документ, копію документу про присвоєння податкового номеру, копію документа, що посвідчує особу, копію документу, що посвідчує повноваження діяти від імені особи.

Приписи п.111 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 встановлюють, що державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду поданих документів долучених в додаток заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області Скрипником О.І. винесено рішення №РВ-0500050712014 від 26.03.2014р. про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Вказане рішення винесено з підстав не відповідності поданих документів вимогам, установлених Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, адже рішенням 26 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 07.02.2014р. надано дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,56 га хоча користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ВН зареєстрованого за №3 від 09.12.1993р. є Вінницький деревообробний завод; - цільове призначення вказане у файлі обміну кадастрової інформації та на кадастровому плані технічної документації не відповідає рішенню 26 сесії 06 скликання Вінницько-хутірської сільської ради від 07 лютого 2014року "Про надання дозволу ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Державному акту на право постійного користування землею виданого Вінницькому деревообробному заводу.

В судовому засіданні відповідач акцентував увагу суду на той факт, що вказане рішення фактично винесено з підстав не відповідності поданих документів один одному, зокрема, по факту визначення цільового призначення та користувача.

Так, рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 15.07.1993р. затверджено проект відводу земельної ділянки Вінницькому деревообробному заводу площею 3,59га в постійне користування для сільськогосподарського використання із земель запасу сільської ради. На підставі якого, 09.12.1993р. позивачу видано державний акт на право постійного користування землею 3,59 гектарів з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання (а.с.34-35).

25.12.2013р. виконавцем Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру погоджено технічне завдання на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за яким земельній ділянці, що знаходиться с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області площею 3,5922 га встановлено межі земельної ділянки.

В подальшому рішенням Вінницько-хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області від 07.02.2014р. надано дозвіл ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,59 га для сільськогосподарського використання

Аналіз зазначених доказів свідчать проте, що зміст технічної документації в частині користувача, розміру та цільового призначення не відповідає виданому дозволу.

Абзац 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплює, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Представники позивача стосовно зазначених порушень пояснили, що рішенням конференції уповноважених трудового колективу було прийнято рішення про зміну назви Вінницького деревообробного заводу на орендне підприємство "Вінницький деревообробний завод", у зв'язку з чим відбулась реєстрація нового статуту в редакції від 13.10.1993р. В подальшому 26.04.2011р. згідно з протоколом №1 загальних зборів ВАТ "Вінницького деревообробного заводу" прийнято рішення про зміну найменування на ПАТ "Вінницький деревообробний завод" та у подальшому, державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Тобто, ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" є єдиним та повним правонаступником усього майна та всіх прав та обов'язків, відтак рішення про Вінницько-Хутірської сільської ради від 07.02.2014р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки є вірним.

Надаючи правову оцінку зазначеному поясненню, суд виходив з того, що п.4 ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Згідно з п.3.5 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993р. №28 (чинної на момент зміни найменування позивача), у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта. Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта. Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Тобто, позивач при зміні умов надання земельної ділянки, в тому числі найменування, зобов'язаний був внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землю.

Доказів звернення ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" із відповідною заявою щодо внесення змін до державного акту на право постійного користування землею в судовому засіданні не надано, будь-яких інших обґрунтувань в спростування виявленої не відповідності позивачем не наведено.

З урахуванням зазначеного, спростовуються посилання представників, відтак, суд не бере їх до уваги.

Стосовно невірного зазначення цільового призначення земельної ділянки з "сільськогосподарського використання" на "для ведення підсобного сільського господарства", представники позивача зазначили, що на момент прийняття рішення Вінницько-Хутірською сільською радою від 15.07.1993р., на підставі якого видано державний акт на право постійного користування землею 3,59 гектарів діяв Земельний кодекс Української РСР, що передбачав надання земельної ділянки з цільовим призначенням "сільськогосподарське використання". На момент прийняття нового Земельного кодексу України від 01.01.2002р. законодавцем не врегульовано питання стосовно того, яким чином має змінюватись цільове призначення земельних ділянок в державних актах виданих на основі Земельного кодексу Української РСР. Саме тому, на думку представників позивача самим оптимальним видом цільового призначення є "для ведення підсобного сільського господарства", відтак відповідачем безпідставно відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на основі зазначеної обставини.

Так, зі змісту ч.2 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" слідує, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

З наданих до суду доказів вбачається, що рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 15.07.1993р. затверджено проект відводу земельної ділянки Вінницькому деревообробному заводу площею 3,59га в постійне користування для сільськогосподарського використання із земель запасу сільської ради, аналогічно акт на право постійного користування землею визначає цільове призначення земельної ділянки 3,59 гектарів "для сільськогосподарського використання".

До земель міст, у відповідності до п.3 ст. 84 Земельного кодексу Української РСР (чинного на момент винесення вищезазначеного рішення), належать всі землі, що розташовані в межах міста, до складу земель міст входять землі сільськогосподарського використання та інші угіддя.

Частиною 2 статті 95 Земельного кодексу Української РСР (чинного на момент винесення вищезазначеного рішення) передбачено, що землі сільськогосподарського використання та інші угіддя в містах можуть надаватися підприємствам, організаціям і установам для ведення сільського господарства, колективного городництва робітників і службовців, для розробки загальнопоширених корисних копалин і торфовищ, а також громадянам для випасу худоби та сінокосіння.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1/99-рп, частину першу ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

В контексті зазначеного, станом на момент подання позивачем заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки 3,5900 га розташованої Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори "для сільськогосподарського використання".

В ході судового розгляду справи, свідок розробник технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі інженера землевпорядника Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Богомол Л.М. пояснила, що при виготовленні технічної документації цільове призначення земельної ділянки не змінено, натомість враховано "Класифікацію видів цільового призначення земель" затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548.

Так, п.1.2 р.1 "Класифікації видів цільового призначення земель" затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Розділом 2 "Класифікації видів цільового призначення земель" затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, передбачено цільове призначення підрозділу 01.04 "для ведення підсобного сільського господарства".

Надаючи правову оцінку поясненням свідка, суд виходив з того, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1 ст.20 Земельного кодексу України).

Доказів внесення змін Вінницькою-Хутірською сільською радою до акту на право постійного користування землею стосовно цільового використання земельної ділянки 3,59 га до суду не представлено.

Окрім того, судом також враховано той факт, що розбіжність технічної документації та рішення від 07.02.2014р. Вінницько-Хутірської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі полягає в розмірі земельної ділянки, зокрема 3,5922 га замість необхідного 3,5900га.

Стосовно даного факту в ході судового розгляду допитано в якості свідка розробника технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі інженера землевпорядника Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Богомол Л.М., яка пояснила що при виготовленні технічної документації розмір не змінено, адже розмір земельної ділянки 3,5922 виміряно пристроями при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак за необхідності в технічну документацію можливо внести відповідні зміни.

Тобто, виявлені розбіжності технічної документації та дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі підтверджуються не лише наданими до суду доками, а й поясненнями сторін та свідка.

Положення ч.1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплюють, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Суд відмічає, що імперативність зазначеної вище норми полягає у точності та дійсності даних технічної документації існуючим характеристикам самої земельної ділянки.

На противагу зазначеному за фактом подання заяви до управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області встановлено, що зміст технічної документації в частині користувача та цільового призначення не відповідає виданому дозволу у відповідності рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 07.02.2014р.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Абз.2 п.111 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 передбачено, що за результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства.

Таким чином, рішення №РВ-0500050712014 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26.03.2014р. сформоване на основі виявлених непохідностей, винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові приватного акціонерного товариства "Вінницький деревообробний завод" до Скрипника Олександра Івановича кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Вінницькому районі про скасування рішення №РВ-0500050712014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26 березня 2014 року і зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.