Ухвала

від 03.12.2014 по справі 802/2514/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2514/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

03 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький деревообробний завод-V" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький деревообробний завод-V" до Скрипника Олександра Івановича - кадастрового Реєстратора управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, треті особи - управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Вінницько-Хутірська сільська рада про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Скрипника Олександра Івановича - кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, Вінницько-Хутірська сільська рада Вінницького району про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками поданої заяви про державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,5922 га розташованої за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, кадастровим реєстратором винесено рішення №РВ-0500050712014 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26.03.2014р. Вважаючи такі дії неправомірними, просили скасувати рішення про відмову у внесені відомостей, та зобов'язати внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представники відповідача, третьої особи звернулися до суду із заявами про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні. Колегія суддів звертає увагу, що згідно вимог ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Оскільки дата і час слухання справи узгоджувалась із представником позивача (апелянта), оцінивши доводи заявленого клопотання, колегія суддів вважає причини неявки у судове засідання представника позивача неповажними, а клопотання про відкладення розгляду справи таким, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Апеляційним судом в порядку ст. 52 КАС України задоволено клопотання представника позивача про заміну сторони, та протокольно допущено заміну неналежної сторони - ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький деревообробний завод-V".

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, приватне акціонерне товариство "Вінницький деревообробний завод" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідентифікаційним кодом 01350067 за адресою вул. Карла Маркса, буд.21, м. Вінниця, згідно з довідкою головного управління статистики у Вінницькій області видом діяльності за КВЕД є 20.30.0 виробництво дерев'яних будівельних конструкцій (а.с.8-9).

У відповідності до рішення Вінницько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 15.07.1993р. затверджено проект відводу земельної ділянки Вінницькому деревообробному заводу площею 3,59га в постійне користування для сільськогосподарського використання із земель запасу сільської ради (а.с.32), на підставі якого 09.12.1993р. позивачу видано державний акт на право постійного користування землею 3,59 гектарів для сільськогосподарського використання (а.с.34-35).

25.12.2013р. Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру погоджено технічне завдання на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за яким земельній ділянці, що знаходиться с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області площею 3,5922га встановлено межі земельної ділянки (а.с.28-29) Крім того, 25.12.2013р. складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, за яким на земельній ділянці площею 3,5900 га, що знаходиться Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори за цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства встановлено в натурі 5 межових знаків (а.с.31).

В подальшому, 19.01.2014р. між Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру та позивачем складено акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель у відповідності до якої під час виконання робіт встановлено, що через земельну ділянку що знаходиться Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори площею 3,5922 га за цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, проходять межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон, зон особливого режиму використання земель, червоних ліній, прибережено захисних смуг (а.с.30).

Рішенням Вінницько-хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області від 07.02.2014р. надано дозвіл ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,59 га для сільськогосподарського використання (а.с.33).

На підставі зазначених документів, 26.03.2014р. позивач звернувся з заявою до управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області про державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,5922га, яка розташована Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори (а.с.68).

За наслідками подання якої кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області Скрипником О.І. винесено рішення №РВ-0500050712014 від 26.03.2014р. про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав не відповідності поданих документів вимогам, установлених Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме рішенням 26 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 07.02.2014р. надано дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,56 га хоча користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ВН зареєстрованого за №3 від 09.12.1993р. є Вінницький деревообробний завод; - цільове призначення вказане у файлі обміну кадастрової інформації та на кадастровому плані технічної документації не відповідає рішенню 26 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 07 лютого 2014року "Про надання дозволу ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Державному акту на право постійного користування землею виданого Вінницькому деревообробному заводу.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Зазначене кореспондується із приписами ст. 193 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.4 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

У відповідності до ч.8 зазначеної вище норми, державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Положення п.107 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 встановлюють, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється: 1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки; 2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачає п.108 Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки, згідно з п.109 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2014р. позивач звернувся до управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,5922га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, долучивши документацію із землеустрою, квитанцію про підтвердження оплати послуг з державної реєстрації земельної ділянки, електронний документ, копію документу про присвоєння податкового номеру, копію документа, що посвідчує особу, копію документу, що посвідчує повноваження діяти від імені особи.

Приписи п.111 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 встановлюють, що державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками розгляду поданих документів долучених в додаток заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Вінницькому районні Вінницької області Скрипником О.І. винесено рішення №РВ-0500050712014 від 26.03.2014р. про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Вказане рішення винесено з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установлених Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, адже рішенням 26 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 07.02.2014р. надано дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,56 га, хоча користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ВН зареєстрованого за №3 від 09.12.1993р. є Вінницький деревообробний завод; - цільове призначення вказане у файлі обміну кадастрової інформації та на кадастровому плані технічної документації не відповідає рішенню 26 сесії 06 скликання Вінницько-хутірської сільської ради від 07 лютого 2014року "Про надання дозволу ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Державному акту на право постійного користування землею виданого Вінницькому деревообробному заводу.

Так, рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 15.07.1993р. затверджено проект відводу земельної ділянки Вінницькому деревообробному заводу площею 3,59га в постійне користування для сільськогосподарського використання із земель запасу сільської ради. На підставі якого, 09.12.1993р. позивачу видано державний акт на право постійного користування землею 3,59 гектарів з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання (а.с.34-35).

25.12.2013р. виконавцем Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру погоджено технічне завдання на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за яким земельній ділянці, що знаходиться с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області площею 3,5922 га встановлено межі земельної ділянки.

В подальшому рішенням Вінницько-хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області від 07.02.2014р. надано дозвіл ПрАТ "Вінницький деревообробний завод" на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,59 га для сільськогосподарського використання

Аналіз зазначених доказів свідчать проте, що зміст технічної документації в частині користувача, розміру та цільового призначення земельної ділянки не відповідає виданому дозволу.

Абзац 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплює, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Станом на момент подання позивачем заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки 3,5900 га розташованої Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори "для сільськогосподарського використання". Доказів внесення змін Вінницькою-Хутірською сільською радою до акту на право постійного користування землею стосовно цільового використання земельної ділянки 3,59 га до суду не надано. Крім того, підтверджується факт розбіжності технічної документації та рішення від 07.02.2014р. Вінницько-Хутірської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації в частині розміру земельної ділянки, зокрема 3,5922 га замість необхідного 3,5900га.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення №РВ-0500050712014 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 26.03.2014р. сформоване на основі виявлених непохідностей, винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький деревообробний завод-V" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.