Постанова

від 29.07.2014 по справі 808/3784/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року 12 год. 00 хв. Справа № 808/3784/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Морозова В.В.

Пуртова О.В.

від відповідача: Волжина Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспер»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2014 № 00014908262201 та № 0001500822201

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспер» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2014 №00014908262201 та №00015008262201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Проспер», внаслідок чого спірні повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що ним до перевірки надано усі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують господарські операції, укладені між позивачем та контрагентами.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у позові відмовити. Пояснив, що за наслідками перевірки, співробітники податкових органів дійшли висновків про відсутність фактів підтвердження поставок товару позивачем до своїх контрагентів, а також те, що операції з контрагентами позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків. Наявні у позивача первинні документи не можуть вважатися первинним для цілей ведення податкового обліку. А кошти, отримані позивачем від контрагентів є безповоротною фінансовою допомогою.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ТОВ «Проспер» є юридичною особою, що зареєстрована 20.07.1998 виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області. Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами. Місцезнаходженням підприємства є адреса реєстрації місця проживання директора товариства. Для організації та провадження господарської діяльності позивачем також орендуються складські та офісні приміщення. Товариство перебуває на податковому обліку в органах Державної податкової служби з 29.07.1998 та зареєстровано платником податку на додану вартість з 14.08.1998. З 02.11.2011 позивач перебуває на обліку у органах Державної митної служби України як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено документальну планову перевірку ТОВ «Проспер» (код за ЄДРПОУ 25487983) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складений Акт від 14.05.2014 №36/08-26-22-01/25487983 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Проспер»:

- п. 5.1, абзацу 4 п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.4 ст. 135, п.п.14.1.п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 407652,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 7097,00 грн.

30.05.2014 ДПІ у Жовтневому районі на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00014908262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 505458,25 грн., в т.ч. за основним платежем 405626,00 грн. та за штрафними санкціями 99832,25 грн.;

- №00015008262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5575,00 грн., в т.ч. за основним платежем 4779,00 грн. та за штрафними санкціями 796,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями позивача з ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «АВІС-ФАРМ», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010», ТОВ «СПВ ПЛЮС», ТОВ «ФЕРРІТ-Д» у 2011 - 2013 роках, а рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - у зв'язку з господарськими операціями позивача з ТОВ «СПВ ПЛЮС». Вказані господарські операції, спираючись на твердження про безтоварність господарських операцій, відсутності наміру учасників правочину досягнути реальних правових наслідків, податковий орган вважає фіктивними.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарським операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено наступне.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ СУРП «Вектор-М» суд зазначає наступне.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ СУРП «Вектор-М» (покупець) укладено договір поставки від 10.08.2012 №08/10/01, предметом якого є передача у власність покупцю товару - гліцерину дистильованого. Специфікацією від 21.08.2012 №1 визначено найменування, кількість товару та умови поставки - DDP: м. Запоріжжя, вул. 8 Марта, 120 Міжнародних правил Інкотермс 2010.

Для виконання своїх зобов'язань за договором поставки позивач на підставі контракту від 28.02.2012 №PL/272696025/12NHS/5 та додаткової угоди до нього від 27.07.2012 №6 придбав гліцерин у Компанії «Рафінерія Тшебінія С.А.» (Польща), на умовах FCA Тшебінія, Польща, наливом в автоцистерни за Інкотермс 2010, що підтверджується вантажною митною декларацією №209120000/2012/026977 і далі реалізував його ТОВ СУРП «Вектор-М» доставив до узгодженого сторонами договору поставки від 10.08.2012 №08/10/01 місця - м. Запоріжжя, вул. 8 Марта, 120. Транспортні послуги із доставки товару Тшебінія - Запоріжжя надані позивачу ТОВ «ОЛІЯ - ТРАНС», що підтверджується договором транспортного перевезення від 12.04.2012 №12/04/01, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №63342 та актом виконаних робіт (надання послуг) від 16.08.2012 №Ав0000037.

Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується видатковою накладною від 21.08.2012 №РН-0000231, підписаною уповноваженими представниками обох сторін. Податкові накладні за зазначеною господарською операцією (від 14.08.2010 №12, від 15.08.2012 №16, від 21.08.2012 №23) зареєстровані позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкових накладних (реєстр №№ 9049723635, 9049759512, 9052481581 відповідно).

На підтвердження здійснення оплати за вказаною господарською операцією надано банківські виписки від 14.08.2012, 15.08.2012 та 09.10.2012.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» суд зазначає наступне.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» (покупець) укладено договір поставки від 16.03.2012 №03/16/011, предметом якого є передача у власність покупцю товару - гліцерину дистильованого. Специфікаціями від 23.03.2012 №1, від 09.04.2012 №2, від 27.04.2012 №3, від 11.05.2012 №4, від 07.06.2012 №5, від 09.10.2012 №7, від 07.11.2012 №8 визначено найменування, кількість товару та умови поставки - EXW склад Постачальника: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 21 за Міжнародними правилами Інкотермс 2010.

Для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» за договором поставки позивач на підставі зовнішньоекономічних контрактів від 28.02.2012 №PL/272696025/12NHS/5, від 03.04.2012 №GLFII01/04/2012, від 24.09.2012 №20120924, від 18.05.2012 придбав гліцерин у зовнішньоекономічних контрагентів на умовах FCA за Інкотермс 2010 наливом в автоцистерни, що підтверджується вантажними митними деклараціями №№ 209120000/2012/009719, 209120000/2012/011217, 209120000/2012/015057, 209120000/2012/017245, 209120000/2012/032524, 112050000/2012/009013, 209120000/2012/022940, 209120000/2012/034898, 112050000/2012/012342.

Далі позивач реалізував цей товар ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» на умовах EXW склад Постачальника: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 21 за Міжнародними правилами «Інкотермс 2010. Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується видатковими накладними від 23.03.2012 №РН-0000066, 09.04.2012 №РН-0000088, 27.04.2012 №РН-0000108, від 11.05.2010 №РН-0000117, від 07.06.2012 №РН-0000151, від 13.07.2012 №РН-0000193, від 09.10.2012 №РН-0000280, від 07.11.2012 №РН-0000323, підписаними уповноваженими представниками сторін та довіреностями від 09.04.2012 №09/04-1, від 27.04.2012 №27/4, від 11.05.2012 №11/05-1, від 07.06.2012 №0706-01, від 13.07.2012 №13/07-1, від 09.10.2012 №09/10-1 та від 07.11.2012 №07/11-1.

Податкові накладні за зазначеними господарськими операціями (від 21.03.2012 №24, від 09.04.2012 №10, від 18.04.2012 №17, від 10.05.2012 №8, від 14.05.2012 №15, від 12.07.2012 №21, від 09.10.2012 №8, від 07.11.2012 №10) зареєстровані позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкових накладних (реєстр №№ 9013861079, 9018085530, 9020120617, 9026826155, 9026826890, 9040521090, 9061667707, 9070378975 відповідно).

На підтвердження здійснення оплати покупцем за вказаними господарськими операціями позивачем надані банківські виписки від 21.03.2012, 09.04.2012, 18.04.2012, 10.05.2012, 14.05.2012, 12.07.2012, 09.10.2012, 07.11.2012.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «АВІС-ФАРМ» суд зазначає наступне.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «АВІС-ФАРМ» (покупець) укладено договір поставки від 10.12.2012 №12/10/01, предметом якого є передача у власність покупцю товару - гліцерину дистильованого. Специфікацією від 26.12.2012 №1 визначено найменування, кількість товару та умови поставки - EXW склад Постачальника: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 21 за Міжнародними правилами Інкотермс 2010.

Для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «АВІС-ФАРМ» за договором поставки позивач на підставі контракту від 28.02.2012 №PL/272696025/12NHS/5 та додаткової угоди до нього від 30.11.2012 №10 придбав гліцерин у зовнішньоекономічного контрагенту на умовах FCA за Інкотермс 2010 наливом в автоцистерни, що підтверджується вантажною митною декларацією №209120000/2012/818605. Далі позивач реалізував цей товар ТОВ «АВІС-ФАРМ» на умовах EXW склад Постачальника: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 21 за Міжнародними правилами Інкотермс 2010.

Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується видатковою накладною від 26.12.2012 №РН-0000378, підписаною уповноваженими представниками сторін. Податкова накладна за зазначеною господарською операцією від 26.12.2012 №21 в установленому законом порядку зареєстровані позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкових накладних реєстраційний №9082297025.

В підтвердження здійснення оплати покупцем за вказаними господарськими операціями позивачем надані банківські виписки від 15.01.2013 та від 04.02.2013.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» суд зазначає наступне.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» (покупець) укладено договір поставки від 14.05.2012 №05/14/01, предметом якого є передача у власність покупцю товару - гліцерину дистильованого. Що підтверджується специфікаціями від 22.05.2012 №1, від 26.06.2012 №2, від 09.07.2012 №3 визначено найменування, кількість товару та умови поставки - DDP: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 18.

Для виконання своїх зобов'язань за договором поставки перед ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» позивач на підставі контракту від 28.02.2012 №PL/272696025/12NHS/5 та додаткових угод до нього від 10.05.2012 №3, від 04.06.2012 №4, від 01.07.2012 №5 придбав гліцерин у Компанії «Рафінерія Тшебінія С.А.» (Польша), на умовах FCA Тшебінія, Польша, наливом в автоцистерни за Інкотермс 2010, що підтверджується вантажними митними деклараціями №№209120000/2012/016393, 209120000/2012/020736, 209120000/2012/021929.

Далі позивач реалізував цей товар ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» на умовах DDP: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 18 Міжнародних правил «Інкотермс 2010. Позивач доставив товар до узгодженого місця - м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 18. Транспортні послуги із доставки товару Тшебінія - Рубіжне надані позивачу ТОВ «ОЛІЯ - ТРАНС», та ТОВ «ТАНК ТРАНС», що підтверджується договорами транспортного перевезення від 30.01.2012 №04/12 та від 12.04.2012 №12/04/12, міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №№918473, 013154, 013163, актами виконаних робіт від 22.05.2012 №1148, від 26.06.2012 №Ин000082, від 03.07.2012 №Ил0000047.

Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується видатковими накладними від 22.05.2012 №РН-0000130, від 26.06.2012 №РН-0000169, від 09.07.2012 №РН-0000183, підписаними уповноваженими представниками сторін договору та довіреностями від 22.05.2012 №22/05/12, від 26.06.2012. Податкові накладні за зазначеними господарськими операціями (від 16.05.2012 №21, від 20.06.2012 №19, від 21.06.2012 №22, від 02.07.2012 №4) зареєстровані позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкових накладних (реєстр. №№ 9028912493, 9037507523, 9037508311, 9037512432 відповідно).

На підтвердження здійснення оплати за вказаними господарськими операціями надано банківські виписки 16.05.2012, 20.06.2012, 21.06.2012, 02.07.2012.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «СПВ ПЛЮС» суд зазначає наступне.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «СПВ ПЛЮС» (постачальник) укладено договір поставки продукції по цінам згідно домовленості від 04.01.2011 №4, предметом якого є постачання покупцю інструменту, обладнання, тари, упаковки, одноразового посуду та матеріалів. Пунктом 3.1 договору від 04.01.2011 №4 зобов'язання з доставки товару на склад покупця покладається на ТОВ «СПВ ПЛЮС» - постачальника за договором.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними від 04.01.2011 №РН-0010401, від 01.02.2011 №РН-0020104, від 01.04.2011 №РН-0040105, від 01.03.2011 №РН-0030111, від 04.05.2011 №РН-0050405, від 01.06.2011 №РН-0060107, від 01.07.2011 №РН-0070107, від 01.08.2011 №РН-0080108, від 01.09.2011 №РН-0090106, від 01.10.2011 №РН-0010035, підписаними уповноваженими представниками сторін.

За всіма господарськими операціями ТОВ «СПВ ПЛЮС» виписані податкові накладні від 04.01.2011 №10401, від 01.02.2011 №4, від 01.03.2011 №11, від 01.04.2011 №7, від 04.05.2011 №3, від 01.0.2011 №4, від 01.07.2011 №7, від 01.08.2011 №8, від 01.09.2011 №6, від 03.10.2011 №5, у яких заповнені всі обов'язкові реквізити.

На підтвердження оплати за вказаними господарськими операціями надано банківські виписки від 31.01.2011, 28.02.2011, 01.04.2011, 29.04.2011, 31.05.2011, 04.07.2011, 29.07.2011, 31.08.2011, 30.09.2011, 20.10.2011.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ФЕРРІТ-Д» суд зазначає наступне.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ФЕРРІТ-Д» (постачальник) укладено договір поставки від 03.09.2012 №03/09/12, предметом якого є постачання покупцю товару, визначеного специфікацією та/або накладною. Специфікацією від 03.09.2012 №1 визначено найменування та кількість товару та умови поставки: постачання здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA: м. Дніпропетровськ, ж-м Тополя - 2, буд. 33 Міжнародних правил «Інкотермс 2010».

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними від 03.09.2012 №6432, від 01.10.2012 №7258, від 01.11.2012 №7988, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Факт доставки товару покупцем підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.09.2012 №309, від 01.10.2012 №0110 та від 01.11.2012 №0111.

На підтвердження оплати за вказаними господарськими операціями надано банківські виписки 28.09.2012, 31.10.2012 та 18.12.2012.

Судом встановлено, що всі зазначені господарські операції зі всіма контрагентами позивача, вказаними в акті перевірки, знайшли своє відображення у бухгалтерському, податковому обліку позивача, та у його податковій звітності.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (с. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що вказано відповідачем в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 Цивільного кодексу України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається лише судом. Однак, судові рішення про визнання недійсними правочинів, які укладені позивачем із вказаними у акті перевірки контрагентами - відсутні.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Під час перевірки відповідачу були надані всі вказані первинні бухгалтерські, податкові та розрахункові документи. Однак, в акті перевірки відсутні будь-які зауваження відповідача щодо змісту та порядку оформлення цих документів. Тому ці документи повністю відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Податковому кодексу України.

Як встановлено судом, факт поставки товарів між позивачем та вказаними контрагентами - ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «АВІС-ФАРМ», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010», ТОВ «СПВ ПЛЮС» та ТОВ «ФЕРРІТ-Д» підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Всі господарські операції підтверджуються представленими суду належним чином оформленими первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку доходів та витрат з господарською діяльністю позивача.

Податковим органом визнається факт надходження позивачу грошових коштів від контрагентів - ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «АВІС-ФАРМ», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» та сплати позивачем грошових коштів ТОВ «СПВ ПЛЮС» та ТОВ «ФЕРРІТ-Д».

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації контрагентів позивача на час вчинення господарських операцій з позивачем.

Натомість позивач надав суду у якості доказів витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отримані відносно контрагентів позивача на дату здійснення господарських операцій, вказаних відповідачем в акті перевірки.

Отже судом встановлено, що на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача, вказані в акті перевірки, є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність у позивача будь-яких документів, які б підтверджували перевезення товару, суд зазначає наступне. За умовам поставки EXW таких документів у позивача і не повинно бути, оскільки згідно Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» умови поставки EXW (франко-завод) покладають на покупця (у даному випадку контрагентів позивача - ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «АВІС-ФАРМ») прибути за товаром та забрати його зі складу постачальника. Постачальник (у даному випадку позивач) повинен тільки надати можливість зібрати товар (зокрема, відкрити склад та вказати на товар). Постачальник за таких умов не несе жодних транспортних витрат і не компенсує витрати покупцеві. При цьому, наявна у матеріалах справи копія договору оренди майна від 31.10.2011 №31/10-11 свідчить про перебування у користуванні позивача складського приміщення, за адресою якого і відбувалась передача товару.

Умови поставки DDP Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс», за якими позивач здійснив поставку товару контрагентам - ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010», покладають на постачальника (в даному випадку - позивача) обов'язки за свій рахунок забезпечити перевезення товару до узгодженого місця призначення. На покупця ж товару умовами DDP покладено обов'язки нести всі витрати, пов'язані з товаром з моменту поставки товару в узгодженому місці призначення. Виконання позивачем умов договорів поставки, укладених з контрагентами - ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» по доставці товару до узгодженого сторонами місця підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, на підставі яких товар імпортувався позивачем та без потрапляння на склад позивача доставлявся за рахунок позивача до місця узгодженого із контрагентами - ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010». Отже факти доставки товару за умовами DDP підтверджені міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, договорами перевезення та актами виконаних робіт. Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на факт передачі товару не за місцезнаходженням сторін господарської операції як на підставу фіктивності правочину, враховуючі положення статті 6 Господарського кодексу України, якою визначаються загальні принципи господарювання, зокрема - свобода підприємницької діяльності у межах визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що товар, придбаний у ТОВ «ФЕРРІТ-Д» є малогабаритним та не потребує спеціальних умов перевезення, його транспортування проводилося особистим легковим транспортом директора ТОВ «Проспер», для чого позивачем складена відповідна товарно-транспортна накладна. Товар, придбаний у ТОВ «СПВ ПЛЮС» також є малогабаритним, не потребує спеціальних умов перевезення та відповідно до умов договору доставлявся на склад позивача постачальником.

Отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження доставки товару при наявності інших передбачених нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів, не спростовує факту здійснення господарських операцій, вказаних відповідачем в акті перевірки.

Отже, під час судового розгляду справи представник позивача надав суду документи, що підтверджують здійснення підприємством поставки та придбання товарів за господарськими операціями, вказаними відповідачем в акті перевірки.

Судом встановлено: факт здійснення господарської операції, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, зв'язок між імпортом товарів і господарською діяльністю позивача (при цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій позивача), дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів та витрат.

Під час судового розгляду справи суду були надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених позивачем із контрагентами, вказаними в акті перевірки.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, та суд не визначає ці акти належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як встановлено з акту перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього відповідних ресурсів та можливостей для виконання господарських операцій не перевіряв, відтак висновки викладені в таких актах, суперечать п. 73.5. ст. 73 Податкового кодексу України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безумовно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку посадових (службових) осіб позивача або контрагентів позивача. Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 14.11.2012 №2379/12/13-12.

Стосовно посилань відповідача в акті перевірки на не відображення вказаних в акті перевірки господарських операцій у податковій звітності контрагента позивача як підстава фіктивності правочинів, суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання іншим учасником правовідносин вимог податкового законодавства, зокрема щодо відображення господарських операцій у податковій звітності контрагента.

Порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства щодо відображення господарських операцій у податковій звітності в силу статті 61 Конституції України тягне за собою індивідуальну відповідальність саме цієї особи.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд с прав людини у своєму рішенні від 22.01.1999 зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому, посилання відповідача на не відображення вказаних в акті перевірки господарських операцій у податковій звітності контрагентів позивача не є належним доказом на підтвердження порушень позивача.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на розбіжності між даними декларацій позивача та його контрагентів виявлене відповідачем за допомогою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту як неналежний доказ. Зазначене узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 20.09.2012 №К/9991/24891/11.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 Податкового кодексу визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України).

З наведеного встановлено, що до складу доходів включається, зокрема, дохід від реалізації товарів. Тобто, сума отримана позивачем від ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «АВІС-ФАРМ», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010» на виконання договірних зобов'язань за поставлені товари, помилково віднесена відповідачем до суми безповоротної фінансової допомоги.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11. цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбанні товари чи послуги не призначенні для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів, або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що до складу витрат позивачем правомірно віднесені витрати по господарським операціям із ТОВ «СПВ ПЛЮС» та ТОВ «ФЕРРІТ-Д», а сума податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ «СПВ ПЛЮС» правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовані, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій; установлення зв'язку між фактом придбання, продажу, імпортом товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено надходження товару до позивача, рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 4.1.4. статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні доходи, витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними в акті перевірки контрагентами підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами.

Відповідачем не доведено, що зазначені в акті перевірки господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування валових доходів і витрат, податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про фіктивність, безтоварність та нереальність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що доходи, витрати та податковий кредит ТОВ «Проспер» не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними , а отже висновки про порушення позивачем вимог п.п. 5.1, абзацу 4 п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.4 ст. 135, п.п.14.1.п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України є помилковими.

У судовому засіданні представники позивача підтвердили доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому невизнання податковим органом права на валові витрати, податковий кредит та твердження щодо отримання позивачем безвідсоткової фінансової допомоги від контрагентів позивача є безпідставними. Відтак, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які повністю відображають зміст вчинених позивачем господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових доходів та витрат по господарським операціям із ТОВ СУРП «Вектор-М», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «АВІС-ФАРМ», ТОВ «МАРТЕНСІТ-2010», ТОВ «СПВ ПЛЮС», ТОВ «ФЕРРІТ-Д», а також податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «СПВ ПЛЮС».

Згідно зі статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати кошти, сплачені позивачу за поставку товару безповоротною фінансовою допомогою, а також завишення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідачем суду не доведено. Отже, твердження відповідача про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість є безпідставними.

Враховуючі викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області від 30.05.2014 №00014908262201.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області від 30.05.2014 №00015008262201.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспер» витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький